Ухвала

від 13.08.2024 по справі 361/5381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023112130000099 від 05.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та накладено арешт на речі які виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-Мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», у чохлі чорного кольору, об`ємом пам`яті 128 Гб., з ІМЕІ: НОМЕР_1 та номером телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003829, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що повний текст ухвали отримано захисником 16 липня 2024 року, апеляційну скаргу надіслано електронною поштою 22 липня 2024 року. З цих підстав вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.

Апелянт зазначає, що в клопотанні та оскаржуваному рішенні не зазначено в чому полягає кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , зокрема відсутні обставини вчинення дій, які містять ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі невірно зазначено дату клопотання. Крім того, зазначено, що клопотання про накладення арешту подане прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , який відсутній в групі прокурорів.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05 липня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023112130000099, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що у 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН», в умовах воєнного стану, укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової та послуг, які не надавалися або надавалися не у повному обсязі, чим спричинено майнової шкоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до групи компаній «КОМКОН» входить ряд комерційних організацій, в тому числі ПБП « УКРГЕФЕСТ », які укладали ряд договорів з розпорядниками бюджетних коштів Броварської міської ради.

За версією органу досудового розслідування укладання таких договорів можливо здійснювалося з метою привласнення бюджетних коштів.

Так, ПБП «УКРГЕФЕСТ» (код ЄДПОУ 24372290), зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Бенефіціарний власник та засновник ОСОБА_9 , керівник ОСОБА_5

20 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон.

Постановою старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП у Київській області ОСОБА_10 від 20 червня 2024 року вилучений мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», у чохлі чорного кольору, об`ємом пам`яті 128 Гб., з ІМЕІ: НОМЕР_1 та номером телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , який поміщено до спецпакету № WAR 1003829, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

21 червня 2024 року прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 направила до Броварського міськрайонного суду Київської області клопотання про накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023112130000099 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на вилучений під час обшуку мобільний телефон, оскільки незастосування таких заходів може призвести до його відчуження або знищення.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Перевіркою доводів апеляційної скарги встановлено, що клопотання про арешт майна направлено поштою 21 червня 2024 року (а.с. 51) прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , яка входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Відтак, зазначення в ухвалі слідчого судді, що клопотання подане 26 червня 2024 року прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , само по собі не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а може бути виправлене в порядку ст. 379 КПК України.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 361/5381/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Справа № 11сс/82/5252/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК