Постанова

від 15.08.2024 по справі 914/3082/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3082/21(914/3174/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: Володкевич Ю.О.,

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

у справі № 914/3082/21(914/3174/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк Логістик"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Аванта"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус",

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки

про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи № 914/3082/21

за заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк Логістик"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк Логістик" (далі - Боржник) за заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - Ініціюючий кредитор), введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 01.07.2022 визнано Божника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Боржник в особі ліквідатора 13.12.2022 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про:

- визнання недійсними актів №№1-5 приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, укладених між Боржником і ТОВ "ЖК "Центральний", посвідчених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованих в реєстрі, відповідно, за №№897-898, №№891-892, №№893-894, №№895-896, №№899-900, щодо передачі нерухомого майна, розташованого по вул. Вахтангова, 14 у м. Луцьк Волинської області, відповідно: складу-холодильника (літера Г-1) загальною площею 1353,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101 (акт №1); складу (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101 (акт №2); будівлі головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101 (акт №3); будівлі адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101 (акт №4), а також земельної ділянки загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101 (акт №5);

- визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 24.05.2021, укладеного між ТОВ "ЖК "Центральний" та ТОВ "Торговий дім "Аванта", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №579 (далі - Договір оренди);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021, укладеного між ТОВ "ЖК "Центральний" та ТОВ "Торгова мережа "Аванта", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3997 (далі - Договір купівлі-продажу);

- витребування на користь Боржника з чужого незаконного володіння ТОВ "Торгова мережа "Аванта" нерухомого майна, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, а саме: складу-холодильника (літера Г-1) загальною площею 1353,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101; складу (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101; будівлі головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101; будівлі адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 м2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101, а також земельної ділянки загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101 (далі - Майно).

4. Позов мотивовано тим, що Боржник на підставі спірних актів №№1-5 передав єдине належне йому Майно у власність ТОВ "ЖК "Центральний" як додатковий вклад, а в подальшому вийшов зі складу учасників зазначеного товариства, не отримавши належної компенсації, у зв`язку з чим Майно вибуло з володіння Боржника на підставі безвідплатних правочинів, попри недостатність його активів для виконання наявних зобов`язань перед кредиторами.

5. Ліквідатор Боржника вважає, що спірні правочини з відчуження Майна пов`язаній особі вчинені Боржником з метою приховання належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитними договорами, при цьому правові наслідки з відчуження майна не настали. Акти з приймання-передачі майна до статутного капіталу, подальше відчуження нерухомості було укладено "про людське око", тобто з єдиною метою - вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого позивачу можливо було б задовольнити свої вимоги за кредитними договорами. Звернення з позовом про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна Боржником на користь ТОВ "ЖК "Центральний" спрямоване на усунення несприятливих наслідків для Боржника, пов`язаних із неможливістю виконати ним прийняті на себе зобов`язання на підставі кредитних договорів та рішень суду. З огляду на таке Майно підлягає витребуванню та поверненню до ліквідаційної маси Боржника, а спірні договори оренди та купівлі-продажу - визнанню недійсними як похідні вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Між ПАТ "Діамантбанк" (далі - Банк) і Боржником (позичальник) укладено низку кредитних договорів: договір кредитної лінії №080 від 09.07.2015, договір кредитної лінії №081 від 05.07.2015, договір кредитної лінії №111 від 30.09.2015, договір кредитної лінії №112 від 01.10.2015.

7. У забезпечення виконання зобов`язань Боржника з повернення Банку загальної суми кредиту за переліченими кредитними договорами в розмірі 5000000,00 грн ОСОБА_1 (заставодавець) на підставі договорів застави майнових прав від 09.07.2015 №080/1, від 09.07.2015 №081/1, від 30.09.2015 №111/1, від 01.10.2015 №112/1, від 09.07.2015 №080/1 передав у заставу право вимоги за договорами банківського вкладу з повернення грошових коштів на загальну суму 5200000,00 грн.

8. Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (записи №№8-11) Банк зареєстрував обтяження на грошові кошти: 10.07.2015 в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором №080; 10.07.2015 в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором №081; 01.10.2015 в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором №111; 01.10.2015 в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором №112. Також Банк зареєстрував звернення стягнення 07.09.2016 (за кредитними договорами №080 і №081) та 16.11.2016 (за кредитними договорами №111 і №112).

