Рішення

від 15.08.2024 по справі 914/622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024 Справа № 914/622/24

За позовом: Комунального підприємства «Ринок» Стрийської міської ради, м. Стрий Львівської області,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Череватого Ігоря Михайловича, с. Бережниця Львівської області

про: усунення перешкод в користуванні майном та звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Куликовець І.М. представник, Сепик В.М. - представник

від відповідача: Бідула Г.Д. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Ринок» Стрийської міської ради до Фізичної особи-підприємця Череватого Ігоря Михайловича про усунення перешкод в користуванні майном та звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 07.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 27.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 914/622/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023. В судовому засіданні 08.0.2024 оголошено перерву до 15.08.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач знаходиться на території комунального підприємства «Ринок» за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Кравецька, 2-4, без встановлених законом підстав та самовільно зайняв нежитлове приміщення № 9к в «М`ясному павільйоні», а тому зобов`язаний його звільнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень посилається п. 6-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2009 в редакції від 01.04.2022 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, прийнятої на виконання вказаного Закону, згідно яких договір оренди комунального майна, дія якого закінчилась під час воєнного стану, вважається пролонгованим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування воєнного стану.

Не погоджуючись з неведеними доводами у відзиві на позовну заяву, позивач подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що спірний договір є договором про надання послуг щодо забезпечення підприємця торговим місцем для ведення торгівлі (включає послуги з санітарного догляду, розвитку матеріально-технічної бази, обладнання торгового місця, тощо) та не є договором оренди.

В судовому засіданні 15.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено матеріалами справи, Комунальне підприємство «Ринок» (далі- КП «Ринок») засноване на комунальній власності територіальної громади міста Стрий Львівської області, засновником якого є територіальна громада міста Стрий в особі Стрийської міської ради.

Згідно п. 2.1 Статуту підприємство створене з метою задоволення потреб та інтересів громади міста, створення належних умов для всіх суб`єктів господарювання у процесі купівлі-продажу товарів на ринках комунальної форми власності міста, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.2 Статуту зазначено предмет діяльності підприємства, серед перелічено зокрема: надання продавцям місць для здійснення торгівлі, надання платних послуг з організації торгового процесу.

На балансі КП «Ринок» перебуває приміщення «М`ясного павільйону», яке розташоване за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Кравецька 2-4, що підтверджується довідкою №03-06/03-01 від 02.01.2024. Дане приміщення є власністю Стрийської міської територіальної громади в особі Стрийської міської ради..

03.12.2022 ФОП Череватий Ігор Михайлович (далі ФОП Череватий І. М./підприємець) звернувся до Комунального підприємства «Ринок» із заявою щодо надання йому в користування торгового місця №9 на 2023 рік терміном на 1 рік.

За результатами розгляду вказаної заяви між КП «Ринок» та ФОП Череватий І.М. 01.01.2023 було укладено Договір №9к про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок» (далі - Договір).

Предметом даного Договору було те, що КП «Ринок» надає «Підприємцеві» послуги ринку, шляхом надання йому права здійснювати на договірній основі торгівельну діяльність з торгового місця №9к в павільйоні для продажу м`яса та м`ясопродуктами на території КП «Ринок».

Згідно п. 4.1.1. Договору, Підприємець має право здійснювати торгівельну діяльність в межах торгового місця, отриманого в користування.

Відповідно до п. 6.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та триває до 31.12.2023.

Умовами Договору не передбачено продовження строку дії Договору та його автоматичну пролонгацію.

Так, ФОП Череватий І.М., знаючи, що строк дії договору завершується 31.12.2023, звернувся до КП «Ринок» із заявою від 18.11.2023, якою просив продовжити Договір №9к від 01.01.2023 року про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок» в м ясному павільйоні на 2024 рік.

У відповідь КП «Ринок» листом №142 від 24.11.2023 року повідомило ФОП Череватого І.М., що після закінчення строку дії Договору торговельні місця в м`ясному павільйонів м. Стрий, вул. Кравецька, 2-4 надаватися в користування не будуть у зв`язку з використанням приміщення в інших цілях.

Водночас запропоновано ФОП Череватому І.М. торговельні місця в м`ясному павільйоні по вул. Торговиця, 7.

Отримавши вказаного, ФОП Череватий І.М. звернувся до КП «Ринок» із новою заявою від 24.11.2023, якою просив передати йому в оренду приміщення м ясного павільйону (усього павільйону, а не лише одного торгового місця), що розташоване в АДРЕСА_1 строком на 10 років.

Також, 24.12.2023р. ОСОБА_1 направив в адміністрацію КП «Ринок» пакет документів на приватизацію м`ясного павільйону за адресою: м. Стрий, вул. Кравецька, 2/4.

КП «Ринок» листом від 08.12.2023 в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовило, повідомило Відповідача, що не є власником майна, а лише балансоутримувачем, а тому питання щодо передачі в оренду чи приватизації приміщення належить до компетенції власника будівлі, Стрийської міської ради.

Надалі 26.12.2023 ФОП Череватий І.М. повторно звернувся до КП «Ринок» із заявою про договору № 9к від 01.03.2023, що, як зазначає позивач, не передбачено умовами Договору.

У відповідь листом №1 від 02.01.2024 КП «Ринок» вкотре повідомило ОСОБА_1 , що торговельні місця в м`ясному павільйонів м. Стрий, вул. Кравецька, 2-4 надаватися в користування не будуть та запропонувало йому місце в спеціалізованому павільйоні для продажу м яса та м`ясопродуктів на території КП «Ринок» за адресою: м. Стрий, вул. Торговиця, 7 для проведення підприємницької діяльності.

Також, вказаним листом КП «Ринок» вимагало негайно звільнити торгове місце в м ясному павільйоні по вул. Кравецька 2-4.

Проте, ФОП Череватий І.М. не виконав вимоги КП «Ринок», не звільнив торгівельне місце в павільйоні по вул. Кравецька та фактично продовжує здійснювати торгівлю в павільйоні, як фізична особа підприємець, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про усунення перешкоди у користуванні майном та звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 39 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предметом позову у цій справі є звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення.

Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.(постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі №907/810/15).

Судом встановлено, що між КП «Ринок» та ФОП Череватий І.М. 01.01.2023 було укладено Договір №9к про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок».

Згідно чинного цивільного законодавства договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що .сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимок цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно д о статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним із видів договорів є договір найму.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до вимог ЦК України:

- предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Ц К України);

- за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Ц К України);

- договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 762 ЦК України);

- наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 773 ЦК України).

Врегулювання правовідносин між суб`єктами господарювання здійснюється також Господарським кодексом України, статтею 283 якого встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути: державні, та комунальні підприємства .або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частиною 1 статті 284 ГК України до істотних умов договору оренди, зокрема, віднесено: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 ГК України).

Статтею 285 Г К України, до основних права та обов`язки орендаря віднесено:

переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди; обов`язок використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; обов`язок берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; право орендодавця на відшкодування вартості орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до статті 286 Г К України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Як вбачається із змісту договору № 9к від 01.01.2023 про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок», укладеного між сторонами:

- предметом договору є майно, яке визначено індивідуальними ознаками і яке зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ);

- договір укладено щодо майна, яке перебуває у комунальній власності;

- майно, яке є предметом договору - торгове місце, передається відповідачу у володіння та користування;

- за користування майном встановлено фіксовану щомісячну плату;

- права та обов`язки за цим договором відповідають права та обов`язкам, які встановлено чиним законодавством для договору оренди;

- договір укладено на встановлений строк, підстави його припинення та дострокового розірвання відповідають тим підставам, які встановлено для договору оренди.

Таким чином, з врахуванням вищевказаних правових норм та змісту договору № 9к від 01.01.2023 про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок», укладеного між позивачем та відповідачем, такий договір за його правовою природою є договором оренди, предметом якого є оренда комунального майна, оскільки КП «Ринок» є комунальним підприємством, єдиним засновником та власником якого є Стрийська міська рада.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у:

- постанові від 13.02.2020 у справі № 921/109/19. відповідно до якого «визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття.(зміну, притінення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть договору) та дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договору»;

- постанові від 12.04.2018 у справі № 910/23064/16, відповідно до якого «право володіння означає юридично забезпечену можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу».

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, який на даний час продовжено до 13.05.2024. 13.04.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яким Кабінету Міністрів України надано додаткові повноваження щодо врегулювання орендних відносин державного та комунального майна на період дії в Україні воєнного стану, в тому числі щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», якою врегульовано особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану (звільнення, перерахунок орендної плати; припинення передачі в оренду державного майна; припинення, продовження строку дії договорів оренди).

Пунктом 5 постанови КМ України Постановою Кабінету Міністрів України від27.05.2022 № 634 встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22 викладено висновок про те, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-ІХ.

Доказів звернення балансоутримувача до відповідача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди з повідомленням орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону матеріали справи не містять.

Беручи до уваги наведене та відповідно до пункту 6-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2009 в редакції від 01.04.2022 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, прийнятої на виконання вказаного Закону, договір № 9к від 01.01.2023 про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок», як договір оренди комунального майна, дія якого закінчилась під час воєнного стану, вважається пролонгованим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування воєнного стану.

Відтак, право користування відповідачем торговим місцем № 9к у павільйоні для продажу м`яса та м`ясопродуктів на території КП «Ринок» за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Кравецька, 2-4, виникло на підставі договору № 9к від 01.01.2023 про надання в користування торгового місця на території КП «Ринок», що свідчить про відсутність самовільного зайняття ФОП Череватим І.М. вказаного нежитлового приміщення.

Крім того, відповідач належним чином виконує взяті на себе за договором зобов`язання та підтвердив свій намір використовувати нежитлове приміщення до закінчення строку дії договору протягом дії воєнного стану в Україні, про що ним подавались заяви 18.11.2023 та 28.12.2023.

Твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем усього приміщення вказаного павільйону території КП «Ринок» за адресою; Львівська обл., м. Стрий, вул. Кравецька, 2-4 - відсутні.

Беручи до уваги наведене та те, що позивач не довів належними доказами факту самовільного використання Відповідачем спірних приміщень, позовні вимоги про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном та звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Позивач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих відповідачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129,

232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного

господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.08.2024

СуддяБерезяк Н.Є.