Рішення

від 20.08.2024 по справі 500/4196/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4196/24

20 серпня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Евері" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Евері» до Державна служба України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №028407 від 09.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що проведеною відповідачем рейдовою перевіркою, яку оформлено актом від 14.02.2024 №АР 042482, встановлено порушення ТОВ «СТ Евері» вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: перевізник не забезпечив водія-експедитора особистою санітарною книжкою, з огляду на що винесено на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №028407 від 09.04.2024 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень.

Позивач вважає, що таку постанову щодо нього винесено неправомірно оскільки контролюючим органом не встановлено хто є перевізником в спірній ситуації відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», як і не вказано яким нормативним документом передбачено зобов`язання перевізника забезпечувати водія особистою санітарною книжкою і яка відповідальність настає у випадку невиконання цієї норми. Позивач наголошує, що на даний час в законодавстві України відсутнє поняття «санітарна книжка» чи «особиста санітарна книжка», оскільки відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року №280» від 21.02.2013 №150, встановлено «Форму первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка» та Інструкцію щодо її заповнення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 адміністративну справу №500/4196/24 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а. д. Н-09, км 372+100м, «Мукачево-Львів», при проведенні якої перевірено транспортний засіб марки DAF н. з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 з напівпричепом марки SCHMITZ н.з. НОМЕР_3 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 . До перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну від 14.02.2024 №1 відповідно до якої перевізником зазначено ТОВ «СТ Евері» здійснювалися вантажні перевезення (олія, макарони). Водночас, під час здійснення перевірки водій ОСОБА_1 не надав інспектору особисту медичну книжку водія (відповідно до п.12.4 Глави 12 Наказу МТЗУ №363 «особисту санітарну книжку»), відтак, у акті зафіксовано порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Водій ознайомився з актом перевірки та підписав його.

Відповідач наголошує, що з наданих до перевірки документів встановлено, що транспортний засіб належить фізичній особі ОСОБА_2 про що і зазначено в акті рейдової перевірки, однак згідно наданої товарно-транспортної накладної, - перевізником є саме позивач. Доказів на спростування вказаних обставин не надано, а тому на переконання відповідача доводи про те, що при перевірці не було встановлено автомобільного перевізника (в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт») не відповідають дійсності.

Окремо зазначає, що відповідно до пункту 12.3-12.4 глави 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, - забороняється використання рухомого складу, призначеного для перевезення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів. Рухомий склад, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування ("хліб", "молоко", "риба" тощо). Водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.

Відповідач зазначив, що в акті перевірки вказано порушення саме як відсутність «санітарної книжки з результатами медичного огляду», оскільки саме таке визначення наведене у пункту 12.4 Глави 12 Наказу МТЗУ №363, при цьому вказує, що не приведення у відповідність між собою діючих нормативно правових актів не належить до компетенції Укртрансбезпеки, однак така невідповідність, на думку контролюючого органу, не змінює виявленого порушення (арк. справи 14-36).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується учасниками, 14.02.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , арк. справи 27) з напівпричепом марки SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво реєстрації НОМЕР_4 , арк. справи 26 зворот) власником яких згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів є ОСОБА_2 .

Рейдова перевірка здійснювалась на підставі щотижневого графіку у період з 12.02.2024-16.02.2024 (арк. справи 25) та направлення №000348 від 09.02.2024 на а. д. Н-09, км 372+100м, «Мукачево-Львів» (арк. справи 25 зворот).

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_1 (посвідчення водія № НОМЕР_5 , арк. справи 27 зворот - 28) надав для перевірки документи, а саме:

- вказане посвідчення водія № НОМЕР_5 ,

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_6 ,

- свідоцтво реєстрації напівпричепа марки SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 НОМЕР_4 ,

- товарно-транспортну накладну від 14.02.2024 №1 відповідно до якої здійснювалися вантажні перевезення (олія, макарони) та згідно якої автомобільний перевізник, замовник та вантажовідправник ТОВ «СТ Евері», а вантажоодержувач ОСОБА_3 (арк. справи 28 зворот 29);

- супровідні документи на вантаж: видаткова накладна №0000000266 від 14.02.2024 (арк. справи 29 зворот).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки №042482 від 14.02.2024, в якому зафіксовано, що транспортний засіб марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з напівпричепом марки SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 , згідно товарно-транспортної накладної від 14.02.2024 №1 перевізник ТОВ «СТ Евері». У вказаному акті зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, при перевезенні харчових продуктів під час перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме: санітарна книжка за результатами медичного огляду водія, передбаченої пунктом 12.4 наказу МТЗУ №363 від 14.10.1997 (арк. справи 6).

В акті графа «Пояснення водія про причини порушення» водій ОСОБА_1 зазначив власноручно, що на його думку він як водій до продукції ніякого відношення немає, він не є виробником і не є експедитором.

Розгляд акту №042482 від 14.02.2024 призначено на 09.04.2024, про що позивача проінформовано рекомендованим листом-повідомленням №18096/37/24-24 від 01.03.2024 (арк. справи 30 зворот - 31), який згідно трекеру поштового відправлення 0600094614594 вручено особисто 06.03.2024.

09.04.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову №028407, якою за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (арк. справи 32, зворот).

Про винесення вказаної постанови позивача також проінформовано листом-повідомленням №30975/37/24-24 від 11.04.2024 (арк. справи 31 зворот), яке надіслано позивачу рекомендованим листом, який згідно трекеру поштового відправлення 0600908857523 вручено особисто 19.04.2024 (арк. справи 32).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344).

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідачів.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством та встановлено обов`язок автомобільного перевізника, зокрема, забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв.

Згідно з абзацом 1 та 3 частини першої статі 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що за результатами перевірки транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) з напівпричепом марки SCHMITZ номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво реєстрації НОМЕР_4 ) власником яких згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів є ОСОБА_2 , однак автомобільний перевізник згідно товарно-транспортної накладної від 14.02.2024 №1 ТОВ «СТ Евері» (позивач), під керуванням водія ОСОБА_1 , посадовою собою відповідача виявлено порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: при перевезенні харчових продуктів під час перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме: санітарна книжка за результатами медичного огляду водія, передбаченої пунктом 12.4 наказу МТЗУ №363 від 14.10.1997. З огляду на що відповідачем винесено оскаржувану постанову.

Так зокрема, пунктом 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, встановлено, що водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.

Таким чином, під час перевезення харчових продуктів водій повинен мати та пред`явити для перевірки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, санітарну книжку з результатами медичного огляду.

Як встановлено судом, 14.02.2024 водій ОСОБА_1 здійснював перевезення товару (олія, макарони) транспортним засобом, який було перевірено посадовими особами відповідача, згідно товарно-транспортної накладної від 14.02.2024 №1, у якій зазначено, що автомобільний перевізник, замовник та вантажовідправник ТОВ «СТ Евері» (позивач), а вантажоодержувач ОСОБА_3 , супровідні документи на вантаж: видаткова накладна №0000000266 від 14.02.2024 (арк. справи 29 зворот).

Тобто, 14.02.2024, під час перевірки посадовими особами відповідача транспортним засобом марки DAF номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, автомобільний перевізник ТОВ «СТ Евері», здійснювалося перевезення харчових продуктів.

Для перевірки водій надав посадовим особам відповідача посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, ТТН та видаткову накладну на товар. Однак, санітарної книжки з результатами медичного огляду такого водія, - не надано.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила №363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до згаданих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до згаданих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відтак, на думку суду, зазначення позивача в графі автомобільний перевізник товарно-транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізником, а тому і суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.

Суд звертає увагу, що належність на праві приватної власності автомобіля та напівпричепа ОСОБА_2 не спростовує встановлених в ході судового розгляду обставин про те, що в межах спірних правовідносин саме позивач мав статус перевізника.

До позовної заяви позивачем надано Договір перевезення вантажів №1 від 13.02.2024 (арк. справи 5) та Договір оренди транспортного засобу (арк. справи 7). Будь-яких обґрунтувань причин надання таких договорів позовна заява не містить. Однак, проаналізувавши зміст умов таких договорів суд дійшов висновку про те, що позивач намагається довести те, він не є автомобільним перевізником.

Водночас, долучені до позову докази суд до уваги не приймає, позаяк, статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено, що відповідальність застосовується, у разі здійсненні перевезень вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 цього Закону саме на момент проведення перевірки. Тобто, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах чи інших осіб. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до правил і процедур, передбачених профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт № 042482 від 14.02.2024, який є основним носієм доказової інформації (доказової бази), та яким задукометовано, що на момент перевірки Договору перевезення вантажів №1 від 13.02.2024 (арк. справи 5) та Договору оренди транспортного засобу надано не було.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 року у справі №340/5660/22 висловив наступне: «основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності».

Щодо тверджень позивач про те, що він немає обов`язку забезпечувати водія санітарною книжкою, оскільки відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року №280» від 21.02.2013 №150, встановлено «Форму первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка» та Інструкцію щодо її заповнення, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-III від 06.04.2000 (далі - Закон №1645-III) передбачено, що обов`язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частотною п`ятою статті 21 Закону № 1645-III дані про результати обов`язкових профілактичних медичних оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті, заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних органах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 21 Закону №1645-III).

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 1645-III, особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування відповідних закладів.

Абзацом 11 розділу 1 «Харчова та переробна промисловість (крім працівників підприємств з виробництва дріжджів, олії, сушених овочів, солі, молочної кислоти, фасування чаю, кави; млинів, крупорушок, зерносховищ, елеваторів; крохмалепатокових, соледобувних, спиртових, лікеро-горілчаних підприємств; складів зерна, борошна, круп)» Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559, визначено, що професія водія, зайнятого транспортуванням харчової продукції (на всіх видах транспорту), - підлягає обов`язковому профілактичному медичному огляду.

Таким чином, суд зазначає:

- згідно вимог статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-III та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, - водій, зайнятий транспортуванням харчової продукції підлягає обов`язковому профілактичному медичному огляду;

- згідно статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв.

- згідно з пунктом 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, - водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду.

З аналізу вказаних норм законодавства у їх сукупності суд робить висновок про те, що перевезення харчових продуктів здійснюється автомобільним перевізником, в тому числі і на підставі медичних документів з результатами медичного огляду водія, який проводиться з метою контролю стану здоров`я такого водія.

При цьому, суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що на час проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача, в законодавстві України відсутнє визначення такого медичного документу як «санітарна книжка» чи «особиста санітарна книжка», адже відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року №280» від 21.02.2013 №150, встановлено «Форму первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка» та Інструкцію щодо її заповнення.

Разом з тим, суд зазначає, що зазначення у пункті 12.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 неактуального медичного документа, який містить відомості про результати медичного огляду водія, - не звільняє автомобільного перевізника від обов`язку при здійсненні перевезень харчових продуктів мати окрім інших документів щодо таких перевезень, - також медичного документу з результатом медичного огляду водія.

Доказів надання посадовим особам відповідача будь-якого документу з результатом медичного огляду водія ОСОБА_1 (не санітарної книжки як про це наполягає позивач) сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що 14.02.2024 під час перевірки у водія, який здійснював перевезення харчової продукції, були відсутні документи, на підставі яких виконувалося перевезення, а саме: санітарна книжка з результатами огляду водія, що визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.

При винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу мають значення оцінка фактів та обставин зафіксованих актами перевірки, іншими доказами, що доводять чи спростовують допущені особою порушення, які повинні бути оцінені суб`єктом призначення, що і було в даному випадку зроблено відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в позовній заяві обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому на переконання суду, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Зважаючи на вищевказане в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Евері" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №08407 від 09 квітня 2024 року про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Евері" (місцезнаходження: вул. Львівська, 102, м. Бережани, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47501, код ЄДРПОУ: 44368325);

відповідач: - Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845).

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуючий суддяМірінович У.А.