Рішення

від 06.08.2024 по справі 907/811/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/811/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави

в особі позивача Управління освіти Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика меблів Династія, м. Тячів Закарпатської області

про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та стягнення 75 702,00 грн

За участю представників:

прокурор - Медвідь Олександра Олександрівна, посвідчення № 069344 від 01 березня 2023 року

від позивача - Филипчук Анастасія Володимирівна, виписка з ЄДРЮОФОПГФ

від відповідача - Шалар Іон Васильович, адвокат, ордер серія СЕ № 1082011 від 30 квітня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія» про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та стягнення 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 справу № 907/811/21 розподілено головуючому судді Ушак І.Г.

Ухвалою суду від 05.10.2021 головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

За результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 13.07.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду по суті у судовому засіданні. Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 06.02.2023 розгляд справи по суті суд (суддя Ушак І.Г.) постановив призначити на 04.04.2023.

Водночас, у зв`язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/54/23 від 14.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/811/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/811/21 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023 новим складом суду справу №907/811/21 прийнято до провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 03.04.2023 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2023 у справі № 907/811/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, прокурором подано касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 р. касаційну скаргу Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 907/811/21. Справу № 907/811/21 передано на новий розгляд Господарському суду Закарпатської області.

Верховний Суд скасовуючи рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2023 р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р. зазначив про те, що у даному випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк поставки Товару є істотною умовою договору про закупівлю. Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки Товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявність/відсутність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Передаючи справу № 907/811/21 на новий розгляд Верховний суд зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2024 р. справу передано на розгляд судді О.Ф. Ремецькі.

Ухвалою суду від 21.02.2024 р. прийнято до провадження справу №907/811/21, розгляд справи №907/811/21 прийнято здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.03.2024 року.

Ухвалою суду від 19.03.2024 р. розгляд справи відкладено на 30.04.2024 р.

Ухвалою суду від 30.04.2024 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 29 травня 2024 р. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.05.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 06.08.2024 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, в обґрунтування чого вказує на порушення сторонами вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та зміни строку поставки товару за даним Договором.

За позицією прокурора означені зміни сторонами Договору внесено за відсутності визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав для продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару, у зв`язку з чим така додаткова угода №1 від 21.12.2020 підлягає визнанню недійсною, а також з відповідача на користь позивача належить стягнути 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Позивач згідно з письмовими поясненнями від 04.04.2022 за №01-31/703 зазначає, що підставою внесення змін до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 за оспорюваною прокурором додатковою угодою №1 від 21.12.2020 Управлінням освіти Чернівецької міської ради визначено лист виконавця від 30.09.2020 №30-09/53/18-10-0500, що є в матеріалах справи та згідно з яким такою об`єктивною обставиною визначено затримку поставки комплектуючих до предмета закупівлі у зв`язку із коронавірусною епідемією та захворюванням співробітників.

Пояснює, що аналізом викладених у позовній заяві обставин дійсно вбачається, що вказаний лист надіслано Виконавцем по іншому договору - договору №98 від 28.07.2020 про закупівлю аналогічного товару за бюджетні кошти, а клопотання щодо відтермінування надання послуг по договору №97 від 28.07.2020 на адресу управління освіти Чернівецької міської ради не надходило, у зв`язку з чим документально підтверджених обставин неможливості постачання товару у строк, встановлений договором №97 від 28.07.2020, відповідачем надано не було.

Водночас, звертає увагу, що фактично договір №98 від 28.07.2020 заключено в межах тієї ж процедури публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі - цА-2020-О6-О3-003527-b) за іншим лотом - Лот 3 - Меблі для нової української школи. При цьому, предмет договору №97 від 28.07.2020 є ідентичним, зокрема постачання меблів, у зв`язку з чим при укладенні додаткової угоди від 21.12.2020 № 1 до договору від 28.07.2020 №97 були враховані можливі об`єктивні обставини, які перешкоджали вчасному наданні послуг, а також внутрішнє переконання щодо поважності таких обставин.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву №335/14 від 12.01.2022 позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що положеннями п. 6.2.3. Договору сторонами визначено порядок оформлення сторонами фактів неналежного виконання зобов`язань за Договором шляхом складання Актів. Водночас, звертає увагу, що жодних претензій з боку позивача до відповідача не надсилалося, актів про неналежне виконання зобов`язань за договором не складалося.

Також, зауважує, що договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти №97 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

За позицією відповідача на момент укладення договору його сторони не могли передбачити, що обмежувальні заходи, які запроваджені майже у всіх країнах світу, та які направлені на подолання пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19), призведуть до розірвання логістичних ланцюгів взаємовідносин між країнами, компаніями, сповільнення виробничої діяльності останніх у зв' язку з вимушеним розірванням виробничих ланцюгів, однак саме після укладення договору, у ході безпосереднього виконання зобов`язання за Договором, економічна ситуація значно ускладнилася, більшість країн світу закрили свої кордони, ввели додаткові правила та обмеження, які стосуються здійснення зовнішньої торгівлі.

3 огляду на вказані обставини, відбулася затримка поставки комплектуючих (овальних електрозварних сталевих труб), які є складовими парт та стільців, від постачальника відповідача через карантинні обмеження, які не дозволили вчасно відвантажити продукцію, зокрема у зв`язку з дією на території Польщі карантину, а відтак, перша партія на виконання умов договору №97 від 28.07.2020 року була поставлена 29.09.2020 року, про що свідчить товарно-транспортна накладна №000042 від 29.09.2020 року. Пояснює, що дана партія товару була відвантажена в приміщення складу, який орендується відповідачем, оскільки залишити в Управлінні освіти партію товару не могли у зв`язку із тим, що на момент поставки не було відповідного Наказу, яким було б уповноважено конкретного матеріально - відповідального представника Замовника на прийняття товару, як це передбачено п.5.7 Договору.

Нерелевантною до спірних правовідносин вважає судову практику Верховного суду, яка зазначена прокурором в позовній заяві, позаяк в період з моменту укладення договору про закупівлю товару і до фактичної поставки товару ціна на товар не змінювалась, а тому Відповідач не порушував жодним чином ні принципу добросовісної конкуренції, ні принципу максимальної економії та ефективності.

Просить також звернути увагу, що будь - яких збитків внаслідок укладення додаткової угоди до договору, Управління освіти Чернівецької міської ради не зазнало, що підтверджується самим позивачем у даній справі.

Резюмуючи наведене зауважує, що з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару може бути виконано у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження та такі обставини були наявні, у зв`язку з чим сторонами правомірно продовжено строку виконання зобов`язань щодо передачі товару за договором про закупівлю за державні кошти №97 від 28.07.2020 року, а Відповідач здійснив поставку товару в межах строку поставки, визначеного пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 року) у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з Товариства визначених п. 7.2. договору штрафних санкцій.

Зазначає відповідач також про те, що прокурором помилково було визначено позивачем управління освіти Чернівецької міської ради, так як до кола його повноважень не входить контроль за проведенням державних закупівель, а тому воно є неналежним позивачем у цій справі, яким має бути Держаудитслужба України.

Чернівецька окружна прокуратура у відповіді на відзив спростовує аргументи відповідача щодо відсутності документального оформлення фактів порушення постачальником зобов`язань за договором тією обставиною, що саме бездіяльність та неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави, як органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме, заходів щодо визнання в судовому порядку оспорюваної додаткової до Договору угоди недійсною та стягнення до бюджету штрафних санкцій (пені та штрафу) на загальну суму 75702 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, і стало підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Звертає увагу, що в спірних правовідносинах відсутні документально підтверджені об`єктивні обставини, що спричинили продовження строку поставки, у тому числі відсутні обставини непереборної сили.

Вважає, що представник відповідача, не надав жодних доказів на підтвердження вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, і відсутності своєї вини у простроченні виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачем, а наводячи, як доказ своєї позиції, копії документів, які стосувались укладеної відповідачем 01.09.2020 угоди з польським виробником про закупівлю овальних електрозварних сталевих труб, як комплектуючих парт і стільців, що є предметом Договору, представник відповідача не підтверджує її, а навпаки спростовує, та підтверджує обґрунтованість позивних вимог прокурора.

Звертає увагу, що долучені відповідачем до відзиву на позов докази підтверджують ту обставину, що відповідач, приймаючи участь у закупівлі, та гарантуючи позивачу виконання умов договору щодо поставки товару у визначений ним строк до 30.09.2020, не мав наміру виконувати ці зобов`язання, а тому і порушив їх на три місяці, за що й повинен понести відповідальність та сплатити штрафні санкції, що є предметом позову прокурора.

