Справа № 302/1061/24
Провадження№ 2/302/335/24
Номер рядка звіту 61
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року селище Міжгір`я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємиця), через представницю адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулась до суду з вказаним позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (далі Міжгірська селищна рада, рада, відповідач), який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області помер її чоловік ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшла земельна ділянка площею 0,5337 га в урочищі «Берег» на території Міжгірської територіальної громади Хустського району (раніше Вучківської сільської ради Міжгірського району) Закарпатської області. Позивачка єдина прийняла спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через неподання спадкоємцем оригіналу державного акту на право приватної власності на землю та через відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на зазначене вище нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила визнати за нею право власності на згадану земельну ділянку в порядку спадкування за законом до майна померлого чоловіка ОСОБА_2
05 серпня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивачка в підготовче засідання не з`явилась.
Представниця позивачки адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 19 серпня 2024 року, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який доводився позивачці чоловіком. Зазначені обставини доводяться свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 03 червня 1978 року Районним відділом ЗАГСу в с. Міжгір`я (а.с. 8) та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10 лютого 2023 року Міжгірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6). Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_2 за ним відкрилась спадщина.
На час смерті ОСОБА_2 постійно проживав разом з дружиною ОСОБА_1 1958 р.н. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 2312, виданою 20 липня 2023 року Виконкомом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (а.с. 10). З вказаної довідки також слідує, що більше ніхто, окрім позивачки, зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав. Відповідно до статті 1221 ЦК України зазначене місце є місцем відкриття спадщини за ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 мали одну спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 07.01.1982 Районним відділом ЗАГСу с. Міжгір`я (а.с. 9).
22 липня 2023 року за спадкодавцем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 було зареєстровано спадкову справу, що доводиться Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22.07.2023 за № 70978338 (а.с. 7).
З врахуванням положень статей 1222, 1223, 1258 та 1261 ЦК України у ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_4 (донька) у зв`язку з відкриттям спадщини за ОСОБА_2 , враховуючи відсутність заповіту, виникло право на спадкування, вони стали спадкоємцями та належали до першої черги спадкоємців за законом.
ОСОБА_4 , заявою, посвідченою 10 липня 2023 року консульським агентом Генерального консульства України в Любліні, відмовилась від прийняття спадщини за ОСОБА_2 на користь своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ст. 1273 та 1274 ЦК України).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №004559 від 17.02.2004 ОСОБА_2 був власником земельної ділянки, розташованої в урочищі «Берег», площею 0,5337 (а.с. 16, 17). Згідно з приписами статті 1218 ЦК України зазначена ділянка увійшли до складу спадщини за ОСОБА_2 .
Відтак, з врахуванням положень статей 1268-1270 та 1273-1275 ЦК України єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину за ОСОБА_2 є позивачка ОСОБА_1 , котра відповідно до приписів статей 1296-1298 ЦК України має право й обов`язок отримати свідоцтво про право на спадщину щодо нерухомого майна земельних ділянок, належних спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Позивачка не мала в наявності оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004559 від 17.02.2004, засвідчена копія такого була їй надана відділом № 3 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 10.04.2024 № 304/225-24-0.36,3 (а.с. 15-17).
ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, якому надала засвідчену копію державного акту. Останньою їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Приватний нотаріус постановила відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 15 червня 2024 року на а.с. 12.
Факт відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про зареєстроване право власності ОСОБА_2 підтверджується інформаційною довідкою від 15.06.2024 за № 383052044 (а.с. 13).
Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Чинним на час видачі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004559 від 17.02.2004 законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначений акт, оформлений згідно з актуальними нормативними вимогами, відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 11.06.2003) і був єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказаний державний акт є документом, який достовірно підтверджував належність згаданої земельної ділянки на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 й доводить їх належність до складу спадщини.
Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця першої черги за законом за її померлим чоловіком ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, земельної ділянки площею 0,5337 га для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в урочищі «Берег» згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004559 від 17.02.2004.
Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 .
Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.
Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.
Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ
Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 право власності на земельну ділянку площею 0,5337 га для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в урочищі «Берег», згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 004559 від 17.02.2004, в порядку спадкування за законом за померлим чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.
Головуючий суддя О.І. Повідайчик
Суд | Міжгірський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2024 |
Оприлюднено | 22.08.2024 |
Номер документу | 121126683 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Міжгірський районний суд Закарпатської області
Повідайчик О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні