Постанова

від 07.08.2024 по справі 808/160/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 808/160/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТІУС С» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 р. (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №808/160/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТІУС С» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цітіус С» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, від 31.10.2017 №0014421416, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 1007902,50 грн.; від 31.10.2017 №010584-1313, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, пені на 785,33 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 0,00 грн., за штрафними санкціями 785,33 грн.; від 05.01.2018 №000291416, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 2284118,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Цітіус С» вимог податкового законодавства, оскільки його господарські операції з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд безпідставно вважав висновки податкового органу, які були зроблені під час податкової перевірки позивача щодо його правовідносин із ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», ТОВ «Спецремелектромонтаж» доведеними та правомірними. Скаржник вказує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Господарські операції із зазначеними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управлінням ДПС у Запорізькій області просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, посилаючись на правомірність висновків податкової перевірки.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

ТОВ «Цітіус С» зареєстровано як юридична особа з 2011 року, основними видами діяльності є: 29.10 Виробництво автотранспортних засобів, 29.20 Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, 23.12 Формування й оброблення листового скла та інші.

У період з 17.08.2017 по 08.09.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу від 04.08.2017 № 1982 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Цітіус С» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 та своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.02.2011 по 30.06.2017. Термін проведення перевірки продовжувався з 04.09.2017 на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 31.08.2017 №2274.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2017 №511/08-01-14-16/37488769, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України) та п. 5 П(С)БО 11, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 944 045 грн.;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 881 061 грн.;

- п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168 ПК України - у періоді, що перевірявся, проводилася виплата доходів (заробітна плата), але не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19 527,11 грн. (на дату виникнення податкового зобов`язання, тобто виплати доходу (заробітна плата) - момент виникнення податкового зобов`язання), зокрема у періодах: липень 2014 року - 440 грн., серпень 2014 року;

- пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168 ПК України - ТОВ «Цітіус С» у перевіреному періоді проводив виплату доходів без сплати збору або не в повному обсязі чи не своєчасно перераховував військовий збір у розмірі 108 433 грн. (на дату виникнення податкового зобов`язання, тобто виплати доходу - момент виникнення податкового зобов`язання).

31 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0014421416, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 007 902,50 грн., зокрема за основним платежем 806 322,00 грн. та за штрафними санкціями 201 580,50 грн.;

- № 0014411416, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 430 056,25 грн., зокрема за основним платежем 1 944 045,00 грн. та штрафними санкціями 486 011,25 грн.;

- № 010584-1313, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на 785,33 грн.;

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Цітіус С» оскаржило їх в адміністративному порядку (вх. № 55333/6 від 13.11.2017).

За результатами розгляду скарги позивача ДФС України рішенням від 29.11.2017 №32310/6/99-99-11-01-25 скасувала податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 №00114411416 в частині суми штрафних санкцій з податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 № 0014421416, №0105841313 залишено без змін.

05 січня 2018 року відповідачем замість скасованого в частині податкового повідомлення-рішення від 31.10.2017 №00114411416 прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 000291416, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2 284 118,25 грн., зокрема за податковим зобов`язанням - 1 944 045 грн. та за штрафними санкціями - 340 073,25 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цітіус С» оскаржило в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 №0014421416 та № 010584-1313, від 05.01.2018 № 000291416.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу (ПК) України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 ПК України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, адміністративний позов «Цітіус С» було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 № 0014421416 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 715075 грн., податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 000291416 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1539635 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Цітіус С» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентами: ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», ТОВ «Спецремелектромонтаж», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 р. рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

За висновком Верховного Суду судами питання змісту (характеру) спірних господарських операцій позивача з його контрагентами та фактичного руху активів не досліджувалося. Суди обмежились виключно загальним посиланням на перелік певних документів, вказівкою про їх відповідність вимогам законодавства, а також навели спростування окремих доводів відповідача. Оскільки першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справу в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, при новому розгляді справи суд першої інстанції мав здійснити перевірку висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», ТОВ «Спецремелектромонтаж», виконуючи приписи статті 242 та частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові від 18 жовтня 2022 р. у справі №804/6410/14 Верховний Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (п. 41). Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції (п.42). Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку (п. 44). Роблячи висновки щодо законності чи незаконності формування даних податкового обліку платником податків слід детально досліджувати саму суть господарських операцій та в залежності від суті таких визначати відповідний комплект документів, що повинен був складатися у ході такої господарської діяльності. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце (п.46).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Лейтер Плюс», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Згідно з податковою звітністю ТОВ «Лейтер Плюс» встановлено недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення задекларованого основного виду діяльності. В ході аналізу автоматизованих інформаційних баз даних та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Лейтер Плюс» не мали взаємовідносин з постачальниками по ланцюгам постачання реалізованих на адресу позивача товарів за весь період діяльності, тобто неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, так як по ланцюгу постачання відсутнє придбання зазначених товарів.

Згідно наявних у справі письмових доказів (т. 2 а.с. 24) ТОВ «Лейтер Плюс» реалізувало на адресу ТОВ «Цітіус С» товар (мовою оригіналу) «Сварочный п/автомат, станок плазменой резки, дрель, пила угловая отрезная, болгарка, станок сверлильный», що підтверджується копією податкової накладної від 27.06.2014 №131 на загальну суму 95480,00 грн., у т.ч. ПДВ 15913,33 грн., яка виписана та підписана ОСОБА_1 . Договір поставки від 27.06.2014 №27061, зазначений у податковій накладній до перевірки і до суду не надавався. Також до перевірки надано копію накладної від 27.06.2014 № 131 на загальну суму 95480,00 грн., у т.ч. ПДВ 15913,33 грн., виписана та підписана ОСОБА_1 Оплата за поставлене обладнання проведена на підставі платіжного доручення №331 від 27.06.2014, станом на 30.06.2017 перед ТОВ «Лейтер Плюс» згідно обороту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість відсутня. Згідно наданих до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Цітіус С» включено податок на додану вартість по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Лейтер Плюс» до складу податкового кредиту у сумі 15913,33 гривень.

За висновком експерта № 1216/1217-19 від 23.08.2019 за результатом проведення судово-економічної експертизи по справі №808/160/18, господарська операція позивача з ТОВ «Лейтер Плюс» з придбання товарів підтверджується первинним документом та даними бухгалтерського обліку позивача (т.5 а.с.96-99).

Колегія суддів звертає увагу, що Акт податкової перевірки містить протилежні твердження. Контролюючий орган, з однієї сторони, вказує на те, що мало місце реалізація товару невідомого походження; з другої те, що господарські операції фактично не відбулись, стверджуючи, при цьому, що отримані позивачем активи у вигляді ТМЦ від ТОВ «Лейтер Плюс» вважаються безповоротною фінансовою допомогою (т. 1 а.с.21, арк. Акту 7).

Таким чином, обставина наявності ТМЦ контролюючим органом не заперечується, проте не визнається «законне джерело» його походження.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у своїх численних постановах (від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 21482,50 грн. (розрахунок т. 4 а.с.43).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Берта Трейд Груп», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ «Берта Трейд Груп» до ТОВ «Цітіус С»; за ТОВ «Берта Трейд Груп» автотранспортні засоби не зареєстровано; відсутні сертифікати на ТМЦ з урахуванням специфіки використання ТМЦ (бронюванням машин); до перевірки надано податкові накладні, підписані ОСОБА_2 , який за період з 13.08.2014, згідно з наданими витягами з особової справи ТОВ «Берта Трейд Груп», не мав права підпису податкової та фінансової документації. За результатами проведених заходів СУ ФР Мелітопольської ОДПІ в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2015 за №32015080280000025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212, КК України було опитано громадянина ОСОБА_2 (відповідно документів - директор ТОВ «Берта Трейд Груп», код ЄДРПОУ 37488769), який пояснив що він не має відношення до діяльності підприємства. Також встановлено недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено в результаті податкової перевірки, на підставі протоколу № 13/08/2014 від 13.08.2014 ОСОБА_2 було виведено зі складу учасників ТОВ «Берта Трейд Груп» згідно договору купівлі-продажу. На підставі протоколу № 10/09/2014 від 10.09.2014 на посаду директора ТОВ «Берта Трейд Груп» був призначений ОСОБА_3 (т.1 а.с.27, арк. Акта 18,19). Тобто, з 11.09.2014 ОСОБА_2 втратив право як директор підписувати документи від імені ТОВ «Берта Трейд Груп». Твердження відповідача про те, що до перевірки були надані податкові накладні, які підписані ОСОБА_2 після 11.09.2014, спростовані копіями податкових накладних, які складені у липня 2014 року за підписом цієї особи (т.1 а.с.236-244). Які саме податкові накладні (їх номера, дата складання), що не були враховані контролюючим органом в якості первинного документа, в Акті перевірки не зазначено.

Щодо відсутності сертифікатів на ТМЦ, колегія суддів звертає увагу, що договір № 1007/14 від 11.07.2014 не містить такої умови, як надання сертифікату (т. 2 а.с.29,30).

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Щодо наявності кримінального провадження, в межах якого був допитаний ОСОБА_2 , який підтвердив обставину своєї непричетності до діяльності ТОВ «Берта Трейд Груп».

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

Крім того, станом на день постановлення судом першої інстанції оскарженого рішення, вирок суду, яким встановлена обставина створення ТОВ «Берта Трейд Груп» з метою здійснення незаконної діяльності, відсутній.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 711457,50 грн. (розрахунок т. 4 а.с.43).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Бента Союз», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ «Бента Союз» до ТОВ «Цітіус С».; відсутність сертифікатів на ТМЦ з урахуванням специфіки використання ТМЦ (бронюванням машин), недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Фінансова звітність містить дані про наявність у підприємства основних засобів, залишки сировини та готової продукції та інше. Фінансова звітність та звітність з податку на прибуток за 2014р. не надавалася.

В матеріалах справи наявні копії договору поставки № 1008/14 від 11 липня 2014 р., специфікацій до договору, акти приймання-передачі, накладні (т.2 а.с.65-82), договір цесії № 2/14-11 від 14.11.2014 (т. 2 а.с. 69). За даними судово-економічної експертизи господарські операції з придбання товарів підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку позивача.

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Бента Союз» є подібними до доводів ТОВ «Берта Трейд Груп», аналіз яким вже надано колегією суддів вище. Вимоги про наявність сертифіката на товар договором поставки № 1008/14 не передбачено.

Також, колегія суддів зазначає, що висновок про відсутність реального виконання вказаних господарських операцій контролюючим органом зроблено на підставі податкової інформації з бази даних ІС «Податковий блок». Проте, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а тому не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Вказана позиція підтримується Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 р. у справі № 816/809/17, від 27 лютого 2018 р. у справі № 811/2154/13-а. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 08 травня 2018 р. у справі № 815/3526/17, від 23 травня 2018 р. у справі №804/2551/13-а.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 107230 грн. (розрахунок т. 4 а.с.43). Також, безпідставним є і висновок про завищення позивачем податкового кредиту, у зв`язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення №0014421416 від 31.10.2017 підлягає скасуванню на суму донарахованого ПДВ та штрафними санкціями 25755 грн. (т.4 а.с. 44).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Ісан Груп Трейд», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ «Ісан Груп Трейд» до ТОВ «Цітіус С»; відсутність сертифікатів на ТМЦ з урахуванням специфіки використання ТМЦ (бронюванням машин), недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Фінансова звітність та звітність з податку на прибуток за 2014 р. не надавалася.

В матеріалах справи наявні копії договору поставки №13-11/14 від 10.10.2014, акти приймання передачі товару №1 від 13.11.2014, №2 від 13.11.2014, накладні, договори цесії № 1/14-11 та № 2/14-11 від 14.11.2014 (т.2 а.с.83-90).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Ісан Груп Трейд» є подібними до доводів ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Берта Трейд Груп», аналіз яким вже надано колегією суддів вище. Вимоги про наявність сертифіката на товар договором поставки № 13-11/14 не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 190377,25грн. (розрахунок т. 4 а.с.43). Також, безпідставним є і висновок про завищення позивачем податкового кредиту, у зв`язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення №0014421416 від 31.10.2017 підлягає скасуванню на суму донарахованого ПДВ та штрафними санкціями 176276,25 грн. (т.4 а.с. 44).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Екостайл Груп», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Екостайл Груп» до ТОВ «Цітіус С»; відсутність сертифікатів на ТМЦ з урахуванням специфіки використання ТМЦ (бронюванням машин), неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, відсутність трудових ресурсів необхідної кваліфікації для надання вищевказаних послуг контрагентам-покупцям.

В матеріалах справи наявні копії договору поставки №26-05/15 від 26.05.2015, специфікації №1 від 26.05.2015, накладні, акти приймання-передачі (т.2 а.с.135-142).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Екостайл Груп» є подібними до доводів ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Ісан Груп Трейд» аналіз яким вже надано колегією суддів вище. Вимоги про наявність сертифіката на товар договором поставки № 13-11/14 не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 180000грн. (розрахунок т. 4 а.с.43). Також, безпідставним є і висновок про завищення позивачем податкового кредиту, у зв`язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення №0014421416 від 31.10.2017 підлягає скасуванню на суму донарахованого ПДВ та штрафними санкціями 208333,75 грн. (т.4 а.с. 44).

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Спецремелектромонтаж», з якими погодився суд першої інстанції, полягають у наступному:

Наявність кримінального провадження №32016080000000121 від 18.11.2016 за ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 205 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами проведених заходів СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області, яким встановлено що групою осіб зареєстровано підприємство ТОВ «Спецремелектромонтаж» з метою прикриття незаконної діяльності; слідчі дії тривають. За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, відсутність трудових ресурсів необхідної кваліфікації для надання вищевказаних послуг контрагентам-покупцям.

В матеріалах справи наявні копії договору поставки №06/06-2016 від 06.06.2016 , видаткові накладні №4 від 06.06.2016, №5 від 21.06.2016, №56 , №20/10-16 від 11.10.2016 (т. 2 а.с.143-147). До перевірки були надані податкові накладні, грошові кошти сплачено платіжними дорученнями від 14.06.2016 у сумі 634736 грн., у т.ч. ПДВ 105789,33 грн., від 21.06.2016 у сумі 214266 грн. у т.ч. ПДВ 351711 грн., від 29.06.2016 у сумі 291474 у т.ч. 48579 грн.

Доводи контролюючого органу щодо ТОВ «Спецремелектромонтаж» є подібними до доводів ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», аналіз яким вже надано колегією суддів вище. Також, колегія суддів звертає увагу, що станом на день ухвалення оскарженого рішення судом першої інстанції (квітень 2024 року) інформація про завершення досудового слідства по кримінальному провадженню №32016080000000121 відсутня.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагента позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. 135.1 ст. 135 Податкового законодавства України, не відповідають обставинам справи. У зв`язку із цим, спірне податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 329087,50 грн. (розрахунок т. 4 а.с.43). Також, безпідставним є і висновок про завищення позивачем податкового кредиту, у зв`язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення №0014421416 від 31.10.2017 підлягає скасуванню на суму донарахованого ПДВ та штрафними санкціями 304710 грн. (т.4 а.с. 44).

Колегія суддів також враховує, що отриманий від зазначених постачальників товар відповідає основній діяльності позивача (виробництво автотранспортних засобів, виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів). На підтвердження використання придбаних ТМЦ позивачем суду надані первинні документи про виконання робіт з бронювання автомобілів на замовлення різних суб`єктів господарювання (т. 3). Колегія суддів не досліджувала договори про виконання робіт та надання послуг позивачем, оскільки за висновками акту податкової перевірки контролюючий орган не ставить під сумнів наявність ТМЦ, а стверджує про непідтвердження «законного джерела» їх походження.

Щодо контрагентів позивача ТОВ «Екопродторг Груп», ТОВ «Валіот компані» та ТОВ «Торрін», колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у цій справі скасував попередні судові рішення в частині задоволених позовних вимог (тобто щодо ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», ТОВ «Спецремелектромонтаж») і справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновок про правомірність донарахування податкових зобов`язань щодо ТОВ «Екопродторг Груп», ТОВ «Валіот компані» та ТОВ «Торрін» Верховним Судом підтверджений.

При новому розгляді справи суд першої інстанції врахував обставини, встановлені вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30.01.2017 по кримінальній справі № 756/14923/16-к, яким ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/13457/16-к від 20.02.2017, яким ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, та дійшов висновку про те, що ТОВ «Екопродторг Груп», ТОВ «Валіот компані» та ТОВ «Торрін» реєструвалися без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що первинна документація по господарським операціям з ТОВ «Екопродторг Груп», ТОВ «Валіот компані» та ТОВ «Торрін» не підтверджує господарсько-фінансові відносини з вказаними контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05.01.2018 підлягає скасуванню на суму донарахованого податку на прибуток і застосованими штрафними санкціями 1539635 грн., податкове повідомлення-рішення № №0014421416 від 31.10.2017 підлягає скасуванню на суму донарахованого ПДВ та штрафними санкціями 715075 грн. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишаються правомірними. Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.10.2017 №010584-1313, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, пені на 785,33 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 0,00 грн., за штрафними санкціями 785,33 грн., позовна заява та апеляційна скарга не містить обґрунтування цієї позовної вимоги, тому підстави для її задоволення не встановлені.

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів скасовує оскаржене рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене без дотримання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 26 жовтня 2022 р., без встановлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд першої інстанції обмежився констатацією висновків податкового органу, які були зроблені під час перевірки позивача щодо правовідносин із ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «Берта Трейд Груп», ТОВ «Бента Союз», ТОВ «Ісан Груп Трейд», ТОВ «Екостайл Груп», ТОВ «Спецремелектромонтаж», визнав їх доведеними та правомірними, без безпосереднього дослідження господарських операцій з останніми.

Колегія суддів приймає нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу у січні 2018 року позову до суду першої інстанції 51581,19 грн. (т. 1 а.с. 17).

Згідно п.п. 1 п.3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на день подачі позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2018 складав 1762 грн. відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік .

Ціна пред`явленого ТОВ «Цітіус С» позову складає 3292806,08 грн., 1,5 % від якого 49392,09 грн., що не є більшим за 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (616700 грн.).

Відтак, за подачу адміністративного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір на суму 49392,09 грн.

Позивачем також був сплачений судовий збір на суму 6640,82 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 (т. 7 а.с. 142).

За подачу апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 позивач сплатив 74088,13 грн. (150 % від 49392,09 грн.). Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана позивачем в електронній формі, підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто, за подачу апеляційної скарги позивач мав сплатити 59270,50 грн.

Загальний розмір понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору складає 115303,41 грн. Також позивачем понесені витрати на оплату судової експертизи на суму 11304 грн., що підтверджується актом здачі-приймання висновку (т. 6 а.с.72).

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати , пов`язані із проведенням експертизи, належать до судових витрат, тому також підлягають відшкодуванню за принципом пропорційності.

Загальна сума судових витрат понесених позивачем складає 126607,41 грн.

Розрахунок пропорційності:

Заявлені позовні вимоги на суму 3292806,08 грн., з яких задоволено на суму 2254709,75 грн., що складає 68,47 %.

Сума витрат, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача складає 86688,09 грн. (126607,41 х 68,47 %).

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цітіус С задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 р. в адміністративній справі №808/160/18 скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Цітіус С задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014421416 від 31 жовтня 2017 р., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму на суму 715075 (сімсот п`ятнадцять тисяч сімдесят п`ять) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000291416 від 05 січня 2018 р., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1539634,75 (один мільйон п`ятсот тридцять дев`ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цітіус С за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати на суму 86688 (вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 07 серпня 2024 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяС.В. Білак

суддяО.О. Круговий