Рішення

від 21.08.2024 по справі 911/827/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/827/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до Глевахівської селищної ради (08631, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна, будинок 26, код ЄДРПОУ 04359146)

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 15% річних за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Глевахівської селищної ради про стягнення заборгованості за договором про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №312 від 14.03.2018.

Позивач просив стягнути з відповідача 773577,77 грн, що складається з 469337,50 грн заборгованість за спожиту електроенергію у жовтні грудні 2021 року на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»; 6071,72 грн пені, 151636,90 грн інфляційних втрат, 146531,65 грн 15% річних на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Ухвалою від 08.04.2024 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи клопотання позивача про визнання справи малозначною. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

До господарського суду 14.05.2024 через систему електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. Позивачем 20.05.2024 подано відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до суду позивач вказував, що між ним та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За даними ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, Глевахівську селищну раду віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 27.10.2021, що підтверджується листом ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» від 26.10.2021, копія якого долучена до справи. Позивачем 30.11.2021 направлено відповідачу на його юридичну адресу примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками. Факт споживання електричної енергії підтверджується даними комерційного обліку.

Позивач стверджував, що ним належним чином виконано свої зобов`язання, поставлено відповідачу електричну енергію на суму 882409,14 грн, що підтверджується актами купівлі продажу електричної енергії за жовтень 2021 року, листопад 2021 року та грудень 2021 року.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково, у розмірі 413071,64 грн. Тож заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову становила 469337,50 грн.

Поряд з цим позивач нарахував відповідачу пеню з 27.11.2021 по 23.02.2022, а також інфляційні втрати та 15% річних за період з 27.11.2021 по 29.02.2024.

Заперечення відповідача щодо позову

Глевахівська селищна рада частково визнала позов - основну заборгованості, що становить 469337,50 грн, яка виникла згідно Акту 017019 купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2021 року; суму пені у розмірі 6071,72 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 151636,90 грн.

Однак відповідач не визнав штрафні санкції (пеню) у 146 531,65 грн., адже не укладав письмової угоди (правочину) щодо неустойки у 15% річних. Враховуючи положенням статей 549 та 551 ЦК України, відповідач зазначив, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, і її розмір має встановлюватися договором.

Відповідач погодився, що між ним та позивачем дійсно укладений Договір №23/12/2021 від 23.12.2021 року, але викликає сумнів дійсність укладених додатків. Так, Комерційну пропозицію №4 від 10.06.2021 року (тобто за майже півроку до укладення Договору №23/12/2021 від 23.12.2021 року), де мова якраз йде про неустойку в 15% річних, Глевахівська селищна рада цілком не підписувала. Є підписаним з боку ради лише остання сторінка цієї Комерційної пропозиції.

Саме тому, відповідач стверджує, що неустойка у 15% річних є непогодженою сторонами (позивачем та відповідачем), а відтак нарахування її позивачем є незаконним та необґрунтованим.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Частиною шостою статті 64 Закону встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з положеннями частини восьмої статті 64 Закону, пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

До справи долучено копію договору про постачання електричної енергії, що укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.

До справи долучено копію комерційної пропозиції № 4 від 10.06.2021, яка є невід`ємним додатком до договору.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу положень частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином суд приймає твердження позивача та відповідача, що не суперечать один одному, про те, що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 469337,50 грн. Судом також було перевірено докази у справі та встановлено. що об`єми поставок підтверджуються долученими до позову копіями актів купівлі-продажу електроенергії № 015559 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року, № 016371 від 30.11.2021 за листопад 2021 року, №017019 від 31.12.2021 за грудень 2021 року.

У справі також наявні виставлені рахунки на оплату № 000004359146/09/010/22386 від 11.11.2021, № 000004359146/09/011/23761 від 13.12.2021, 000004359146/09/012/24459 від 12.01.2022 і виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджують факт часткової оплати спожитої електроенергії.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії у розмірі 469337,50 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені у період з 27.11.2021 по 23.02.2022 суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 6.1 комерційної пропозиції, що є додатком до договору, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судом перевірено здійснені позивачем нарахування та встановлено їх арифметичну правильність. Внаслідок цього суд стягує з відповідача пеню у розмірі 6071,72 грн.

Поряд з цим позивач заявив до стягнення 15% річних за період з 27.11.2021 по 29.02.2024. З урахуванням заперечень відповідача, у яких він не погодився з підставністю нарахування такого розміру відсотків річних, суд звертає увагу сторін на те, що

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.4 підписаної сторонами комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відхиляється судом аргумент відповідача про те, що оскільки ним підписувалася лише остання сторінка комерційної пропозиції, то пункт 7.4 комерційної пропозиції не вважається узгодженим. Дата підписання комерційної пропозиції також не має вагомої сили на можливість брати до уваги умови комерційної пропозиції, оскільки відповідно до пункту 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу, а не датою підписання паперового чи електронного примірника типового договору. Однак, умови комерційної пропозиції мають обов`язково враховуватися, оскільки вона є невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що закріплено на першій сторінці такої чинної угоди та розроблена відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що 15% річних не є штрафними санкціями в розумінні статей 549 та 551 ЦК України, оскільки відсотки річні в цьому випадку виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові у відповідності до статті 625 ЦК України. Можливість визначення іншого розміру відсотків річних прямо передбачена цією статтею.

Суд враховує також посилання позивача на те, що зазначені висновки узгоджуються з п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, з огляду на несвоєчасну та неповну оплату рахунків за спожиту електроенергію за період з 27.11.2021 по 29.02.2024 сума відсотків річних за ставкою 15%, що передбачена комерційною пропозицією становить 146531,65 грн і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач заявив до стягнення 151636,90 грн інфляційних втрат за період з 27.11.2021 по 29.02.2024. Відповідач визнав вказаний розмір нарахованих інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України та не заперечував проти їх стягнення.

Таким чином, суд здійснивши перевірку розрахунку встановив його правильність та вбачає за можливе стягнути з відповідача 151636,90 грн інфляційних втрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Глевахівської селищної ради (08631, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна, будинок 26, код ЄДРПОУ 04359146) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) 469337,50 грн заборгованості за спожиту електроенергію (на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк») 6071,72 грн пені, 151636,90 грн інфляційних втрат, 146531,65 грн 15% річних (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) та 11607,67 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз