Рішення

від 13.08.2024 по справі 918/465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/465/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення 811 487,95 грн

у судове засідання з`явилися представники:

- від прокуратури - Кривецька-Люліч Т.А.;

- від позивача - не з`явився;

- від відповідача - Крук В.Р.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними Додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021: №388 від 06.09.2021, №389 від 06.09.2021, №417 від 23.09.2021, №418 від 24.09.2021, №427 від 30.09.2021, №500 від 25.10.2021, №501 від 26.10.2021, а також про стягнення 811 487,95 грн розміру переплати, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції прокурора, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 призвело до збільшення вартості електроенергії на 62%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Так, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору у вересні, TOB "РОЕК" надавало висновки Рівненської торгово-промислової палати щодо моніторингу ринкових цін на постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08 по 15 серпня 2021 року, а також за період з 15 по 25 серпня 2021 року, які не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Прокурор вважає, що надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2. ч. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021 (3 грн/кВт*год без ПДВ) до 01.08.2021, та в подальшому за ціною, вказаною в Додатковій угоді №355 від 20.08.2021 (3,17781 грн/кВт*год без ПДВ).

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 811 487,95 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача, на підставі ст. 1212 ЦК України, як збитки заподіяні місцевому бюджету.

Щодо представництва інтересів Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод до Договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Таким чином, Відділ, будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі і головним розпорядником коштів, виділених державою, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив.

ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Свою правову позицію пов`язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з спірних додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2, ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 811 487,95 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, ТОВ "РОЕК" вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Так, предметом позову, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз.1 ч.2 ст. 215 ЦК України).

Процесуальні дії у справі.

06.05.2024 позов керівника Вараської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.06.2024.

28.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 04.06.2024 підготовче судове засідання відкладено на 02.07.2024.

Ухвалою від 02.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 13.08.2024. При цьому, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - до 12.08.2024 включно.

13.08.2024, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, причин неявки не повідомили, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 13.05.2024, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

Прокурор і представник ТОВ "РОЕК" підтримали доводи і заперечення, викладені у заявах по суті спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради проведено закупівлю UA-2021-03-12-005036-b за предметом: "Електрична енергія".

Між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №6033-ВЦ/45 про постачання електричної енергії від 19.03.2021, згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.иа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповдний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 3 379 773,00 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 938 825,83 кВт*год.

Згідно Додатку №2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 3,00 грн без ПДВ.

Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 62%, а саме:

- додатковою угодою №355 від 20.08.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 3,17781 грн без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №388 від 06.09.2021 3,37338 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №389 від 06.09.2021 3,58849 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №417 від 23.09.2021 3,80140 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №418 від 24.09.2021 3,98015 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.09.2021.

- додатковою угодою №427 від 30.09.2021 4,22695 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 15.09.2021.

- додатковою угодою №500 від 25.10.2021 4,52894 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021.

- додатковою угодою №501 від 26.10.2021 4,86110 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.10.2021.

На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 788 004 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 739 006,79 грн, що підтверджується актами приймання-передавання:

- згідно акту №А-6074381622 за березень 2021 року - 194 809 кВт*год на суму 701 312,40 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6027865 564 за березень 2021 року - 1 031 кВт*год на суму 2 583,45 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6121686981 за квітень 2021 року - 112 383 кВт*год на суму 404 578,80 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6170776725 за травень 2021 року - 35 277 кВт*год на суму 126 997,20 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6122942276 за червень 2021 року - 13 391 кВт*год на суму 48 207,60 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6077650130 за липень 2021 року - 6 013 кВт*год на суму 21 646,80 грн з ПДВ;

- згідно акту №А-6124509149 за серпень 2021 року - 3 976 кВт*год на суму 17 121,41 грн з ПДВ;

- згідно акту №480031612/9/1 за вересень 2021 року - 30 913 кВт*год на суму 149 656,63 грн з ПДВ;

- згідно акту №480031612/10/1 за жовтень 2021 року - 55 833 кВт*год на суму 316 368,60 грн з ПДВ;

- згідно акту №480031612/11/1 за листопад 2021 року - 113 788 кВт*год на суму 663 761,82 грн з ПДВ;

- згідно акту №480031612/11/1 за грудень 2021 року -157 216 кВт*год на суму 917 091,24 грн з ПДВ;

- згідно акту №480031612/11/1 за січень 2022 року - 63 3 74 кВт*год на суму 369 680,84 грн з ПДВ.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 до Договору та збільшуючи ціну товару на 62% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради.