З посиланням на умови розділів 5, 6 Договору необґрунтованими також прокурор вважає і твердження відповідача, що поставка товару відбулась вчасно, але на інших умовах, позаяк зміни до договору щодо порядку поставки сторонами договору не вносилися.

Зауважує, при цьому, що Закону України «Про публічні закупівлі» містить імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону, а укладення оспорюваної додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 про суттєве продовження строку поставки товару без жодного належного обґрунтованого документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару, у тому числі непереборної сили, є порушенням норм ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень п. п. 8.1, - 8.3, п. 1 1.1 договору, не відповідає також вимогам тендерної документації, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. А можливість зміни строку поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зауважує також, що Держаудитслужба України не проводила моніторинг та перевірку закупівлі, а відтак, твердження відповідача, що у даних спірних правовідносинах позивачем може бути виключно Держаудитслужба є помилковими.

Відповідач у поданому суду запереченні від 07.02.2022 вважає безпідставними доводи та аргументи прокурора, які зазначені у відповіді на відзив. Звертає увагу, що відповідачем умови договору №97 не порушувались, меблі для нової української школи були поставлені, строки виконання зобов`язань за договором узгоджені з Замовником, а тому твердження Прокурора стосовно неправомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких фінансуються потреби навчальних закладів міста, не заслуговують на увагу.

Просить зауважити, що з огляду на подані навчальними закладами міста Чернівці відповіді на адвокатські запити представників відповідача вбачається, що товар поставлявся не в один день, а партіями, починаючи з серпня, у зв`язку з чим прокурор безпідставно подав позов про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення штрафних санкцій та пені, а тому є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв правомірно, у відповідності до умов договору та додаткової угоди №1 до договору.

Зазначає, що цінова пропозиція відповідача на торгах відповідала ринковій ціні на вказаний товар, її ніхто не занижував, більше того, в період з моменту укладення Договору про закупівлю товару і до фактичної поставки товару ціна на товар не змінювалась, а тому Відповідач не порушував жодним чином ні принципу добросовісної конкуренції, ні принципу максимальної економії та ефективності, як про це зазначає прокурор і в позовній заяві і в відповіді на відзив. Товар був поставлений у всі навчальні заклади у тій кількості та за тією ціною, яка була передбачена Договором №97 від 28.07.2020 року та додатковою угодою до нього, а тому порушень з боку Відповідача, які б давали можливість Прокурору просити суд стягнути штрафні санкції та пеню, не було.

Водночас, будь які матеріальні інтереси держави, як про це зазначає прокурор порушені не були, меблі були поставлені у тій кількості та стані, як це передбачено Договором, а тому ТОВ «Фабрика меблів «Династія» виконало свої зобов`язання за договором в повному обсязі, що підтверджується і Управлінням освіти Чернівецької міської ради і навчальними закладами, які отримали меблі.

Крім іншого, в засіданні суду представник відповідача зауважує, що всі необхідні документи для укладення спірної додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 р. були надані відповідачем, у зв`язку з чим і була укладена дана угода.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.08.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року Управлінням освіти Чернівецької міської ради оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UА-2020-06-0З-003527-b (Лот 2) меблів для загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Тендерної документації (нова редакція), затвердженої протоколом тендерного комітету управління освіти Чернівецької міської ради від 26.06.2020, предметом закупівлі Код ДК 021-2015: 39160000-1 Шкільні меблі Лот 2 були меблі для загальноосвітніх навчальних закладів обсягом 407 комплектів очікуваною вартістю 813 450 грн, строком поставки до 30 вересня 2020 року, технічні характеристики (специфікація) товару та особливі вимоги якого визначені у Додатку 1 до тендерної документації.

Пунктом 4 розділу 6 Тендерної документації Замовником закупівлі визначено істотні умови, що обов`язково включаються до договору про закупівлю, зокрема, предмет договору; найменування, види та обсяги товару; вимоги до якості; умови поставки товару; ціна договору; ціна за одиницю; відповідальність сторін за порушення умов договору; строк дії договору. Перелічені істотні умови включено до проекту договору.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промінь», ФОП Повзун Сергій Степанович, ТОВ «Фабрика меблів «Династія» та ТОВ «Нікан груп».

За результатами проведення електронного аукціону та оцінки і розгляду тендерної пропозиції тендерним комітетом Управління прийнято 17.07.2020 рішення про визначення переможцем процедури закупівлі згідно предмету закупівлі: меблі для загальноосвітніх навчальних закладів - Код ДК 021:201-39160000-1 Шкільні меблі в кількості 407 комплектів вартістю 488 400,00 грн ТОВ «Фабрика меблів «Династія», що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі UA- 2020-06-03-003527-b (лот 2) від 28.07.2020 року.

28 липня 2020 року між Управлінням освіти Чернівецької міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія», як Постачальником укладено Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 (надалі Договір) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику меблі 3 лоти, зазначений у Специфікації (додаток №1 до Договору), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити такий Товари. Найменування та кількість Товару: лот 2 меблі для загальноосвітніх начальних закладів 407 комплектів.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник повинен поставити Замовнику товар, якість якого відповідає ДСТУ ГОСТ 16371:2016, наказу міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2012 №1139, умовам, нормам передбачених для даного виду товару та підтверджуватися відповідними документами. При поставці постачальник передає супровідні документи при поставці товару, а саме паспорт на кожну позицію товару в кожний окремий навчальний заклад.

Згідно з умовами п. 3.1. Договору його ціна становить 488 400,00 грн, в тому числі 81 400,00 грн ПДВ. Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником, після пред`явлення Постачальником накладних на оплату Товару. Замовник протягом 7 банківських днів, з дати отримання накладних подає доручення на здійснення платежу в органи Державної казначейської служби. Фінансування Договору здійснюється з міського бюджету на 2020 рік. Платіжні зобов`язання за Договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) (п.п. 4.1., 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару сторонами даного Договору визначено до 30 вересня 2020 року.

Місцем поставки за умовами п. 5.2. Договору є кожний окремий заклад освіти м. Чернівці із зазначенням переліку таких начальних закладів.

За змістом п. 5.4. Договору приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до накладних.

Приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Замовника, які діють на підставі договорів про матеріальну відповідальність. Датою поставки товару є дата підписання накладної відповідальним працівником Замовника (п.п. 5.7., 5.8. Договору).

Відповідно до п. 5.9. Договору зобов`язання Постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі Товару у власність Замовника.

Пунктом 10.1. Договору сторонами визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2020 року.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель (п. 11.1. Договору).

Згідно з п. 11.2. Договору усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання, є чинним лише у тому разі, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових договорів, які підписуються обома сторонами. Усі додаткові договори є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 21.12.2020 до Договору №97 від 28.08.2020 (надалі Оспорювана угода) сторонами продовжено термін поставки товару по договору №97 від 28.07.2020 та викладено п. 5.1. Договору в новій редакції, за якою строк (термін)поставки (передачі) товару з 28.07.2020 до 27.12.2020.

Підставою укладення даної оспорюваної угоди сторонами зазначено лист Постачальника від 30.09.2020 про продовження строку зобов`язання щодо передачі товару у зв`язку з затримкою поставки товару через затримку поставки комплектуючих з-за кордону, яка спричинена поширенням коронавірусної інфекції Covid-19.

Долученими прокурором до позовної заяви реєстром накладних №1 від 24.12.2020, видатковими накладними №№38-70 від 24.12.2020 підтверджується виконання Постачальником визначеного Договором зобов`язання з поставки в загальноосвітні заклади м. Чернівці (всього в 33 навчальні заклади) шкільних меблів на загальну суму поставки 488 400,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №4176 від 24.12.2020 підтверджується сплата Замовником вартості отриманих від Постачальника шкільних меблів в загальній сумі 488 400,00 грн.

Відповідно до листа Управління освіти Чернівецької міської ради №01-31/202 від 24.01.2022 зазначено, що наказів про те, хто саме повинен приймати товар по навчальних закладах міста Чернівці не було, а сам товар отримувався матеріально-відповідальними особами в закладах освіти. Відповідачем до відзиву на позов долучено копії договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладені з особами в закладах освіти м. Чернівці, які надані на адвокатський запит Управлінням освіти Чернівецької міської ради, а також відповідно до долучених Товариством до матеріалів справи листів-відповідей самих закладів освіти м. Чернівці на адвокатські запити представників відповідача вбачається надання інформації по кожному закладу освіти із зазначенням наявності або відсутності матеріально-відповідальної особи в період з 03.06.2020 по 30.09.2020 та інформації щодо фактичної дати поставки шкільних меблів до кожного закладу освіти окремо, відповідно до яких фактично шкільні меблі до закладів освіти завозилися Постачальником в період з вересня по грудень 2020 року

Прокурора, звернувшись за даним позовом до Господарського суду Закарпатської області стверджує про порушення сторонами Договору вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткової угоди №1 від 21.12.2020 та зміни строку поставки товару за даним Договором, що за позицією Чернівецької окружної прокуратури свідчить про недійсність такої додаткової угоди та, відповідно, наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «Династія» 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару відповідно до змісту п.п. 7.2., 7.3. Договору, ч. 2 ст. 231 ГК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що бездіяльність управління освіти Чернівецької міської ради в частині невизнання недійсною додаткової угоди до Договору та нестягнення з Постачальника до бюджету штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за Договором у розмірі 75 702,00 грн впродовж майже року негативно впливає на дохідну частину міського бюджету, що порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою (рішення ЕСПЛ у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004), а невжиття органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, заходів щодо повернення коштів до бюджету такому суспільному інтересу не відповідає., що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Чернівецької міської ради в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Чернівецька окружна прокуратура звернулася з листом №52-3929 вих-21 від 12.07.2021 до Управління освіти Чернівецької міської ради з проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи позовного характеру про визнання в судовому порядку додаткової до договору угоди № 1 від 21.12,2020 недійсною та стягнення з ТОВ «Фабрика меблів «Династія» штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно Договору.

На адресу Чернівецької окружної прокуратури Управління надіслало у відповідь лист №01-31/1735 від 29.07.2021, в якому надало затребувані прокурором первинні документи по виконанню Договору та зазначило, що договірні зобов`язання між сторонами є виконані.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 60 статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 280/97-ВР система органів місцевого самоврядування включає в себе, зокрема, й виконавчі органі сільської, селищної, міської ради.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 32 Закону № 280/97-ВР визначені власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно з п.п. 1.1., 1.3., 1.4, 1.5. Положення про Управління освіти Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 18.11.2020 № 2464, Управління є виконавчим органом Чернівецької міської ради, утримується за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел, незаборонених чинним законодавством, у своїй діяльності є підзвітним та підконтрольним Чернівецькій міській раді (Засновнику), підпорядковане виконавчому комітету Чернівецької міської ради, Чернівецькому міському голові, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням та інші печатки, штампи, бланки із своїм найменуванням, відповідні рахунки в територіальному відділенні Державної казначейської служби України та уповноваженого банку.

Управління є уповноваженим органом у сфері освіти в межах Чернівецької міської територіальної громади (п. 1.7. Положення).

Серед основних завдань, прав та обов`язків Управління є, зокрема, створення умов для реалізації рівних прав громадян України на освіту, соціальний захист дітей дошкільного та шкільного віку; розробка проектів рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень Чернівецького міського голови з питань освіти; подання Засновнику пропозицій щодо фінансування та утримання закладів освіти комунальної форми власності; забезпечення ефективного і цільового використання коштів бюджету Чернівецької міської ради в галузі освіти; координація діяльності підпорядкованих закладів освіти; здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти та установ комунальної форми власності міської ради, які підпорядковані Управлінню; внесення органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо фінансування закладів освіти, взяття участі у формуванні бюджету освітньої галузі міста; представництво в установленому порядку інтересів Управління в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, судах, підприємствах, установах, організаціях з питань, що належать до компетенції Управління тощо (п.п. 2.8., 2.11.3., 2.12.1, 2.12.3, 3.1.4, 3.1.5., 3.1.9., 3.1.10, 3.1.16 Положення).

Відповідно до листа управління освіти Чернівецької міської ради від 12.02.2021 № 01-31/364 розпорядником бюджетних коштів, передбачених на фінансування та утримання закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності на території міста Чернівці є управління освіти Чернівецької міської ради.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з аргументами прокурора, що Управління освіти Чернівецької міської ради є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, які виникли власних (самоврядних) повноважень Управління як виконавчого органу Чернівецької міської ради щодо управління закладами освіти Чернівецької територіальної громади, здійснення їх матеріального-технічного забезпечення, що відповідає компетенції Управління, як виконавчого органу ради відповідно до п.п. 1 п. а) ч. 1 ст. 32 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди.

Так, звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначив, що оспорюваний правочин укладено всупереч вимогам п.4 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не було підстав, визначених вказаною нормою, для внесення додатковою угодою змін до договору про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару.

Частиною 1 статті 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Так, істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того істотними умовами є будь які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь якої сторони. Тобто такі умови, при відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

У частині 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тобто, вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто, це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Судом встановлено, що за наслідками проведення відкритих торгів, 28.07.2020 між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та ТОВ "Фабрика меблів "Династія" укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти № 97.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з матеріалів справи 03 червня 2020 року Управлінням освіти Чернівецької міської ради оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UА-2020-06-0З-003527-b (Лот 2) меблів для загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Тендерної документації (нова редакція), затвердженої рішенням тендерного комітету Управління освіти Чернівецької міської ради від 26.06.2020 та від 26.07.2020, предметом закупівлі (Код ДК 021-2015: 39160000-1 Шкільні меблі Лот 2) були меблі для загальноосвітніх навчальних закладів обсягом 407 комплектів очікуваною вартістю 813 450 грн, строком поставки до 30 вересня 2020 року, технічні характеристики (специфікація) товару та особливі вимоги якого визначені у Додатку 1 до Тендерної документації.

Так, у розділі 1 (загальні положення) Тендерної документації (нова редакція) міститься інформація про предмет закупівлі (пункт 4), відповідно до якої до предмета закупівлі Замовником визначено: назву предмета закупівлі (пункт 4.1); опис окремих частин або частин предмета закупівлі (пункт 4.2); місце, де повинен бути поставлений товар та їх обсяг (пункт 4.3); строк поставки товару (пункт 4.4).

У розділі 6 (результати торгів та укладання договору про закуплю) Тендерної документації (нова редакція) Замовником визначено істотні умови, що обов`язково включаються до договору про закупівлю та порядок зміни умов договору (пункт 4).

Так, у вказаному пункті 4 розділу 6 Тендерної документації (нова редакція) Замовником зазначено, що істотними є умови, визначені такими за Законом чи необхідні для договорів цього виду, у тому числі, умови поставки товару. Така істотна умова включена до проекту договору.

У технічних характеристиках товару (Специфікація) (додаток № 1 до Договору) Замовник також визначив основні вимоги, зокрема постачальник гарантує беззаперечну доставку Товару до закладу Замовника в певний час.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Із вищенаведеного та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що у даному випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк поставки Товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з частиною першою1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки Товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Як зазначалось вище, у позовній заяві прокурор зазначав про те, що не існувало підстав, визначених п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" для внесення додатковою угодою змін до договору про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару. Тому оспорюваний правочин укладено всупереч вказаній нормі та підлягає визнанню недійсним.

Згідно з приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був обізнаний і погодився з істотними умовами договору закупівлі, у тому числі зі строком поставки предмету закупівлі. Строк поставки товару визначено сторонами у п. 5.1 договору - до 30.09.2020.

Відповідно до вимог п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

За невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором: у разі поставки в неповному обсязі партії товару, заявленої замовником, або неналежної якості, або неналежного асортименту, або супроводжувальна документація не буде відповідати технічним умовам, або не буде подана, або буде порушуватись графік поставки, або термін заміни товару буде перевищувати 5 робочих днів та в інших випадках, постачальник несе відповідальність у розмірах, визначених п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (п. 7.1, 7.2 договору).

У випадку відмови постачальника від виконання та/або неналежного виконання умов договору замовник має право розірвати договір і провести нову процедуру закупівлі (п. 7.3 договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов`язань за цим договором. Стягнення пені за неналежне виконання умов цього договору здійснюється сторонами відповідно до чинного законодавства (п. 7.5, 7.6 договору).

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель. Усі зміни та доповнення до договору є чинними лише у разі, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових договорів, які підписуються обома сторонами, і є невід`ємною його частиною (п. 11.1, п. 11.2 договору).

Отже, зазначене свідчить про те, що зміст укладеного сторонами договору від 28.07.2020 № 97 про закупівлю товару за бюджетні кошти становлять умови договору, визначені угодою його сторін - управлінням освіти Чернівецької міської ради та TOB «Фабрика меблів «Династія», спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарського зобов`язання щодо поставки шкільних меблів для потреб навчальних закладів м. Чернівці, придбаних за бюджетні кошти, як погоджені сторонами (наприклад, найменування, види та обсяги товару, вимоги до якості, строк та місце поставки), так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (предмет, ціна та строк дії договору), і його було укладено в результаті досягнення між сторонами у передбаченому законом порядку та формі згоди щодо усіх його істотних умов, визначених тендерною документацією.

Тобто умова договору щодо строку поставки (до 30.09.2020) є істотною умовою цього договору в силу ст. 638 ЦК України внаслідок досягнення згоди між сторонами договору за заявою однієї із сторін, а саме управління освіти Чернівецької міської ради, викладеної у формі оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UА-2020-06-0З-003527-b (Лот 2), в тендерній документації, проекті договору закупівлі, з якою відповідач повністю погодився і гарантував виконання цієї істотної умови договору без будь-яких застережень та умов.

Із змісту укладеної сторонами додаткової угоди, вбачається, що зміни в договір щодо продовження строку поставки товару внесено на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку із затримкою поставки комплектуючих з-за кордону, яка спричинена поширенням коронавірусної інфекції Covid-19.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили.

Відповідачем не надано суду будь-яких обґрунтованих, документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару за договором на дату укладання додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що укладення додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 про продовження строку поставки товару здійснено без належно обґрунтованого документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку поставки товару, у тому числі дії непереборної сили, в порушення норм ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень п.п. 8.1-8.3, п. 11.1 договору, не відповідає також вимогам тендерної документації.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо визнання додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 недійсною в силу ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.7.1,п.7.2 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором: у разі поставки в неповному обсязі партії товару, заявленої замовником, або неналежної якості, або неналежного асортименту, або супроводжувальна документація не буде відповідати технічним умовам, або не буде подана, або буде порушуватись графік поставки, або термін заміни товару буде перевищувати 5 робочих днів та в інших випадках, постачальник несе відповідальність у розмірах, визначених п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товару визначено: до 30.09.2020, отже строк прострочення поставки обумовленого договором товару у відповідача розпочався з 01.10.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних ТОВ «Фабрика меблів «Династія» від 24.12.2020 р. та платіжних доручень Управління освіти Чернівецької міської ради від № 4176 оплата за поставлений за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.20220 товар становить 488 400,00 грн.

Прострочення виконання зобов`язання за договором за період з 01.10.2020 по 24.12.2020 становить 85 днів в сумі 488 400,00 грн, що є вартістю товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд прийшов до висновку, що розмір пені за вказаний період становить (85 днів х 488,40 грн за 1 день прострочення ) 41 514,00 грн.

Також, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, останній становить (488 400,00 грн вартість товару, з якого допущено прострочення виконання за договором станом на 01.11.2020 х 7 % цієї вартості) 34 188 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до твердження про надання всіх необхідних документів в підтвердження об`єктивних обставин, що зумовили продовження строку поставки товару, під час укладення додаткової угоди, судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави в особі позивача Управління освіти Чернівецької міської ради, м. Чернівці до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика меблів Династія, м. Тячів Закарпатської області про визнання недійсним додаткової угоди №1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 та стягнення 75 702,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 21.12.2020 до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №97 від 28.07.2020 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика меблів «Династія» (адреса: вул. Лазівська, 51/А, м.Тячів Закарпатської області, 90500, код ЄДРПОУ 41676695) на користь Управління освіти Чернівецької міської ради (адреса: вул.Героїв Майдану, 176, м.Чернівці, 58029, код ЄДРПОУ 02147345) суму 75 702,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч сімсот дві гривні 00 коп.) з яких 41 514,00 грн пені та 34 188,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика меблів «Династія» (адреса: вул. Лазівська, 51/А, м.Тячів Закарпатської області, 90500, код ЄДРПОУ 41676695) на користь Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910120, місцезнаходження: вул. М. Кордуби, 21-А, м.Чернівці, 58001, р/р IBAN-UA378201720343110001000004946, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172) суму 4 540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 21.08.2024

Суддя О. Ф. Ремецькі