Рішення

від 21.08.2024 по справі 153/960/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа153/960/24

Провадження2/153/235/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Агротемп плюс», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою було виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстрацію права власності проведено на підставі свідоцтва про право на спадщину, серії та номер №2418 від 31 жовтня 2017 року. Крім того, 16 березня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір оренди вищевказаної земельної ділянки. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельної ділянки є Приватне підприємство «Агротемп плюс», орендодавцем ОСОБА_1 , договір оренди укладено 23.10.2018 року на строк до 23.10.2038 року.

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у

Вінницькій області, наданої у листі №0501.4-1010/05.2-24 від 16.02.2024 ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні не документувався.

Таким чином, всупереч положенням ч.4 ст.81 Земельного кодексу України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час. За вказаних обставин, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст.13,14,41 Конституції України, ст.ст.80,81,145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд припинити право власності ОСОБА_1 , громадянина російської федерації на 1/3 земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, яка розташована на території Ямпільської міської ради, шляхом їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 31 липня 2024 року.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Могилів-Подільської окружної прокуратури Радько С.Б. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

ПредставникГоловного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення зі змісту яких встановлено, що представник просив розгляд справи провести у їх відсутність, задовольнити позовну заяву. Пояснення мотивовано тим, що ОСОБА_1 будучи громадянином російської федерації порушив національне законодавство України, оскільки упродовж року після набуття права власності на 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, не здійснив її відчуження. За таких підстав вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку визначеному ст.145 Земельного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Агротемп плюс», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалисправи,судом встановлено,що 31жовтня 2017року ОСОБА_1 буловидано свідоцтвопро правона спадщинуза закономна 1/3частку земельноїділянки з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія свідоцтва про право на спадщину за законом №2418 (а.с.29).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером про земельну ділянку з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, власником 1/3 частки вищезазначеної земельної ділянки починаючи з 31 жовтня 2017 року є ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка передана в оренду Приватному підприємству«Агротемп плюс»,(а.с.30-32).

З інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майна,за відповідачем ОСОБА_1 ,який єгромадянином російськоїфедерації,зареєстровано правовласності на1/3частку земельноїділянки з кадастровимномером 0525681600:06:002:0198,площею 1,7793га, напідставі свідоцтвапро правона спадщину№ 2418від 31.10.2017року. Крімтого зінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майнавбачається,що щодовказаної 1/3частки земельноїділянки зареєстрованоправа орендина підставідоговору,укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Агротемпплюс»(а.с.14-17).

Згідно повідомлення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області №0501.4-1010/05.2-24 від 16 лютого 2024 року громадянин рф ОСОБА_2 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, тимчасовим посвідченням громадянина України, чи будь яким іншим документом, що посвідчує громадянство України не документувався. 10 жовтня 2014 року був документований посвідкою на постійне проживання в Україні. (а.с.24-25).

Керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області лист №53/1-3795 вих-23 від 09.08.2023, в якому повідомив про виявлені порушення ст.ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою про вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 53/1-4948вих-23 від 16.10.2023 року повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору (а.с.18-23).

Оцінюючи вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані позивачем всі докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову.

У даній справі існує спір про перебування у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 статті 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з частиною першою статті 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У статті 378 ЦК України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до частини другої статті 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з частиною третьою статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з частиною четвертою статті 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до пункту "д" статті 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до пункту "в" частини першої статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з частиною четвертою статті 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

При вирішенні спору суд враховує сталу практику ЄСПЛ щодо захисту права власності, де у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Як вище зазначено, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов`язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

ОСОБА_1 будучи громадянином іноземної держави, протягом року з моменту переходу права власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером: 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (колишня територія Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області) та перебуває в оренді ПП «Агротемп плюс» - не відчужив її, чим порушив вимоги ч.4 ст.81 ЗК України, тому позовні вимоги щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянки шляхом її конфіскації підлягає до задоволення. З огляду на наявну справедливу рівновагу між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, який мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

При цьому чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Отже, в даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Що стосується підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі, суд встановив наступне.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. До повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області належить подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, керівник органу прокуратури у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник органу прокуратури подає до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 924/349/18, від 03 травня 2022 року у справі № 932/2250/21, від 07 червня 2022 року у справі № 209/2263/21.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

У справі, що розглядається Могилів-Подільська окружна прокуратура, звертаючись до суду з позовом, належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не зверненні до суду із відповідним позовом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 22, 81, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Могилів-Подільськоїокружної прокуратури,Головного управлінняДержгеокадастру уВінницькій областідо ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруПриватне підприємство«Агротемп плюс», проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом конфіскації - задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видане 10 жовтня 2014 року, видавник орган 0501, країна громадянства російська федерація на 1/3 частку земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0525681600:06:002:0198, площею 1,7793 га, яка розташована на території Ямпільської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видане 10 жовтня 2014 року, видавник орган 0501, країна громадянства російська федерація на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м.Вінниця, вул.Монастирська, 33, IBAN UA 568201720343110002000003988, Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Могилів-Подільська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул.Покровська,5, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, адреса електронної пошти: vinnytsia@land.gov.ua, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видане 10 жовтня 2014 року, видавник орган 0501, країна громадянства російська федерація.

Третя особа: Приватне підприємство «Агротемп плюс», місцезнаходження вул.Соборна,59м.ЯмпільМогилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті,код ЄДРПОУ33716759.

Суддя : М.М.Дзерин