Відповідно до ч.2 ст. 78 Закону України "Про освіту", фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

У відповідності до ст. 70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Згідно з п, 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на освіту.

Згідно з Положенням про відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Зарічненської селищної ради, метою Відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різнорівневої дошкільної, загальної середньої, позашкільної та інклюзивної освіти, забезпечення доступності, безоплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формування якісного інформаційно-освітнього простору, забезпечення в межах визначених законодавством прав членів територіальної громади в сфері культури, збереження та популяризації національного і культурного надбання, створення конкурентоспроможного мистецького середовища задля розвитку культурного простору Зарічненської селищної територіальної громади (п. 1.3. Положення).

Згідно з п. 1.7 Положення, відділ утримується за рахунок коштів бюджету Зарічненської селищної територіальної громади і є неприбутковим.

Крім того, згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Заявлена прокурором позовна вимога спрямована на захист прав та інтересів не лише закладу освіти, а державного та суспільного інтересу, оскільки протиправне витрачання публічних коштів унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, що підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.

За час дії договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, тоді як неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

За таких обставин керівник Вараської окружної прокуратури правомірно визначив відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Зарічненської селищної ради позивачем у цій справі.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листами від 27.02.2024 за №52-461вих-24, від 22.03.2024 №52-634вих-24 повідомлено відділ освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме відділ заходи до усунення порушень.

Однак, як вбачається зі змісту листа відділу освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради №01-31/611 від 25.03.2024 заходи до усунення порушень відділом не вживалися.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір №6033-ВЦ/45 про постачання електричної енергії від 19.03.2021, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 3 грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.

Надалі, між сторонами укладено Додаткову угоду №355 від 20.08.2021, яка прокурором не оскаржується, щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії до 3,17781 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 62%.

Слід констатувати, що, при укладенні спірних додаткових угод, сторонами не дотримано 10% обмеження щодо можливості підвищення ціни, в той же час суд звертається до підстав, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни електричної енергії по додаткових угодах №388 та №389 від 06.09.2021.

Так, протягом одного дня, 06.09.2021 сторонами укладено дві додаткові угоди, а саме додаткову угоду №388 та додаткову угоду №389, якими на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 3,37338 грн/кВт*год. без ПДВ та 3,58849 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна за умовами вказаних додаткових угод починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з одного і того ж дня, а саме з 01.08.2021.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №388, TOB "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати, щодо моніторингу ринкових цін на постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08 по 15 серпня 2021 року. Відповідно до змісту вказаного висновку середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 08.08.2021 по 15.08.2021 збільшилась на 12,4% з 1 782,94 грн./МВт.год. до 2 003,24 грн./МВт.год.

Підставою для укладення Додаткової угоди №388 від 06.09.2021 стало звернення ТОВ "РОЕК" до Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради з листом від 23.02.2021, в якому товариство обґрунтовує необхідність збільшення ціни та додає роздруківку порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року.

Окрім цього, на обґрунтування необхідності внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №389, ТОВ "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати щодо моніторингу ринкових цін на постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 15 по 25 серпня 2021 року. Відповідно до змісту вказаного висновку середньозважена ціна постачання електричної енергії на РДН (ОЕС) за період з 15.08.2021 по 25.08.2021 збільшилась на 11,8% з 2003,24 грн./МВт.год. до 2 239,93 грн./МВт.год.

Разом з тим, вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

На переконання суду, ці дані об`єктивно не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору.

Судом встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

З наданих TOB "РОЕК" експертних висновків Рівненської торгово- промислової палати вбачається, що у них зазначено середньозважені ціни на РДН лише за окремі періоди а саме за період з 08 по 15 серпня 2021 року та з 15 по 25 серпня 2021 року, тобто вказані відомості не відображають коливання цін, що відбувалось з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Також, слід звернути увагу на те, що експертний висновок наданий на обґрунтування укладення додаткової угоди №388 складений 19.08.2021, тобто станом на дату підписання додаткової угоди №355, що передувала укладенню цієї додаткової угоди, ТОВ «РОЕК» було відомо про зміни на ринку електричної енергії, які в ньому відображенні, а отже вказані зміни мали б бути враховані при укладенні цієї додаткової угоди.

Окрім цього, відповідно до змісту додаткових угод №388 та №389 від 06.09.2021 змінена ціна електричної енергії починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року. Однак, згадані експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати, що слугували підставою для укладення цих додаткових угод не лише не містить відомостей щодо коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди, а також не відображають змін середньозважених цін на електричну енергію за період на який розповсюджується їх дія. Зокрема, як було зазначено вище, в вказаних висновках відображено лише зміну середньозваженої ціни на РДН з 08.08.2021 по 15.08.2021, та з 15.08.2021 по 25.08.2021.

Одночасно, постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи зазначене, вбачається, що надані TOB "РОЕК" дані не містять інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання описаної додаткової угоди. Окрім цього, вони не відображають ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021 до моменту підписання додаткових угод №№388,389.

Враховуючи вказане, на переконання суду, ТОВ "РОЕК" не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання Додаткових угод №388,389 від 06.09.2021, а укладені угоди суперечать ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому наявні підстави для визнання їх недійсними.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім викладеного вище слід зазначити, що угоди №388, №389, №417, №418, №427, №500, №501 укладено з порушенням ст, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а отже вони підлягають визнанню судом недійсними.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу 6033-ВЦ/45 від 08.02.2022 не міг перевищувати 3,3 грн без ПДВ (3,00+10%) за 1 кВт*год.

Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№4-9,11 по відношенню до погодженої у договорі ціни, також (крім додаткової угоди №2) здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення додаткових угод №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (3 грн без ПДВ):

- Додатковою угодою №388 від 06.09.2021 на 12,5%;

- Додатковою угодою №389 від 06.09.2021 на 19,6%;

- Додатковою угодою №417 від 23.09.2021 на 26,7%;

- Додатковою угодою №418 від 24.09.2021 на 31,7%;

- Додатковою угодою №427 від 30.09.2021 на 40,9%;

- Додатковою угодою №500 від 25.10.2021 на 51%;

- Додатковою угодою №501 від 26.10.2021 на 62%.

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021, також підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17.

Також, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 811 487,95 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 788 004 кВт*год, тоді як Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради оплачено 3 739 006,79 грн.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою у період до 01.08.2021 (3 грн/кВт*год без ПДВ) і за умовами Додаткової угоди №355 від 20.08.2021 (3,17781 грн/кВт*год без ПДВ) після 01.08.2021.

Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 2 927 518,84 грн, що на 811 487,95 грн менше фактично сплаченого.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюванню угодою відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 811 487,95 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№388, 389, 417, 418, 427, 500, 501 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №6033-ВЦ/45 від 19.03.2021 укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання їх недійсними.

Разом з цим, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради грошових коштів в розмірі 811 487,95 грн, а відтак вимога прокурора про стягнення зазначених коштів з ТОВ "РОЕК", як з особи яка їх отримала, також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Прокурором сплачено судовий збір у розмірі 33 368,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №743 від 23.04.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ "РОЕК", оскільки саме вказана сторона у справі ініціювала укладення додаткової угоди та отримала суму переплачених коштів, тобто на переконання суду саме внаслідок неправильних дій товариства виник спір.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №388 від 06.09.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №389 від 06.09.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №417 від 23.09.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №418 від 24.09.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №427 від 30.09.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №500 від 25.10.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду №501 від 26.10.2021 до Договору №6033-ВЦ/45 на постачання електричної енергії споживачу від 19.03.2021, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради (вул. Фестивальна, 6, смт Зарічне, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 44011378) кошти у розмірі 811 487 (вісімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 95 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 33 368 (тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 32 коп. судового збору.

11. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК