Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/5765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/5765/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/5765/24

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "ЛУКАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ"

про стягнення 162 140,25 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "ЛУКАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ" про стягнення 162 140,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 05062020 від 05.06.2020 щодо непоставки в повному об`ємі передплаченого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 162 140,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5765/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Маккейна Джона, буд. 40, м. Київ, 01042)

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ", зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/5765/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 14.05.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

05.06.2020 між Приватним підприємством "Виробничо-торгова компанія "ЛУКАС" (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ" (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 05062020 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник, зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупцеві товар, а саме деревну гранулу-пелету 6 мм (далі по тексту - «Товар» та/або «Продукція»), та/або інший товар, погоджений Сторонами, а Покупець, при відсутності у нього претензій до якості та кількості Товару та належного виконання Постачальником умов даного Договору, зобов`язується прийняти та оплатити переданий товар.

Згідно з п. 2.1. Договору, найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у підписаних Сторонами видаткових накладних, що виконують роль специфікацій, та є не від`ємною частиною цього Договору, та/або Специфікаціях.

03.11.2021 року між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 6 до Договору поставки № 05062020 від 05.06.2020, відповідно до умов якої Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю: Деревну гранулу-пелету 6 мм у кількості 22 тони у період з 15.11.2021 по 30.11.2021; у кількості 66 тон у період з 01.12.2021 по 20.12.2021. Загальна вартість товару з ПДВ становить: 440 000,35 грн. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару автомобільним транспортом на склад Покупця (відповідно до умов DDP (правил «Інкотермс» в редакції 2010 року), адреса: м. Кременчук, вул. Чкалова 186 за рахунок Постачальника. Умови оплати за Товар: 100 % попередня оплата на підставі отриманого та погодженого Покупцем рахунку на оплату від Постачальника.

На виконання умов Договору та Специфікації № 6 від 03.11.2021 позивач на підставі платіжного доручення 10987 від 16.11.2021 перерахував на рахунок відповідача 440 000,35 грн.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань здійснив поставку товару в об`ємі 8,862 т. на суму 44 310, 04 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 15 від 28.11.2021.

22.12.2021 позивач вручив директору відповідача під підпис претензію за вих. №1022 від 22.12.2021 з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання по Договору та Специфікації № 6 і здійснити поставку товару в розмірі 79,138 тон у строк до 31.12.2021.

Відповідач здійснив часткову поставку товару 27.12.2021 в об`ємі 8,642 т. на суму 43 210, 03 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 16 від 27.12.2021, та 03.01.2022 в об`ємі 8,068 т. на суму 40 340, 03 грн. з ПДВ згідно з видатковою накладною № 1 від 03.01.2022 р.). 17.01.2022.

17.01.2022 позивач вручив директору відповідача під підпис претензію за вих. № 30 від 17.01.2022 з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання по Договору та Специфікації № 6 і здійснити поставку товару в розмірі 79,138 тон у строк до 27.01.2022.

Відповідач товар не поставив, проте частково повернув позивачу кошти за непоставлений товар, а саме: згідно з платіжним дорученням № 238Т004BHZ від 22.06.2022 - 50 000,00 грн; згідно платіжним дорученням № 238Т004J5D від 05.10.2022 також 50 000,00 грн та відповідно до платіжної інструкції № 238T004KFV від 14.11.2022 - 50 000,00 грн.

Таким чином, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань поставив позивачу товар у кількості 25,572 тон на загальну суму 127 860,10 грн та частково повернув кошти за непоставлений товар у розмірі 150 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за Договором поставки № 05062020 від 05.06.2020 у розмірі 162 140,25 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Внаслідок укладення Договору поставки № 05062020 від 05.06.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як установлено, судом спірні правовідносини сторін виникли на підставі правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Специфікацію № 6 від 03.11.2021 до Договору поставки № 05062020 від 05.06.2020, відповідно до умов якої Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю: Деревну гранулу-пелету 6 мм у кількості 22 тони у період з 15.11.2021 по 30.11.2021; у кількості 66 тон у період з 01.12.2021 по 20.12.2021. Загальна вартість товару з ПДВ становить: 440 000,35 грн. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару автомобільним транспортом на склад Покупця (відповідно до умов DDP (правил «Інкотермс» в редакції 2010 року), адреса: м. Кременчук, вул. Чкалова 186 за рахунок Постачальника. Умови оплати за Товар: 100 % попередня оплата на підставі отриманого та погодженого Покупцем рахунку на оплату від Постачальника.

На виконання умов Договору та Специфікації № 6 від 03.11.2021 позивач на підставі платіжного доручення 10987 від 16.11.2021 перерахував на рахунок відповідача 440 000,35 грн.

Відповідно до видаткових накладних № 15 від 28.11.2021, № 16 від 27.12.2021, № 1 від 03.01.2022, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 127 860,10 грн, а також відповідач частково повернув суму попередньої оплати в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 238Т004BHZ від 22.06.2022, №238Т004J5D від 05.10.2022 № 238T004KFV від 14.11.2022.

Таким чином, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за Договором поставки № 05062020 від 05.06.2020 у розмірі 162 140,25 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі доказів, відповідач у встановлений договором строк не повернув позивачу кошти в сумі 162 140,25 грн та товар на вказану суму також не поставив.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач, у свою чергу, доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 162140,25 грн не надав, доводів позивача не спростував, відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 162 140,25 грн попередньої оплати за Договором поставки №05062020 від 05.06.2020 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВУДЕКСПОРТ" (вул. Маккейна Джона, буд. 40, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 42708806) на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "ЛУКАС" (вул. Івана Приходька, 69, м. Кременчук, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39621; код ЄДРПОУ 23808087) заборгованість у розмірі 162 140 грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.08.2023.

Суддя А.І. Привалов