Рішення

від 20.08.2024 по справі 520/14171/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 серпня 2024 р. справа № 520/14171/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2024 № UA807000/2024/000066/2.

Також позивач просить суду стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 30.03.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 (Узбекистан) укладено Контракт купівлі продажу № 2-UZ.

Відповідно до п 1.1. Контракту № 2-UZ продавець продає, а покупець купує продукцію (Товар) на умовах, викладених у даному контракті.

Пунктом 2.2 Контракту найменування продукції, кількість Товару зазначається в інвойсах (рахунках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2.3. товар має бути упакований в тару, що забезпечує його схоронність.

Пунктом 2.3 Контракту вартість пакування входить до вартості товару .

Згідно з п.3.1 Контракту ціна Товару встановлюється в доларах США та зазначається в інвойсах (рахунках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Пунктом 4.1. Контракту умови поставки Товару FCA м. Асака. Умови поставки додатково зазначаються в інвойсах (рахунках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

25 листопада 2023 року до Контракту № 2-UZ укладено доповнення № 3, яким змінено реквізити покупця (адреса) та доповнення № 4, яким змінено умови поставки, умови (строки) оплати та реквізити продавця, зокрема: п. 4.1 умови поставки товару змінити на СРТ Харків. Умови поставки товару зазначаються в інвойсі на кожну поставку товару на територію України.

На виконання Контракту № 2-UZ ПП 25.11.2023 ОСОБА_2 для ФОП ОСОБА_1 виставлено інвойс № 25/11 на партію сухої будівельної суміші, країна походження Узбекистан, в кількості 21 875,00 кг (нетто), загальною вартістю 4 200,00 доларів США, на умовах поставки СРТ Харків та умов на умовах оплати 30 днів після відправлення товару.

05 грудня 2023 року ПП ОСОБА_2 оформлено митну декларацію в режимі експорту № 03015/05.12.2031/0018890 на товар - партію сухої будівельної суміші, країна походження Узбекистан, в кількості 21 875,00 кг (нетто), загальною фактурною вартістю 4 200,00 доларів США. (0,192 дол. США/кг).

Оплата за поставлені товари проведено ФОП ОСОБА_1 24.01.2024 в розмірі 4 200,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №20JBKLO1.

22.01.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці від Андрій Тетеря СМ 602253 (код ЄДРПОУ 3181509076) була подана митна декларація за 24UA807200001115U8 на товар: «Суха будівельна суміш.….» код 3214900090, що надійшло на адресу ФОП ОСОБА_1 за зовнішньоекономічним контрактом від ЧП ОСОБА_2 АДРЕСА_2 .

З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме: інвойс від 25.11.2023 № 25/11, пакувальний лист від 25.11.2023с№ 25/11, автотранспортна накладна CMR від 05.12.2023А №369331, книжка МДП (TIR Carnet) від 05.12.2023 PX.85977734, контракт купівлі продажу від 30.03.2018 № 2-UZ, доповнення від 25.11.2023 № 4 до контракту купівлі продажу від 30.03.2018 № 2-UZ, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 05.12.2023 № UZUA303011395001,рішення про коригування митної вартості від 29.12.2021№ UA807000/2021/002071/2, рішення про визначення коду товару від 17.08.2017 № КТ-UA807000-0278-2017 лист виробника ООО «Ривожидин ривожи» від 28.06.2017 № 08-27 з описом товару та призначенням, лист продавця ПП ОСОБА_2 від 22.12.2023 № 7 щодо вартості транспортування та отриманого прибутку, з додатками, в тому числі: договір про купівлю продаж від 10.10.2023 № 8 між ЧП ОСОБА_2 та виробником ООО «Ривожидин ривожи», калькуляція виробника ООО «Ривожидин ривожи» - формування ціни на суху будівельну суміш від 15.10.2023, рахунок фактура від 20.11.2023 № 10 від ООО «Ривожидин ривожи» для ЧП ОСОБА_2 на товар суха будівельна суміш в кількості 21 875 кг, прайс лист продавця ЧП ОСОБА_2 від 20.11.2023, копія митної декларації країни відправлення від 05.12.2023 № 03015/05.12.2031/0018890 квитанція SWIFT від 24.01.2024, платіжна інструкція від 24.01.2024 № 20JBKLO1.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД 24UA807200001115U8 від 22.01.2024, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2, 106-2: (Контроль правильності визначення митної вартості): Товар(и) № 1: Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару.

25 січня 2024 року митницею прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 64 МКУ митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2024/000066/2 за другорядним (резервним) методом відповідно до положень ст.64 МК України. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про ідентичний товар, митне оформлення якого вже здійснено за резервним методом визначення митної вартості.

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 при випуску товарів у вільний обіг за митними деклараціями скористалось правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО Інспектор).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібними товарами..

Судом встановлено, що 29.12.2021 Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості аналогічного товару UA807000/2021/002071/2.

Товар, щодо якого винесено зазначене рішення, суха будівельна суміш (замазка для малярних робіт), що використовується для будівництва і ремонту тваринницьких ферм в якості штукатурки ООО «Ривожидин ривожи», в кількості 20930 кг поставлявся ЧП ОСОБА_3 (Узбекистан) в адресу ФОП ОСОБА_1 на умовах СРТ Київ.

Заявлена фактурна вартість товару складала 0,186 дол. США/кг. Митна вартість товару, визначена митним органом 0,25 дол. США/кг.

Судом встановлено, що при декларуванні товару за МД № 24UA807200001115U8 декларантом враховано рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/002071/2, товари заявлено за резервним методом, на рівні, що визначено митницею 0,25 дол. США/кг.

Однак, митна вартість товару, подібного в тому числі за складом, призначенням, країною походження, країною відправлення, виробником, обсягом партії та умовами поставки, відповідно до Рішення про коригування митної вартості аналогічного товару №UA807000/2021/002071/2, Харківською митницею визначено на рівні 0,25 дол. США/кг, митна вартість товару, заявленого за МД № 24UA807200001115U8, відповідно до оскаржуваного Рішення, визначено на рівні 1,86 дол. США/кг, тобто в 7,44 разів вище, ніж встановлено попереднім Рішенням, та в 9,6 разів більша ніж фактурна вартість товару.

З огляду на викладене, посилання митниці на раніше винесені рішення про коригування митної вартості, як на підставу не підтвердження заявленої митної вартості товару, не може бути належним обґрунтуванням прийнятого рішення та є протиправним, оскільки попередні рішення про коригування митної вартості подібного товару, визначали митну вартість товару на рівні 0,25 дол. США/кг, як і заявлено декларантом, тоді як митна вартість, визначена оскаржуваним рішенням 1,86 дол. США/кг, що в 7,44 рази перевищує митну вартість, визначену митним органом раніше, в 2021 році, та вказує на його необ`єктивність та безпідставність.

До митного оформлення позивачем надано прайс-лист від 20.11.2023 №5 , при цьому митниця вважає, що вони по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Позивач наполягає, що прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару, а також що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючи країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс - лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації, щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру, ціну з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, такі як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року по справі №810/3667/15).

Прайс-лист, наданий позивачем для митного оформлення товару, містять цінову інформацію, а посилання відповідача на відсутність всіх даних є необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача про відсутність договорів з перевізником ОСОБА_4 , зазначеним в CMR №369331 та транспортний рахунок, заявка від перевізника, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Відповідно до контракту купівлі продажу від 30.03.2018 № 2-UZ, доповнення до нього від 25.11.2023 № 4, а також інвойсу від 25.11.2023 № 25/11 товари поставлені на умовах СРТ Харків, відповідно до яких продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від зазначеного пункту поставки на звичайних умовах за рахунок продавця, сплатити фрахт та інші витрати, включаючи витрати на навантаження товару та будь-які збори у зв`язку з вивантаженням товару у місці призначення, які покладені на продавця за договором перевезення.

Факт укладання договору перевезення підтверджується в CMR № 369331, в тому числі інформацією, що внесена до гр. 1, гр. 15 та в гр. 22.

Судом встановлено, що витрати з доставки товару фактично поніс продавець, договір перевезення, заявки, будь-які банківські платіжні документи, які стосуються сплати вартості транспортування товару, що декларується, не могли бути надані декларантом, оскільки останнім не укладались будь-які договори перевезення товару, а тому документи, що стосуються транспортування товару не можуть та не мають бути у розпорядженні покупця.

З огляду на те, що за умовами поставки СРТ Харків обов`язок укласти договір перевезення та його оплати покладено на продавця - ЧП « ОСОБА_5 » обґрунтування прийнятого Рішення ненаданням договору з перевізником ОСОБА_4 , транспортного рахунку та заявки від перевізника, є безпідставним, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є стороною договору на транспортування та не мав у розпорядженні зазначених документів.

Судом встановлено, що з метою підтвердження витрат на транспортування ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення надано лист ЧП ОСОБА_5 » від 22.11.2023 № 7 відповідно до якого транспортні витрати підприємства складають 1 093,75 дол. США (0,05 дол. за кг).

Щодо посилання відповідача про вартість транспортних витрат.

Відповідач зазначає, що вартість транспортних витрат від району Асака (Узбекистан) до міста Харків (Україна), згідно з листа від 22.11.2023 №7 складає 1093,75 $, що суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416, де вартість перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україну (20 тонн) з Грузії, яка є невід`ємним пунктом маршруту, становить від 2000 до 3800 Євро/вантаж, 20 тонн.