9. Тобто Банк намагався скористатися своїм правом заставодержателя й звернути стягнення на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в позасудовий спосіб. Однак на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №752/11986/16-к у кримінальному провадженні №12013220540000400 та ухвали від 24.10.2018 у справі №756/16440/16-к накладено арешт у межах кримінального провадження на всі рахунки, належні ОСОБА_1 , який є пов`язаною особою з усіма учасниками оскаржуваних правочинів.

10. Після зняття відповідного арешту 15.11.2018 кредиторські вимоги Банка погашено частково: за кредитним договором №080 - в розмірі 395892,31 грн, за кредитним договором №081 - в розмірі 2158251,67 грн внаслідок звернення стягнення на право грошової вимоги за договором банківського вкладу, укладеного з ОСОБА_1 .

11. Також через невиконання Боржником своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами Банк звернувся до господарського суду з відповідними позовами, за наслідком розгляду яких з Боржника на користь Банка стягнуто заборгованість у загальному розмірі 6198933,75 грн, у тому числі:

- рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 у справі №903/529/18 за кредитним договором №080 від 09.07.2015 заборгованість у розмірі 1242687,59 грн;

- рішенням Господарського суду Волинської області від 30.06.2020 у справі №903/866/19 за кредитним договором №081 від 05.07.2015 заборгованість у розмірі 1054720,03 грн;

- рішенням Господарського суду Волинської області від 11.03.2020 у справі №903/864/19 за кредитним договором №111 від 30.09.2015 заборгованість у розмірі 1964742,51 грн;

- рішення Господарського суду Волинської області від 27.05.2020 у справі №903/865/19 за кредитним договором №112 від 01.10.2015 заборгованість у розмірі 1936 83,62 грн.

12. Крім того, у подальшому 18.02.2021 Банк (первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) відповідного права вимоги, а 02.06.2021 ТОВ "Інвестохіллс Веста" (первісний кредитор) та Ініціюючий кредитор (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) відповідного права вимоги.

13. Відповідно до фінансового звіту (балансу) на кінець 2018 року Боржник мав дебіторську заборгованість, кошти та інші оборотні активи на загальну суму 4646,5 тис. грн, а кредиторську заборгованість (кредити банків, інші зобов`язання) на загальну суму - 8135,4 тис. грн. Згідно зі звітом про фінансові результати за 2018 рік Боржник мав збиток у розмірі 22,7 тис. грн.

14. За змістом протоколу загальних зборів учасників Боржника №03-18 від 23.11.2018 прийнято рішення про вступ Боржника до складу учасників ТОВ "ЖК "Центральний" шляхом здійснення додаткового вкладу у вигляді належного Боржнику нерухомого Майна.

15. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЖК "Центральний", оформленим протоколом №01-19 від 39.08.2019, прийнято Боржника до складу учасників товариства за рахунок додаткового вкладу у вигляді нерухомого майна, розташованого в м. Луцьк по вул. Вахтангова, 14, за актами приймання-передачі нерухомого майна, посвідченими приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю.:

- від 30.08.2019, зареєстрованим у реєстрі за №№897-898 - складу-холодильника (літера Г-1) загальною площею 1353,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101;

- від 30.08.2019, зареєстрованим у реєстрі за №№895-896 - будівлі адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101;

- від 30.08.2019, зареєстрованим у реєстрі за №№893-894 - будівлі головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101;

- від 30.08.2019, зареєстрованим у реєстрі за №№891-892 - складу (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101;

- від 30.08.2019, зареєстрованим у реєстрі за №№899-900 - земельної ділянки загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101.

16. Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.09.2019 Боржник був учасником ТОВ "ЖК "Центральний", а станом на 01.09.2020 уже не був учасником зазначеного товариства, оскільки вийшов зі складу учасників. При цьому Майно (яке оцінено сторонами на суму 13836320,00 грн) залишилось у власності ТОВ "ЖК "Центральний".

17. Право власності ТОВ "ЖК "Центральний" зареєстроване 30.08.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами записів 33062451, 33060229, 33060687, 33062326, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1906252807101, 1906143107101, 1906162307101, 1906244007101.

18. За Договором оренди 24.05.2021 ТОВ "ЖК "Центральний" передало, а ТОВ "Торговий дім "Аванта" прийняло в строкове платне користування частину Майна - частину приміщення складу-холодильника (літера Г-1), а саме приміщення з №2 до №7 площею 930,8 м2.

19. За Договором купівлі-продажу 01.12.2021 ТОВ "ЖК "Центральний" відчужило Майно на користь ТОВ "Торгова мережа "Аванта" з відстроченням платежу.

20. 24.01.2022 ТОВ "ЖК "Центральний", ТОВ "Торговий дім "Аванта" і ТОВ "Торгова мережа "Аванта" уклали договір про внесення змін до Договору оренди, згідно з якими ТОВ "Торгова мережа "Аванта" в результаті набуття права власності на Майно набула всі права і обов`язки ТОВ "ЖК "Центральний" за Договором оренди.

21. При цьому Боржник, ТОВ "ЖК "Центральний" і ТОВ "Торгова мережа "Аванта" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань пов`язані між собою спільними бенефіціарними власниками, якими є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

23. Рішення мотивовано тим, що обставини, які передували укладенню оспорюваних правочинів - актів прийому-передачі, не підтверджують їх фіктивність, оскільки волевиявлення сторін було спрямовано на припинення права власності у Боржника як попереднього власника Майна та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі внеску вкладу до статутного капіталу, а тому правочини відповідають критеріям розумності та добросовісності, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, що відповідає вимогам частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

24. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорювані акти приймання-передачі не є фраудаторними, адже не порушують майнові права Банка як кредитора, зважаючи на наявність у нього депозитів, переданих у заставу для забезпечення повернення кредитних коштів, а оспорювані акти направлені на реальне настання правових наслідків, зумовлених правомірним внесенням Майна до статутного капіталу ТОВ "ЖК "Центральний".

25. При цьому господарський суд першої інстанції відхилив посилання третьої особи на пов`язаність відповідачів у справі, не визнавши це ознакою вчинення ними свідомих недобросовісних дій з метою виведення Майна з ризику потенційного звернення стягнення на нього кредиторами Боржника та, відповідно, достатньою підставою для визнання недійсними спірних актів.

26. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

27. Постанову мотивовано недійсністю спірних правочинів у вигляді актів приймання-передачі, оскільки вони не відповідають вимогам частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України та є фраудаторними, у зв`язку з чим усі наступні договори щодо Майна є недійсними як такі, що укладені всупереч вимогам частини 2 статті 203 зазначеного Кодексу за відсутності у ТОВ "ЖК "Центральний" прав орендодавця та продавця.

28. При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що визнані у межах справи про банкрутство Боржника грошові вимоги Ініціюючого кредитора виникли до моменту відчуження Боржником Майна, у період розгляду спорів про стягнення з Боржника заборгованості за кредитними договорами, тому він усвідомлював ризик стягнення заборгованості за рахунок реалізації Майна та відчужив його без одержання натомість будь-яких активів. Водночас розмір застави, якою було забезпечено виконання зобов`язань Боржника, виявився недостатнім.

29. Враховуючи поєднаність відповідачів (учасників спірних правочинів) між собою через кінцевих бенефіціарних власників, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх недобросовісність, що є підставою для витребування Майна за будь-яких підстав.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

30. ТОВ "ЖК "Центральний" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

31. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

32. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

33. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не звернув уваги на преюдиційні обставини, встановлені в судових рішеннях у справі №903/363/21 щодо спірних у цій справі актів приймання-передачі нерухомого майна.

34. Скаржник наголошує, що Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у зазначеній справі залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою відмовлено в позові ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, оскільки вони відповідають критеріям розумності та добросовісності, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, а також не є фраудаторними, адже не порушують майнові права Банка як кредитора через наявність у нього депозитів, переданих у заставу для забезпечення повернення кредитних коштів.

35. Також скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту 6 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України дослідив нові докази, надані Ініціюючим кредитором без обґрунтування поважності надання нових доказів у підтвердження додаткових пояснень: ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №752/11986/16-к у кримінальному провадженні №12013220540000400.

