Рішення

від 08.08.2024 по справі 904/932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2024м. ДніпроСправа № 904/932/24Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Сервіс Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 421 977 грн 60 коп.

Представники:

від позивач: Смірнов А.А., ордер, адвокат;

від відповідача: Камінський Д.В., за наказом, директор.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Укрпромобладнання" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 27.02.2024 б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Сервіс Плюс" заборгованість за непоставлений товар в сумі 421 977 грн 60 коп., відповідно до умов договору поставки, укладеному у спрощений спосіб по рахунку на оплату № 21 від 03.02.2022.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Визнано справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

12.04.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказує про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Сервіс Плюс" не має змоги виконати свої зобов`язання перед Приватним акціонерним товариством "Укрпромобладнання" враховуючи введення воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами.

Також, 12.04.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2024 здійснено перехід до розгляду справи № 904/932/23 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12.06.2024 о 12:00 год.

10.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій останній вказує про те, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором із фактом військової агресії.

Таким чином, на думку позивача, доводи відповідача є безпідставними.

Крім того, позивачем зазначено попередній орієнтований розрахунок судових витрат, який складається з судового збору у сумі 6 329 грн 66 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.

12.06.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останнім повторно викладено правову позицію, що зазначена у відзиві на позов, а також зазначено про те, що при поданні позовної заяви позивачем не було вказано попереднього орієнтованого розрахунку судових витрат, які останній очікує понести на правничу допомогу.

У підготовчому засіданні, що відбулося 12.06.2024, позивач заявив про необхідність надання часу для ознайомлення з наданими відповідачем додатковими поясненнями та підготовки письмової позиції.

Також, сторони надали письмове клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 12.06.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.06.2024.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" позивачем до суду подані додаткові пояснення, в яких останній вказує на те, що наданий відповідачем сертифікат ТПП України № 1200-24-0743, яким було засвідчено дію форс-мажоних обставин між відповідачем та АО «Промприбор» (РФ) за контрактом № 804/05806720/565 від 13.07.2021 жодним чином не впливає на взаємовідносини щодо поставки товару, які виникли між позивачем та відповідачем.

Неможливість виконання зобов`язань відповідача перед позивачем має бути підтверджено сертифікатом ТПП України, в якому встановлено неможливість виконання зобов`язання щодо поставки саме за їх договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2024.

У призначене засідання 23.07.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив. 23.07.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано до суду клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, щодо початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 23.07.2024 відкладено розгляд справи по суті на 08.08.2024.

У судовому засіданні 08.08.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки у спрощений спосіб, перерахування авансового платежу, наявність порушень виконання зобов`язань відповідачем з поставки товару.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що 03.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Сервіс Плюс", як продавцем, було виставлено на користь покупця Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" рахунок на оплату № 21 від 03.02.2022 на суму 703 296 грн 00 коп. щодо поставки товару: лічильник рідини СЖ ППВ-100/1.6 СУ у кількості 6 од., відповідно до умов якого даний рахунок на оплату визначається договором поставки, укладеним у спрощений спосіб відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України.

08.02.2022 позивачем було сплачено попередню оплату за товар у розмірі 351 648 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 08.02.2022.

10.02.2022 позивачем було сплачено попередню оплату за товару у розмірі 70 329 грн 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 10.02.2022.

Відповідачем товар на суму 421 977 грн 60 коп. не був поставлений позивачу, у зв`язку з чим останній звернувся до відповідача з вимогою від 11.10.2023, в якій вимагав в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, поставити товар та/або повернути попередню оплату в розмірі 421 977 грн 60 коп. (а.с. 14-17).

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, товар на загальну суму 421 977 грн 60 коп. не поставив, грошові кошти не повернув, що і стало підставою виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Позивач посилаючись на ст. 181 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощеній формі (здійснення оплати за товар відбулося на підставі рахунків, що були виставлені відповідачем позивачу для оплати товару).

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунки на оплату товару, які були сплачені позивачем, тобто, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору поставки строк поставки товару не встановлено, тому позивачем 13.10.2023 на адресу відповідача направлена вимога поставити товар на суму 421 977 грн 60 коп., в семиденний строк з моменту пред`явлення даної вимоги.

Отже, строк поставки товару є таким, що настав.

Відповідач в установлений строк свої зобов`язання з поставки товару не виконав, викладені в позовній заяві доводи позивача не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 421 977 грн 60 коп. є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 421 977 грн 60 коп. підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Крім того, долучений до матеріалів справи сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0743 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 76), господарським судом не може оцінюватися як доказ на підтвердження існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором поставки, оскільки вказаним сертифікатом визначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за контрактом № 804/05806720/565, який не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, заява відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, заперечення відповідача відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 6 329 грн 66 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Сервіс Плюс" (49000, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 4, код ЄДРПОУ 33339352) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" (61001, м. Харків, Майдан Повстання, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 30655877) 421 977 грн 60 коп. основного боргу, 6 329 грн 66 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.08.2024.

Суддя І.А. Рудь