Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/5657/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024Справа № 910/5657/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг»

про стягнення 33 564, 67 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 33 564, 67 грн, з яких: 26 625, 59 грн - основний борг, 5 562, 92 грн - пені, 667, 07 грн - інфляційних втрат та 709, 09 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 24-2020/Р від 01.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.05.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 20.05.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.05.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 27.05.2024, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 29.07.2024, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 19.08.2024.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 24-2020/Р, умовами якого передбачено, що орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове офісне приміщення загальною площею 9,4 кв.м., яке знаходиться в будівлі розташованій за адресою: Україна, 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. № 17, 4 поверх, відновна вартість якого з урахуванням її індексації складає 21229, 81 грн.

Орендар зобов`язується використовувати приміщення згідно мети оренди, а саме в якості офісу (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, передача приміщення орендареві та приймання орендодавцем по завершенню строку оренди здійснюються за відповідними актами прийому-передачі.

Після припинення цього договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю приміщення в такому ж стані, з урахуванням нормального зносу. Повернення орендодавцю приміщення оформлюється актом повернення приміщення, який підписується сторонами договору (п. 3.3. договору).

За умовами п. 4.1. договору, за оренду приміщення орендар щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України, яка становить за кожний квадратний метр орендованої площі 242 (двісті сорок дві) грн. 00 коп., 48 (сорок вісім) грн. 40 коп. - ПДВ 20%. Всього 290 (двісті дев?яносто) грн. 40 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору, місячна орендна плата за приміщення на момент укладення цього Договору з урахуванням її індексації складає 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 80 коп., 454 (чотириста п??ятдесят чотири) грн. 96 коп. - ПДВ 20%. Всього 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев??ять) грн. 76 коп.

Згідно п. 4.3. договору, крім орендної плати орендар зобов?язується щомісячно здійснювати наступні платежі:

- відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію, на підставі показників відповідних лічильників, до 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія;

- оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за Приміщення з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, становить за кожний квадратний метр орендованої площі 80 (вісімдесят) грн. 20 коп., 16 (шістнадцять) грн. 04 коп. - ПДВ 20%. Всього 96 (дев?яносто шість) грн. 24 коп. за місяць, за кожний квадратний метр орендованої площі, а за всю орендовану площу становить 753 (сімсот п?ятдесят три) грн. 88 коп., 150 (сто п?ятдесят) грн. 78 коп. - ПДВ 20%. Всього 904 (дев`ятсот чотири) грн. 66 коп;

- оплата за експлуатаційні витрати орендодавця за місця загального користування з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, становить за кожний квадратний метр місць загального користування 80 (вісімдесят) грн. 20 коп., 16 (шістнадцять) грн. 04 коп. - ПДВ 20%. Всього 96 (дев?яносто шість) грн. 24 коп. за місяць, за кожний квадратний метр місць загального користування, а за всю площу місць загального користування становить 99 (дев`яносто дев`ять) 45 коп., 19 (дев`ятнадцять) грн. 89 коп. - ПДВ 20%. Всього 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 34 коп.

У п. 4.3.6. договору, сторони погодили, що у разі збільшення вартості комунальних послуг, а також вартості інших послуг, які входять до складу експлуатаційних витрат, підприємствами, які постачають послуги до будівлі, що розташована за адресою: м. Київ вул. Лінійна 17, орендодавець в односторонньому порядку має право провести коригування розміру експлуатаційних витрат згідно таких змін.

Відповідно до п. 4.9. договору, сторони протягом усього строку дії договору щомісяця підписують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди приміщення та про компенсацію орендодавцю витрат, передбачених пунктами 4.3.1., 4.3.12 даного договору. Акти готуються орендодавцем, підписуються ним та передаються на підпис орендарю, разом з виставленими рахунками. Підписані орендарем примірники актів здачі-приймання робіт повертаються орендодавцю до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Якщо акти здачі-приймання робіт не повернуті орендодавцю в строки, визначені п. 4.9. цього договору і не надійшло заперечення по змісту цих актів, вони вважаються підписаними орендарем, а роботи (надані послуги) вважаються наданими та виконаними в повному обсязі (п. 4.10 договору).

За умовами п. 7.1. договору, за прострочення платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент порушення зобов`язання, від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.

01.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (орендар) складено та підписано акт прийому-передачі об`єкта оренда за договором оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якого, орендодавець передає приміщення загальною площею 9, 4 кв.м., яке розташоване м. Київ, Солом`янський район, вул. Лінійна, 17 на 4 поверсі, а орендар приймає вищевказане приміщення.

01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (далі - орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди внести зміни в розділ 4 договору, виклавши п. 4.1. та 4.2. в наступній редакції:

«Пункт 4.1. За оренду приміщення орендар щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України, яка становить за кожний квадратний метр орендованої площі 266 грн. 20 коп., ПДВ 20% - 53 грн. 24 коп. Всього 319 грн. 44 коп.

Пункт 4.2. Місячна орендна плата за приміщення на момент укладення цього Договору з урахуванням її індексації складає 2 502 грн. 28 коп., ПДВ 20% - 500, 46 грн. Всього 3 002 грн. 74 коп.».

01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (далі - орендар) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди внести зміни в розділі 4 договору, виклавши п. 4.3.2 та 4.3.4 в наступній редакції:

«Пункт 4.3.2. Оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за Приміщення з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, становить за кожний квадратний метр орендованої площі 104 (Сто чотири) грн. 27 коп., 20 (Двадцять) грн. 85 коп. - ПДВ 20%. Всього 125 (Сто двадцять п?ять) грн. 12 коп. за місяць, за кожний квадратний метр орендованої площі, а за всю орендовану площу становить 980 (Дев?ятсот вісімдесят) грн. 14 коп., 196 (Сто дев?яносто шість) грн. 03 коп. - ПДВ 20%. Всього 1 176 (Одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 17 коп.».

«Пункт 4.3.4. Оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за місця загального користування з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, становить за кожний квадратний метр місць загального користування 104 (Сто чотири) грн. 27 коп., 20 (Двадцять) грн. 85 коп. - ПДВ 20%. Всього 125 (Сто двадцять п`ять) грн. 12 коп. за місяць, за кожний квадратний метр місць загального користування, а за всю площу місць загального користування становить 129 (Сто двадцять дев`ять) грн. 29 коп., 25 (Двадцять п`ять) грн. 86 коп. - ПДВ 20%. Всього 155 (Сто п`ятдесят п`ять) грн. 15 коп.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (орендар) складено та підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якого, орендар передає приміщення загальною площею 9,4 кв.м., яке розташоване м. Київ, Солом`янський район, вул. Лінійна, 17 на 4 поверсі, а орендодавець приймає вищевказане приміщення.

Тож, 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (орендар) укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди внести зміни, зокрема у наступні пункти договору виклавши їх в наступній редакції:

«Пункт 1.1. Орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове офісне приміщення загальною площею 5,2 кв.м., яке знаходиться в будівлі розташованій за адресою: Україна, 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. № 17, 4 поверх, відновна вартість якого з урахуванням її індексації складає 11 744, 15 грн.

Пункт 4.1. За оренду приміщення орендар щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п?яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України, яка становить за кожний квадратний метр орендованої площі 220 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 44 грн. 00 коп. Всього 264 грн. 00 коп.

Пункт 4.2. Місячна орендна плата за приміщення на момент укладення цього Договору з урахуванням її індексації складає 1 144 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 228, 80 грн. Всього 1 372 грн. 80 коп.».

Так, 16.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (орендар) складено та підписано акт прийому-передачі об`єкта оренда за договором оренди № 24-2020/Р від 01.08.2020, відповідно до якого, орендодавець передає приміщення загальною площею 5, 2 кв.м., яке розташоване м. Київ, Солом`янський район, вул. Лінійна, 17 на 4 поверсі, а орендар приймає вищевказане приміщення.

Позивачем відповідно до умов договору було виставлено відповідачу рахунки-фактури на сплату орендної плати, а також додано до позовної заяви акти здачі приймання робіт (надання послуг) щодо оренди нежитлового приміщення та щодо електроенергії та експлуатаційних витрат, а саме: № 17574 від 30.04.2021, № 17575 від 30.04.2021, № 17824 від 31.05.2021, № 17825 від 31.05.2021, № 18191 від 31.05.2021, № 18064 від 30.06.2021, № 18065 від 30.06.2021, № 18435 від 30.06.2021, № 18302 від 31.07.2021, № 18303 від 31.07.2021, які підписані представники сторін та скріплені печатки підприємств, а також акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 17954 від 30.04.2021, № 19723 від 31.01.2022, № 19967від 28.02.2022, № 20273 від 31.03.2022, № 20345 від 30.04.2022, № 20540 від 31.05.2022, № 20652 від 30.06.2022, № 20806 від 31.07.2022 які не підписані відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти, разом з рахунками-фактури були надіслані на адресу відповідача супровідним листом № 26 від 08.05.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Проте, відповідач не підписав акти № 17954 від 30.04.2021, № 19723 від 31.01.2022, № 19967від 28.02.2022, № 20273 від 31.03.2022, № 20345 від 30.04.2022, № 20540 від 31.05.2022, № 20652 від 30.06.2022, № 20806 від 31.07.2022, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати, а також інших платежів (електроенергія, експлуатаційні витрати), передбачених пунктом 4.3 договору, належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 26 625, 59 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 562, 92 грн - пені за період з 11.06.2023 о 10.12.2023, 667, 07 грн - інфляційних втрат за період з 11.06.2023 по 29.04.2024 та 709, 09 грн - 3 % річних за період з 11.06.2023 по 29.04.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 5, 2 кв.м., яке розташоване м. Київ, Солом`янський район, вул. Лінійна, 17 на 4 поверсі, про що свідчить наявний у матеріалах справи підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 16.08.2021 до договору № 24-2020/Р від 01.08.2020.

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом № 26 від 08.05.2023 позивачем відповідно до умов договору було надіслано на адресу відповідача рахунки-фактури на сплату орендної плати, а також акти здачі приймання робіт (надання послуг) щодо оренди нежитлового приміщення та щодо електроенергії та експлуатаційних витрат, а саме: № 17574 від 30.04.2021, № 17575 від 30.04.2021, № 17824 від 31.05.2021, № 17825 від 31.05.2021, № 18191 від 31.05.2021, № 18064 від 30.06.2021, № 18065 від 30.06.2021, № 18435 від 30.06.2021, № 18302 від 31.07.2021, № 18303 від 31.07.2021, № 17954 від 30.04.2021, № 19723 від 31.01.2022, № 19967від 28.02.2022, № 20273 від 31.03.2022, № 20345 від 30.04.2022, № 20540 від 31.05.2022, № 20652 від 30.06.2022, № 20806 від 31.07.2022.

Проте, відповідач не підписав частину актів, а саме: № 17954 від 30.04.2021, № 19723 від 31.01.2022, № 19967від 28.02.2022, № 20273 від 31.03.2022, № 20345 від 30.04.2022, № 20540 від 31.05.2022, № 20652 від 30.06.2022, № 20806 від 31.07.2022.

Відповідно до п. 4.9. договору, сторони протягом усього строку дії договору щомісяця підписують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди приміщення та про компенсацію орендодавцю витрат, передбачених пунктами 4.3.1., 4.3.12 даного договору. Акти готуються орендодавцем, підписуються ним та передаються на підпис орендарю, разом з виставленими рахунками. Підписані орендарем примірники актів здачі-приймання робіт повертається орендодавцю до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Якщо акти здачі-приймання робіт не повернуті орендодавцю в строки, визначені п. 4.9. цього договору і не надійшло заперечення по змісту цих актів, вони вважаються підписаними орендарем, а роботи (надані послуги) вважаються наданими та виконаними в повному обсязі (п. 4.10 договору).

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що не підписання відповідачем актів № 17954 від 30.04.2021, № 19723 від 31.01.2022, № 19967від 28.02.2022, № 20273 від 31.03.2022, № 20345 від 30.04.2022, № 20540 від 31.05.2022, № 20652 від 30.06.2022, № 20806 від 31.07.2022, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, роботи вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку строк сплати орендної плати та інших комунальних платежів не пов`язаний з фактом підписання чи не підписання відповідачем актів здачі приймання робіт (надання послуг) та отриманням рахунків.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зокрема: послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

Суд зазначає, що відповідач користувався комунальними послугами та отримував інші послуги з утримання орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Лінійна, 17, які надавалися позивачем, при цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, а отже, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов`язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктами 4.1. та 4.3. договору з урахування додаткових угод передбачено що орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно з п. 4.3 договору щомісячно, з 1 по 5 число місяця за який здійснюється оплата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п.п 4.1. та 4.3. договору з урахуванням додаткових угод, починаючи з 6 числа кожного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання зі слати орендної плати та інших платежів визначених договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди нежитлового приміщення № 24-2020/Р від 01.08.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 625, 59 грн., яка складається із заборгованості з оплати орендної плати та комунальних послуг (електроенергія, експлуатаційні витрати).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 562, 92 грн - пені за період з 11.06.2023 по 10.12.2023, 667, 07 грн - інфляційних втрат за період з 11.06.2023 по 29.04.2024 та 709, 09 грн - 3 % річних за період з 11.06.2023 по 29.04.2024.

За умовами п. 7.1. договору, за прострочення платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент порушення зобов`язання, від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача у розмірі 5 562, 92 грн за період з 11.06.2023 по 10.12.2023.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 667, 07 грн - інфляційних втрат за період з 11.06.2023 по 29.04.2024 та 709, 09 грн - 3 % річних за період з 11.06.2023 по 29.04.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тож, якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних, при цьому розмір інфляційних втрат нараховано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 708, 33 грн за період з 11.06.2023 по 29.04.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 667, 07 грн., за період з 11.06.2023 по 29.04.2024, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрим Трейдинг» (вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код - 43702716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпро, 49083, ідентифікаційний код - 33061840) 26 625 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 59 коп. - заборгованості, 5 562 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 92 коп. - пені, 667 (шістсот шістдесят сім) грн 07 коп. - інфляційних втрат, 708 (сімсот вісім) грн 33 коп. - 3 % річних та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 93 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков