Рішення

від 16.08.2024 по справі 300/5807/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р. справа № 300/5807/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольської Т.М.,

за участю:

представника позивача: Левченка В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульки Володимира Ігоровича ВП № 73595049 від 17.07.2024 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 липня 2024 року Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, при примусовому виконанні виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 № 300/3694/22, у виконавчому провадженні № 73595049, винесено постанову про накладення штрафу на територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області у розмірі 5100,00 грн. Зазначено, що з метою виконання судового рішення позивачем здійснено розрахунок потреби в коштах та 09.11.2023 за вих.№40.07-238/ССО надіслало лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2800 в сумі 229693,55 грн. Станом на 17.07.2024 (день винесення постанови про накладення штрафу) надходження відповідних асигнувань не було. Центральний орган управління Служби судової охорони у 2024 році звертався до головного розпорядника коштів - Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткових асигнувань, однак листом Державної судової адміністрації України від 14.06.2024 було відмовлено. Відповідач вказує, що вжив всі необхідні та визначені законодавством дії для повного виконання рішення суду від 23.10.2023 в справі № 300/3694/22 та подальше виділення бюджетних коштів на фінансування не залежить від останнього. Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області з постановою про накладення штрафу не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України (а.с.14).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 стягнуто з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028,00 грн. (три тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок) (а.с.20-21).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.08.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 73595049 з примусового виконання виконавчого листа № 300/3694/22 виданого 01.12.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом за яким необхідно вчинити виконавчі дії щодо зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 09.08.2022. 14.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у резолютивній частині якої боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, після чого негайно направити на адресу відділу завірені належним чином копії доказів такого виконання. В подальшому, від боржника надійшла відповідь, відповідно до змісту якої Територіальним управлінням Служби судової охоронну Івано-Франківській області з метою виконання рішення суду підготовлено та направлено до Служби судової охорони лист № 40.07-238 від 09.11.2023 та доповідну записку № 40.06-295 від 26.12.2023 щодо проведення фінансування та виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду та коштів на сплату виконавчого збору. Однак, належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено і на бюджетних рахунках управління відсутні кошти для виконання вказаного рішення суду. Оскільки рішення суду не виконано в частині виплати стягувачу нарахованих коштів, державним виконавцем у відповідності до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 17.07.2024 накладено на боржника штраф у сумі 5100,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.12.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 300/3694/22, яким зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 гривень на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2022 року (а.с.36).

14.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73595049 з примусового виконання виконавчого листа № 300/3694/22 (зворотна сторона а.с.41).

З метою виконання судового рішення ТУ ССО здійснено розрахунок потреби в коштах та 09.11.2023 за вих.№40.07-238/ССО надіслало лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2800 (а.с.4).

04.01.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслано позивачу вимогу за № 33/03.1-25 про виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 300/3694/22 від 01.12.2023 в повному обсязі (з наданням підтверджуючих документів) протягом 10 днів (а.с.45).

04.01.2024 позивач направив відповідачу лист в якому зазначено, що позивачем з метою належного виконання рішення суду у справі № 300/3694/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, Управлінням проведено розрахунок потреби в коштах для виплати додаткової винагороди та направлено до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, який відповідно до затверджених кошторисних призначень веде розподіл між територіальними управліннями. Крім того зазначено, що Службою не перераховано на відповідний розрахунковий рахунок Управління додаткові бюджетні асигнування (зворотна сторона а.с.41-42).

У свою чергу, інформаційним листом Служби судової охорони від 14.06.2024 №11-12690/24 доведено до відома територіальних управлінь Служби судової охорони, що видатків на виплату за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», з якого можливі виплати за рішеннями суду в кошторисі Служби судової охорони на 2024 рік, не передбачено (а.с.8).

17.07.2024 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 73595049 на Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на користь держави у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у справі № 300/3694/22 (а.с.44).

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону № -VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 висловив правову позицію, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як встановлено з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 17.07.2024, відповідач виходив з того, що згідно з матеріалами виконавчого провадження з метою виконання рішення суду боржником надіслано листи щодо виділення коштів до Центрального органу управління Служби судової охорони, однак, інших заходів спрямованих на виконання рішення суду боржником не вжито. Інформація про вжиті боржником заходи у 2024 році, спрямовані на виконання рішення суду відсутня. Конкретна інформація про включення стягувача та/або рішення суду, за яким видано виконавчий документ до тих чи інших списків, перелік або черг, що свідчило б про вжиття достатніх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого документа відсутня.

При цьому відповідач виснував, що боржником не вжито вичерпних заходів, спрямованих на виконання рішення суду, та не доведено той факт, що невиконання рішення суду відбувається через незалежні від боржника обставини.

Отже, відповідач, приймаючи спірну постанову, дійшов висновку про відсутність у боржника поважних причин невиконання рішення суду.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

За приписами статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони.

При цьому, розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, а ТУ ССО у Івано-Франківській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення ТУ ССО у Івано-Франківській області можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, з метою належного виконання рішення суду позивачем було направлено лист Голові Служби судової охорони від 09.10.2023 щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в сумі 30000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 09.082022 (а.с.4), однак листом Державної судової адміністрації України №11-12690/24 від 14.06.2024 було відмовлено (а.с.8).

Окрім того, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 № 08020-01-3/34132 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень (а.с.10).

Так, 04.01.2024 ТУ ССО у Івано-Франківській області листом № 33/03.01-25 повідомило старшого державного виконавця, що відповідно до частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головним розпорядником коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України. Розпорядником коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони. ТУ ССО у Івано-Франківській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. З метою виконання судового рішення ТУ ССО у Івано-Франківській області був здійснений розрахунок потреби в коштах та 09.11.2024 надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо проведення фінансування та виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду та коштів на сплату виконавчого збору. Однак на даний час належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено і на бюджетних рахунках управління відсутні кошти для виконання вказаного рішення суд (а.с.11).

Встановлені судом обставини свідчать, що Служба судової охорони вживає заходів, спрямованих на виплату коштів за судовими рішеннями, однак, борг останньої щодо виконання судових рішень станом на серпень 2024 року лише зріс, а кошти з бюджету на виплату позивачам заборгованості не надходили.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, позивач не мав об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату коштів за судовими рішеннями у 2024 році не виділялись.

У контексті обставин даної справи не можна дійти висновку, що позивачем не були виплачені стягувачу кошти за судовим рішенням без поважних причин.

Аналогічна позиція висловлена постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 15.04.2020 у справі № 811/1324/18 та від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18.

При цьому, суд погоджується з позивачем, що накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання цих коштів.

Відтак, позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України. Незважаючи на це, рішення суду не було виконано у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій позивача, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб`єктів та процедур.

Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а та від 21.08.2019 у справі №754/3105/17) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, внаслідок чого, підстави для накладення на позивача штрафу об`єктивно відсутні.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем помилково не враховано наявність поважних причин невиконання позивачем рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2022 у справі № 300/3694/22 в частині не виплати стягувачу ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди, що свідчить про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за оскаржуваною постановою.

Разом з тим, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, однак, в даному випадку, у період воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпеченню життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

Так, накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області у розмірі 5100 грн. без поважних причин є неприпустимим, оскільки покладає на позивача індивідуальний та надмірний тягар в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, внаслідок чого, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, під час розгляду справи не здійснював.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гульки Володимира Ігоровича ВП № 73595049 від 17.07.2024 про накладення штрафу на територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області у розмірі 5100 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ, 76018).

Відповідач:

Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі « 20» серпня 2024 року.