Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/8495/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/8495/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Сервіс Груп»

про стягнення 194.861,99 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

08.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-сервіс груп» про стягнення 194.851,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 2.969.870,38 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0002558 від 12.11.2021, № РН-0002559 від 13.11.2021, № РН-0002561 від 15.11.2021, № РН-0002583 від 16.11.2021, № РН-0002584 від 17.11.2021, № РН-0002619 від 18.11.2021, № РН-0002697 від 19.11.2021, № РН-0003072 від 16.12.2021, № РН-0003073 від 17.12.2021, № РН-0003074 від 18.12.2021, № РН-0003075 від 20.12.2021, № РН-0003076 від 21.12.2021, № РН-0003077 від 23.12.2021, № РН-0003209 від 30.12.2021, № РН-0000086 від 27.01.2022, № РН-0000087 від 28.01.2022, № РН-0000083 від 29.01.2022, № РН-0000088 від 31.01.2022, № РН-0000114 від 04.02.2022, № РН-0000193 від 17.02.2022. Відповідачем було здійснено оплату поставленого товару частково на загальну суму 2.829.724,72 грн, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за договором, позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яка не була отримана відповідачем та повернута позивачу Укрпоштою. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 140.145,66 грн основного боргу, 44.706,47 грн інфляційних втрат, 10.009,86 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/8495/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.07.2024 о 19:30 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 01.08.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» (постачальник, позивач) поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Дор-Сервіс-Груп» (покупець, відповідач) одержано фарбу порошкову (далі - товар) на загальну суму 2.969.870,38 грн згідно наступних видаткових накладних

№ РН-0002558 від 12.11.2021 на суму 73.344,40 грн;

№ РН-0002559 від 13.11.2021 на суму 615.087,44 грн;

№ РН-0002561 від 15.11.2021 на суму 154.979,74 грн;

№ РН-0002583 від 16.11.2021 на суму 30.096,29 грн;

№ РН-0002584 від 17.11.2021 на суму 27.773,26 грн;

№ РН-0002619 від 18.11.2021 на суму 14.759,04 грн;

№ РН-0002697 від 19.11.2021 на суму 13.847,63 грн;

№ РН-0003072 від 16.12.2021 на суму 184.114,04 грн;

№ РН-0003073 від 17.12.2021 на суму 191.201,72 грн;

№ РН-0003074 від 18.12.2021 на суму 177.188,15 грн;

№ РН-0003075 від 20.12.2021 на суму 150.257,52 грн;

№ РН-0003076 від 21.12.2021 на суму 103.841,10 грн;

№ РН-0003077 від 23.12.2021 на суму 140.412,43 грн;

№ РН-0003209 від 30.12.2021 на суму 156.455,96 грн;

№ РН-0000086 від 27.01.2022 на суму 267.913,91 грн;

№ РН-0000087 від 28.01.2022 на суму 101.493,86 грн;

№ РН-0000083 від 29.01.2022 на суму 199.577,14 грн;

№ РН-0000088 від 31.01.2022 на суму 236.187,00 грн;

№ РН-0000114 від 04.02.2022 на суму 126.689,70 грн;

№ РН-0000193 від 17.02.2022 на суму 3.650,05 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату отриманого товару здійснив частково в сумі 2.829.724,72 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 140.145,66 грн та за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 44.706,47 грн інфляційних втрат та 10.009,86 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Здійснення фактичної поставки товару підтверджує ту обставину, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у справі банківської виписки АТ «Укрсиббанк» за період з 01.02.2022-28.02.2022 та банківської виписки АТ «ПУМБ» за період з 29.11.2021 по 28.02.2022 вбачається, що відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 2.829.724,72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків від 28.02.2022 згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 140.145,66 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 140.145,66 грн.

28.09.2022 позивачем на адресу відповідача цінним листом (№ 0870007235490) з описом вкладення було надіслано претензію № 1 від 27.09.2022 про сплату заборгованості у сумі 140.145,66 грн. Вказану претензію не було вручено відповідачу та поштовим відділенням зв`язку повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару та наданих послуг в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару та наданих послуг в розмірі 140.145,66 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 44.706,47 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 140.145,66 грн за період з 01.03.2022 по 31.05.2024) та 10.009,86 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 140.145,66 грн за період з 18.02.2022 по 05.07.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10.009,86 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 44.663,52 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Петраграніт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6.056,00 грн слід зазначити наступне.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У поданій позивачем позовній заяві позивачем наведено, що позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.056,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» (замовник або клієнт») та адвокатом Корзаченко Володимиром Миколайовичем (виконавець, адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 15/06-21 (далі - договір № 15/06-21).

Відповідно до п. 1.1 договору № 15/06-21 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів замовника у будь-яких органах державної влади, у тому числі у правоохоронних органах, підрозділах Національної поліції України, органах прокуратури України, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, а також у Господарських судах України усіх інстанцій під час збору необхідних доказів, досудового врегулювання спору, підготовки до судового розгляду та власне судового розгляду справ щодо стягнення з контрагентів-боржників коштів, можливих штрафних санкцій, пені, штрафів, збитків, 3% річних та інфляційних втрат, а також судових витрат, а замовник зобов`язується оплатити правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

На представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» адвокатом Корзаченко Володимир Миколайович видано ордер серії АІ № 1254181 від 14.06.2024.

Підтвердженням того, що Корзаченко Володимир Миколайович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4365/10 від 25.11.2010.

Відповідно до п. 1.2 договору № 15/06-21 сторони погодили вартість однієї години роботи виконавця у розмірі 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» чи на відповідний рік.

Згідно з п. 4.1 договору за надання правничої допомоги замовник у безготівковій формі платіжним дорученням перераховує гонорар на рахунок виконавця, вказаний у реквізитах цього договору згідно із затратами, часом і сумою, які погоджені сторонами у розрахунку суми гонорару та в акті виконаних робіт, які розраховуються за кожним окремим контрагентом-боржником та одночасно є підтвердженням судових витрат замовника.

Відповідно до п. 4.2 договору сплата гонорару за надану правничу допомогу за цим договором здійснюються замовником на підставі рахунку-фактури виконавця, що складається згідно з підписаних сторонами актів виконаних робіт та погодженого розрахунку суми гонорару, протягом 3 (трьох) днів з моменту їх підсипання або ж протягом строку, визначеного у рахунку-фактурі.

24.06.2024 між сторонами погоджено розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу адвоката за договором, яка склала 6.056,00 грн.

24.06.2024 між замовником та виконавцем складено акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданої професійної правничої допомоги адвокатом) до договору, з якого вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 15/06-21 від 15.06.2021, адвокатом була надана правнича допомога, вартість якої становить 6.056,00 грн.

Виконавцем виставлено рахунок-фактуру № 031 від 24.06.2024 на суму 6.056,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжної інструкції № 228 від 28.06.2024 перерахував адвокату Корзаченко Володимиру Миколайовичу за надання правової допомоги кошти в сумі 6.056,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання та сплати правової допомоги позивачу на погоджену між клієнтом та виконавцем суму у розмірі 6.056,00 грн.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами та їх оплату, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 6.054,66 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Сервіс Груп» (04082, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, офіс 1; код ЄДРПОУ 44215842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петраграніт» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12; код ЄДРПОУ 40721940) 140.145 (сто сорок тисяч сто сорок п`ять) грн 66 коп. основного боргу, 10.009 (десять тисяч дев`ять) грн 86 коп. 3% річних, 44.663 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн 52 коп. інфляційних витрат, 3.027 (три тисячі двадцять сім) грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору та 6.054 (шість тисяч п`ятдесят чотири) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова