Постанова

від 13.08.2024 по справі 917/1886/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1886/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Лейковська А. О.,

відповідача - Євенко Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024 (судді: Здоровко Д. М. - головуючий, Білоусова Я. О., Крестьянінов О. О.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 (суддя Ківшик О.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпос"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про припинення податкових застав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпос" (далі - ТОВ "Іпос") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) про:

- припинення податкової застави (номер запису про обтяження 44164163), накладеної на частину будівель підсобного господарства за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Соснівка, вул. Панфіловців (на підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.11.2022 вул. Панфіловців перейменована на вул. Третяка Іллі), буд. 30, що в цілому складається зі свинарника № 1 літ. "А1, а, а1", загальною площею 1 636, 7 м2; свинарника № 3 літ. "Б, б, б1", загальною площею 1 670, 8 м2; свинарника № 4 літ. "Г1, г", загальною площею 970, 5 м2; будівлі теплиці літ. "Ж1", загальною площею 23,9 м2; насосної літ. "И", загальною площею 7 м2; насосної літ. "К", загальною площею 30,7 м2; свинарника № 2 літ. "Л", загальною площею 1 664, 2м2; складу літ. "О", загальною площею 78,5м2; льоху літ. "П", загальною площею 19,2 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450381153224) (далі - податкова застава (номер запису про обтяження 44164163));

- припинення податкової застави (номер запису про обтяження 52078348), накладеної на частину будівлі ковбасного цеху загальною площею 111,6 м2, за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Соснівка, вул. Третяка Іллі, 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2810726353020).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав нерухоме майно на електронних торгах, що підтверджується наданими документами та сплатив його вартість і відповідні платежі, отже податкова застава на таке майно згідно з нормами чинного законодавства, зокрема, податкового кодексу України, підлягає припиненню.

1.3. ГУ ДПС у Полтавській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, зокрема, на те, що у зв`язку із наявністю у попереднього власника майна ОСОБА_1 податкового боргу та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень нерухомого майна, то відсутні законні підстави для припинення обтяження та вилучення з податкової застави нерухомого майна, описаного в акті опису від 27.09.2021 № 83/16-31-13-04-23.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024 позовні вимоги задоволені, припинено податкові застави (номери записів про обтяження 44164163 та 52078348), накладені на частину будівель підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що позивач придбав на електронних торгах 2 об`єкти нерухомості (протоколи від 14.09.2023), а 18.09.2023 приватним виконавцем складено акти про проведені електронні торги, доказів оспорення та скасування яких не надано.

Виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про виконавче провадження", суди дійшли висновку, що особа, яка придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024, ГУ ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 2 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини справи, які впливають на результат даної справи, а також у зв`язку із необхідністю відійти від висновку Верховного Суду, застосованого судами попередніх інстанцій.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 (попереднього власника нерухомого майна) податкового боргу та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень нерухомого майна, на даний час відсутні законні підстави для припинення обтяження та вилучення з податкової застави нерухомого майна, яке описане в акті опису майна від 27.09.2021.

Крім того щодо продажу на електронних торгах майна, яке перебувало у податковій заставі відповідно до акта опису від 27.09.2021, то скаржник зазначив, що інформація про проведення електронних торгів до ГУ ДПС у Полтавській області не надходила.

Отже, опис та внесення нерухомого майна ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Полтавській області здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства і у контролюючого органу відсутні законні підстави для припинення податкової застави у зв`язку з відсутністю відповідного документа, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, як це передбачено положеннями статті 93 Податкового кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Іпос", заперечуючи проти її задоволення, вказує на законність судових рішень та необґрунтованість доводів скаржника, який зазначаючи про необхідність для відступу від висновків Верховного Суду не навів ані таких висновків, ані відповідних постанов Верховного Суду, в яких такі висновки викладено, а посилання на порушення судами норм процесуального права не відповідають дійсності.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Іпос" є власником двох об`єктів нерухомого майна, яке було придбано на електронних торгах.

Так, 09.08.2023 проведені електронні торги щодо нерухомого майна - частину будівель підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 на платформі Державного підприємства "СЕТАМ" (лот № 531335), за результатами яких 14.09.2023 оформлено протокол № 592770, згідно якого учасник № 2 - ТОВ "Іпос" є переможцем торгів та відповідно покупцем лоту № 531335.

На виконання вимог протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 592770 ТОВ "Іпос" перераховано 240 400, 00 грн ПДВ та 1 129 880,00 грн на депозитний рахунок приватного виконавця як оплату за лот № 531335 згідно з протоколом від 14.09.2023 № 592770.

На підставі протоколу від 14.09.2023 № 592770 приватним виконавцем 18.09.2023 складено акт про проведені електронні торги, з якого вбачається, що приватним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснено реалізацію через електронні торги арештованого майна боржника - ОСОБА_1 , а саме: частини будівель підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450381153224.

На підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В. М., ТОВ "Іпос" є власником нерухомого майна - частини будівель підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450381153224.

18.09.2023 постановою приватного виконавця про зняття арешту з майна ВП № 64972584 знято арешт з частини будівель підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 450381153224, що належав боржнику - ОСОБА_1 .

Також суди установили, що 08.08.2023 проведені електронні торги щодо частини ковбасного цеху, загальною площею 111,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 532095), за результатами яких учасник № 5 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпос" є переможцем торгів та відповідно покупцем лоту № 532095.

На виконання вимог протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 592703 ТОВ "Іпос" 14.09.2023 перерахувало 64 000, 00 грн на рахунок боржника як суму ПДВ та 300 800, 00 грн на депозитний рахунок приватного виконавця як оплату за лот № 53209, згідно з протоколом від 14.09.2023 № 592703.

На підставі протоколу від 14.09.2023 № 592703 приватним виконавцем 18.09.2022 складено акт про проведені електронні торги, з якого вбачається, що приватним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснено реалізацію через електронні торги арештованого майна боржника - ОСОБА_1 , а саме: частини будівлі ковбасного цеху загальною площею 111,6 м2, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Дощенко О. В. № 1025, ТОВ "Іпос" є власником нерухомого майна - частини ковбасного цеху, загальною площею 111, 6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18.09.2023 постановою приватного виконавця про зняття арешту з майна ВП № 64972584 знято арешт з частини будівлі ковбасного цеху загальною площею 111,6 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , що належали боржнику - ОСОБА_1

18.09.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Доіценко О. В., видано свідоцтво за реєстр. № 1025, на підставі якого ТОВ "Іпос" набуло у власність нерухоме майно.

4.3. Разом з цим, суди вказали на те, що як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосовно нерухомого майна, набутого ТОВ "Іпос" з електронних торгів, наявні зареєстровані обтяження у виді податкової застави.

Так, на підставі акта опису майна від 27.09.2021 № 83/16-31-13-04-23, виданого ГУ ДПС у Полтавській області, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано податкові застави на нерухоме майно (номери записів про обтяження 44164163 та 52078348), боржником за якими є ОСОБА_1 - колишній власник нерухомого майна, реалізованого на електронних торгах, яке придбало ТОВ "Іпос".

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Іпос" до ГУ ДПС у Полтавській області про припинення податкових застав (номери записів про обтяження 44164163 та 52078348).

4.5. За змістом пункту 14.1.155. статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Стаття 93 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 Податкового кодексу України).

Податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені Податковим кодексом України, сум грошових зобов`язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов`язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв`язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акта опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15, на який також посилалися суди попередніх інстанцій.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що як вбачається із матеріалів справи, до ТОВ "Іпос" не застосовувалася податкова застава і товариство є добросовісним набувачем нерухомого майна, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів в межах виконавчого провадження.

Процедура та результати електронних торгів ніким не оспорені та є дійсними.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на пункти 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, якими визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

За змістом статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 391 вказаного Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суди установили, що ГУ ДПС у Полтавській області не спростовує підстави набуття права власності на спірне майно ТОВ "Іпос".

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Іпос" є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження, що перешкоджає позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Отже, суди вказали на те, що оскільки податкова застава не пов`язана з особою позивача, стосується майна, яке придбано на електронних торгах, порушує права власника на розпорядження цим майном, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного нерухомого майна, що узгоджується із висновками, викладеними, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, від 27.06.2023 у справі № 907/562/22.

4.7. ГУ ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з висновками судів, оскаржило судові рішення з підстави, передбаченої у пунктах 2 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи, які впливають на результат даної справи та у зв`язку із необхідністю відійти від висновку Верховного Суду, застосованого судами попередніх інстанцій

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і № 818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).

Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Проте скаржник у касаційній скарзі у контексті положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, а саме не навів причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних запереченнях висновків Верховного Суду, врахованих судами попередніх інстанцій. Скаржник взагалі не навів постанов Верховного Суду, від висновків, викладених в яких він вважає за необхідно відступити, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову.

Звідси підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження; посиланням на інші підстави касаційного оскарження скаржник касаційну скаргу не обґрунтовував.

4.8. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, за змістом вказаної норми достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник вважає, що суди не дослідили обставини справи, які впливають на результат даної справи, вказуючи на те, що у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 (попереднього власника нерухомого майна) податкового боргу та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень нерухомого майна, а тому відсутні законні підстави для припинення обтяження та вилучення з податкової застави нерухоме майно , описане актом опису майна від 27.09.2021 № 83/16-31-13-04-23.

Водночас скаржник не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що суди не дослідили всіх доказів, а тому колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про наявність підстав для скасування судових рішень із вказаної заявником скаржником підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 у справі № 917/1886/23 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - залишити без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 у справі № 917/1886/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак