Постанова

від 20.08.2024 по справі 910/4215/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа № 910/4215/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Багдасарова Г.М.;

відповідача - Лєщинський К.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 (повне рішення складене 16.07.2024)

у справі №910/4215/24 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

про визнання недійсним договору в частині та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", у якому просило:

- визнати недійсним підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/12/28-01, укладеного 28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", з огляду на недійсність підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/12/28-01 від 28.12.2023, провести розрахунок вартості поставленої електричної енергії за додатковою угодою №1 від 29.12.2023 за ціною, визначеною у підп. 3.1 п. 3 вказаної додаткової угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 до договору суперечить вимогам п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", яким встановлено заборону зміни ціни електричної енергії в залежності від складових та інших чинників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4215/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 (повне рішення складене 16.07.2024) у справі №910/4215/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Окрім доводів, аналогічних за змістом до доводів, наведених у позовній заяві та інших заявах по суті справи, позивач посилається на те, що до внесення змін у ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" на підставі Закону України №1639-IX від 14.07.2021 п. 2 ч. 3 наведеної статті визначав, що двосторонній договір має встановлювати ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування). Отже, попередня редакція закону допускала додатковий спосіб визначення ціни шляхом встановлення порядку її розрахунку (формування), але станом на день укладення договору та додаткової угоди №1 вказаною нормою закону закріплено, що ціна повинна бути вказана у договорі виключно в грошових одиницях, а саме у числовому їх вираженні, і будь-яка зміна не може ставитися у залежність від сторонніх чинників чи складових. Тобто, визначення ціни у спосіб, передбачений підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/4215/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4215/24, призначено її до розгляду на 20.08.2024, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

05.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2733/24 від 19.08.2024 у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. та Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4215/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу у справі №910/4215/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначене засідання суду 20.08.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (покупець) укладений двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії №23/12/28-01, умови якого розроблені відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, законодавства, що регулює ринок електричної енергії.

Згідно з п. 2.1 договору продавець продає, а покупець купує електричну енергію як товар, в обсягах, графіках погодинного обсягу, за ціною та на умовах, що визначені цим договором, додатками та додатковими угодами до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.2 договору обсяг електричної енергії, щогодинні обсяги електричної енергії, ціна електричної енергії, період та/або етапи періоду купівлі-продажу електричної енергії за цим договором регулюються додатковими угодами до договору, що укладені на розрахунковий місяць.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна електричної енергії на заявлений покупцем у порядку, передбаченому розділом ІІ цього договору, обсяг електричної енергії, а також графік розрахунків покупця зазначаються продавцем у відповідній додатковій угоді до цього договору. Сторони узгодили, що ціна за одиницю електричної енергії визначається в гривнях з точністю до двох знаків після коми згідно з правилами математичного заокруглення.

Покупець самостійно здійснює розрахунок розмірів платежів без надання продавцем окремих відповідних рахунків для оплати. Підставою для оплати покупцем вартості електричної енергії є відповідна додаткова угода до договору (п. 3.2 договору).

У п. 3.4 договору вказано, що у платіжному дорученні у графі призначення платежу покупець повинен вказувати номер цього договору, дату та номер додаткової угоди до договору, розрахунковий місяць, а саме: "Оплата за електричну енергію за _____ (місяць поставки, рік), згідно з умовами договору №23/12/28-01 від 28.12.2023 р. та додаткової угоди №__ від ____ р., в т.ч. ПДВ (вказати суму)". У разі, якщо покупець невірно вказав призначення платежу, то оплата зараховується лише на підставі листа-уточнення про зміну призначення платежу.

Відповідно до п. 3.5 укладеного правочину оплата покупцем вартості електричної енергії вважається здійсненою після того, як на рахунок продавця надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за придбану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.6 договору розрахунковий місяць є звітним місяцем та згідно з умовами цього договору є періодом звірки остаточних обсягів, графіків погодинного обсягу електричної енергії, розрахунків, за наслідками чого між сторонами складається акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії, у якому фіксується кінцевий обсяг та середньозважена ціна електричної енергії, що була продана покупцю протягом звітного календарного місяця.

Якщо сума здійсненої покупцем оплати перевищує вартість вказаної в акті передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії, покупець має право на повернення цих надлишково сплачених коштів (суми переплати) або ж за згодою сторін на виконання інших зобов`язань перед продавцем в межах цього договору. У випадку, якщо покупець має намір повернути надлишково сплачені кошти (суму переплати) або ж зарахувати суму надлишково сплачених коштів (суму передоплати) в рахунок виконання інших зобов`язань перед продавцем в рамках цього договору, він зобов`язаний надіслати продавцю про це листа, у відповідь на який продавець надсилає покупцю у порядку, встановленому п. 1.5 договору, акт звірки взаєморозрахунків. Покупець, отримавши акт звірки взаєморозрахунків, забезпечує їх підписання уповноваженою особою покупця у порядку, встановленому п. 1.5 договору (п. п. 3.7 та 3.8 договору).

Відповідно до п. 3.9 договору продавець зобов`язаний повернути надлишок сплачених коштів (суму переплати) протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання продавцем від покупця у порядку, передбаченому п. 1.5 договору, належним чином підписаного уповноваженою особою покупця примірника акта звірки взаєморозрахунків та листа, передбаченого п. 3.8 договору.

29.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, у якій визначено період постачання електричної енергії - з 00-00 год. 01.01.2024 по 24-00 год. 31.01.2024 та обсяг постачання - 38040 МВт*год.

Відповідно до підп. 3.1 п. 3 додаткової угоди №1 попередня ціна за 1 МВТ*год. електричної енергії (ПЦ) становить 3731,40 грн (без ПДВ) та підлягає зміні за результатом закінчення розрахункового місяця у порядку, передбаченому підп. 3.2 п. 3 цієї додаткової угоди, як остаточна ціна за 1 МВТ*год. електричної енергії.

Згідно з підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 остаточна ціна за 1 МВт*год. електричної енергії (ОЦ) у розрахунковому місяці обчислюється шляхом множення попередньої ціни, зазначеної у підп. 3.1 п. 3 цієї додатковї угоди, на коефіцієнт коригування "N", де:

N = (ЦРДН*k) / ПЦ, де:

ЦРДН - ціна купівлі-продажу електричної енергії (за 1 МВт*год. без ПДВ), що склалась за підсумками торгів на ринку "на добу наперед" на відповідну годину відповідної доби розрахункового місяця у відповідній торговій зоні згідно даних, що публікуються на веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням: https://www.oree.com.ua/index.php/pricectr у розділі "Погодинні ціни купівлі-продажу електричної енергії";

K - коефіцієнт продавця, який становить 0,99.

ПЦ - попередня ціна за 1 МВт*год електричної енергії (без ПДВ), зазначена у підп. 3.1 п. 3 цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. п. 4 та 5 додаткової угоди №1 оплата за електричну енергію проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 договору. Покупець здійснює оплату за електричну енергію на умовах Д-2 у сумі не менше добової вартості електричної енергії торгового дня Д.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 сторонами складено та підписано акт №1 прийому-передачі обсягу купівлі-продажу електричної енергії за договором №23/12/28-01 від 28.12.2023 за січень 2024 року на суму 88645562,98 грн за ціною 2767,13 грн за 1 МВт*год.

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" вказує на те, що підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 до договору суперечить вимогам п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", яким, на переконання позивача, встановлено заборону зміни ціни електричної енергії в залежності від складових та інших чинників. Позивач вважає, що визначення остаточної ціни електричної енергії шляхом зміни первинної ціни у спосіб, визначений вказаним положенням додаткової угоди, суперечить вимогам закону. Тому підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 є недійсним в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а вартість поставленої електричної енергії за додатковою угодою №1 підлягає перерахунку за ціною, визначеною у підп. 3.1 додаткової угоди.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у поданому відзиві вказав на те, що оспорювання позивачем дійсності пункту додаткової угоди №1 здійснено внаслідок того, що у судовому порядку в межах справи №910/2386/24 здійснюється стягнення з позивача на користь відповідача надлишково сплачених грошових коштів за договором і додатковою угодою №1. В той же час, відповідний пункт додаткової угоди містить порядок визначення ціни електричної енергії та не суперечить вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції встановив, що вимогами п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" не встановлено імперативної заборони на зміну ціни, а лише зазначено, що двосторонній договір має встановлювати ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях. Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зміст спірного підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії не суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії".

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару (ч. 3 ст. 691 ЦК України).

Позивач стверджує, що положеннями ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено заборону зміни ціни електричної енергії в залежності від складових та інших чинників, а тому оспорюване положення додаткової угоди суперечить наведеним приписам закону.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" у редакції, чинній станом на дату укладення додаткової угоди №1 від 29.12.2023, купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі. Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням наведених у цій частині обмежень.

У ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відтак, як вірно зазначено місцевим господарським судом, вимогами п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" не встановлено імперативної заборони на зміну ціни, а лише зазначено, що двосторонній договір має встановлювати ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (близька за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18).

Зі змісту оспорюваного підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 до договору вбачається, що даний пункт містить формулу визначення остаточної ціни за 1 МВТ*год. електричної енергії, а також посилання на те, що одна зі складових - попередня ціна (ПЦ), зазначена у підп. 3.1 п. 3 додаткової угоди.

Так, у підп. 3.1 п. 3 додаткової угоди №1 наведене грошове визначення попередньої ціни за 1 МВТ*год. електричної енергії - 3731,40 грн без ПДВ, що підлягає зміні за наведеним у підп. 3.2 порядком.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.01.2024 між сторонами підписаний акт №1 прийому-передачі обсягу купівлі-продажу електричної енергії за договором №23/12/28-01 від 28.12.2023 за січень 2024 року на суму 88645562,98 грн за ціною 2767,13 грн за 1 МВт*год.

Отже, визначення ціни електричної енергії наведено у декількох підпунктах додаткової угоди №1, а саме 3.1 та 3.2, що об`єднані розділом 3 "Ціна за 1 МВТ*год електричної енергії".

Таким чином, сторонами у додатковій угоді №1 до договору погоджено визначення ціни електричної енергії на січень 2024 року шляхом зазначення грошового вираження попередньої ціни у розмірі 3731,40 грн без ПДВ та її множення на коефіцієнт коригування "N", а також ділення на ПЦ - попередню ціну за 1 МВт*год. електричної енергії без ПДВ, зазначеної у підп. 3.1 п. 3 додаткової угоди.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст спірного підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023 не суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", на яку посилається позивач.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним підп. 3.2 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №23/12/28-01від 28.12.2023 в силу того, що позивачем не доведено обставин, з якими положення ст. ст. 203 та 215 ЦК України пов`язують можливість визнання вказаного положення договору недійсним.

При цьому, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести розрахунок вартості поставленої електричної енергії за додатковою угодою №1 від 29.12.2023 до договору за ціною, визначеною у підп. 3.1 п. 3 додаткової угоди №1 від 29.12.2023, яка є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним положення додаткової угоди, також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявленого позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/4215/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/4215/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Енергопостачання".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 21.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак