Рішення

від 19.08.2024 по справі 200/5034/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року Справа№200/5034/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

22 липня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Ткачука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про:

- визнання дії та бездіяльність Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ Міністерства юстиції щодо фактичного не виконання в повному обсязі Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року по справі №200/19222/21, протиправними;

- зобов`язання Дружківський ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ Міністерства юстиції виконати Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року по справі №200/19222/21 в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації), з урахуванням виплат індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, у сумі 65346,03 грн. та з 29.08.2016 року по 28.08.2021, у сумі 80368,98 грн., які були виплачені 28.08.2021 та 22.05.2024.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлани Ігорівни про закінчення виконавчого провадження ВП №74181041 від 14.05.2024 року.

В іншій частині позовних вимог- відмовлено.

Докази здійснення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, на час розгляду справи по суті позивач не надав, а тому на стадії ухвалення рішення у справі питання про розподіл судових витрат суд не вирішував.

07 серпня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Ткачука В.В. про стягнення з Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25.000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Ткачука Володимира Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/5034/24 та призначити її до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу дводенний строк з дня вручення цієї ухвали засобами електронного зв`язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» для подання заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

16 серпня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень вказано, до цієї заяви не приєднано розрахунку правничої допомоги та чеків і квитанцій з відповідними печатками та штампами адвоката чи юридичної правозахисної організації, що могло свідчити про конкретні розрахунки в національній чи іншій валюті та перелік юридичної допомоги по певним їх видам з датами їх надання, конкретними діями, вжитими адвокатом та інші витрати, з приєднаними фінансовими документами в підтвердження вчинення конкретних дій. Вважає, що в даному випадку цього недостатньо для прийняття додаткового рішення суду на користь заявника ні частково ні в повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та дослідивши докази пов`язані із розглядом процесуального питання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 816/416/18, від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI передбачено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 18.10.2023 у справі № 1740/2143/18.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

Договір про надання правничої допомоги №103-24 від 05.06.2024 року укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) з одного боку та Адвокатське бюро Володимира Ткачука в особі керуючого бюро - адвоката Ткачука Володимира Васильовича (Адвокатське бюро) з другого боку (далі - Договір).

згідно з п.1.1 Договору адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта у судах всіх інстанцій, а також у державних та недержавних установах, організаціях будь-якої форми власності, в тому числі й у інших державних інспекціях та фондах у справах, що мають відношення до Клієнта, який зобов`язується виплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правничої допомоги та представництво інтересів.

п.5.1 Договору розмір оплати праці Адвокатського бюро, а також умови та порядок розрахунків при наданні правничої допомоги, визначаються Сторонами Договором та Додатком до нього.

п.6.1 Договору факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом.

Додаток №1 до Договору від 05.06.2024 року.

відповідно до п.1 Додатку №1 до Договору від 05.06.2024 року на виконання умов Договору, Сторони дійшли згоди встановити наступний порядок та розміри гонорару Адвокатського бюро, а саме: фіксована сума у розмірі 25 000,00 грн.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.08.2024 року №б/н.

п.1 для виконання доручення Клієнта, пов`язаного з наданням правової допомоги, Адвокатом надано наступні послуги: здійснено вступ у справу, проведено аналіз та перевірку документів Клієнта, сдуових рішень; підготовку та направлення скарги; підготовка позовної заяви з додатками та направлення до суду; складання та подання до суду інших процесуальних документів.

п.3 фіксована загальна сума послуг Адвоката згідно Додатку до договору становить 25 000,00 грн.

п.5 Клієнт підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості.

Таким чином, представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 25 000,00 грн, а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 вказано, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розмірі 4000,00 грн., що є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 132, 139, 248, 252 КАС України, суд

В И Р І Ш И В

Заяву представника позивача - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про ухвалення додаткового рішення для розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 200/5034/24 - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: Донецька область, м. Дружківка, вул. О. Кошового, 27; код ЄДРПОУ 34908999) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп

В решті у задоволенні заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя М.М. Крилова