Рішення

від 28.03.2024 по справі 910/16206/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/16206/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Крисько О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15, корпус А. офіс 3 (фактична адреса: вул. Микільсько-Слобідська, 7, м. Київ, 02002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПОРТТРЕЙД" вул. Ярославська, 11В, офіс 42, м. Київ, 04071

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

про стягнення 2 126 827,13 грн.

Представники сторін:

від позивача: Проказіна С.В., Хлівний Я.М.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи: Шевченко І.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва "Плесо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПОРТТРЕЙД" про стягнення 1 720 787,98 грн., а саме 1 552 391,83 грн. основного боргу, 41 459,62 грн. процентів річних, 126 926,53 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як інвестором умов Інвестиційного договору про створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті "Молодіжний" № 050-13/і/225 від 28.12.2021 року в частині своєчасного внесення платежів на утримання та розвиток території острова Долобецький, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16206/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.12.2023 року, а також залучено за ініціативою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання 20.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено підготовче засідання на 18.01.2024 року.

У підготовчому засіданні 18.01.2024 року у зв`язку з неявкою позивача, відповідача та неподанням останнім відзиву на позовну заяву оголошено протокольну перерву на 07.02.2024 року.

Так, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 07.02.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 року, враховуючи перебування судді Селівона А.М. з 12.02.2024 року по 16.02.2024 року на навчанні в Національній школі суддів України, призначено підготовче засідання у справі на 28.02.2024 року.

Судом доведено до відома учасників справи, що через канцелярію суду від позивача 06.02.2024 року надійшла заява № 077/221-352 від 05.02.2024 року про збільшення розміру позовних вимог, з доказами надсилання її іншим учасникам справи та доказами сплати судового збору, в якій позивач у зв`язку з нездійсненням відповідачем добровільної сплати заборгованості збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2 126 827,13 грн., а саме 1 893 197,67 грн. боргу, 58 860,68 грн. процентів річних та 174 768,60 грн. втрат від інфляції; 07.02.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява № 077/221-396 від 06.02.2024 року про відкладення розгляду справи. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Розглянувши в підготовчому судовому засіданні 28.02.2024 року подану позивачем 06.02.2024 року заяву про збільшення позовних вимог, з огляду на те, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 ГПК України, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України, в тому числі до неї додані докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява судом прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/16206/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.03.2024 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті 28.03.2024 року з`явилися уповноважені представники позивача та третьої особи.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 28.03.2024 року не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи по суті судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 28.02.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи № 91016206/23 по суті була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Ярославська, 11В, офіс 42, м. Київ, 04071.

Проте. ухвала суду від 28.02.2024 року була повернута поштовим відділенням зв`язку на адресу суду 19.03.2024 року неврученою адресату у зв`язку з відсутністю останнього за вказаною адресою.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача ТОВ «Укрспорттрейд» зазначеній на конверті, що повернувся.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно з матеріалами справи, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язані зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Наразі, судом встановлено відсутність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспорттрейд" зареєстрованого електронного кабінету.

Інші дані (та/або електронні адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача і третьої особи та/або здійснити зв`язок з юридичними особами, матеріали справи не містять та суду невідомі.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що відповідач, з урахуванням неодноразового надіслання претензій та звернень з питань виконання умов спірного Договору, не був позбавлений права та можливості ознайомитися, зокрема, з ухвалами у справі № 910/16206/23, в тому числі про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті від 28.02.2024 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та третьої особи та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання 28.03.2024 року суд не повідомлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи на час проведення засідання з розгляду справи по суті 28.03.2024 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 08.11.2023 року, які також визначені в ухвалах суду від 01.01.2024 року та 18.01.2024 року відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальними правами, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи по суті 28.03.2024 року до суду також не надходило.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження та відкладення підготовчого засідання для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвал суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву та пояснень, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 28.03.2024 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про наміру вчинення відповідних дій у відповідності до статей 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспорттрейд» як відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, не забезпечив участі представника в судовому засіданні 28.02.2024 року, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, за відсутності клопотань про відкладення та/або оголошення перерви суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноваженого представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.03.2024 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.03.2024 року представник третьої особи надав пояснення щодо суті спору та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції, чинній на момент укладення інвестиційного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що складаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про інвестиційну діяльність» Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об`єктів, використання природних ресурсів суб`єктами інвестиційної діяльності.

Згідно із ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Так, Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції тощо, об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189), яке визначає порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладання інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо, об`єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об`єктів незавершеного будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів, на умовах проведення інвестиційного конкурсу.

Згідно п. 1.2 Положення № 528/1189 інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва.

Відповідно до п. 4 Положення № 528/1189 організатором інвестиційних конкурсів встановлено Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

За змістом пункту 1.5. Положення № 528/1189 рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.

У відповідності до п. 2.1. рішення Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 року № 198/7535 Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, прийняття розпорядження про проведення конкурсу та про затвердження переможця покладено на виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Відповідно до пункту 1.6 Положення № 528/1189 об`єктом інвестиційного конкурсу можуть бути, зокрема, інші інвестиційно привабливі об`єкти, у тому числі земельні ділянки, об`єкти архітектурної та містобудівної діяльності, з подальшим вирішенням майново-правових питань та передачею новостворених об`єктів у власність відповідно до умов конкурсу.

Згідно з п. 2.1.1. вказаного положення пропозиції до переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об`єктів.

Організатор конкурсу формує перелік об`єктів за формою (додаток 2, таблиці 1 - 3) та подає його на розгляд Комісії. Робоча група розглядає запропоновані переліки об`єктів та формує перелік інвестиційно привабливих об`єктів, у тому числі земельних ділянок. Після визначення робочою групою переліку інвестиційно привабливих об`єктів організатор конкурсу забезпечує їх оформлення за формою (додаток 2, таблиця 4) та подає на розгляд Комісії. Комісія щотижня (або в інші визначені Комісією терміни) розглядає пропозиції робочої групи, зазначений перелік та своїм протокольним рішенням визначає об`єкти, по яких пропонується проведення інвестиційних конкурсів (п.п. 2.1.4., 2.1.5. Положення).

Так, 25.06.2012 року виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийняте розпорядження № 1074 "Про проведення конкурсів із залучення інвесторів для реалізації інвестиційних проектів", відповідно до якого постійно діючій конкурсній комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в установленому порядку провести інвестиційні конкурси із залучення інвестора.

Відповідно до Положення № 528/1189 організатором конкурсу в 2021 році було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів зі створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний», за наслідками якого рішенням постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва, утвореної розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.10.2007 № 1403 (далі - Комісія) (протокол від 26.10.2021 року № 146/2021) затверджено переможцем інвестиційного конкурсу із залучення інвестора для реалізації проекту Створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний» Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспорттрейд» (відповідач у справі). Організатору конкурсу - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому порядку доручено укласти відповідний інвестиційний договір з переможцем конкурсу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», враховуючи рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 528/1189 «Про затвердження Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», розпорядження виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 червня 2012 року № 1074 «Про проведення конкурсів із залучення інвесторів для реалізації інвестиційних проектів»», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.12.2021 року № 2689 «Про затвердження переможця інвестиційного конкурсу із залучення Інвестора до реалізації проекту «Створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний», 28.12.2021 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», що виступає замовником реалізації проекту «Створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний» (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСПОРТТРЕЙД», яке виступає інвестором реалізації проекту «створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний» (відповідач у справі, інвестор за договором) було укладено Інвестиційний договір № 050-13/і/225 про створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний» (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого сторони здійснюють діяльність щодо проектування, створення, експлуатації, отримання, здійснення заходів з благоустрою Об`єкта інвестування та вчинення інших дій, передбачених Договором та Умовами інвестиційного конкурсу.

Розділами 2-13 Договору сторони узгодили предмет договору, фінансування реалізації інвестиційного проекту, строки, порядок та умови здійснення реалізації інвестиційного проекту, права та обов`язки організатора, інвестора та замовника, відповідальність сторін, форс- мажорні обставини, порядок вирішення спорів, зміни до договору, заміна замовника в договорі, набрання чинності, дія договору та його припинення тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 13.1 Договору Датою набрання чинності Договором є дата його реєстрації в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що вказана на титульній сторінці цього Договору, за умови його підписання та скріплення печатками (у разі наявності) усіма сторонами Договору.

Строк дії Договору становить 15 (п`ятнадцять) років з моменту набрання чинності (п. 13.2 Договору).

Додатково сторонами вносились зміни до Договору шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 12.07.2023 року до Договору.

Вказаний Договір та Додаткова угода № 1 до нього підписані представниками організатора конкурсу, замовника та інвестора і скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є інвестиційним договором, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про інвестиційну діяльність", яким визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, яка діяла на момент укладення вказаного договору), інвестиціями є: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.

Як визначено умовами розділу І Договору, Об`єкт інвестування - створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті «Молодіжний». Орієнтовні техніко-економічні показники Об`єкта інвестування зазначені в пункті 2,4 розділу 2 Договору.

За змістом ст. 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Частина 2 ст. 4 цього Закону забороняє інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

При цьому суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

За результати аналізу вищезазначених правових норм, які діяли на момент укладення вказаного Договору суд доходить висновку, що інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Отже, інвестиційним договором є договір, укладений з метою реалізації будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

При цьому судом встановлена відсутність заборони інвестування в визначений Договором об`єкт - створення зони відпочинку, а суб`єктний склад сторін укладеного Договору відповідає приписам чинного законодавства.

Згідно визначення понять, наведених в розділі І Договору, Інвестиційний проект - сукупність організаційних, фінансових та технічних заходів, які здійснюються Сторонами за Договором та спрямовані на Створення Об`єкта та здійснення інших дій, передбачених Договором та Умовами інвестиційного конкурсу; Інвестування - фінансування Інвестором усіх витрат, пов`язаних з реалізацією Інвестиційного проекту; здійснення заходів з Експлуатації Об`єкта інвестування відповідно до Договору та Умов інвестиційного конкурсу; Утримання Об`єкта інвестування, Території Створення Об`єкта інвестування (в тому числі Заходи з благоустрою Об`єкта інвестування) відповідно до вимог законодавства України.

Згідно п. 2.2 Договору інвестор забезпечує Проектування, Створення, Експлуатацію, Утримання, здійснення Заходів з благоустрою Об`єкта інвестування та фінансування усіх пов`язаних із цим витрат, виконання інших обов`язків, передбачених Договором та Умовами інвестиційного конкурсу.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору Орієнтовна загальна вартість Створення Об`єкта інвестування - 7 457 702,13 грн. з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 1 242 950,35 грн., зокрема, вартість 1 кв.м тимчасової зблокованої споруди - 4 633,33 грн., одного басейну типу № 1 - 1 222 114,13 грн., одного басейну типу №2 - 94 396,00 грн., одного волейбольного поля - 361 764,00 грн., 1 кв.м тераси - 2 371,67 грн.,1 кв.м причалу - 2 338,33 грн., одного дитячого майданчика - 191 383,33 грн.

Остаточна (загальна) вартість Створення Об`єкта інвестування визначається на підставі розробленої та затвердженої в установленому порядку Проектної документації або іншої документації, передбаченої законодавством України.

У відповідності до п. 4.1 Договору Проектування, Створення, Експлуатація, Утримання, Заходи з благоустрою Об`єкта інвестування відбуваються в установленому законодавством України порядку відповідно до Договору, Умов інвестиційного конкурсу та у разі необхідності інших договорів/угод, пов`язаних з реалізацією Інвестиційного проекту.

При цьому, судом врахований зміст п.п. 6.1.4, 6.1.7 Договору в частині права інвестора користуватися складовими об`єкту інвестування, а також отримувати прибуток від комерційної діяльності, пов`язаної з використанням об`єкта інвестування, у зв`язку з чим з огляду на заявлені позовні вимоги та за відсутності доказів наявності відповідних судових справ суд зазначає, що обставини і факт експлуатації відповідачем об`єкта інвестування у спірний період не є предметом розгляду у даному спорі.

Відповідно до п. 3.6 Договору інвестор зобов`язується протягом строку дії інвестиційного договору щомісячно, до 10 (десятого) числа, сплачувати Замовнику платіж на утримання та розвиток території острова Долобецький у розмірі не менше 63 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Перший щомісячний платіж сплачується Інвестором до 10 (десятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому Договір набрав чинності, в розмірі пропорційно кількості днів з моменту набрання чинності .

Передбачені цим пунктом платежі підлягають збільшенню з урахуванням індексу споживчих цін. Кошти, сплачені Інвестором протягом дії Договору на утримання та розвиток території острова Долобецький, поверненню не підлягають.

Інвестор здійснює фінансування усіх витрат (у тому числі понесених, пов`язаних із реалізацією Інвестиційного проекту, протягом періоду часу з моменту набрання чинності договором і закінчуючи моментом повного виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань, у тому числі, але не виключно: витрат, пов`язаних із Створенням, Утриманням та Експлуатацією Об`єкта інвестування, сплатою інших обов`язкових платежів, встановлених законодавством України.(п. 3.7 Договору).

Інвестор розпочинає реалізацію інвестиційного проекту з моменту набрання чинності Договором (п.4.2 Договору).

Таким чином, з урахуванням умов п. 3.6 Договору Інвестор зобов`язується з 28 грудня 2021 року по 28 грудня 2036 року щомісячно до 10 числа сплачувати Замовнику платіж на утримання та розвиток території острова Долобецький у розмірі не менше 63 000,00 грн. з урахуванням ПДВ та з урахування індексу споживчих цін.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати інвестиційного внеску за Договором матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.

Наразі, позивачем були виставлені та направлені на адресу відповідача рахунки на сплату інвестиційного внеску за Договором, а саме: № 19 від 11.01.2022 року, № 143 від 10.02.2022 року за січень 2022 року, № 571 від 05.10.2023 року за лютий 2022 року, № 571 від 05.10.2023 року за березень 2022 року, № 571 від 05.10.2023 року за квітень 2022 року, № 410 від 13.06.2022 року за травень 2022 року, № 559 від 11.07.2022 року за червень 2022 року, № 699 від 11.08.2022 року за липень 2022 року, № 804 від 13.09.2022 року за серпень 2022 року, № 917 від 15.10.2022 року за вересень 2022 року, № 998 від 11.11.2022 року за жовтень 2022 року, № 1064 від 12.12.2022 року за листопад 2022 року, № 5 від 11.01.2023 року за грудень 2022 року, № 30 від 10.02.2023 року за січень 2023 року, № 84 від 13.03.2023 року за лютий 2023 року, № 136 від 11.04.2023 року за березень 2023 року, № 204 від 11.05.2023 року за квітень 2023 року, № 274 від 12.06.2023 року за травень 2023 року, № 356 від 11.07.2023 року за червень 2023 року, № 442 від 10.08.2023 року за липень 2023 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт надсилання вказаних рахунків на адресу відповідача підтверджується наданими позивачем копіями відповідних фіскальних чеків, а також списків згрупованих поштових відправлень та відповідачем не заперечувався.

Натомість, як зазначено позивачем та встановлено судом за матеріалами справи, жодних платежів на виконання п. 3.6 Договору відповідачем як інвестором здійснено не було, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати інвестиційних платежів в розмірі 1 893 197,67 грн. за період 11.01.2022 року - 22.01.2024 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) на користь замовника - КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо».

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором та з метою досудового врегулювання спору замовником були надіслані на адресу Інвестора претензії з вимогами про погашення заборгованості, а саме: від 14.02.2022 року № 077/221-517, від 03.06.2022 року № 077/221-995, від 01.08.2022 року № 077/221-1693, від 29.09.2022 року № 077/221-2250, від 14.12.2022 року № 077/221-3088, від 01.09.2023 року № 077/221 -3426, від 25.09.2023 року № 077/221-3796. Факт надсилання претензій належним чином підтверджується матеріалами справи.

Однак, зазначені претензії позивача залишені відповідачем без задоволення.

В свою чергу, ТОВ «Укрспорттрейд» звернулося до організатора конкурсу та замовника повідомленням про форс - мажорні обставини від 28.02.2022 року № 1, в якому відповідач повідомляє про настання форс - мажорних обставин з 24.02.2022 року внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з подальшим продовженням строку дії воєнного стану, з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 просить застосувати форс-мажор згідно п.п.9.1, 9.2 Договору та скасувати нарахування відповідно до п. 3.6. Договору на період запровадження воєнного стану.

У відповідь на вказане повідомлення, яке було отримано позивачем 10.06.2022 року, останній листом від 13.06.2022 року № 077/221-1093 зазначив про наявність заборгованості, необхідність її оплати та відсутність у Комунального підприємства компетенції для вирішення питання про звільнення відповідача від оплати за Договором.

Додатково замовник листом від 22.08.2022 року № 077/221-1965, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив відповідача про те, що питання припинення зобов`язань ТОВ «УКРСПОРТТРЕЙД» зі сплати платежів за Інвестиційним договором № 050-13/і/225 від 28.12.2021 року та продовження його терміну на строк дії воєнного стану повинно вирішуватись шляхом внесення відповідних змін до Договору, в зв`язку з чим пропонується звернутись з даним питанням до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Окрім того, Відповідач вказаним листом був повідомлений про те, що в разі не вирішення питання припинення зобов`язань ТОВ «УКРСПОРТТРЕЙД» за договором та непогашення заборгованості, КП «Плесо» буде змушене звернутись до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з ініціюванням розгляду питання про грубе порушення умов інвестиційного договору та з пропозицією про його розірвання.

Також в матеріалах справи наявний лист Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.09.2022 року № 050/13-2622 на адресу інвестора та замовника з повідомленням про необхідність виконання умов інвестиційного договору в частині оплати платежів згідно п. 3.6 Договору, а також з пропозицією відповідачу в разі наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання згаданого зобов`язання надати засвідчений сертифікат щодо форс-мажорних обставин, виданий ТПП України та уповноваженими регіональними палатами. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

В подальшому 28.12.2022 року відповідач звернувся до позивача та третьої особи з листом № 3, в якому повідомляв про неможливість виконання зобов`язань за Договором та просив винести на розгляд Комісії питання продовження строків виготовлення та погодження проектної технічної документації та строків реалізації проекту, визначених п. 4.8 Договору, до припинення воєнного стану.

Окрім того, відповідач надіслав позивачу та третій особі лист від 07.04.2023 року № 4, з доданими звітами щодо стану реалізації Інвестиційного проекту від 31.03.2022 року та листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, в якому зазначив про наявність обмежень, зумовлених введенням воєнного стану на всій території України, та відсутність у товариства організаційної та технічної можливості виконання робіт з облаштування Об`єкту інвестування та проведення платежів за інвестиційним договором, а також зазначив про намір сплати щомісячних платежів.

В той же час, позивач листом від 12.05.2023 року № 077/221-1674 повідомив відповідача про неможливість підписання приєднаних до листа від 07.04.2023 року № 4 звітів щодо стану реалізації Інвестиційного проекту через невідповідність останніх затвердженій договором формі.

Так, підпунктом 5.1.5 пункту 5.1 Договору передбачено, що Організатор конкурсу має право вимагати від Інвестора та Замовника належного виконання своїх обов`язків за Інвестиційним договором.

На виконання вказаних умов Договору Департамент економіки та інвестицій направив інвестору лист-вимогу № 050/13-544 від 13.02.2023, в якому вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання даного листа виконати зобов`язання, передбачені підпунктами 6.2.10 та 6.2.11 пункту 6.2 Інвестиційного договору, та надати Організатору конкурсу: звіт щодо стану реалізації проекту в цілому та окремих його етапів протягом 2022 року; копії підтвердних документів щодо виконання Інвестором зобов`язання перед Замовником з сплати щомісячного платежу на утримання ти розвиток території острова Долобецький; Інформацію щодо виконання Інвестором умов підпунктів 6.2.1 та 6.2.17 пункту 6.2 Інвестиційного договору. Додатково третьою особою було зазначено про можливість у разі наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зазначених зобов`язань надання Організатору конкурсу та Замовнику засвідчений сертифікат щодо форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданими Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Вказаний лист - вимогу представником інвестора Кривоносовим М.О. отримано 24.03.2023 року особисто (наручно), про що свідчить особистий підпис останнього.

Поряд із цим, 20.10.2023 року на офіційну електронну пошту Департаменту економіки та інвестицій від відповідача надійшов лист № 5 від 30.09.2023 (вх. № 050/10315) про надання звітів за інвестиційним договором та звітів щодо стану реалізації окремих етапів проекту.

Проте, доказів виконання зобов`язань за Договором в частині перерахування інвестиційних внесків інвестором під час розгляду справи не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо внесення інвестиційних платежів згідно умов Договору в розмірі 1 893 197,67 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним правочином у заявленому вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження здійснення сплати інвестиційних платежів та відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Інвестиційного договору про створення зони відпочинку з пляжного волейболу на об`єкті "Молодіжний" № 050-13/і/225 від 28.12.2021 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи неможливість виконання ТОВ «Укрспорттрейд» своїх фінансових зобов`язань за Договором, неодноразово наголошувало на обставини непереборної сили, а саме: військову агресію Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 року.

Також відповідач у листуванні з учасниками спірного Договору посилався на умови пункту 9.1 Договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо вони виникли внаслідок форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за Договором.

Під форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у Договорі розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливлюють виконання зобов`язань ,передбачених умовами Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, свійським ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття

морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п. 9.2 Договору про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов`язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)

Умовами п. 9.3 Договору сторони домовилися, що початок і тривалість дії форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчується сертифікатом щодо форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Отже, зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для невиконання зобов`язань та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, відповідач посилається на оголошення в Україні воєнного стану у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України, тобто наголошує на настанні форс мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палатою України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, в якому зазначається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Як зазначалось раніше, відповідач у зверненнях до замовника та організатора конкурсу посилається на лист ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 та неможливість виконання зобов`язань, а також на умови Договору щодо звільнення сторони від відповідальності за повне або часткове порушення умов договору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідно до абз. 3 частини 3 статті 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, строку повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин (якщо такий строк чітко визначений в договорі).

Так, Верховний суд у постанові від 31.08.2022 року у справі № 610/15264/21 зазначив, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21). Разом з тим, якщо в договорі, укладеному між Сторонами прямо не передбачено юридичні наслідки того, що сторона не повідомила іншу сторону в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин, така сторона може вільно посилатися на обставини форс-мажору як на підставу звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання.

Наразі, спірним Договором сторони чітко обумовили як обов`язок винної сторони зробити письмове повідомлення про форс-мажор у строк не пізніше 10 робочих днів з моменту виникнення таких обставин, так і юридичні наслідки порушення строків такого повідомлення стороною договору свого контрагента про настання форс-мажорних обставин, якими є позбавлення сторони договору права посилатися на настання форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності.

Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили відповідно до умов пункту 9.2 Договору з наданням письмового документального підтвердження як факту звернення до уповноваженого органу щодо наявності форс-мажорних обставин, так і доказів отримання Сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин.

Разом з цим суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи судом не надав жодних обґрунтованих доказів того, що повідомлення інших сторін договору (організатора конкурсу та інвестора) про настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) з наданням відповідного Сертифікату про настання форс-мажорних обставин не могло ним бути зроблено як у лютому 2022 року, так і у більш пізніший строк, зокрема, у березні, квітні або травні 2022 року.

Також суд наголошує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність будь - яких обставин в умовах воєнного стану, що зумовили неможливість виконання відповідачем як інвестором своїх зобов`язань за спірним Договором.

Окрім цього судом враховані обставини відсутності доказів виконання відповідачем як інвестором за Договором своїх зобов`язань зі сплати інвестиційних платежів як до початку введення воєнного стану, так і під час реалізації Договору та розгляду справи судом.

Зокрема, за умови надання Департаменту економіки та інвестицій звітів щодо стану реалізації Інвестиційного проекту від 31.03.2022, від 30.06.2022, від 30.09.2022, від 30.12.2022 та від 07.04.2023, інвестором відповідні інвестиційні внески замовнику перераховані не були, що додатково свідчить про триваюче порушення ним своїх фінансових зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача в листуванні з учасники спірного Договору на наявність підстав для звільнення останнього як від сплати інвестиційних платежів, так і від відповідальності за порушення строків такої оплати.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів сплати інвестиційних платежів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 893 197,67 грн. інвестиційних внесків підлягають задоволенню.

Додатково суд наголошує щодо можливості, в разі наявності відповідних умов та обставин, отримання інвестором сертифікату ТПП про настання істотної зміни обставин та відповідної зміни умов спірного Договору у зв`язку з їх настанням в частині строку виконання зобов`язань інвестором як в претензійному, так і в судовому порядку.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо сплати інвестиційних внесків у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 58 860,86 грн. процентів річних та 174 768,60 грн. інфляційних втрат за загальний період з 11.01.2022 року по 22.01.2022 року, які позивач просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення процентів річних та втрат для інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 58 860,68 грн. процентів річних та 174 768,60 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПОРТТРЕЙД» (вул. Ярославська, 11В, офіс 42, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 43336439) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15, корпус А. офіс 3, код ЄДРПОУ 23505151) 1 893 197,67 грн. (один мільйон вісімсот дев`яносто три тисячі сто дев`яносто сім грн. 67 коп.) основного боргу, 58 860,68 грн. (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят грн. 68 коп.) процентів річних, 174 768,60 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім грн. 60 коп.) втрат від інфляції та судовий збір в розмірі 31 902,41 грн. (тридцять одна тисяча дев`ятсот дві грн. 41 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2024 року.

Суддя А.М.Селівон