Рішення

від 19.08.2024 по справі 337/801/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 337/801/24

Номер провадження 2/337/780/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря Трегуб Т.В.

представник позивача- Савченко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року представник Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати відповідача повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,5803 га. з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, в районі с. Нижня Хортиця, шляхом складання акту приймання-передачі та стягнути понесені витрати зі сплати судового збору, в обґрунтування позову зазначив, що строк договору оренди закінчився 26.06.2020 року, до закінчення строку дії договору відповідач не повідомляв Запорізьку міську раду про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а тому наявні усі підстави для повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав, в клопотанні про витребування доказів представник відповідача зазначив, що в травні 2020 року відповідач направляв лист-повідомлення із проектом договору оренди землі у поштову скриньку для приймання поштової кореспонденції, що була встановлена позивачем у період дії карантину.

Ухвалою суду від 6 травня 2024 року за клопотанням представника відповідача витребувані докази.

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року справа призначена до розгляду.

У судове засідання представник відповідача та відповідач не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, поштові відправлення на ім`я відповідача були повернуті, оскільки адресат за зазначеною адресою не мешкає, у зв`язку з чим оголошення про виклик відповідача було розміщено на сайті суду, представник відповідача отримала СМС-повідомлення відповідно до наданої заяви, що підтверджено довідкою. Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного документу судові повітки на ім`я представника відповідача та відповідача, інтереси якого вона представляє, були доставлені завчасно через систему ЕС.

Причини неявки представник відповідача та відповідач суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.

З урахуванням думки представника позивача, який наполягав на розгляді справи, проти заочного розгляду заперечив, враховуючи вимоги ч.6, п.2 ч.8 ст.128, ч.5 ст.130, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися до судового засідання.

Представник позивача вважав заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, жодним доказом з боку відповідача не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вислухавши доводи представника позивача, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що між Запорізькою міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі за № 041026101852, що був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 26.07.2010 року, відповідно до якого, Запорізькою міською радою надано, а ОСОБА_1 прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5803 га з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067.

За умовами укладеного договору оренди землі Орендодавець відповідно до рішення сорокової сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 113/2 від 19.05.2010р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для облаштування прибережної смуги шляхом озеленення та берегоукріплення, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, в районі с. Нижня Хортиця, яка є вільною від забудови.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі, договір укладається на десять років.

Пунктом 30 Договору оренди землі встановлено обов`язки Орендаря, зокрема:

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди землі, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

- після закінчення строку дії договору оренди землі, договір поновити, або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою в належному стані.

Отже, відповідно до п.8 Договору оренди землі строк його дії закінчився 26.06.2020, натомість на теперішній час земельна ділянка відповідачем не повернута.

Згідно п.33 Договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому фактичне продовження користування майном, після закінчення строку дії даного Договору, не є підставою для поновлення договору (п.34 Договору оренди землі).

Отже, на теперішній час між сторонами виникає спір щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність Запорізькій міській раді відповідачем.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267св21), від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813св23) та інших.

Згідно листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради №4384/01/01-07/6538 від 21.12.2023, рішень стосовно поновлення договорів оренди землі гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067, не готувалось та на розгляд сесії Запорізької міської ради не надавалось.

08.01.2024 Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу № 07/02-11/0067 від 08.01.2024 про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067, яка до теперішнього часу залишена без задоволення.

Відповідно до даних, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомості.

При вирішенні позовних вимог, суд враховує, що при укладенні договору сторони погодилися на припинення дії договору оренди землі, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено (п.33 цього договору), що відповідає умовам припинення договору, що наявні в ст.31 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Вимога щодо умови повернення земельної ділянки визначена п. 20 Договору оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, орендована земельна ділянка Запорізькій міській раді не поверталась та на теперішній час залишається у незаконному воловід дні відповідача.

Натомість, єдиною законною підставою для продовження користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, після закінчення договору оренди землі, могла бути є додаткова угода про поновлення його дії, що узгоджується з правовим висновком, який викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору не повідомляв Запорізьку міську раду про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, що підтверджується листом департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради №13-32/21 від 11.01.2024.

Доводи представника відповідача про звернення відповідача в період дії карантину до Запорізької міської ради з листом-повідомленням та проектом додаткової угоди через поштову скриньку для звернень, є голослівними, жодним доказом не підтвердженні. За клопотанням представника відповідача у Запорізької міської ради були витребувані докази щодо такого звернення. Відповідно до листа від 17 травня 2024 року за підписом директора департаменту (апарату) виконавчого комітету міської ради за період з травня 2022 року по січень 2024 року звернень від ОСОБА_2 стосовно поновлення/укладення договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067 в системі автоматизованого документообігу «CityDoc» сектору реєстрації та обробітки кореспонденції відділу діловодства департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради не значиться. Відповідно до листа від 17 травня 2024 року за підписом начальника відділу по роботі із зверненнями громадян та з питань доступу до публічної інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради в електронній базі «Реєстрація письмових звернень громадян» відпрацьовано пошук заяв громадянина ОСОБА_1 щодо укладення Договору оренди землі з відповідним кадастровим номером. Згідно листа від 23 травня 2024 року за підписом директора Департаменту управління активами Запорізької міської ради у період з 07.12.2022 року (дата створення департаменту) по 31.01.2024 року , зокрема через скриньку для приймання поштової кореспонденції не надходила кореспонденція від ОСОБА_2 або третіх осіб з пропозицією поновлення укладення договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067.

Отже, суд вважає доведеним, що відповідач у встановленому законом порядку не скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі та не уклав у встановленому законом порядку додаткову угоду про його поновлення.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до правового висновку, що викладено в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 173/1056/20 (провадження № 61-21355св21) встановлення судом факту не звернення до Головного управління Держгеокадастру до спливу строку договору оренди з повідомленням про поновлення такого договору означає, що відповідач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Враховуючи, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, оскільки відповідно до положень ст.ст. 31, 33 Закону України "Про оренду землі" та п.33 Договору, вказаний договір оренди землі є припиненим та вичерпав свою силу, враховуючи положення 1 ст.785 ЦК України, згідно яких у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі та п. 20 Договору оренди, укладеного між сторонами, за яким після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку - суд вважає, що земельна ділянка підлягає поверненню Запорізькій міській раді.

Запорізька міська рада відповідно до вимог п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо земельних ділянок комунальної власності. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою м. Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Отже суд вважає заявлені позовні вимоги, законними, обґрунтованими, жодним доказом з боку відповідача не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 261, 263-265,268,273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), повернути Запорізькій міській раді (юридична адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915) земельну ділянку загальною площею 0,5803 га. з кадастровим номером 2310100000:06:019:0067 яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, в районі с. Нижня Хортиця, шляхом складання акту приймання-передачі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 02140892, рахунок платника НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.08.2024.

Суддя: Л.Г. Салтан