Ухвала

від 21.08.2024 по справі 154/1885/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/1885/24

1-кп/154/460/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030510000213 від 01.03.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Острівок Володимирського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 09.02.2024, близько 11 год. 32 хв., достовірно знаючи, що на території України діє воєнний стан, котрий введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», продовжений строк дії воєнного стану з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжений строк дії воєнного стану з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжений строк дії воєнного стану з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 строком на 90 діб Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України №2738-ІХ від 16.11.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб Указом Президента України №25/2023 від 01.05.2023, який затверджено Законом України № 3057-IX від 02.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 14.02.2024 строком на 90 діб Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №356429-IX від 06.02.2024, перебуваючи всередині приміщення магазину ТЦ «Пан Буд», розміщеного за адресою: Волинська область, місто Володимир, вулиця Тараса Шевченка, 15, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом та раптово виниклим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, таємно викрав з полиці вказаного магазину лазерний вимірювач відстані марки «Tekhmann» моделі TDM-70 (852585) серійний номер: 001ТОТКЕ-11.21-0000212, вартістю 1299,00 грн., чим спричинив ПП «Пан Буд» майнову шкоду на вказану суму.

Вищевказані дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття кримінального провадження за фактом вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, посилаючись на те, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким крадіжки на суму, що не перевищують 3028,00 грн, віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника надав свою згоду на закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.

При цьому обвинуваченому судом було роз`яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду в загальному порядку.

Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти заявленого клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов таких висновків.

Так, на час вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн. (3028 грн. х 50%).

Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У нормах Кримінального кодексу України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2024 році на час, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_5 діяння, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 302 грн 80 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 302 грн. 80 коп., то наставала кримінальна відповідальність.

Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 302 грн 80 коп на час вчинення інкримінованого ОСОБА_5 діяння, кваліфікувалося за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 302 грн 80 коп - за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад в умовах воєнного стану) - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України.

З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028,00 грн (1514 х 2), а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_5 діяння тому, що вартість майна, у здійсненні крадіжки якого він обвинувачується, згідно обвинувального акта становить 1299,00 грн, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028,00 грн).

Оскільки згідно обвинувального акта сума викраденого ОСОБА_5 майна становить 1299,00 грн, то вказані дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Як було зазначено вище кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Так ч.1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього, суд вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України слід закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12.03.2024, слід скасувати.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 2-5 КК України, ст.ст. 284, 369-372,376,479-2 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2024 року за №12024030510000213 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, закрити з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12.03.2024.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- лазерний вимірювач відстані марки «Tekhmann», моделі TDM-70 ( НОМЕР_1 ) серійний номер: НОМЕР_2 та коробку від нього, які зберігаються в камері схову Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - повернути за належністю ТЦ «Пан Буд»;

- відеозапис на оптичному диску - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- зразок букального епітелію ОСОБА_5 , який зберігається в камері схову Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - знищити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1