Ухвала

від 20.08.2024 по справі 434/2374/13-а

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 434/2374/13-а

Провадження №6-а/0186/7/24

20 серпня 2024 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої- судді Кривошеї С.С.

при секретарі - Кобці Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про заміну сторони у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що в провадженні Артемівського районного суду м.Луганська знаходилась адміністративна справа №434/2374/13-ц, яка була відновлена ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області у зв`язку з її втратою, справа №409/3486/15-а, за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська, третя особа: ВАТ "Луганськобленерго" про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Враховуючи, що боржник за виконавчим провадженням залишився (вибув з виконавчого провадження) на тимчасово окупованій території, а зазначене рішення суду залишилося невиконаним, на підставі ст.379 КАС України, просить суд замінити сторону виконавчого провадження - боржника управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Заявник у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просить заяву задовольнити.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не сповістили, про дату розгляду справи повідомлені належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".

Відповідно ч.2 ст.379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Артемівського районного суду м.Луганська №434/2374/13-ц від 06 лютого 2014 року позовна вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська, третя особа ВАТ «Луганськобленерго» про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії були задоволені частково; визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 на підставі відомостей про заробітну плату за виконання робіт в зоні відчуження ЧАЕС та основному місцю роботи; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська з 01 березня 2013 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до положень п.п. 4 та 5 та п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 року № 1210, із застосуванням документів що маються у матеріалах його пенсійної справи наданих філією ВАТ «Луганськобленерго» Луганські електричні мережі у 2003 році з перерахунку заробітної плати за час перебування у 3 зоні відчуження у 1986 році; в іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року.

Ухвалою Артемівського районного суду м.Луганська від 07 квітня 2014 року було виправлено допущені в абзаці другому резолютивній частині постанови Артемівського районного суду м. Луганська №434/2374/13-ц, 2-а/434/27/14 від 06 лютого 2014 року та у виконавчому листі по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії в назві відповідача описки - з «управління Пенсійного фонду України в Артемівському гаїюні м.Луганська» на «управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська» та у слові «Чнириобильської», зазначивши його, як «Чорнобильської».

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02 вересня 2014 року "Про визначення територіальної підсудності справ" визначена територіальна підсудність справ Артемівського районного суду м.Луганська Білокуракинському районному суду Луганської області.

ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження - адміністративної справи Артемівського районного суду м.Луганська №434/2374/13-а та ухвалою суду №409/3486/15-а від 11 лютого 2016 року було частково відновлене вказане судове провадження.

На виконання постанови Артемівського районного суду м.Луганська від 06 лютого 2014 року, судом 15 квітня 2014 року було видано виконавчий лист по справі, який заявником було пред`явлено до примусового виконання.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 15 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження №43089091 з примусового виконання постанови суду.

Вказане виконавче провадження перебуває в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

На даний час постанова Артемівського районного суду м.Луганська від 06 лютого 2014 року залишається невиконаною.

Боржником в даному провадженні є управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська, яке залишилося на тимчасово окупованій території України. На підставі вимог постанови правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 "Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників", зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 року за № 608/27053, яка містить перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, повноваження з обслуговування страхувальників УПФУ в Артемівському район м.Луганська здійснювало УПФУ в Старобільському районі. На даний час Старобільський район Луганської області також є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади не здійснюють свої владні повноваження. Тобто, боржник у виконавчому провадженні не ліквідований, не перебуває в стані припинення або реорганізації. Таким чином, склалася така ситуація, коли фактично відсутній правонаступник Управління ПФУ в Артемівському районі м.Луганська. Обсяг його компетенції, як суб`єкта владних повноважень, суттєво зменшився, на що вказує сам факт невиконання останнім покладених на нього функціональних обов`язків, цілей, задач і функцій, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.06.2001 року № 10-рп/2001 зазначив, що в Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України). Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов`язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.

У рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, у якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51- 54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18. Також, Верховним Судом у постановах від 01.10.2019 року у справах №826/3943/16 та №804/3646/18 сформовані висновки, які полягають у тому, що громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення; пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з матеріалів справи постанова Артемівського районного суду м.Луганська, якою зобов`язано УПФУ в Артемівському районі м.Луганська здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу не виконана, боржник у виконавчому провадженні тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов`язки, оскільки воно не було переміщено в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, у процесі припинення не перебуває, юридичних осіб - правонаступників не визначено.

У статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року (справа № 905/1956/15).

Відповідно до пункту 1 Положення про ПФУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно із пунктами 3, 4 Положення до основних завдань і функцій ПФУ належить, зокрема: керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація, координація та контроль роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій; вжиття відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні тощо. Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті ПФУ на цю мету. Виділення коштів для виплати здійснюється ПФУ в межах наявних бюджетних призначень ПФУ на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Підпунктом 1 пункту 4 Положення передбачено, що ПФУ розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики. У рамках реформування пенсійної системи відбулася реорганізація територіальних органів ПФУ - всі підвідомчі управління областей приєдналися до Головних управлінь ПФУ. Відповідно усі повноваження територіальних управлінь ПФУ здійснюються на рівні Головних управлінь Пенсійного фонду України. Саме Головні управління ПФУ є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Під час судового розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження встановлено, що Управління ПФУ в Артемівському районі м.Луганська не ліквідовано у встановленому законом порядку. Однак, загальновідомим є факт того, що м.Луганськ є тимчасово окупованою територією України. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), м.Луганськ відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №2а/1215/98/2012 від 27 травня 2021 року.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що для здійснення ефективного захисту прав позивача необхідно замінити боржника у виконавчому листі №434/2374/13-а, виданому на виконання постанови Артемівського районного суду м.Луганська від 06 лютого 2014 року з Управління ПФУ в Артемівському районі м.Луганська на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 379 КАС України, Законом України "Про виконавче провадження",- суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити.

Замінити боржника - управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у виконавчому провадженні на підставі постанови Артемівського районного суду м.Луганська №434/2374/13-ц від 06 лютого 2014 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська, третя особа ВАТ «Луганськобленерго» про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, якою визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 на підставі відомостей про заробітну плату за виконання робіт в зоні відчуження ЧАЕС та основному місцю роботи; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська з 01 березня 2013 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до положень п.п. 4 та 5 та п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 року № 1210, із застосуванням документів що маються у матеріалах його пенсійної справи наданих філією ВАТ «Луганськобленерго» Луганські електричні мережі у 2003 році з перерахунку заробітної плати за час перебування у 3 зоні відчуження у 1986 році.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.С.Кривошея