Рішення

від 14.08.2024 по справі 161/4274/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4274/24

Провадження № 2-о/161/206/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Мельник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи жіночий монастир Святого Василя Великого Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, Управління державної міграційної служби України у Волинській області, про встановлення особи та факту постійного проживання на території України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення особи та факту постійного проживання на території України, заінтересовані особи жіночий монастир Святого Василя Великого Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, Управління державної міграційної служби України у Волинській області.

Вимоги заяви, обґрунтовує тим, що вона народилася у м. Вінниці 09.11.1972 року, батьками були ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 1976 року стала вихованцем інтернатів, а у 1987 року закінчила Буднянську допоміжну школу-інтернат та отримала свідоцтво про закінчення допоміжної школи. Вказує, що у 1990 році прибула до м. Луцьк, де зверталася за медичною допомогою в Волинську обласну психіатричну лікарню. Пізніше, деякий час проживала по АДРЕСА_1 , також деякий час вела бродяжний спосіб життя та не мала визначеного постійного місця проживання.

Зазначає, що у різні періоди з 2011 року по 2017 року проходила періодичне лікування у психіатричних лікарнях м. Олександрії Кіровоградської області, м. Вінниці та м. Луцька. З 2017 року прибула до Жіночого Монастиря у АДРЕСА_2 та перебуває там по теперішній час.

Також вказує, що їй відомо, що при народженні їй видавалося свідоцтво про народження, однак, таке у неї відсутнє, у зв`язку з чим, вона звернулася до органів ДРАЦС для отримання дублікату.

У липні 2023 року, вона звернулася до УДМС у Волинській області із заявою про отримання паспорта громадянина України вперше, однак, отримала відмову у зв`язку з тим, що заявник не може надати документи, що підтверджують особу та належність до громадянства України.

Враховуючи наведене, просить суд, встановити особу ОСОБА_1 та юридичний факт постійно проживала на території України станом на 24.08.1991 року.

У письмових поясненнях представник заінтересованої особи УДМС України у Волинській області вказує, що одним із документів для встановлення належності до громадянства України, особа, що подає особа, яка станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України і перебувала в громадянстві колишнього СРСР, але немає у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України, є судове рішення про встановлення такого факту.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.03.2024 року відкрито окреме провадження у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.05.2024 року витребувано докази, що підтверджують обставини заяви.

Представник заявника до судового засідання подала заяву про слухання справи у її відсутності, просила суд заяву задовольнити.

Представники заінтересованих осіб жіночого монастиря Святого Василя Великого Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, Управління державної міграційної служби України у Волинській області, кожен зокрема, до судового засідання також подали заяви про слухання справи у їх відсутності.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження особи та належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України«Про громадянствоУкраїни» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3Закону України«Про громадянствоУкраїни» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України«Про громадянствоУкраїни» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина другастатті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом Українивід 08жовтня 1991року №1636-ХІІ«Про громадянствоУкраїни» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293ЦПК України та статті 3Закону України«Про громадянствоУкраїни» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8Закону України«Про громадянствоУкраїни» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Тобто, у таких випадках, одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, відповідно до положень Закону України«Про громадянствоУкраїни» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3Закону України«Про громадянствоУкраїни» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2022 року у справі № 505/1871/20 (провадження № 61-1210св21).

Крім того, надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України».

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першоїстатті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною першою статті 4вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2Закону України«Про Єдинийдержавний демографічнийреєстр тадокументи,що підтверджуютьгромадянство України,посвідчують особучи їїспеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 25березня 2015року №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

У пунктах 38-40 Порядку №302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 366/474/19, від 16 листопада 2022 року у справі №755/16248/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Вінниця Вінницької області, що підтверджується записом акта про народження №4269 від 30.11.1972 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ВДРАЦС м. Олександрія Кіровоградської області 17.10.2014 року (а.с. 76).

Крім того, судом встановлено, що матір заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та батько заявниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі (актовий запис №439 від 31.03.1970 року) та проживали за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 76).

З інформації КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, вбачається, що в книзі реєстрації вихованців інтернату, ОСОБА_1 , народжена у м. Вінниця, з 30.08.1976 року була зарахована до 2 класу Котюжанівської спеціальної школи, а 16.08.1983 року наказом №295 від 12.08.1983 року обласної ради, учениця була переведена до Буднянської спеціальної школи Шаргородського району (а.с. 8).

Згідно інформації КЗ «Буднянська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прибула до Буднянської допоміжної школи-інтернату у 1983 році до 5 класу. У 1987 році закінчила вісім класів і отримала свідоцтво про закінчення допоміжної школи (а.с. 9-12).

Як вбачається із медичної картки амбулаторного хворого Волинської обласної психіатричної лікарні №48175 від 27.03.1990 року ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до психіатричної лікарні, зазначено адресу проживання: АДРЕСА_4 (а.с. 13).

Судом встановлено, що в подальшому ОСОБА_1 проживала у м. Олександрія Кіровоградської області та вела бродяжний спосіб життя без визначеного постійного місця проживання.

З 25.06.2011 року по 22.09.2011 року ОСОБА_1 проходила лікування в Кременчуцькому обласному психоневрологічному диспансері, що підтверджується довідками №987 від 21.08.2012 року та №939 від 03.08.2011 року (а.с. 14-15).

Із виписки з історії хвороби №2049 Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька, вбачається, що ОСОБА_1 , 1972 року народження, мешканка АДРЕСА_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні з 14.07.2012 року по 09.04.2015 року, з приводу наявних захворювань (а.с. 17-18).

Із виписки з історії хвороби №4620 Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І.Ющенка, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.04.2015 року по 05.05.2015 року (а.с. 78-79).

В подальшому, ОСОБА_1 , з 11.10.2015 року по 02.02.2017 року повторно перебувала на стаціонарному лікуванні ВОПЛ №1 м. Луцька (а.с. 20).

Судом встановлено, що з 2017 року, ОСОБА_1 є послушницею жіночого монастиря Святого Василя Великого Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату у м. Луцьку, де проживає по даний час (а.с. 21)

Разом з тим, згідно даних УДМС у Волинській області, місце реєстрації ОСОБА_1 не значиться, з питань набуття громадянства України чи документування паспортом громадянина України, ОСОБА_1 не зверталася (а.с. 7).

Відтак, враховуючи вищезазначені докази, в їх сукупності, суд вважає що саме заявниця є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та вважає доведеним факт постійного проживання заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Також, слід зазначати, що іншого шляху встановлення цього факту, на даний час немає, а його встановлення необхідно заявнику для отримання паспорта громадянина України та подальшої реалізації свого права на отримання медичної допомоги.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, шляхом встановлення особи та факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.10,12,27,77,81,263-265,293,315,317,319,354ЦПК України,Закону України «Про громадянство України», Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр», суд, -

в ир іш ив :

Заяву задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Вінниця, згідно запису акта про народження №4269 від 30 листопада 1972 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є однією і тією ж особою.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено 19 серпня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.