36. Скаржник заперечує проти висновку господарського суду про те, що Боржник усвідомлював ризик стягнення заборгованості за рахунок реалізації майна та безоплатно вийшов зі складу ТОВ "ЖК "Центральний", до якого перед тим увійшов зі своїм Майном. За доводами скаржника, такий висновок спростовується наявними у справі доказами - договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеними Боржником з ТОВ "АС - ОРТ" та ПАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест", платіжними дорученнями про їх виконання, згідно з якими Боржник відчужив набуту ним частку в статутному капіталі ТОВ "ЖК "Центральний" за оплатними правочинами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

37. Ініціюючий кредитор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

38. Відзив мотивовано тим, що апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідачів щодо преюдиційності судових рішень у справі №903/363/21, оскільки обставини доказування в цій справі є значно об`ємніші та стосуються не тільки неможливості виконання грошових вимог у справі про банкрутство усіх кредиторів, але й пов`язані з підставою відкриття провадження у справі про банкрутство, наслідком чого (у разі відсутності інших активів) Боржника буде ліквідовано, а грошові вимоги усіх кредиторів буде визнано погашеними внаслідок відсутності коштів для їх погашення. Водночас Ініціюючий кредитор наголошує на відмінностях суб`єктного складу у цій справі та справі №903/363/21.

39. Щодо аргументів скаржника про дослідження апеляційним господарським судом документів з порушенням їх прийняття Ініціюючий кредитор звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 28.01.2021 у справі №910/17743/18 і від 29.03.2021 у справі №913/479/18, щодо необхідності з урахуванням особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, зокрема, й тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Позиція Верховного Суду

40. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

41. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви ліквідатора Боржника у справі про банкрутство про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, на підставі яких Боржник передав належне йому Майно до статутного капіталу ТОВ "ЖК "Центральний", укладених у подальшому щодо Майна Договору оренди і Договору купівлі-продажу, а також витребування Майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Торгова мережа "Аванта".

42. Звертаючись з вимогами про визнання недійсним правочину, заявник згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

43. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

44. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

45. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та у статті 42 КУзПБ.

46. Щодо питання особливостей правового регулювання та правил недійсності правочинів боржника у справі про банкрутство необхідно звернутися до правових висновків, викладених Верховним Судом у складі палати для розгляду справі про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, якими уточнено викладений вказаною судовою палатою у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 висновок про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

47. Так, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

48. Проте, на відміну від загальних норм (Цивільного та Господарського кодексів України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, тому правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

49. Аналіз статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що вона підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а тому вказана норма щодо відрахування трирічного строку розширеному тлумаченню не підлягає.

50. Зважаючи на дату відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника (22.11.2021), господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ при вирішенні цього спору через непоширення її на правовідносини щодо недійсності правочинів, вчинених Боржником до дати введення в дію КУзПБ (21.10.2019). Такі висновки суперечать актуальній правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13.

51. Отже, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду цієї справи за позовом ліквідатора Боржника господарським судам слід було застосувати положення статті 42 КУзПБ, якою врегульовано спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та яка містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду, протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

52. Так, згідно з положеннями частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою.

53. До заінтересованих осіб стосовно боржника статтею 1 КУзПБ віднесено юридичну особу, створену за участю боржника, юридичну особу, що здійснює контроль над боржником, юридичну або фізичну особу, контроль над якою здійснює боржник, юридичну особу, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власників (учасників, акціонерів) боржника, керівника боржника, осіб, які входять до складу органів управління боржника, головного бухгалтера (бухгалтера) боржника, у тому числі звільнених з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також осіб, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інших осіб, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

54. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

55. Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

56. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

57. Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

58. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

59. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

60. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

61. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

62. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

63. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

64. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

65. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

66. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

67. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

68. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

69. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

70. Перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

71. Зазвичай у судовій практиці положення зазначеної правової норми застосовуються при оскарженні ліквідатором боржника цивільних (господарських) договорів як різновидів правочинів.

72. Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

73. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

74. Також слід зауважити, що можливість оспорення акта приймання-передачі нерухомого майна шляхом заявлення відповідної вимоги про визнання його недійсним відповідає правовим висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20, від 17.05.2022 у справі №520/2224/19-ц, від 06.07.2022 у справі №372/3737/19.

75. Як вбачається зі змісту встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, на підставі оспорених ліквідатором Боржника актів №№1-5 приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019 відбулась передача Боржником Майна до статутного капіталу ТОВ "ЖК "Центральний" та реєстрація за вказаним товариством права власності на Майно. Тобто спірні в цій справі акти мають ознаки правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та можуть бути визнані недійсними, зокрема, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 42 КУзПБ.

76. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

77. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

78. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

79. У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

80. Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

81. Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

82. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1 статті 388 Цивільного кодексу України).

83. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

84. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, шляхом подання віндикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину.

85. Водночас наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.

86. Чинне законодавство України не пов`язує можливість або неможливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності або відсутності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу угод договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності або відсутності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу угод, за якими здійснювалося відчуження майна.

87. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.

88. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

89. Дослідивши надані учасниками справи докази в цій справі в їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв`язку, господарський суд апеляційної інстанції встановив обставини, які свідчать про наявність ознак фраудаторності спірних актів як правочинів, на підставі яких Боржник відчужив єдине належне йому Майно на користь ТОВ "ЖК "Центральний" (шляхом передання Майна до статутного капіталу вказаного товариства), що є заінтересованою особою щодо Боржника в розумінні частини 2 статті 42 КУзПБ через спільних бенефіціарних власників.

90. При цьому відчуження Майна здійснено 30.08.2019 після настання строку виконання зобов`язань Боржника за укладеними з Банком кредитними договорами та в період розгляду судових спорів про стягнення з Боржника заборгованості за вказаними договорами (грошові вимоги за якими непогашені та визнані господарським судом у справі про банкрутство Боржника).

91. Тобто Боржник відчужив Майно на користь заінтересованої особи в період існування значних грошових зобов`язань (підтверджених у подальшому судовими рішеннями), усвідомлюючи ризик стягнення заборгованості за рахунок реалізації Майна. І внаслідок такого відчуження погашення Боржником заборгованості перед кредиторами стало повністю або частково неможливим.

92. Зважаючи на викладене господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував про вчинення спірних правочинів у вигляді актів приймання-передачі нерухомого майна з метою безпідставного та сумнівного зменшення розміру активів Боржника на шкоду його кредиторами.

93. Крім того, після виходу Боржника зі складу учасників ТОВ "ЖК "Центральний" Майно залишилось у власності вказаного (заінтересованого щодо Боржника) товариства, яке відчужило його на користь ТОВ "Торгова мережа "Аванта", яке також є заінтересованою особою щодо Боржника через спільних бенефіціарних власників. Наведене свідчить про те, що кінцеві бенефіціарні власники Боржника та ТОВ "Торгова мережа "Аванта" були обізнані про незаконність відчуження Боржником Майна через наявність у нього заборгованості за кредитними договорами та неможливість Боржника у подальшому виконати свої зобов`язання. Отже, ТОВ "Торгова мережа "Аванта" не є добросовісним набувачем Майна в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, що є підставою для витребування у нього Майна за будь-яких підстав на підставі положень статті 387 зазначеного Кодексу.

94. Заперечуючи проти наведених висновків апеляційного господарського суду, ТОВ "ЖК "Центральний" у касаційній скарзі посилається на наявність преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №903/363/21 щодо спірних у цій справі актів приймання-передачі нерухомого майна.

95. Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

96. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

97. За змістом постанови Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №903/363/21, на яку посилається скаржник, залишено без змін постанову апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі та застосування наслідків їх недійсності в зв`язку з недоведенням позивачем (ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") того, що вказані правочини не направлені на реальне настання правових наслідків та вчинені з метою порушення майнових прав Банка як кредитора.

98. Однак наведені скаржником висновки про те, що спірні акти приймання-передачі нерухомого майна відповідають критеріям розумності та добросовісності, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, не є фраудаторними та не порушують майнові права Банка, не можна віднести до обставин, зокрема встановлених щодо Боржника чи інших учасників цієї справи, адже вони за своєю суттю є правовою оцінкою обставин щодо вчинення відповідних правочинів та їх правових наслідків, яка не має преюдиційного значення в розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

99. Недоведення позивачем у справі №903/363/21 (ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") обґрунтованості своїх позовних вимог не позбавляє ліквідатора Боржника у справі про банкрутства права на виконання своїх повноважень довести в установленому процесуальним законодавством порядку невідповідність спірних правочинів вимогам закону, а також наявність підстав для визнання їх недійсними, зокрема, передбачених статтею 42 КУзПБ, у тому числі із доведенням інших обставин, що не були встановлені в зазначеній справі.

100. При цьому слід зауважити, що висновки господарських судів у справі №903/363/21 ґрунтуються на обставинах передання майновим поручителем Боржника ОСОБА_1 у забезпечення повернення кредитних коштів належних йому депозитів у Банку. Натомість у цій справі господарський суд апеляційної інстанції встановив, що судовими рішеннями Господарського суду Волинської області, ухваленими за наслідками розгляду позовних заяв про стягнення заборгованості з урахуванням уже реалізованих прав заставодержателя - Банка, розмір застави виявився недостатнім для виконання зобов`язань Боржника за відповідними кредитними договорами в повному обсязі.

101. Крім того, апеляційний господарський суд з`ясував, що на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2016 у справі №752/11986/16-к у кримінальному провадженні №12013220540000400, а пізніше ще й ухвали від 24.10.2018 у справі №756/16440/16-к на усі рахунки Сухомлина О.А. (який є пов`язаною особою з усіма учасниками оскаржуваних правочинів) було накладено арешт в рамках кримінального провадження.

102. Щодо аргументів скаржника про неправомірне прийняття господарським судом апеляційної інстанції до уваги ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №752/11986/16-к у кримінальному провадженні №12013220540000400 Верховний Суд звертає увагу, що, розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №916/329/21(916/3073/21).

103. З огляду на викладене наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним господарським судом вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України через неврахування висновків Верховного Суду щодо її застосування не знайшли свого підтвердження.

104. Верховний Суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що наявними у справі доказами підтверджується відчуження Боржником належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "ФК "Центральний" на користь ТОВ "АС - ОРТ" та ПАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" на підставі оплатних правочинів, адже такі обставини не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

105. Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для висновку, що недослідження господарськими судами попередніх інстанцій наданих ТОВ "ЖК "Центральний" копій договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі, платіжних доручень про їх виконання, а також наданої ліквідатором Боржника банківської виписки про ненадходження на рахунок Боржника відповідних коштів унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Адже встановлення обставин, на які посилається скаржник (у разі їх наявності), не спростовує встановлений господарськими судами факт вчинення Боржником правочину із заінтересованою особою як одну з підстав визнання його недійсним за заявою арбітражного керуючого або кредитора, передбачену частиною 2 статті 42 КУзПБ, а також те, що відчуження Боржником Майна спричинило неможливість (зокрема часткову) виконання ним своїх зобов`язань перед кредиторами.

106. При цьому Верховний Суд приймає до уваги, що скаржник у касаційній скарзі не посилається на доведення ним чи іншими учасниками справи із наданням відповідних доказів (зокрема які не отримали належної правової оцінки господарських судів першої та апеляційної інстанцій) обставин відчуження Боржником Майна (шляхом передання його до статутного капіталу ТОВ "ЖК "Центральний" та подальшого продажу отриманої частки в статутному капіталі) саме задля справедливого погашення за рахунок отриманих коштів грошових вимог кредиторів, а також того, що такий продаж частки відбувся на користь непов`язаних з Боржником осіб.

107. Верховний Суд наголошує, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів.

108. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних правочинів у формі актів приймання-передачі, а також про витребування Майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Торгова мережа "Аванта".

109. Однак господарський суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21) власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

110. З огляду на таке заявлені в цій справі позовні вимоги про визнання недійсними Договору оренди і Договору купівлі-продажу, сторонами яких Боржник не є, задоволенню не підлягали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди і Договору купівлі-продажу із залишенням у зазначеній частині в силі ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

112. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду необхідно залишити без змін з викладених у цій постанові мотивів, оскільки скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для визнання недійсними спірних актів приймання-передачі та витребування майна з чужого незаконного володіння.

113. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

114. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №914/3082/21(914/3174/22) скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 24.05.2021, укладеного між ТОВ "ЖК "Центральний" і ТОВ "Торговий дім "Аванта", та договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021, укладеного між ТОВ "ЖК "Центральний" і ТОВ "Торгова мережа "Аванта". У зазначеній частині залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у справі №914/3082/21(914/3174/22).

3. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №914/3082/21(914/3174/22) залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк Логістик" (81427, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, ЄДРПОУ 37821675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний" (43006, м. Луцьк, пров. Макарова, 5, ЄДРПОУ 40906564) 9924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков