Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/860/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/860/24

За позовом Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Демченко М.М.;

від відповідача Сімонова Є.О.;

від третьої особи не з`явилися.

В судовому засіданні 01.08.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 20.08.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

23 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.01.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 004 719,63 грн., з них: основного боргу - 2 928 177,74 грн. (два мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят сім гривень 74 копійки), пені - 971 012,15 грн. (дев`ятсот сімдесят одна тисяча дванадцять гривень 15 копійок), 3% річних - 67 867,57 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 57 копійок) та інфляційних - 37 662,17 грн. (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят дві гривні 17 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/860/24 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2023 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері».

09.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням ТОВ «Юніверсал Машинері» обов`язку щодо поставки об`єкту лізингу за договором купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року, відповідач направив повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу, та вказав про необхідність повернення коштів протягом трьох днів з дня отримання даного повідомлення. 31.01.2024 року від ТОВ «Юніверсал Машинері» надійшли кошти у розмірі 500 000,00 грн., які повернуті позивачу 01.02.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 4002594617 від 01.02.2024 року. Крім того, відповідач є стороною договору купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року, а відповідно до п. 1.2. цього договору ТОВ «Юніверсал Машинері» несе відповідальність перед позивачем за виконання умов договору купівлі-продажу, тому позивач не позбавлений права звернутися до ТОВ «Юніверсал Машинері» з вимогою про повернення сплаченого авансового платежу.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 07.03.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/860/24 до судового розгляду по суті на 02.04.2024 року.

В судовому засіданні 02.04.2024 року судом оголошувалася перерва.

02.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг - 2 428 177,74 грн., пеню - 571 012,15 грн., 3% річних - 67 867,57 грн., інфляційні - 37 662,17 грн., судовий збір - 60 070,79 грн. та витрати на правничу допомогу - 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 02.05.2024 року суд, на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду заяву про зменшення позовних вимог Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс».

Залишаючи вказану заяву без розгляду суд виходив з наступного.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому, імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки подана заява не містить обґрунтувань поважних причин, з яких така не була заявлена в підготовчому провадженні, а також приймаючи до уваги, що вона подана після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, тому вказана заява залишається судом без розгляду.

В судовому засіданні 02.05.2024 року судом оголошувалася перерва.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. 04.06.2024 року у відпустці, судове засідання, призначене на 04.06.2024 року не відбулося, судове засідання призначено на 02.07.2024 року.

В судовому засіданні 02.07.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 01.08.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (надалі - відповідач, лізингодавець) та Приватним підприємством - фірмою «Торгбуд-Сервіс» (надалі - позивач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 12483-SME-FL (надалі - договір лізингу).

У пункті 3 договору лізингу визначено, що невід`ємну частину договору становлять Загальні умови до договору фінансового лізингу, що знаходяться в загальному доступі на веб-сайті лізингодавця за адресою: https://otpleasing.com.ua/agro-auto-fabrica/; https://otpleasing.com.ua/passenger-car/.

Даний договір було укладено на виконання договору купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері» (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та Приватним підприємством - фірмою «Торгбуд-Сервіс» (лізингоодержувач).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу продавець зобов`язаний продати, а лізингодавець зобов`язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (відповідно до договору фінансового лізингу фінансового лізингу № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року) автобетонозмішувач XCMG NXG3310DSNEMX - 3 (три) одиниці.

Згідно з п. 3.2. договору купівлі-продажу строк поставки об`єкта лізингу до 20.04.2022 року за умови отримання платежів передбачених п. 5.1.1. цього договору.

Пунктом 5.1.1. договору купівлі-продажу визначено, що перший платіж 35% від загальної ціни, що на день підписання договору складає 2 769 898,74 грн. покупець сплачує протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання покупцем від лізингоодержувача першого лізингового платежу та вартості послуг за організацію фінансування за договором фінансового лізингу.

09.02.2022 року згідно виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» рахунків на оплату № 7510 від 08.02.2022 року на суму 158 279,00 грн. та № 7509 від 08.02.2022 року на суму 2 769 898,74 грн. Приватне підприємство - фірма «Торгбуд-Сервіс» платіжним дорученням № 8004 від 09.02.2022 року перерахувало кошти в сумі 158 279,00 грн. за послуги з організації фінансування за договором № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року та платіжним дорученням № 8003 від 09.02.2022 року - 2 769 898,74 грн. авансовий платіж відшкодування частини вартості об`єкту лізингу згідно графіку № 1 до договору № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року.

Відповідно до п. 8 договору лізингу лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання об`єкта лізингу лізингодавцем від продавця.

Листом № 108/03/23-ю від 17.03.2023 року ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило позивача про відмову від договору № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року в односторонньому порядку у зв`язку з невиконання ТОВ «Юніверсал Машинері» обов`язку щодо поставки товару за договором купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року у визначені цим правочином строки.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «Юніверсал Машинері» з вимогами про повернення коштів у розмірі 2 928 174,74 грн.

Листом № 712/12/23-ю від 12.12.2023 року ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило, що поверне авансовий платіж після отримання коштів від ТОВ «Юніверсал Машинері».

Листом № 712/12/23-ю від 12.12.2023 року ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило, що ТОВ «Юніверсал Машинері» кошти не повернуло, у зв`язку з чим ТОВ «ОТП Лізинг» направило вимогу про розірвання договору купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язання щодо передачі позивачу об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений авансовий платіж у розмір 2 769 898,74 грн., а також кошти за послуги з організації фінансування у розмірі 158 279,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 971 012,15 грн., 3% річних у розмірі 67 867,57 грн. та інфляційні у розмірі 37 662,17 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Предметом спору в цій справі є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору фінансового лізингу № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року, які регулюються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» та відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За частинами 1, 3 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з частинами 2, 3 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу в володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1 - 4 частини 1 статті 5 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу в власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути в власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, в тому числі зі сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачене таким договором.

Як вже було встановлено судом вище, 19.01.2022 року між позивачем, як лізингоодержувачем, та відповідачем, як лізингодавцем, укладено договір фінансового лізингу № 12483-SME-FL.

Зі змісту договору лізингу вбачається, що невід`ємну його частину становлять Загальні умови до договору фінансового лізингу, що знаходяться в загальному доступі на веб-сайті лізингодавця за адресою: https://otpleasing.com.ua/agro-auto-fabrica/; https://otpleasing.com.ua/passenger-car/.

Договір лізингу було укладено на виконання договору купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Машинері», як продавцем, відповідачем, як лізингодавцем, та позивачем, як лізингоодержувачем.

В п. 3.2. договору купівлі-продажу визначено, що строк поставки об`єкта лізингу до 20.04.2022 року за умови отримання платежів передбачених п. 5.1.1. цього договору.

За умовами п. 5.1.1. договору купівлі-продажу перший платіж 35% від загальної ціни, що на день підписання договору складає 2 769 898,74 грн. покупець сплачує протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання покупцем від лізингоодержувача першого лізингового платежу та вартості послуг за організацію фінансування за договором фінансового лізингу.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.02.2022 року згідно виставлених відповідачем рахунків на оплату № 7510, № 7509 від 08.02.2022 року позивач платіжним дорученням № 8004 від 09.02.2022 року сплатив за послуги з організації фінансування за договором № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року в розмірі 158 279,00 грн. та платіжним дорученням № 8003 від 09.02.2022 року перерахував авансовий платіж відшкодування частини вартості об`єкту лізингу згідно графіку № 1 до договору № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року в розмірі 2 769 898,74 грн.

Згідно з п. 8 договору лізингу лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання об`єкта лізингу лізингодавцем від продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 108/03/23-ю від 17.03.2023 року ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило позивача про відмову від договору № 12483-SME-FL від 19.01.2022 року в односторонньому порядку у зв`язку з невиконання ТОВ «Юніверсал Машинері» обов`язку щодо поставки товару за договором купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року у визначені цим правочином строки.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «Юніверсал Машинері» з вимогами про повернення коштів у розмірі 2 928 174,74 грн., зокрема з вимогою № 2103-6 від 21.03.2023 року, яка була отримана відповідачем 23.03.2023 року.

Листом № 712/12/23-ю від 12.12.2023 року ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило позивача, що поверне авансовий платіж після отримання коштів від ТОВ «Юніверсал Машинері», а листом від 12.12.2023 року № 711/12/23-ю ТОВ «ОТП Лізинг» - ТОВ «Юніверсал Машинері» кошти не повернуло, у зв`язку з чим ТОВ «ОТП Лізинг» направило вимогу про розірвання договору купівлі-продажу № 12483-S від 19.01.2022 року.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі якщо лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об`єкт фінансового лізингу, такий лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу зазначені кошти протягом трьох робочих днів з дня отримання ним коштів від продавця (постачальника), який зобов`язаний повернути кошти лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову лізингодавця від договору.

Отже, строк повернення коштів настав 28.03.2023 року.

Судом встановлено, що 01.02.2024 року відповідач повернув позивачу частину авансового платежу у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4002594617 від 01.02.2024 року.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 500 000,00 грн. відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 500 000,00 грн. припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 500 000,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 11.2. договору лізингу сплачена лізингоодержувачем вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню, якщо інше не передбачено договором або не буде погоджено сторонами.

Пунктом 8.1. Загальних умов визначено, що вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню лізингоодержувачу за будь-яких умов.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 268 898,74 грн. (2 928 177,74 грн. - 500 000,00 грн. - 159 279,00 грн.).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 971 012,15 грн., 3% річних у розмірі 67 867,57 грн. та інфляційні у розмірі 37 662,17 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов`язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вже зазначалося судом вище, вимогу № 2103-6 від 21.03.2023 року відповідач отримав 23.03.2023 року, строк повернення коштів настав 28.03.2023 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 29.03.2023 року, тому саме з цієї дати є правомірним нарахування пені та 3% річних.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що при нарахуванні пені позивачем невірно визначено початок прострочки виконання зобов`язання (16.11.2023 року, а не 17.11.2023 року), невірно вказано період та кількість днів прострочки, тому наданий позивачем розрахунок пені є арифметично неправильним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 29.03.2023 року по 29.09.2023 року, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 706 452,96 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

При перевірці розрахунку інфляційних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційний, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 37 662,17 грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 29.03.2023 року по 03.01.2024 року (граничний строк нарахування пені), судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 67 626,90 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 85 297,06 грн., з них: основного боргу - 74 856,00 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень), інфляційних втрат - 1725,94 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п`ять гривень 94 копійки), 3% річних - 1677,86 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 86 копійок) та пені - 7037,26 грн. (сім тисяч тридцять сім гривень 26 копійок).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на те, що суму боргу в розмірі 500 000,00 грн. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням вказаної суми.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 53 724,61 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/860/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень) у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) на користь Приватного підприємства - фірма «Торгбуд-Сервіс» (35709, Рівненська обл., с. Здовбиця, вул. Шосова, 105) грошові кошти: основного боргу - 2 268 898,74 грн. (два мільйони двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 74 копійки), пені - 706 452,96 грн. (сімсот шість тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 96 копійок), 3% річних - 67 626,90 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять шість гривень 90 копійок), інфляційних - 37 662,17 грн. (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят дві гривні 17 копійок) та судовий збір - 53 724,61 грн. (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять чотири гривні 61 копійка).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.08.2024р.

Суддя О.В. Котков