Рішення

від 20.08.2024 по справі 220/997/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/997/24

Номер провадження № 2/220/191/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «Деметра Нова» про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації з позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_2 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 площею 2,00 га.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2019 державним реєстратором Мар`їнської районної державної адміністрації Гореловим М.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Крім цього, відповідно до наданої листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №10-5-0.03-620/2-24 від 20.02.2024 інформації, наказ № 3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 нібито надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661, не приймався. Наказом №3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Лисівської сільської ради Покровського району Донецької області. Тобто, зміст наказу № 3824-СГ від 09.08.2019, не відповідає змісту наказу з тим же номером, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661.

Відповідно до ч.9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи стаття 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

У даному випадку, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 зареєстрована тільки 30.09.2019, тобто після «прийняття» наказу № 3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 нібито надано у власність цю земельну ділянку. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 вибула із власності держави поза її волею, за відсутності рішення органу, уповноваженого на той час розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими за межами населених пунктів - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-620/2-24 від 20.02.2024, ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2965-СГ від 04.07.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району. Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не зверталася. Наказ про надання їй у власність земельної ділянки не приймався.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421284600:01:001:0661, а остання вибула з державної власності поза її волею. У подальшому, 04.11.2019 ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ДЕМЕТРА НОВА» уклали договір оренди цієї земельної ділянки строком на 7 років. Оскільки земельна ділянка 1421284600:01:001:0661 вибула з власності держави поза її волею, вона підлягає витребуванню на користь держави.

На час вибуття земельної ділянки з державної власності (24.10.2019), уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, що передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених пунктами "а"-"е". Таким чином, з 27.05.2021 р. уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, повноваження якої натепер, в зв`язку з введенням воєнного стану здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Порушення інтересів держави обумовлено тим, що усупереч зазначеним нормам земельна ділянка держави вибула з її власності поза її волею (без прийняття рішення компетентним органом або аукціону). Компетентним суб`єктом владних повноважень у даних відносинах наразі виступає Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області, яка не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Прокуратурою було проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Однак, листами № 01-25/1137 від 25.03.2024 та №01-25/1737 від 03.05.2024 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, що органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати. Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту. Також просить стягнути з відповідача понесені прокуратурою судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1211,20 грн., а всього 3633,60 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року провадження у справі відкрито, призначено підготовче засідання, витребувано інформацію про місце реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою суду від 31.07.2024 р.закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник Великоновосілківської селищної військової адміністрації, відповідач та третя особа не з`явились, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи.

Прокурор, Великоновосілківська селищна військова адміністрація та відповідач ОСОБА_1 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа причини неявки не повідомила. Будь-яких заяв від неї до суду не надходило, правом на подання пояснень третя особа не скористалася.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи, оскільки відповідно до ст.. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури від 21.07.2022 р. № 572-к, ОСОБА_4 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року. Таким чином, ОСОБА_4 має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з листів Великоновосілківської селищної військової адміністрації № 01-25/1137 від 25.03.2024 та №01-25/1737 від 03.05.2024, органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати.

06.06.2024 р. прокурором Р. Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді. Проте, Великоновосілківською селищною військової адміністрацією не було здійснено дій щодо звернення до суду, як не повідомлено про відсутність необхідності таких дій. Таким чином, Великоновосілківська військова селищна адміністрація фактично не висловила бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, що стало причиною такого звернення прокурором.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1, абз. 13 п. 4, п. 8, п.п.11 п. 10 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Накази підписуються начальником Головного управління.

На час вибуття земельної ділянки з державної власності уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради. Таким чином, право вимоги за позовом належить безпосередньо Великоновосілківській селищній військовій адміністрації.

Судом встановлено, що 12.06.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру Донецької області від 04.07.2019 р. № 2965-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згідно п.2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. Вказаний наказ видано за підписом начальника ОСОБА_5 , наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 2965-СГ від 04.07.2019. Вказаний наказ надано ГУ Держгеокадастром на запит прокурора Р. Авдан , а тому суд, беручи до уваги інформацію ГУ Держгеокадастру Донецької області щодо наявності заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не має сумнівів, що остання дійсно зверталася до ДУ Держгеокадастру в Донецькій області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області від 09.08.2019 р. № 3824-СГ надано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0661) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Вказаний наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 3824-СГ від 09.08.2019, видано, нібито, за підписом начальника ОСОБА_5 , проте самого підпису ОСОБА_5 наказ не містить, має печатку та штамп «Згідно з оригіналом» з підписом особи, яка засвідчила вказаний документ.

Відповідно до копії наказу з аналогічним номером та датою - наказом №3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Лисівської сільської ради Покровського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний наказ підписаний начальником ОСОБА_7 , наказ має реєстраційний штамп ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 3824-СГ від 09.08.2019 р. та штрих код.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-620/2-24 від 20.02.2024, ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2965-СГ від 04.07.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району. Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не зверталася. Наказ про надання їй у власність земельної ділянки не приймався. В електронному документообігу СЕД «ДОК ПРОФ 3» зареєстрований наказ Головного управління від 09.08.2019 № 3824-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою».

У подальшому, 04.11.2019 ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ДЕМЕТРА НОВА» уклали договір оренди цієї земельної ділянки строком на 7 років.

Суд зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності є одним з обов`язкових етапів під час вирішення питання про надання земельної ділянки у власність безоплатно. Доказів отримання ОСОБА_1 відповідного рішення суду не надано, а згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області клопотання ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою до Головного управління не надходило, рішення про затвердження проекту землеустрою не приймалось.

Крім того, наказ від 09.08.2019 р. № 3824-СГ щодо ОСОБА_1 міститься лише у реєстрі речових прав у копії, на якій відсутній підпис начальника ОСОБА_8 згідно листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 09.08.2019 р. № 3824-СГ, яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність спірну земельну ділянку, Управлінням не приймався.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи стаття 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 зареєстрована 30.09.2019, тобто після «прийняття» наказу № 3824-СГ від 09.08.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 нібито надано у власність цю земельну ділянку.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене вище, а саме: відсутність заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, наявність у електронному документообігу СЕД «ДОК ПРОВ 3» іншого наказу з тім же номером та датою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 з підписом керівника, відсутність на момент видання наказу № 3824-СГ від 09.08.2019 земельної ділянки як окремого об`єкту, суд вважає доведеним той факт, що спірний наказ щодо ОСОБА_1 від 09.08.2019 р. № 3824-СГ, копія якого наявна лише у реєстрі речових прав, ГУ Держгеокадастром у Донецькій області у відповідності до правової процедури не приймався. Відповідно, і державна реєстрація права приватної власності за відповідачем на спірну земельну ділянку проведена на підставі наказу, який ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не приймався.

Зазначене у сукупності свідчить, що відповідач не набула у встановленому законом порядку, відповідно до передбаченої законом процедури, право власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка вибула з власності Держави поза її волею.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, в даній справі підлягають застосуванню положення статті 387 ЦК України.

Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, суд зазначає, що реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі неіснуючого рішення ГУ Держгеокадастру.

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за платіжним дорученням за № 1119 від 03.06.2024 р. сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви та провадженні 2-з/220/26/24 позивачем за платіжним дорученням № 1123 від 03.06.2024 р. сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. при поданні заяви про забезпечення позову, а всього 3633,60 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (місце реєстрації: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр. Миру, б. 23 с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0661 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.08.2024 р.

Суддя О.М. Якішина