Позивач зазначає, що лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 № 416, носить суто інформаційний характер та надає середні ціни на послуги з автоперевезень.

Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» датовано травнем 2022, відповідно використана цінова інформація оприлюднена ще раніше, тоді як в цей період, як власне і зазначено в листі, відбувались складнощі з логістикою, спричинені початком збройної агресії рф, що в значній мірі могло вплинути на коливання (підвищення) цін на ринку автоперевезень, тоді як поставка товару в адресу ФОП ОСОБА_1 здійснювалась наприкінці 2023 року, в той час, коли логістика фактично налагоджена.

Послуги з перевезення товару надано українським перевізником ОСОБА_6 , що також впливає на рівень тарифів на автоперевезення.

Лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 № 416 не містить інформації щодо вартості автоперевезень з Узбекистану, а порівняння цін на автоперевезення з інших країн не може визнаватись належним обґрунтуванням прийнятого Рішення.

У відповіді на адвокатський запит Харківською митницею від 16.05.2024 № 7.14-2/15-02/8.19/3391 повідомлено, що на даний момент в Харківській митниці відсутня інформація щодо тарифів на автомобільні перевезення з Узбекистану до України. Однак, співробітники використовують у своїй роботі інформацію, наведену в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416, щодо вартості перевезення вантажів автомобільним транспортом, де вказано країни, які є невід`ємними пунктами маршруту з Узбекистану до України».

Суд зазначає, що митна вартість товару з 4 200 дол. США, збільшена не на вартість перевезення, відповідно до листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» на 2 000 - 3 800 дол. США, а на 36 487,5 дол. США до 40 687,50 дол. США, що також вказує на необ`єктивність та необґрунтованість винесеного рішення.

Щодо неподання декларантом всіх запрошених документів.

Відповідач зазначає, що 25.01.2024 декларанта повідомлено, що на виконання вимог стаття 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ (принт-скрін повідомлення АСМО «Інспектор» додається до відзиву).

25 січня 2024 року декларантом надіслано лист, в якому було зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідач зазначає, що вищезазначеними обставинами підтверджується, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач зазначає, що на запит митного органу надавались додаткові документи, зокрема документи щодо оплати за поставлені товари, лист виробника ООО «Ривожидин ривожи» від 28.06.2017 № 08-27 з описом товару та призначенням, лист продавця ПП ОСОБА_2 від 22.12.2023 № 7 щодо вартості транспортування та отриманого прибутку, з додатками, в тому числі: договір про купівлю продаж від 10.10.2023 № 8 між ЧП ОСОБА_2 та виробником ООО «Ривожидин ривожи», калькуляція виробника ООО «Ривожидин ривожи» - формування ціни на суху будівельну суміш від 15.10.2023, рахунок фактура від 20.11.2023 № 10 від ООО «Ривожидин ривожи» для ЧП ОСОБА_2 на товар суха будівельна суміш в кількості 21 875 кг, прайс лист продавця ЧП ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що позивачем до митного органу подавалися електронні документи, що підтверджується ідентифікатор повідомлення 891921630-docs-24UA807200001115U8 від 24.01.2024.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зазначає, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що не надання запитуваних документів з причини їх відсутності внаслідок не вчинення певних дій не може бути достатньою підставою для відмови в митному оформленні товарів за 1 методом.

Щодо відсутності підписів перевізника в CMR №369331 та в книжці МДП (TIR Carnet) № PX.85977734.

Відповідно до контракту купівлі продажу від 30.03.2018 № 2-UZ та доповнення до нього від 25.11.2023 № 4, а також інвойсу від 25.11.2023 № 25/11 товари поставлені на умовах СРТ Харків, відповідно до яких продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від зазначеного пункту поставки на звичайних умовах за рахунок продавця, сплатити фрахт та інші витрати, включаючи витрати на навантаження товару та будь-які збори у зв`язку з вивантаженням товару у місці призначення, які покладені на продавця за договором перевезення.

Відповідно до п. 6.2 Контракту від 30.03.2018 № 2-UZ продавець зобов`язаний надати інвойс, CMR та Сертифікат походження товару СТ-1.

Згідно з ч.1 ст. 5 Конвенції Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Суд зазначає, що відсутність підпису перевізника в гр. 16 та гр. 22 CMR за наявності штампу з огляду на приписи ст. 5 Конвенції, не є порушенням та відповідно, не може визнаватись належною та обґрунтованою підставою для не підтвердження заявленої митної вартості і прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, тоді як посилання на відсутність підпису, як на підставу винесення оскаржуваного рішення є протиправним.

Carnet TIR (книжка МДП) це митний вантажосупровідний документ, який дає право перевозити вантажі через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур.

Додатками до Митної Конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_012#Text, Конвенція МДП 1975 року, дата набрання чинності для України 11.10.1994) визначено форму Книжки МДП, а також Правила користування книжкою МДП, відповідно до яких на усіх відривних листках (рубрика 14 та 15) повинні бути проставлені дата та підпис власника книжки МДП або його представника.

Аналогічні положення містить і Інструкція про заповнення книжки МДП, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 953.

В п. 5 Інструкції по видачі книжок МДП, яка розміщена на офіційному сайті АсМАП України (http://www.asmap.org.ua/index1.php?idt=57310) наголошено на необхідність проставлення штампу перевізника у графах 4 та 13 усіх листків книжки МДП, включаючи жовтий вантажний маніфест та графу 5 Proces-verbal de constat.

Суд зазначає, що ні Митна Конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП та додані до неї Правила користування книжкою МДП, а ні Інструкція про заповнення книжки МДП, а ні Інструкції АсМАП України по видачі книжок МДП, не містять положень щодо наслідків неналежного заповнення граф маніфесту в частині відсутності підпису.

Судом встановлено, що книжка МДП № PX.85977734, видана АсМАП України, заповнена в країні експорту Узбекистані перевізником та митними органами, містить штам перевізника та прийнята усіма проміжними митницями за маршрутом перевезення товару (Узбекистан, Казахстан, Туреччина, Румунія), про що свідчить відсутність застережень, відтак непроставлення підпису не може вказувати на неправомірність чи недійсність такої транспортної операції МДП, оскільки приймалась проміжними митницями.

Щодо твердження митниці про те, що у наданій платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 24.01.2024 відсутній підписи відповідальних осіб, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189).

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення декларантом подано банківський платіжний документ квитанція SWIFT від 24.01.2024.

SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, англ. Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Фактично SWIFT це месенджер між банками, система передає повідомлення, котрі містять інструкції щодо платежу, від банку-емітента (платника) до банку-ремітента (бенефіціара/ одержувача). Перекази SWIFT проводяться через систему дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-банк» з використанням електронних розрахункових документів.

Суд зазначає, що наданий до митного оформлення платіжний документ - квитанція SWIFT від 24.01.2024 є електронним повідомленням щодо проведеного платежу, який створено банком автоматично під час проведення валютної операції, також надано платіжну інструкцію від 24.01.2024 № 20JBKLO1, на якій проставлено печатку АТКБ «Приватбанк» та графічний підпис надавача послуг (співробітника банку).

Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), на яке посилається митниця в обґрунтування невідповідності поданих платіжних документів, визначено, що Положення, серед іншого, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення (п. 2 розділу І) та установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах (п. 3 розділу І).

Вимоги цього Положення поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов`язкові для виконання ними (п. 5, Розділ І).

Ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Відповідно до п. 6 розділу І Положення форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно з п. 11 Розділ І Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформляється, приймається, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, номер документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу ІІ); дату складання документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу ІІ); підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації (п.п. 13, п. 14, Розділ ІІ).

Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів (п. 26, Розділ ІІІ).

Згідно з п. 29 Розділ ІІІ платник має право ініціювати платіжні операції в іноземній валюті або банківських металах за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника.

Відповідно до п. 30, Розділ ІV банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень.

Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163, серед іншого визначає порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов`язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (пп. 15 п. 6 Розділ І).

Відповідно до п. 9 Розділ І ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно з п. 12 Розділ І надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Суд приходить до висновку, що платіжна інструкція, яка надається ініціатором (платником) надавачу платіжних послуг (банку) створюється в паперовій або електронній формі та має містити всі реквізити, що передбачені як Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах так і Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, зокрема, підпис платника.

Судом встановлено, що платіжна інструкція від 24.01.2024 № 20JBKLO1, яка подана до митного оформлення створена надавачем платіжних послуг (банком) в електронній формі як підтвердження проведеної валютної операції оскільки містить дату складання (створення) ініціатором (платником) - 24.01.2024, дату одержання банком 24.01.2024, дату валютування - 24.01.2024 та дату і час виконання операції - 24.01.2024 15:57:00, також містить печатку АТКБ «Приватбанк» та графічний підпис надавача послуг (співробітника банку).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що у наданій платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 24.01.2024 відсутній підписи відповідальних осіб, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189), є безпідставним, оскільки постанова визначає реквізити платіжної інструкції, яка подається до банку ініціатором, як розпорядження на проведення платіжної операції, та не є доказом оплати, тоді як платіжна інструкція, подана до митного оформлення, створена надавачем послуг (банком), є підтвердженням проведеної платіжної операції та містить всі необхідні реквізити.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею неправомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2024 № UA807000/2024/000066/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3291 (три тисячі двісті дев`яносто одна) грн 10 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 20 серпня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