Постанова

від 15.08.2024 по справі 8/471-23/1

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 8/471-23/1 (917/914/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Полтавської обласної ради - Фурманов О. В.,

представник Управління майном обласної ради- Фурманов О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської обласної ради (вх. №2404/2024) (з урахуванням заяви Управління майном обласної ради про приєднання до касаційної скарги Полтавської обласної ради)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024

у складі колегії суддів: Медуниці О. Є. (головуючий), Істоміної О. А., Радіонової О. О.

на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023

у складі судді Білоусова С. М.

у справі № 8/471-23/1 (917/914/22)

за позовом Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря Вячеславовича

до Полтавської обласної ради

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління майном обласної ради

про визнання права господарського відання, -

На розгляд суду постало питання щодо визнання за підприємством права господарського відання на нерухоме майно, яке передане на баланс іншої юридичної особи органом місцевого самоврядування.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №577 від 13.10.1992 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя", додатку №15 "Перелік загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Полтавської області", державне майно підприємства Полтавське Управління житлово-комунального господарства ВБМО "Полтавабуд", що входило до складу Корпорації "Укрбуд", було передано до комунальної власності Полтавської обласної державної адміністрації.

2. На підставі рішення Корпорації "Укрбуд" від 12.01.1994 та рішення виконкому Полтавської міської ради народних депутатів №58 (№975) від 26.01.1994 було зареєстровано статут Управління житлово-комунального господарства (далі - УЖКГ).

3. Відповідно до п. 4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

4. 14.11.1995, відповідно до Акту здачі-приймання справ, колишній керівник УЖКГ Білозір Л. П. здав, а новопризначений в.о. керівника УЖКГ Журавель В. М. прийняв майно, у тому числі адмінбудівлю по пров. Шкільний, 4 у м. Полтава.

5. 04.07.1997 Наказом Управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації №56, у зв`язку зі зміною назви Управління житлово-комунального господарства на Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" (далі - ДКЖЕП "Будівельник") був затверджений Статут зазначеного підприємства.

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до загального розділу Статуту, ДКЖЕП "Будівельник" засноване на обласній комунальній власності та є правонаступником Полтавського Управління житлово-комунального господарства.

7. За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 01275609, Полтавське управління житлово-комунального господарства (УЖКГ ВБМО "Полтавбуд") неодноразово було перейменоване (Управління житлово-комунального господарства виробничого будівельно-монтажного об`єднання "Полтавбуд"; Управління житлово-комунального господарства; ДКЖЕП "Будівельник").

8. Згідно з п. 4.1 Статуту ДКЖЕП "Будівельник" майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

9. Відповідно до п. 4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна - Полтавська обласна Рада. Орган управління майном - управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.

10. Згідно з п. 4.3 Статуту джерелом формування майна підприємства є, зокрема, майно передане Органом управління майном.

11. Згідно з Переліком закріплених за ДКЖЕП "Будівельник" основних засобів станом на 01.01.1998 судами встановлено закріплення за позивачем, в тому числі, адмінбудівлі по пров. Шкільний, 4.

12. 12.07.2001 Полтавською обласною радою прийнято рішення "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад передано у межах спільної власності територіальних громад області", відповідно до п. 3 якого, урахуванням додатку 3 до вказаного рішення, з балансу ДКЖЕП "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 4.

13. Судами також встановлено, що до матеріалів справи додано Акт приймання-передачі в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області адмінбудинку ДКЖЕП "Будівельник" від 01.10.2001 (т. 1.а.с. 165).

14. У вступній частині акту зазначено, що комісією, створеною відповідно до наказу Управління майном обласної ради №119 від 17.08.2001, на виконання рішення XVIII сесії двадцять третього скликання обласної ради від 12.07.2001, 05.09.2001 проведено обстеження об`єкта передачі - адміністративного будинку за адресою м. Полтава, пров. Шкільний, 4, який належить ДКЖЕП "Будівельник" і передається в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області на баланс Управління майном обласної ради.

15. 22.12.2017 рішенням Полтавської міської ради, з метою впорядкування адресного плану міста Полтава (п. 3 рішення) спірній адміністративній будівлі, що знаходилась за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 4 надано нову адресу - м. Полтава, пров. Шкільний, 6.

16. 06.07.2018, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за територіальною громадою сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради зареєстровано право власності (форма власності: комунальна) на адміністративну будівлю по пров. Шкільний, буд. 6, м. Полтава. Визначена підстава виникнення права власності - Рішення вісімнадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 12.07.2001.

17. Державна реєстрація права власності на адміністративну будівлю по пров. Шкільний, буд.6, м. Полтава проводилась на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

18. 17.12.2021 ДКЖЕП "Будівельник" листом №186/21-12 звернулося до Полтавської обласної ради та Управління майном обласної ради з вимогою надати необхідні документи для реєстрації похідного права на адміністративну будівлю - права повного господарського відання.

19. 18.01.2022 Управління майном обласної ради листом №79/01-26 повідомило ДКЖЕП "Будівельник", що адміністративний будинок за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6 (4) було передано з балансу ДКЖЕП "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області". Рішення про припинення права господарського відання ДКЖЕП "Будівельник" на вказаний вище об`єкт нерухомості не приймалося, позаяк відсутнє й таке рішення, яким би право господарського відання ДКЖЕП "Будівельник" встановлювалось. На даний час адміністративний будинок за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6 (4) знаходиться на балансі, у володінні та користуванні Управління майном обласної ради. Право розпорядження цим об`єктом має його власник - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Короткий зміст позовних вимог

20. ДКЖЕП "Будівельник" в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря В`ячеславовича звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської обласної ради про визнання права господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6.

21. Позивач наголошує на тому, що ДКЖЕП "Будівельник" наділене правом господарського відання щодо нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6 та має певну сукупність прав та обов`язків щодо такого майна, які визначені статутом підприємства. Власником майна є територіальна громада міст, сіл, селищ Полтавської області. Правовий режим означеного майна не змінювався, а отже саме ДКЖЕП "Будівельник" належить виключне право господарського відання. На переконання позивача, відсутність реєстрації права господарського відання за ДКЖЕП "Будівельник" не відповідає вимогам чинного законодавства та є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів як підприємства, що фактично позбавлене права на використання спірного адмінбудинку у своїй діяльності.

Розгляд справи судами

22. 24.01.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №8/471-23/1(917/914/22) у задоволенні позову відмовлено повністю.

23. 31.05.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу ДКЖЕП "Будівельник", рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) скасовано. Визнано за ДКЖЕП "Будівельник" право господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6, загальною площею 1 482,5кв.м.

24. 01.08.2023 постановою Верховного Суду задоволено частково касаційну скаргу Полтавської обласної ради, скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22), справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

25. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді суду необхідно належним чином дослідити чи оскарження рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 є належним способом захисту який би міг відновити суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається в цьому випадку та відповідно встановити чи такі право або інтерес мають бути захищені судом у вказаний спосіб, встановити наявність чи відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

26. 01.09.2023, після направлення справи №8/471-23/1(917/914/22) на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області, за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Паламарчука В.В.

27. 11.09.2023 ухвалою суду першої інстанції справу №8/471-23/1(917/914/22) прийнято до провадження визначеним складом суду. Постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання. Призначено підготовче засідання у справі на 05.10.2023.

28. 05.10.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області матеріали справи №8/471-23/1(917/914/22) передано для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ДКЖЕП "Будівельник".

29. 24.10.2023 ухвалою Господарський суд Полтавської області прийняв справу №8/471-23/1(917/914/22) до розгляду та відкрив провадження у справі в межах справи про банкрутство ДКЖЕП "Будівельник". Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). В ухвалі зазначено "ухвалу надіслати учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України (на їх електронні адреси, вказані в позовній заяві)".

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

30. 19.12.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) позов задоволено повністю. Визнано за ДКЖЕП "Будівельник" право господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6.

31. 13.03.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 25.03.2024) рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) - залишено без змін.

32. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що перебування спірного майна на балансі Управління майном обласної ради не припиняє права господарського відання ДК ЖЕП "Будівельник", оскільки баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку, визначення зобов`язань, складу і вартості майна і не може встановлювати або припиняти жодних речових прав відповідної особи.

33. Апеляційний господарський суд також звернув увагу, що наявні в матеріалах справи документи та викладені у заявах по суті справи пояснення Полтавської обласної ради (відповідача) та Управління майном обласної ради (третьої особи) свідчать про невизнання останніми права господарського відання ДКЖЕП "Будівельник" (позивача) на адміністративний будинок за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6, а тому у розглядуваному випадку ДКЖЕП "Будівельник" обрано належний спосіб захисту.

34. Судова колегія суду апеляційної інстанції також зазначила, що оскарження рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 (на відсутність оскарження якого посилаються відповідач та третя особа, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог) не є належним способом захисту, який би міг відновити суб`єктивне право, яке не визнається в цьому випадку, та, відповідно, такі право або інтерес не можуть бути захищені судом у вказаний спосіб.

35. Щодо застосування строків позовної давності за заявою відповідача місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не зазначено, коли ДКЖЕП "Будівельник" дізналось про порушення свого права, з якої дати слід відраховувати строк позовної давності та взагалі чи пропустило останнє строк для звернення до суду із даним позовом, у той час як обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених у цій справі позовних вимог.

36. Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі Полтавська обласна рада зазначає, що початок перебігу строку позовної давності є 01.10.2001 дата підписання акту приймання-передачі (т.1 а.с.165). На цей довід, апеляційний господарський суд вказав, що передання спірної будівлі на баланс Управління майном обласної ради не може свідчити про порушення, оспорювання або не визнання права ДКЖЕП "Будівельник" та, відповідно, про обізнаність позивача про порушення, оспорювання або не визнання його права (права господарського відання). Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду що, матеріали справи не містять доказів, а Полтавською обласною радою не доведено, що про порушення свого права на реєстрацію похідного права господарського відання позивачу стало відомо до моменту отримання листа третьої особи №79/01-26 від 18.01.2022.

37. Апеляційний господарський суд також вказав, що за змістом апеляційної скарги Полтавська обласна рада зазначає про те, що суд першої інстанції, передавши матеріали справи для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ДКЖЕП "Будівельник" та не повідомивши про це відповідача (не надіславши ухвалу від 24.10.2023), фактично позбавив відповідача права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

38. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними такі доводи та вказав, що документ в електронному вигляді ухвала суду першої інстанції від 24.10.2023 була направлено одержувачу Полтавській обласній раді в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 26.10.2023 о 12:25 год.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

39. 03.04.2024 Полтавською обласною радою подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22); прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДКЖЕП "Будівельник" відмовити повністю.

40. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

41. Скаржник посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 досліджувала питання стосовно виключної правової проблеми щодо неоднозначного підходу у вирішенні питання щодо правової природи акту приймання-передачі, як правочину чи як доказу та дійшла висновку про те, що суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

42. Скаржник доводить, що 01.10.2001, на виконання рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001, було здійснено підписання акта приймання-передачі адміністративної будівлі по пров. Шкільному, 6, в м. Полтаві, яким комісійно (в тому числі за участю представників ДК ЖЕП "Будівельник") засвідчено факт передачі спірної будівлі від ДК ЖЕП "Будівельник" до Управління майном обласної ради.

43. Рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 про передачу спірного майна з балансу, а значить про вилучення його з володіння, користування та з під контролю ДК ЖЕП "Будівельник", та акт приймання-передачі, який засвідчив факт передачі (вилучення), позивачем не оскаржувались.

44. При цьому, відповідач не заперечує, що станом на 01.01.1998 спірне майно було закріплено на балансі за ДК ЖЕП "Будівельник". Воно було таким аж до моменту передачі його за актом від 01.10.2001.

45. Разом з тим, скаржник наголошує, що вже в Переліку закріпленого за ДКЖЕП "Будівельник" майна, що є власністю територіальних громад Полтавської області, станом на 01.10.2002, і в переліку нерухомого майна - вбудовано-прибудованих приміщень, які належать до комунальної форми власності в особі територіальної громади сіл, селищ, міст Полтавської області, та знаходиться в повному господарському віданні ДКЖЕП "Будівельник", що визначений у додатковому рішенні Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 у справі № 8/172, адміністративна будівля по пров. Шкільному, 4 (6) в м. Полтаві, не міститься.

46. Полтавська обласна рада стверджує, що суд апеляційної інстанції проігнорував право органу місцевого самоврядування на управління та розпорядження комунальним майном, що передбачене Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також ту обставину, що у разі, якщо рішенням органу місцевого самоврядування порушено майнове право особи, то способом відновлення порушеного таким чином права є оскарження такого рішення, а не вимога визнання цього права шляхом нівелювання змісту рішення.

47. Крім того, скаржник не погоджується із висновками судів щодо позовної давності до вимог позивача у цій справі.

48. При цьому, скаржник посилається на обставини, встановлені рішенням 04.02.2021 у справі №8/471-23/1(917/1564/20) за позовом ДКЖЕП "Будівельник" до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Полтавської обласної ради Кругового С. В., Полтавської обласної ради; третя особа з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління майном обласної ради, про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора та вказує, що з них вбачається, що позивач пов`язував припинення права господарського відання ДК ЖЕП "Будівельник" на адміністративну будівлю по пров. Шкільному, 6 в м. Полтава саме з прийняттям рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001, а знав про це мінімум з часу підписання ним акта приймання-передачі від 01.10.2001.

49. Скаржник стверджує також про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому вказує, що мав намір надати суду та вручити іншим учасникам процесу в судовому засіданні, що мало відбутись 05.10.2023, реалізуючи право надане п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, довідку про балансову вартість майна від 02.10.2023. Однак, суд першої інстанції, передавши матеріали справи для розгляду в межах справи №8/471- 23/1 про банкрутство ДКЖЕП "Будівельник" та не повідомивши про це відповідача та третю особу (не надіславши ухвалу від 24.10.2023), фактично позбавив відповідача та третю особу права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

50. Господарським судом Полтавської області допущено порушення ч. 5 ст. 252 ГПК України, що виразилося в обмеженні права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України. Враховуючи вартість майна, на думку скаржника, у суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні такого клопотання.

51. Крім того, скаржник вказує, що вартість спірного майна становить 11 595 605,26 грн, натомість судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2 481 грн, як за подання позовної заяви з вимогами немайнового характеру, що є порушенням Закону України "Про судовий збір" та позивачем не зазначена в позовній заяві сума судового збору, як того вимагає п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, що є порушенням норм процесуального законодавства.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

52. 19.04.2024 позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін прийняті судові рішення. Наголошує, що само по собі рішення облради про передачу спірного майна з балансу на баланс не порушує право позивача на господарське відання щодо спірного майна. Поряд з цим позивач вказує, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування не є належним способом захисту порушених прав.

53. Позивач також вказує, що бездіяльність відповідача, наслідком якої є реєстрація похідного права власності на адмінбудівлю, порушує права як позивача, так і кредиторів останнього, задоволення яких повинно відбуватися виключно за рахунок майнових активів боржника.

54. Позивач також пов`язує початок перебігу строку позовної давності з дня отримання відповіді - листа від 18.01.2022.

В. Заява про приєднання до касаційної скарги

55. 17.05.2024 (через систему "Електронний суд") Управлінням майном обласної ради подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги Полтавської обласної ради, в якій заявник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22); прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДКЖЕП "Будівельник".

56. 20.05.2024 ухвалою Верховного Суду заяву Управління майном обласної ради про приєднання до касаційної скарги Полтавської обласної ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) - задоволено. Приєднано заяву Управління майном обласної ради про приєднання до касаційної скарги Полтавської обласної ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

57. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

58. Оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.

59. Відносно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України та обмеженні його права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, колегія суддів зазначає таке.

60. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, після направлення постановою Верховного Суду від 01.08.2023, ухвалою суду першої інстанції від 11.09.2023 справу №8/471-23/1(917/914/22) прийнято до провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та в подальшому ухвалою від 05.10.2023 матеріали справи №8/471-23/1(917/914/22) передано для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ДКЖЕП "Будівельник".

61. Ухвалою від 24.10.2023 суд першої інстанції прийняв справу №8/471-23/1(917/914/22) до розгляду та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

62. Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

63. Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

64. Слід також зазначити, що згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX, введеного в дію 18.10.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

65. Відповідно до п. 2 ч. 6. ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

66. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з інформації, наявної в програмі "Діловодство спеціалізованого суду", та долученої до матеріалів справи довідки Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа, вбачається, що документ в електронному вигляді - ухвала суду першої інстанції від 24.10.2023 була направлено одержувачу - Полтавській обласній раді в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 26.10.2023 о 12:25 год.

67. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи в спрощеному провадженні.

68. Відповідно до абз. 4, 5 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

69. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

70. За змістом ч. 5 ст. 252 ГПК України, на порушення якої судом першої інстанції посилається скаржник, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

71. Колегія суддів вважає, що з моменту отримання 26.10.2023 ухвали від 24.10.2023 про розгляд цієї справи в спрощеному позовному проваджені до дати ухвалення судом першої інстанції рішення від 19.12.2023 у відповідача було достатньо часу для заявлення клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а тому Суд відхиляє вказані доводи касаційної скарги.

72. Твердження скаржника про порушення позивачем ст. 162 ГПК України, Закону України "Про судовий збір" щодо невірного обрахування судового збору при зверненні з позовом у цій справі із посиланням на довідку про балансову вартість майна, складену відділом бухгалтерського обліку Управління майном обласної ради, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки, питання відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону вирішується на стадії відкриття провадження у справі. Водночас заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, зокрема, ухвалу про відкриття провадження у справі, не включалися скаржником до скарги. Крім того, в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України до компетенції суду касаційної інстанції не входить оцінка та дослідження доказів.

73. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання визнання за комунальним підприємством права господарського відання на нерухоме майно, яке передане на баланс іншої юридичної особи органом місцевого самоврядування.

74. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що адміністративний будинок, що знаходиться за адресою м. Полтава, пров. Шкільний, 4 є майном комунальної власності - територіальних громад Полтавської області. Вказане нерухоме майно перебувало на праві повного господарського відання в Управлінні житлово-комунального господарства, а потім у ДКЖЕП "Будівельник", як правонаступника зазначеного Управління. Згідно з Переліком закріплених за ДКЖЕП "Будівельник" основних засобів станом на 01.01.1998 судами попередніх інстанцій встановлено закріплення за підприємством, в тому числі, адмінбудівлі по пров. Шкільний, 4. При цьому, Полтавська обласна рада в касаційній скарзі не заперечує, що станом на 01.01.1998 спірне майно було закріплено на балансі за ДКЖЕП "Будівельник".

75. В подальшому, 12.07.2001 Полтавською обласною радою прийнято рішення "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад", яким передано у межах спільної власності територіальних громад області, згідно з додатком 3 до вказаного рішення, з балансу ДКЖЕП "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м. Полтава, пров.Шкільний,4.

76. Відповідно до Акту приймання-передачі в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області адмінбудинку ДКЖЕП "Будівельник" від 01.10.2001 комісією, створеною відповідно до наказу Управління майном обласної ради №119 від 17.08.2001, на виконання рішення XVIII сесії двадцять третього скликання обласної ради від 12.07.2001, 05.09.2001 проведено обстеження об`єкта передачі - адміністративного будинку за адресою м. Полтава, пров. Шкільний, 4, який належить позивачу і передається в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області на баланс Управління майном обласної ради.

77. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі прийнятого рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001, на зазначене спірне майно 06.07.2018 було зареєстровано право власності за територіальною громадою сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної (форма власності: комунальна).

78. Оскільки позивач, вважаючи, що саме йому належить право господарського відання на спірне нерухоме майно і правовий режим такого майна не змінювався, однак відповідач відмовив у наданні позивачу документів для реєстрації за підприємством права господарського відання, заперечуючи проти наявності такого, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі, який суди задовольнили.

79. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 передбачає передачу спірного приміщення з балансу позивача на баланс Управління майном обласної ради та не містить вказівки про вилучення з господарського відання позивача спірної адмінбудівлі. Суди дійшли висновку, що перебування спірного майна на балансі третьої особи не припиняє права господарського відання позивача, оскільки баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку, визначення зобов`язань, складу і вартості майна та не може встановлювати або припиняти жодних речових прав відповідної особи.

80. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

81. Як встановлено судами та вже зазначалося вище, спірне майно є майном комунальної власності та було закріплено за позивачем на праві господарського відання.

82. Поряд з цим, за змістом статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

83. Частинами 1, 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на момент прийняття рішення Полтавською обласною радою рішення від 12.07.2001) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

84. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

85. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60).

86. За змістом ч. 1, 2, 4 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

87. Таким чином, "право господарського віддання" не є тотожним поняттю - права власності, оскільки перше є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб`єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником майна залишається держава або відповідна територіальна громада (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/12461/18, від 10.10.2019 у справі № 918/376/17, від 12.02.2020 у справі № 923/223/19).

88. Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

89. Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

90. Водночас власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання його іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

91. Тобто майно може перебувати в особи на праві господарського відання доки воно не знадобиться власнику, який сам розпоряджається своїм правом стосовно його безоплатної передачі. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 27.06.2023 у cправі № 904/1667/22.

92. У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 923/321/18 викладено правовий висновок, що за змістом положень статті 136 ГК України, статей 2, 172, 327 321, 392 ЦК України, статей 78, 136, 145, 147 ГК України і статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" єдиним легітимним суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради, але аж ніяк не комунальне підприємство, за яким власник лише закріплює комунальне майно на праві господарського відання.

93. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 відзначила, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

94. Відповідно до п. 20 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на момент прийняття рішення Полтавською обласною радою рішення від 12.07.2001) виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються, зокрема, такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

95. Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі № 904/1667/22 зауважив, що передбаченою законодавством формою, в якій фіксується здійснення радою як органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, вирішення питання, віднесеного до її компетенції, є рішення.

96. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

97. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 вказала, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

98. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що приймаючи рішення від 12.07.2001 "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад", яким передано у межах спільної власності територіальних громад області з балансу ЖЕП "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою м. Полтава, пров. Шкільний, 4, Полтавська обласна рада реалізувала своє виключне та безумовне право щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності та передала спірний об`єкт в межах своїх повноважень від одного суб`єкта (позивача) в управління іншому - Управлінню майном обласної ради.

99. При цьому, Суд доходить висновку, що відсутність у вказаному рішенні вказівки про вилучення спірного майна з господарського відання позивача як елементу формулювання прийнятого рішення, аналогічно як і формулювання "передати з балансу на баланс", у даному випадку, не має правового значення та не впливає на правомочності органу місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктами права комунальної власності.

100. Відтак, помилковими є висновки судів про те, що спірне приміщення продовжує перебувати на праві господарського відання у позивача та про наявність порушеного права ДКЖЕП "Будівельник".

101. Таким чином, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, наведених вище норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 136 ГК України, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

102. Стосовно заяви відповідача у цій справі про застування наслідків спливу строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

103. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 вкотре звернула увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем.

104. Враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм ст. 267 ЦК України та доводів скаржника в цій частині.

105. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про скасування прийнятих у справі рішень та постанови судів попередніх інстанцій та ухвалення у цій справі нового рішення про відмову в позові.

106. Поряд з цим, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20 зауважив, що у разі доведення обставин того, що стан неплатоспроможності комунального підприємства настав унаслідок перерахування прибутку боржника контролюючому (материнському) підприємству або засновнику, невиконання ними зобов`язань з покриття збитків дочірнього комунального підприємства або через передачу його активів іншій юридичній особі (право господарського відання), на власника боржника (орган місцевого самоврядування) та орган управління майном (виконавчий комітет) може були покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями такого боржника.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

108. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

109. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 3 частини першої статті 308, статтею 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга (з урахуванням заяви про приєднання до касаційної скарги) підлягає задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В. Розподіл судових витрат

110. Згідно із частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Полтавської обласної ради (з урахуванням заяви Управління майном обласної ради про приєднання до касаційної скарги Полтавської обласної ради) задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на користь Полтавської обласної ради 3 721,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 4 962 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на користь Управління майном обласної ради 3 028 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік