Рішення

від 20.08.2024 по справі 922/1914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1914/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95) до Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина (61022, м. Харків, вул. Сумська, 35) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина, в якому просить:

- Стягнути Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина (ідентифікаційний код юридичної особи 24334467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (ідентифікаційний код юридичної особи 38000735) грошові кошти в розмірі 18233,17 грн., з яких: сума основної заборгованості 13255,74 грн., пені - 2360,61 грн., 3% річних 891,85 грн., інфляційні втрати 4085,58 грн.

- Стягнути Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина (ідентифікаційний код юридичної особи 24334467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (ідентифікаційний код юридичної особи 38000735) 3028,00 гривні як сплачений судовий збір за подання даної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (вх. № 1914/24) залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточнень щодо позовних вимог та їх обґрунтування; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

20.06.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 16069, в якій зазначає, що при поданні позову була допущена технічна описка при зазначенні договору, замість Договір № 285 купівлі-продажу електричної енергії від 15.11.2017 слід вважати правильним написання по тексту позову "Договір № 284 купівлі-продажу електричної енергії від 15.11.2017" у відповідному числі та відмінку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1914/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.06.2024 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти За закінченням терміну зберігання.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

15.11.2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 284 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник здійснює продаж споживачеві електричної енергії в межах встановленої (дозволеною) потужності в необхідному обсязі.

Постачальник зобов`язується Постачати електроенергiю Споживачу на перiод дii даного договору у вiдповiдностi з очiкуваннями місячними обсягами споживання електричної енергii, якi вказанi у Додатковій угодi № 1 до даного Договору. Щомiсяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати Споживачу Акт здачi-прийняття робiт (надання послуг) мiж Споживачем та Постачальником на підставі наданих Споживачем вiдомостей про споживання електричної енергiї (п. п. 2.3, 2.3.1, 2.3.2 договору).

Споживач зобов`язується щомiсяця, на пiдставi даних приладів облiкy елекгроенергiї, не пiзнiше встановленої дати оформлювати та надавати Постачальнику вiдомостi про факгичні обсяги спожитої електричноi енергii. Щомісячно до 10-го числа мiсяця, наступного за звiтним, пiдписати Акт здачi-прийняття робiт (надання послуг) за звітний період. Проводити оплату за електричну енергії відповідно до додаткової угоди №2 до даного договору. Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за графіком, обумовленим в додатковій угоді № 2 до цього договору (п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3., 3.1 договору).

Фактичний обсяг спожитої електроенергii вiдображаеться у акті здачi-прийняття робiт (надання п`ослуг), який формується не пiзнiше 10-го (десятого) числа мiсяця, наступного за розрахунковим (п.4 додаткова угода №1 від 15.11.2017 року).

Умовами додаткової угоди № 2 від 15.11.2017 року до Договору № 284 від 15.11.2017 року передбачено, що розрахунок за спожиту електроенергiю здійсюється за ціною - собiвартiсть плюс 5% (собівартість: цiна закупки 1 кВт*г ДП «ЕНЕРГОРИНОК») * передача 1 кВт*г. по мережам АК «ХАРКIВОБЛЕНЕРГО»).

Порядок розрахункiв за електричну енергiю: споживач сплачує 100 % заявленого обсягу електроенергiї до 30-го числа мiсяця, що передує розрахунковому мiсяцю. Остаточний розрахунок виконується Споживачем по фактичному споживанню електроенергii згiдно Акту виконаних робiт до 10-го числа мiсяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. п. 6.1, 6.2 договору договiр набирає чинності з 01 сiчня 2018 року i дiє до 31 грудня 2018 року. Якщо за мiсяць до закiнчення тepміну дiї договору жодною iз сторін не буде заявлено про припинення його дiї або перегляд його умов, договiр вважається продовженим на настyпний календарний piк.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним було передано, а відповідачем отримано електричної енергії на загальну суму 238885,85 грн. Даний факт підтверджується Актом звіряння за період з 01.01.2022 року по 16.05.2024 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року, довідкою про фактичні обсяги купівлі електричної енергії АК "Харківобленерго", яка долучена до позову.

Позивач також зазначає, що умовами додаткової угоди № 2 від 15.11.2017 року до Договору № 284 від 15.11.2017 року передбачено наступний порядок розрахунків, а саме: 1-й платіж. Споживач сплачує 100% заявленого обсягу електричної енергії до 30-го числа розрахункового місяця (пункт 3).

А отже, у відповідності до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 15.11.2017 року Договору, Споживач до 28.02.2022 року повинен був здійснити оплату у сумі 74554,56 грн. Проте, зазначену оплату відповідач здійснив не в повному обсязі, а тому за ним утворилась заборгованість у розмірі 13255,74 грн.

Пунктом 4.5 Договору передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату коштів, передбачених пунктом 3.3 даного Договору, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 2360,61 грн., 3% річних у розмірі 891,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4085,58 грн. (згідно статті 625 ЦК України).

Отже, обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "ЕНЕРГО Х" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від Постачальника електричної енергії повинна проводитись Споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ТОВ Перлина в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати в повному обсязі спожитої електричної енергії не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ ЕНЕРГО Х в частині примусового стягнення з відповідача 13255,74 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу електроенергії №284 від 15.11.2017 року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 891,85 грн. за період з 05.03.2022 по 31.05.2024 та інфляційних втрат у розмірі 4085,58 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ ЕНЕРГО Х про стягнення 3% річних у розмірі 891,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4085,58 грн., є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені за період з 05.03.2022 по 04.09.2022 у сумі 2360,61 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату коштів, передбачених пунктом 3.3 даного Договору, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні було введено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року на 90 діб, який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та діє до цього часу.

Відповідно до п. 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 наведеного закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Отже відповідно до положень ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", зокрема в частині п. 16 цієї Постанови, яким НКРЕКП в межах наданих їй законом повноважень, тимчасово зупинила на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, у тому числі позивачем у даній справі ТОВ «Енерго Х».

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є обов`язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, нараховано відповідачу пеню у сумі 2360,61 грн за період з 05.03.2022 по 04.09.2022 (період дії воєнного стану в Україні).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2360,61 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором купівлі-продажу електроенергії №284 від 15.11.2017 року у сумі 13255,74 грн., 3% річних у сумі 891,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 4085,58 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2360,61 грн. - суд відмовляє у задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2680,91 грн. Судовий збір у розмірі 347,09 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями1,4,12,20,73,74,76-79,86,123,129,236-238,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина (61022, м. Харків, вул. Сумська, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 24334467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, ідентифікаційний код юридичної особи 38000735) суму основної заборгованості у розмірі 13255,74 грн., 3% річних у розмірі 891,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 4085,58 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2680,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2360,61 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, ідентифікаційний код юридичної особи 38000735).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина (61022, м. Харків, вул. Сумська, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 24334467).

Повне рішення складено "20" серпня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1914/24