Рішення

від 13.08.2024 по справі 920/680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.2024м. СумиСправа № 920/680/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/680/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хайтранк актив (вул. Троїцька, буд. 9/20, м. Дніпро, 49000)

до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Правдинське Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область, 42839)

про стягнення 483 305 грн 26 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 483 305 грн 26 коп., в тому числі: 345 168 грн 00 коп. заборгованості з орендної плати за користування технікою, 110 977 грн 68 коп. пені, 9802 грн 94 коп. 3% річних, 17 356 грн 64 коп. інфляційних втрат відповідно до договору суборенди № 170/07/23 від 17.07.2023, укладеного між сторонами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5799 грн 67 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн 00 коп. та 5% від стягнутої суми заборгованості "гонорар успіху").

Ухвалою від 13.06.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/680/24; визнав справу № 920/680/24 малозначною; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 13.06.2024 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, отримана останнім 18.06.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

17.07.2023 між сторонами укладений договір суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 17/07/23 за умовами якого позивач (орендар) зобов`язується передати відповідачу (суборендарю) в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а відповідач зобов`язується прийняти техніку позивача (орендаря) та сплачувати позивачу (орендарю) орендну плату за її використання (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору ознаки техніки, її характеристики в розрізі кожної одиниці відображаються сторонами в акті приймання - передачі техніки до договору.

Відповідно до п. 3.2. договору передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі техніки. Акт приймання-передачі техніки підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та суборендаря.

Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами акту приймання-передачі техніки до цього договору (п. 4.1. договору).

За умовами п. 7.2. договору факт виконання робіт за договором підтверджується погодженим сторонами актом наданих послуг.

17.07.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 17/07/23 від 17.07.2023 відповідно до якої дійшли згоди, що орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених суборендарем орендарю протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та розраховується відповідно до таких показників: С=АхБ, де С загальний розмір орендної плати за певний проміжок часу; А фактично оброблені гектари земельної ділянки; Б вартість одного обробленого гектара земельної ділянки. Сторони дійшли згоди, що орендна плата визначається за один гектар збирання зернових та становить 1600 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.3. договору розрахунок за договором здійснюється впродовж 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту підписання сторонами фінального акту наданих послуг з оренди техніки.

Відповідно до п. 6.2.1. договору суборендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, але при цьому до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв техніку за актами приймання-передачі від 17.07.2023. Техніка, зазначена в актах від 17.07.2023, була повернута відповідачем позивачу за актами від 01.08.2023.

Відповідно до акту наданих послуг № ХТА00000022 від 07.08.2023, що підписаний сторонами та скріплений печатками, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем вартістю 945 168,00 грн з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування сільськогосподарською технікою з екіпажем, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 345 168 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 759, 762, 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд встановив, що факт користування відповідачем переданою в суборенду технікою підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами приймання-передачі техніки від 17.07.2023, актом наданих послуг від 07.08.2023 № ХТА000000022, що підписані сторонами.

Відповідач частково розрахувався за оренду сільськогосподарської техніки в загальній сумі 600 000 грн. На дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача з орендної плати за користування технікою, з урахуванням часткових оплат, становить 345 168 грн 00 коп. та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний сторонами (а.с. 22).

Відповідач ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог не подав.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за користування технікою, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 345 168 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 9802 грн 94 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17 356 грн 64 коп. за період з 26.08.2023 до 06.06.2024, виходячи з суми заборгованості за актом наданих послуг від 07.08.2023, з урахуванням часткових оплат.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.1.3. договору, за несплату/несвоєчасну сплату орендної плати суборендар виплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період нарахування пені.

Згідно з розрахунком позивача, за порушення строків сплати орендної плати відповідачу нарахована пеня в сумі 110 977 грн 68 коп. (34 181 грн 42 коп. за період з 26.08.2023 до 25.09.2023, виходячи з суми заборгованості у розмірі 945 168 грн 00 коп.; 10 244 грн 96 коп. за період з 26.09.2023 до 16.10.2023, виходячи з суми заборгованості у розмірі 445 168 грн 00 коп.; 66 551 грн 30 коп. за період з 17.10.2023 до 06.06.2024, виходячи з суми заборгованості у розмірі 345 168 грн 00 коп.).

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 9.1.3. договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України в межах заявленого позивачем періоду нарахування суд вважає правомірним нарахування пені: в сумі 34 181 грн 42 коп. за період з 26.08.2023 до 25.09.2023, виходячи з суми заборгованості 945 168 грн. 00 коп.; в сумі 10 244 грн 96 коп. за період з 26.09.2023 до 16.10.2023, виходячи з суми заборгованості 445 168 грн. 00 коп.; в сумі 39 560 грн 30 коп. за період з 17.10.2023 до 26.02.2024, виходячи з суми заборгованості 345 168 грн. 00 коп.

Пеня в іншій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

За викладених обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 9802 грн 94 коп. 3% річних, 17 356 грн 64 коп. інфляційних втрат та 83 986 грн 68 коп. пені.

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 26 991 грн 00 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/680/24 в сумі 12 000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 193 від 09.10.2023, додатковою угодою № 4 від 06.06.2024 до договору, ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1292877 від 07.06.2024, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4520 від 04.10.2019, рахунком на оплату № 143 від 31.05.2024, платіжною інструкцією № 763 від 05.06.2024.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 06.06.2024 до договору вартість послуг з надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції складає 12 000,00 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та АО Аріадна фіксованого гонорару за надання послуг правничої допомоги по стягненню заборгованості за договором суборенди № 17/07/23 від 17.07.2023 з ДП Дослідне господарство Правдинське Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України. Крім фіксованого розміру вартості надання послуг, клієнт також зобов`язується сплатити АО Аріадна додаткову винагороду за стягнення заборгованості (гонорар успіху) в розмірі 5% від стягнутої рішенням суду суми.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 4000 грн 00 коп. фіксованого розміру та гонорару успіху), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Суд враховує, що справа не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за договором.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 8000 грн 00 коп.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5475 грн 77 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн 00 коп. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в іншій частині суд відмовляє та відповідно не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Правдинське Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область, 42839, код ЄДРПОУ 00497727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хайтранк актив (вул. Троїцька, буд. 9/20, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42313143) 345 168 грн 00 коп. заборгованості, 83 986 грн 68 коп. пені, 9802 грн 94 коп. 3% річних, 17 356 грн 64 коп. інфляційних втрат, 5475 грн 77 коп. витрат по сплаті судового збору, 8000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 20.08.2024.

СуддяД.В. Вдовенко