Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/4799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/4799/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком"

про стягнення 167 586,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" (далі - відповідач) попередньої оплати товару за укладеним між сторонами 18.01.2022 року договором поставки товару № ВФ/АТ-2022-01 у загальному розмірі 167 586,00 грн.

Ухвалою від 24.04.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4799/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

09.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" від 08.05.2024 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на неможливість вчасної поставки позивачу погодженого сторонами товару внаслідок настання форс-мажорних обставин - постійним перенесенням виробником продукції, італійською компанією HSD S.p.А, прямих поставок товарів в Україну до моменту закінчення воєнного стану. Крім того, відповідач звернув увагу на відсутність правових підстав для розірвання позивачем договору та відмови від зобов`язань в односторонньому порядку.

14.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" від 13.05.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголосив, що посилання відповідача на вплив обставин непереборної сили на можливість виконання ним умов договору не підтверджені належними доказами. Також позивач вказав, що питання розірвання договору та відмови від зобов`язання не є предметом спору в даній справі та не стосуються її фактичних обставин.

27.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" від 25.05.2024 року, в яких останнє зазначило, що укладений між сторонами договір поставки товару наразі є чинним. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, Торгово-промислова палата України 28.02.2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства, що свідчить про те, умови договору № ВФ/АТ-2022-01 виконуються під час обставин непереборної сили.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" (далі - покупець) був укладений договір поставки товару № ВФ/АТ-2022-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку і передати у власність покупця товар у кількості та на умовах, зазначених в цьому Договорі, а покупець зобов`язався приймати та своєчасно здійснювати оплату товару на умовах даного Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання.

Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника: рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцеві товар/партію товару впродовж 40-50 (сорока-п`ятдесяти) календарних днів з моменту отримання від покупця передоплати згідно з пунктом 5.1.1.

Згідно з пунктом 2.5 цієї угоди датою поставки (передачі) товару/партії товару постачальника у власність покупця є дата, зазначена в накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

За умовами пунктів 2.7, 2.8 Договору доставка товару/партії товару покупцеві здійснюється силами постачальника, але за рахунок покупця на склад покупця за адресою, вказаною ним на кожну партію товару. Навантажувальні роботи здійснюються силами і за рахунок постачальника. Перехід усіх можливих ризиків, пов`язаних з випадковим знищенням або пошкодженням товару/партії товару до покупця відбувається в момент фактичної поставки (передачі) товару/партії товару постачальником покупцю у власність, що підтверджується документами, зазначеними в пункті 2.5 цього Договору.

Розділом 5 Договору передбачено, що його загальна сума становить 167 586,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 27 931,00 грн. Вартість товару сплачується покупцем двома частинами у наступному порядку:

5.1.1. 50 % вартості товару - протягом 10 банківських днів від дати підписання Договору;

5.1.2. 50 % вартості товару - протягом 5 банківських днів від письмового повідомлення від постачальника покупцю про готовність відвантаження товару в Україні із заводу-виробника в Італії.

Вартість тари, упаковки, маркування за цим Договором включається у загальну вартість товару/партії товару. Товар/партія товару повинен поставлятися в неушкодженій тарі, упакуванні. Тара, упакування товару/партії товару повинна відповідати вимогам, установленим державними стандартами й технічними умовами, що діють в Україні.

Ціна Договору є твердою.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2022 року, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до цього Договору.

Дія цього Договору вважається продовженою строком на один календарний рік у випадку відсутності заперечень сторони проти такого продовження строку дії цього Договору, наданого іншій стороні протягом одного календарного місяця до моменту закінчення строку дії цього Договору (пункт 9.3 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, а також на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури від 13.01.2022 року № СФ-0000011, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" згідно з платіжними інструкціями від 02.02.2022 року № 1145 на суму 83 793,00 грн. та від 01.06.2022 року № 96 на суму 83 793,00 грн. сплатило на користь відповідача суму попередньої оплати за товар у загальному розмірі 167 586,00 грн., що становить 100 % вартості погодженого сторонами товару (ціну Договору).

Про належне виконання покупцем своїх грошових зобов`язань з попередньої оплати товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" своїх зобов`язань за Договором.

Проте з матеріалів справи вбачається, що передбачений Договором обов`язок з поставки позивачу товару загальною вартістю 167 586,00 грн. у встановлений цим правочином строк (впродовж 40-50 календарних днів з моменту отримання від покупця передоплати), тобто до 21.07.2022 року включно, відповідач не виконав.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" посилалося на те, що листом від 29.08.2023 року, направленим на адресу відповідача 29.08.2023 року, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" з вимогою про поставку погодженого сторонами товару, чи, у разі неможливості здійснення такої поставки, - повернення отриманої від покупця передоплати. На підтвердження означених обставин позивач надав суду копію відповідної претензії, опису вкладення до цінного листа № 0306507563173, поштової накладної № 0306507563173 та фіскального чека від 29.08.2023 року.

Крім того, листом від 15.09.2023 року № 15/09/23-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" звернулося до відповідача з вимогою про повернення отриманої відповідачем передоплати за непоставлений останнім товар у розмірі 167 586,00 грн. протягом 5 банківських днів з дати отримання цієї претензії.

Зважаючи на те, що означені вимоги були залишені відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у загальному розмірі 167 586,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

У пункті 6.6 Договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару понад 30 календарних днів, покупець має право відмовитись від Договору. У такому випадку постачальник повертає покупцю раніше сплачені за такий товар кошти у строк до 5 банківських днів від дати отримання вимоги від покупця.

Разом із тим, відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було вказано вище, листом від 15.09.2023 року № 15/09/23-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" звернулося до відповідача з вимогою про повернення отриманої відповідачем передоплати за непоставлений останнім товар у розмірі 167 586,00 грн. протягом 5 банківських днів з дати отримання цієї претензії.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором, а також беручи до уваги порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установлений Договором строки, суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався, направивши відповідачу вимогу від 15.09.2023 року № 15/09/23-1 та звернувшись у подальшому з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306507562541 та витягу із сервісу відслідковування поштових відправлень Укрпошти, вищенаведене відправлення позивача (вимога від 15.09.2023 року № 15/09/23-1) Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" вручено не було, про що підприємством поштового зв`язку 02.10.2023 року було оформлено відповідне повідомлення.

Суд звертає увагу на те, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Враховуючи подані позивачем докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" вимоги від 15.09.2023 року № 15/09/23-1, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних документів, що свідчать про непред`явлення позивачем цієї вимоги, а також беручи до уваги дату оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення наведеного поштового відправлення відповідачу, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" попередньої оплати непоставленого товару в сумі 167 586,00 грн. на час вирішення даного спору є таким, що настав.

Судом враховано, що на час розгляду спору відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 167 586,00 грн., як і доказів, які свідчать про повернення ним Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" означеної суми грошових коштів. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 167 586,00 грн. є обґрунтованою.

Разом із тим, суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову, які зводяться до неможливості вчасної поставки позивачу погодженого сторонами товару внаслідок настання форс-мажорних обставин - постійним перенесенням виробником продукції, італійською компанією HSD S.p.А, прямих поставок товарів в Україну до моменту закінчення воєнного стану, а також посилання постачальника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, з огляду на таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну поставку товару за Договором/повернення передоплати), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Слід зазначити, що настання форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем (поставити товар чи повернути отриману передоплату).

Твердження відповідача про відсутність правових підстав для розірвання позивачем договору та відмови від зобов`язань в односторонньому порядку є нерелевантними до спірних у даній справі правовідносин, з урахуванням підстав пред`явленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" позову та його нормативного обґрунтування, та не свідчать про необґрунтованість відповідних вимог позивача про повернення спірної суми передоплати за непоставлений відповідачем товар.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження поставки покупцеві погодженого сторонами товару чи повернення перерахованої позивачем спірної у цій справі суми передоплати.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 9/11; код ЄДРПОУ 42457787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМЗ "Фасад" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 16; код ЄДРПОУ 41486537) 167 586 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. попередньої оплати, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.08.2024 року.

Суддя В.С. Ломака