Постанова

від 20.08.2024 по справі 676/4142/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4142/23

Провадження № 22-ц/4820/1603/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення догани, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради на додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року (суддя Швець О.Д.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення догани.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення догани задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам?янець-Подільської міської ради Л. Оржеховської від 28.04.2023 №77-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Стягнуто з КП «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

22 травня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, мотивуючи тим, що при ухваленні основного рішення не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, про які позивач вказувала у позовній заяві.

Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року стягнуто з Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, КП «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що представник позивача, в порушення положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України, ні до закінчення судових дебатів, ні протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду не надав до суду заяви (клопотання) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, (доказів), які підтверджують здійснення фактичних витрат на оплату професійної правничої допомоги (про оплату гонорару) та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанцій, касових чеків, платіжних доручень або інших банківських документів). А судом ухвалено рішення лише на підставі договору про надання правової допомоги від 30 травня 2023 року, доданого до позовної заяви. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертає увагу, на той факт, що рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ухвалено 24 жовтня 2023 року, а представником позивача лише 22 травня 2024 року подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, тобто більше як через півроку.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги подані в суді першої інстанції заперечення відповідача на заяву про стягнення судових витрат, в якій зазначалось про те, що витрати позивача на правничу допомогу, які зазначені у заяві в розмірі 10000 грн, є необґрунтованими та не пропорційними до предмета спору. Оскільки, справа по своїй сутті є нескладною, ціна позову відсутня, будь-яких фінансових втрат позивачем не понесено, а, отже, сума, заявлена позивачем до відшкодування є надмірною.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що захворів представник відповідача КП «Спецкомунтранс». Разом з тим, враховуючи можливість юридичної особи, відповідача у справі, забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, та відсутність доказів непрацездатності представника учасника справи, колегія суддів поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу ч. 2 ст.247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає.

Задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з доведеності розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, а також неподання відповідачем заперечень щодо не співмірності таких витрат та клопотання про їх зменшення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Статтею 270 ЦПК Українивстановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини другої статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підставі частини 3статті 141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надала договір про надання правової допомоги від 30.05.2023, у п. 4.1 якого сторони погодили, що гонорар адвоката встановлюється сторонами в розмірі 10000 грн, який складається (перелік послуг): з вартості підготовки запитів та збирання доказів, написання позовної заяви та підготовки матеріалів для подачі в суд, вартості участі адвоката в судових засіданнях у справі про визнання незаконним та скасування наказу про застосування до клієнта заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани за місцем роботи (а.с. 21-22).

В матеріалах справи містяться заперечення відповідача КП «Спецкомунтранс» та незгоду підприємства щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що можна вважати його клопотанням про зменшення витрат на професійну допомогу, зокрема: у запереченнях зазначено, що витрати позивача є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору, справа є нескладною, ціна позову відсутня, будь-яких фінансових втрат позивачем не понесено, а сума заявлена позивачем на відшкодування є надмірною (а.с. 127-128).

Отже, відповідач подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність заперечень та клопотань відповідача є помилковим.

Дослідивши наданідокази витратна професійнуправничу допомогута враховуючидоводи,викладені вклопотанні відповідача,колегія суддівприходить до висновкущо витратипозивача направничу допомогуна суму10000грн,понесені всуді першоїінстанції неповністю відповідаютькритеріям реальностіта співмірностізі складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг),та вважає,що витратина правничудопомогу підлягаютьзменшенню до5000грн,оскільки такийрозмір відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 викладено правову позицію, що висновки судів про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

Також, у цій самій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20) Верховний Суд дійшов висновку: «на переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

З урахуванням викладеного вище, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуКомунального підприємства«Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільськоїміської ради задовольнити частково.

Додаткове рішенняКам`янець-Подільськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 07червня 2024року змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які стягнути з Комунального підприємства «Спецкомунтранс» Кам`янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 , до 5000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай