Рішення

від 19.08.2024 по справі 520/325/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 серпня 2024 року № 520/325/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Інвестбуд" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Інвестбуд" (вул. Велико-Бурлуцька, буд. 14,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61028, код 39248070) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС»).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке, на думку позивача, прийнято безпідставно та є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Ухвалою суду відкрито провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість на підставі направлень від 21.09.2023 № 8365, № 8366, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області та Наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 12.09.2023 № 3905-п. Перевірка проводилась в період з 21.09.2023 по 27.09.2023. За результатами проведення перевірки було складено Акт від 04.10.2023 № 30163/20-40-07-19-05/39248070 (надалі Акт перевірки від 04.10.2023). Висновки Акту перевірки від 04.10.2023:

1) завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 668 934 грн. за липень 2023 року (порушення пп. «в» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України),

2) ненадання підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 ст.44 ПКУ, посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

Позивач направив відповідачу заперечення. За результатами розгляду заперечення позивача на Акт перевірки від 04.10.2023 відповідачем було прийнято рішення та винесено Наказ від 13.11.2023 № 4813-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070)» відповідно до пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Позивачу були вручені направлення від 14.11.2023 № 10041, №10042, видані Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Перевірка була проведена в період з 14.11.2023 по 20.11.2023 (тривалість проведення перевірки 5 робочих днів). За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 27.11.2023 № 36601/20-40-07-19-05/39248070 (надалі Акт перевірки від 27.11.2023), яким встановлено:

1) порушення вимог пп. «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 634 755 грн. за липень 2023 року,

2) порушення п. 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України - ненаданні підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 ст.44 ПКУ, посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 27.11.2023, відповідачем винесено оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС»).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу, яка за результатом розгляду відповідачем залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та висновки акту - без змін. Далі позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070) порушило пп. «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 634 755,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС») ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070) порушило вимоги п. 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України. Сума накладених штрафних санкцій складає 1020,00 гривень.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231.).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1 ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Аналізуючи зміст податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4»), вбачається, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ за липень 2023 року є придбання товарно-матеріальних цінностей, по яким відсутня реалізація та підтвердження використання ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» своїй у господарській діяльності, у наступних суб`єктів господарювання: ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ПП «СТАЛЬ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32238552), ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36441934), ТОВ «АТЛАНТ БУД СХІД» (код ЄДРПОУ 41988858), ТОВ «ОСК-ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 41803243), ТОВ «ХІЛТІ (Україна) ЛТД» (код ЄДРПОУ 23162194),ТОВ «КРАФТ» (код ЄДРПОУ 31760612), ТОВ «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37412768), ТОВ «ЗВАРЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36441934), ТОВ «КРІОГАЗСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41082268), ТОВ «СОЛАР-ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 42017383), ТОВ «СТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 42152330), ТОВ «НОВАТОРБУД» (код ЄДРПОУ 32673903). Загальна сума ПДВ по господарським операціям з наведеними вище суб`єктами господарювання, які згідно податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4»), є непідтвердженими, складає 475 182,91 грн. Також господарська діяльність ТОВ «СТРОЙМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 42152330) та ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» (код ЄДРПОУ 39130474) має ознаки нереальності здійснення операцій (загальна сума ПДВ складає 171 032 грн.).

Позивач стверджує, що придбані у вказаних вище осіб товарно-матеріальні цінності були використані ним для реконструкції нежитлових приміщень впродовж часу, який не охоплювала податкова перевірка, проведена відповідачем. На підтвердження цього позивачем разом з запереченнями на акт перевірки на адресу відповідача було направлено копії господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких позивач сформував дані бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, як стверджує позивач, з метою підтвердження реальності операцій під час проведення податкової перевірки представники контролюючого органу здійснили огляд об`єктів нежитлової забудови та результатів ремонтних робіт, в процесі виконання яких були використані товарно-матеріальні цінності, придбані у вказаних в повідомленні-рішенні юридичних осіб. Факт проведення огляду не заперечується відповідачем.

У своєму відзиві від 20.02.2024 відповідач наголошує, що «проведеною перевіркою з урахуванням додаткових документів та пояснень ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» спростовано висновки акту від 04.10.2023 № 30163/20-40-07-19-05/39248070 щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 22 720 грн., підтверджено на загальну суму ПДВ 475 183 грн». Таким чином відповідачем визнано протиправність податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») в частині визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду в розмірі 475 183 грн., що виключає спір в цій частині позовних вимог.

З наданих сторонами документів вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Строймеханізація» (код ЄДРПОУ 42152330, Постачальник) було укладено Договір поставки № 1122/21-01 від 22.11.2021. На запит відповідачем позивачем були надані копії документів на суму ПДВ 91960 грн. (за грудень 2021 року), а саме рахунок на оплату № 295 від 30.11.2021, видаткова накладна № 442 від 16.12.2021 (поставка бетону та надання послуг з перевезення бетону), податкова накладна від 16.12.2021. № 2212.

Також позивачем були надані копії документів щодо господарських операцій з ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» (код ЄДРПОУ 39130474) - Договір підряду № 40 від 26.10.2021., рахунок на оплату № 69 від 29.11.2021, Акт надання послуг № 9 від 14.02.2022 (роботи з заливання бетонної плити з армуванням та гідроізоляцією), податкова накладна № 2 від 07.12.2021.

Як вбачається з наданої позивачем копії податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») відповідач стверджує, що «проведеним аналізом баз даних встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Строймеханізація» (податковий номер 42152330) та ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» (код ЄДРПОУ 39130474) має ознаки нереальності здійснення операцій. В той же час відповідачем у актах проведених перевірок, а також у своєму відзиві не наведено перелік документів, якими позивач був зобов`язаний підтвердити реальність господарських операцій, вчинених з ТОВ «Строймеханізація» та ТОВ «А.С.К. ІНСААТ».

Таким чином, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи, оформлені ним у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції з його контрагентами спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №820/6512/16, розглядаючи аналогічний спір.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач, ТОВ «Строймеханізація», ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача із зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як вже зазначалось, позивач стверджує, а відповідач не спростовує в актах перевірки та своєму відзиві, що в ході проведення перевірки відповідачем було проведено огляд результатів виконання укладених договорів між позивачем ТОВ «Строймеханізація», ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» .

Таким чином, проведені господарські операції мали реальну мету - отримання прибутку. Товари та послуги отримані позивачем від ТОВ «Строймеханізація», ТОВ «А.С.К. ІНСААТ» мали реальний характер та використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. А наведені вище первинні бухгалтерські документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують факт здійснення господарських операцій, зокрема придбання товару з подальшим його використанням у власній господарській діяльності.

В своїх постановах Верховний суд України неодноразово вказував, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в формуванні таких документів носять виключно оціночний характер.

Верховний Суд звертав увагу, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника, як критерій оцінки реальності господарських операцій, а також на узагальнюючу податкова інформація із висновками контролюючого органу про можливість чи неможливість суб`єкта господарювання проводити відповідні господарські операції не може бути достатнім доказом неправомірних дій таких осіб, оскільки наявність певної інформації про господарську діяльність контрагентів позивача, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 817/560/17).

Надаючи правову оцінку посиланням контролюючого органу про відсутність у контрагента персоналу, необхідного для надання послуг, інших виробничих умов, які є економічно необхідні для здійснення діяльності з транспортування товару, Верховний суд України звертав увагу на те, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій, з огляду на ненадання позивачем окремих документів на підтвердження їх здійснення та наявність недоліків у їх оформленні, Верховний Суд оцінює критично та зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 05.03.2019 (справа №826/6902/15), від 11.10.2019 (справа №826/2122/15), від 11.12.2018 (справа №804/6942/16).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень частини другої Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність свого рішення (дії чи бездіяльності) в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зазначила що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата наголосила, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, відповідач не наводить доводів, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбаних товарів, послуг та\або щодо їх постачальників. Так само відповідач не зазначає та не надає доказів, що позивач був обізнаний щодо недостовірності даних про постачальників товарів та послуг в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, відповідач в актах перевірок і своєму відзиві не наводить.

Аналізуючи надані позивачем копії актів перевірок та податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4»), суд дійшов висновку, що в зазначених документах, складених відповідачем, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, на підставі наданих позивачем копій первинних документів суд дійшов висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з наведеними контрагентами, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів та послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними. Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Проаналізувавши матеріали в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС») ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070) щодо порушення вимог п. 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, суд дійшов наступних висновків:

14 листопада 2023 головному бухгалтеру позивача було вручено запит про надання документів (копій документів). У відповідь на запит позивачем були надані запитувані відповідачем документи.

17 листопада 2023 року головному бухгалтеру позивача було вручено ще один запит про надання документів (копій документів). Термін їх надання - до 13 год. 00 хв. 20 листопада 2023 року (останній день терміну проведення перевірки).

Посилаючись на те, що відповідно до Наказу № 4813-п від 13.11.2023 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 39248070), проведення перевірки повинно було здійснюватися з питань, що стали предметом оскарження, позивач звернувся до відповідача з проханням надати пояснення щодо переліку запитуваних документів. Позивач звернув увагу, що господарські операції по запитуваних документах не були предметом оскарження. Також в позовній заяві позивач наголосив, що господарські операції по запитуваних документах.

Як вбачається з доданих до позовної заяви копій документів, зокрема описів додатків до заперечення на Акт перевірки від 27.11.2023, позивач направив відповідачу копії запитуваних документів (відповідно до п. 86.7. статті 86 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.4. ст. 85 ПКУ встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Положеннями п. 85.8. ст. 85 ПКУ закріплено право посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзацу другого пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При цьому за правилами абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що у встановлених законом випадках, право на надання документів зберігається за платником протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Аналогічну позицію висловив Верховний суд України в постанові від 19.06.2020 (справа № 826/4103/18).

Як вбачається з матеріалів справи копії запитуваних документів були надані позивачем разом з запереченням на Акт перевірки від 27.11.2023. в межах термінів надання заперечень та до прийняття контролюючим органом рішення, що свідчить про фактичну наявність у нього запитуваних документів.

Таким чином, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що викладений в Акті перевірки від 27.11.2023 висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») та - податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС») є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 9 536,63 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 943 від 18.12.2023 та № 1006 від 18 січня 2024 року, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 9 536,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Докази сплати та підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі, надано суду у строк, передбачений ч.7ст.139КАС України, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, представником позивача, який до закінчення судових дебатів у справі повідомляв про це.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову т (або) значенню справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження заявленої суми витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. та додаткової угоди від 13.11.2023 до цього договору.

Так, відповідно до додаткової угоди від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. вартість послуг адвоката у Харківському окружному адміністративному суді складає: 20000,00 гривень. Перелік послуг, які надаються позивачу та визначають вартість послуг:

- Усна консультація з вивченням документів, узгодження правової позиції;

- Підготовка, складання та подання адвокатських запитів;

- Підготовка та складання скарги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

- Оцінка відповіді Головного управління ДПС у Харківській області та/або Державної податкової служби України на адвокатські запити, скаргу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, узгодження правової позиції;

- Підготовка, складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

- Складання та подання відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень (у разі наявності);

- Ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності).

- Складання процесуальних документів (клопотання, запити, заяви, мирова угода) (при необхідності);

- виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги, види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 додаткової угоди від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. оплата послуг здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання замовником рахунків від адвоката.

Згідно п.4 додаткової угоди від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.11.2023. правова допомога вважаються наданою після підписання Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується Сторонами та скріплюється печатками.

При цьому, суд враховує, що представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява від 22.12.2023 на 18 арк., вивчалися обставини спірних правовідносин, практика, надані копії документів (1118 арк.) завірені представником позивача, клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі та про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Інвестбуд" (вул. Велико-Бурлуцька, буд. 14,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61028, код 39248070) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395040719 (форма «В4») та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2023 року № 00395060719 (форма «ПС»).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму судового збору у розмірі 9536,63 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 63 копійки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 39248070, адреса: вул. Велико-Бурлуцька, буд. 14, м. Харків, Україна, 61028).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) 00 копійок на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 39248070, адреса: вул. Велико-Бурлуцька, буд. 14, м. Харків, Україна, 61028).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов