Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/4790/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/4790/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/4790/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" до проПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" стягнення 37 179,78 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 37 179,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20 від 20.10.2020, у зв`язку з безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 25 032,61 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 460,60 грн, 3% річних - 2028,23 грн та інфляційні втрати - 9658,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4790/24 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 була направлена на адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

02.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 161 ГПК України.

Судом залишаються без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України додаткові пояснення представника позивача, які надійшли 05.08.2024, у зв`язку з пропуском строку на їх подання, визначеного в ухвалі суду від 22.04.2024 та у ч. 3 ст. 252 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" (за договором - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (за договором - страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Періоди страхування з 21.10.2020 по 20.10.2021. (п.15.1 договору)

Згідно з п.26.1 договору, страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення або трата ЗТЗ (ЗДО) внаслідок подій, які зазначені в розділі 7 Договору. та які відбулися під час дії (в період) Договору та у місці дії Договору, а саме. 26.1.1. Дорожньо-транспортна пригода ([ГП) - подія, що сталася під час руху ЗТ3 або іншого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У п.29.1 договору визначено, що при настани подій, що визначені у пунктах 26.1.1 - 26.1.6 Договору, що може в подальшому бути кваліфіковано як страховий випадок (далі - Подія), Страхувальник або водій ЗТ3 зобов`язаний негайно, але не пізніше 12 (дванадцяти) годин з моменту настання події (або не пізніше 12 (дванадцяти) годин з моменту виявлення пошкоджень ЗТЗ (ЗДО), або з моменту коли Страхувальнику стало відомо про настання Події) повідомити Страховика про настання такої поді за телефонами цілодобової гарячої лінії 0 800 501 486 (на території України) або +38 044 364 20 63 (за межами України). Відсутність телефонограми у Страховика в зазначений строк є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Якщо при повідомленні Страхувальником Страховика погоджено виїзд представника Страховика на місце події, дочекатися приїзду цього представника та не змінювати обстановку місця події до прибуття представника, якщо інше не обумовлено вимогами працівників поліції або інших компетентних органів (п.29.1.1)

Надати Страховику письмову заяву (оригінал) про настання Події, за формою встановленою Страховиком (надалі - Заява про подію) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня настання такої події. Якщо Подія сталася поза межами території України, Страхувальник зобов`язаний надати Страховику письмову Заяву про Подію не пізніше 3 (трьох) робочих днів з лати повернення на Україну. Перевищення строків щодо повідомлення Страховика та надання Страховику письмової Заяви про подію допускається, якщо Страхувальник не мав фізичної можливості зробити повідомлення (надати письмову Заяву про подію), що в обов`язковому порядку має бути підтверджено документально їх відповідними органами. (п.29.1.10)

Надати 3Т3 (ЗДО) для огляду Страховику (представнику Страховика), в т.ч, який буде визначати розмір збитку. (п.29.1.11)

Надати Страховику документи, перелік яких визначених у Розділі 32 цього Договору, не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати настання Події, що в подальшому може бути кваліфіковано як страховий випадок. (п.29.1.13)

Відповідно до п.31.1 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: 31.1.7. Несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. 31.1.8. Невиконання або неналежне виконання Страхувальником обов`язків. передбачених Договором.

Як зазначає позивач, 09.06.2021 водій транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку повідомив Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про настання страхового випадку 08.06.2021 з вказаним транспортним засобом та 09.06.2021 на адресу відповідача надіслана заява про настання страхового випадку, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.06.2021, фіскального чеку.

Крім того, 16.06.2021 на електронну пошту відповідача надіслано заяву про настання страхового випадку.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопассаж» виставлено рахунок №П_СчТ33310 від 24.06.2021 на ремонт транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму в розмірі 6 111,90 грн.

Заявою б/н від 24.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" просило Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" перерахувати на СТО страхове відшкодування.

24.06.2021 Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" складено акт огляду транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Листом №6821 від 07.07.2021 відповідач відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п.28.3.14, 29.1.10 договору, оскільки страховика повідомлено про настання події лише 16.06.2021.

Листом №210000429438-6 від 25.01.2024 відповідач відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п.28.3.14, 29.1.10 договору, що стосуються зобов`язання страхувальника надати страховику письмову заяву (оригінал) про настання події протягом 3 робочих днів з дня настання події. Також зазначено, що технічні помилки у листі №6821 від 07.07.2021 не впливають на вмотивоване рішення, яке прийняте Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопассаж» виставлено рахунок №П_СчТ022504 від 28.06.2023 на ремонт транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму в розмірі 18 920,71 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що ним своєчасно та в порядку, визначеному договором добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20, було повідомлено відповідача про настання страхового випадку, проте останній неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором. Таким чином, просить Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» страхове відшкодування у розмірі 25 032 грн. 61 коп., пеню в розмірі 460,60 грн, 3% річних - 2028,23 грн та інфляційні втрати - 9658,34 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що позивачем несвоєчасно було повідомлено про настання страхового випадку та подано заяву про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20 від 20.10.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 980 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.06.2021 о 18:00 год. по пр. Степана Бандери, міст Південний у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, про що не заперечували сторони у поданих заявах по суті спору відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У п.29.1 договору визначено, що при настанні подій, що визначені у пунктах 26.1.1 - 26.1.6 Договору, що може в подальшому бути кваліфіковано як страховий випадок (далі - Подія), Страхувальник або водій ЗТ3 зобов`язаний негайно, але не пізніше 12 (дванадцяти) годин з моменту настання події (або не пізніше 12 (дванадцяти) годин з моменту виявлення пошкоджень ЗТЗ (ЗДО), або з моменту коли Страхувальнику стало відомо про настання Події) повідомити Страховика про настання такої поді за телефонами цілодобової гарячої лінії 0 800 501 486 (на території України) або +38 044 364 20 63 (за межами України). Відсутність телефонограми у Страховика в зазначений строк є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Якщо при повідомленні Страхувальником Страховика погоджено виїзд представника Страховика на місце події, дочекатися приїзду цього представника та не змінювати обстановку місця події до прибуття представника, якщо інше не обумовлено вимогами працівників поліції або інших компетентних органів (п.29.1.1)

Надати Страховику письмову заяву (оригінал) про настання Події, за формою встановленою Страховиком (надалі - Заява про подію) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня настання такої події. Якщо Подія сталася поза межами території України, Страхувальник зобов`язаний надати Страховику письмову Заяву про Подію не пізніше 3 (трьох) робочих днів з лати повернення на Україну. Перевищення строків щодо повідомлення Страховика та надання Страховику письмової Заяви про подію допускається, якщо Страхувальник не мав фізичної можливості зробити повідомлення (надати письмову Заяву про подію), що в обов`язковому порядку має бути підтверджено документально їх відповідними органами. (п.29.1.10)

Відповідно до ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов`язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 989 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов`язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2021 близько 10.33 год. від водія ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок на адресу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про настання страхового випадку з застрахованим транспортним засобом марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з вхідних повідомлень про отримання повідомлення 09.06.2021 о 10:34 щодо реєстрації звернення до контакт-центру за №000007895 та долученим до позовної заяви записом телефонного дзвінка.

Крім того, факт повідомлення засобами телефонного зв`язку не заперечував відповідач у листі №210000429438-6 від 25.01.2024.

09.06.2021 позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" заяву про настання страхового випадку 08.06.2021 з застрахованим транспортним засобом марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.06.2021та фіскального чеку.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Правилами поштового зв`язку визначено, що:

адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці;

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Також в силу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

За таких підстав, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неотримання оригіналу заяву про настання страхового випадку.

Крім того, 16.06.2021 на електронну пошту відповідача надіслано заяву про настання страхового випадку, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти сторін. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти факту отримання такої заяви засобами електронного зв`язку.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги електронне листування між сторонами щодо направлення позивачем на адресу відповідача заяви про настання страхового випадку.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до вимог Договору добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20 від 20.10.2020 повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав Страховику письмову заяву (оригінал) про настання Події, за формою встановленою Страховиком (надалі - Заява про подію) протягом 3 (трьох) робочих днів з дня настання такої події.

Відповідно до ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 991 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

У ст. 26 Закону України «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

Листом №6821 від 07.07.2021 відповідач відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п.28.3.14, 29.1.10 договору, оскільки страховика повідомлено про настання події лише 16.06.2021.

Листом №210000429438-6 від 25.01.2024 відповідач відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п.28.3.14, 29.1.10 договору, що стосуються зобов`язання страхувальника надати страховику письмову заяву (оригінал) про настання події протягом 3 робочих днів з дня настання події. Також зазначено, що технічні помилки у листі №6821 від 07.07.2021 не впливають на вмотивоване рішення, яке прийняте Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

Згідно з п.28.3.14 договору страхувальник зобов`язаний при настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, повідомити страховика у строк, визначений в розділі 29 договору, а також виконувати вимоги розділу 29 договору.

Відповідно до п.31.1 договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: 31.1.7. Несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. 31.1.8. Невиконання або неналежне виконання Страхувальником обов`язків, передбачених Договором.

Суд наголошує, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №916/4613/15, від 13.11.2018 у справі №910/922/18, від 26.06.2019 у справі №755/18001/16-ц, від 19.08.2019 у справі №569/6516/15-ц, від 29.07.2020 у справі №500/1286/17, від 30.07.2020 у справі №359/3391/18, від 04.11.2020 у справі № 757/56677/19-ц, від 12.01.2022 у справі №357/13500/18, від 17.05.2022 у справі №569/6553/20, від 23.06.2022 у справі №910/16064/20, від 29.06.2022 у справі №216/1806/20.

Суд зазначає, що право відмови у виплаті страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку виникає у страховика за наявності певних умов, а саме: у разі якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку та що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов`язки сплатити страхове відшкодування.

Натомість, відповідач не навів обґрунтованих підстав для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування, не надав доказів на їх підтвердження та не вказав яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання події з ознаками страхового випадку вплинуло на його обов`язок сплатити страхове відшкодування.

Матеріали справи не містять доказів того, що страховикові були створені перешкоди з боку страхувальника (водія, вигодонабувача) в огляді застрахованого транспортного засобу та місця події після ДТП, у з`ясуванні обставин настання вказаної події, у визначенні характеру та розміру збитків.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги змісту умов договору та встановлених обставин справи, сам факт повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, за наявності факту повідомлення про це страховика після виникнення такої можливості та дотримання страхувальником строку подання письмового повідомлення про вказану подію, не може бути підставою для відмови у здійсненні йому страхової виплати, оскільки не позбавило страховика можливості дізнатися, що ця подія є страховим випадком.

Відтак, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачеві з підстав несвоєчасного повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, є формальною.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не навів обґрунтованих підстав відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20 від 20.10.2020, а тому у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок виплатити позивачеві страхове відшкодування.

Щодо розміру страхового страхування суд зазначає.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопассаж» виставлено рахунок №П_СчТ33310 від 24.06.2021 на ремонт транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму в розмірі 6 111,90 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопассаж» виставлено рахунок №П_СчТ022504 від 28.06.2023 на ремонт транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму в розмірі 18 920,71 грн.

Отже, при визначенні розміру заподіяної шкоди, у даному випадку, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопассаж»)

Таким чином, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 25 032 грн. 61 коп. з урахуванням 0% франшизи (п.10.3 договору)

Згідно з п.33.20 договору рішення про здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування приймаються страховиком в строки зазначені в п.33.2 договору за умови надання страхувальником усіх документів, визначених в розділі 32 договору шляхом складання страхового акту.

У п.33.21 визначено, що Страховик приймає рішення щодо виплати страхового відшкодування та проводить виплату страхового відшкодування:

33.21.1. У разі настання поди, за якою можливо застосування «Експрес- виплата» протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня надання Страхувальником Страховику Заяви про подію та необхідних документів.

33.21.4. У випадках, які не визначені в пунктах 33.21.1 - 3321.3 Договору - протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надання Страхувальником Страховику Заяви про подію та необхідних документів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору добровільного страхування наземного транспорту (Надійне КАСКО) №06/107-69-003965/20 від 20.10.2020, обов`язок відповідача по виплаті страхового відшкодування в розмірі 25 032 грн. 61 коп. настав 08.07.2021 (24.06.2021 дата подання документів +10 робочих днів)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" в розмірі 25 032 грн. 61 коп.

Отже, суд зазначає, що відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 25 032 грн 61 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивач просив також стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 09.07.2021 по 20.03.2024 у розмірі 2 028 грн. 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9 658 грн. 34 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 09.07.2021 р. по 20.03.2024 р. у розмірі 9 658 грн. 34 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Крім того, позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 09.07.2021 по 08.01.2022 у розмірі 460 грн. 60 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 35.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування Страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу (грошового зобов`язання) за кожен день прострочення виконання, але не більше 10,00% суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 09.07.2021 р. по 08.01.2022 р. вважає, що ця частина позовних вимог також підлягає задоволенню у повному обсязі, тобто у розмірі 460 грн. 60 коп..

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04052, ідентифікаційний код юридичної особи 24175269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМУНСЕРВІС" (шосе Стратегічне, 2 літА, м. Київ, 02000, ідентифікаційний код юридичної особи 39641202) страхове відшкодування у розмірі 25 032 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 2 028 грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 658 грн. 34 коп., пеню у розмірі 460 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.08.2024.

Суддя А.І. Привалов