Постанова

від 19.08.2024 по справі 620/108/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/108/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Поліщук Л.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» про стягнення сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області (далі по тексту - позивач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод») в якому просило стягнути з ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 136 016,86 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції (за тестом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, що підтверджується довідкою відповідача від 27.03.2023 №553/05-16 (а.с. 11).

За період з липня по листопад 2023 року пенсійними органами витрачено 136 016,86 грн., в загальному розмірі на доставку пільгових пенсій громадянам, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 26-43).

Згідно з карткою особового рахунку відповідача, останній має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 136 016,86 грн.

Разом з тим, станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач вимоги позивача не виконав, оплату заборгованості на вищезазначену суму не здійснив, що стало підставою для звернення пенсійного органу до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду судом даної справи зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, доказів на спростування цієї обставини суду не надано, а тому сума заборгованості 136 016,86 грн. є узгодженою.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пунктами «а», «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі по тексту - Інструкція).

Вказана Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених у порядку ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покладений на підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі №820/3678/15.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведені правові положення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» зобов`язано щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення пункту 6.7 Інструкції, відповідачем, у належні строки, не було здійснено покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, за період з липня по листопад 2023 року, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 136 016,86 грн.

Дослідивши надані позивачем в якості доказів розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які були надіслано відповідачу, нездійснення в добровільному порядку ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» відшкодування зазначених сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача заборгованість.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Щодо посилань апелянта на неузгодженість розміру суми заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення, протягом 2023 року, відповідача про отримання розрахунків виплати та доставки пільгових пенсій ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с.27, 29, 32, 34, 36, 38, 41 та 43), проте, станом на момент звернення пенсійного органу з даним позовом до суду, заборгованість в добровільному порядку останнім сплачена не була.

Крім того, ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» в апеляційній скарзі підтверджено про існування спору між сторонами, в частині розміру виплачених пенсій ще станом на 08.10.2020 року, між тим, скаржником не надано суду апеляційної інстанції доказів вирішення спірного питання, або ініціювання відповідачем позову в цій частині.

Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже пенсійним органом доведено наявну заборгованість зазначених сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, і як наслідок її стягнення з ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод».

Таким чином, даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 19.08.2024 року