Ухвала

від 21.08.2024 по справі 949/1447/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1447/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувшиматеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Миляцької сільської ради Сарненського Рівненської області, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Рибченка А.О., що діє на підставі ордеру серії ВК №1138840 від 05 серпня 2024 року, звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Згідно частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуальногокодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуальногокодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог частини 3 статті 294 Цивільного процесуальногокодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява (заява) за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуальногокодексу України, а також вимогам статті 95 цього Кодексу.

Встановивши, що заяву було подано без додержання вимог статей 175, 177 Цивільного процесуальногокодексу України, ухвалою від 12 серпня 2024 року заявнику було надано п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних в ній недоліків.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 12 серпня 2024 року від представника заявника - адвокат Рибченка А.О. на адресу суду надійшла уточнена заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та у відповідності до вимог частини 2 статті 182 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, письмове клопотання про виклик свідків.

Однак, інші недоліки заяви, що були зазначені в ухвалі суду від 12 серпня 2024 року, усунуті не були.

Зокрема, у поданій заяві представник заявника просить суд встановити факт самостійно виховання та утримання ОСОБА_1 свого сина ОСОБА_3 .

Як стверджує у заяві заявник, мати дитини ОСОБА_4 , уклала новий шлюб із ОСОБА_5 та змінивши прізвище на " ОСОБА_6 ", народила від шлюбу дитину. Заявник вважає, що це свідчить про фактичне одноособове виховання та утримання ним свого малолітнього сина.

Тобто, заявник у заяві стверджує, що він самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина.

В ухвалі суду від 12 серпня 2024 року було зазначено, що "до матеріалів справи не долучено жодних доказів того, що заявник ОСОБА_1 займається вихованням свого сина ОСОБА_3 , зокрема, яким чином дитина проводить дозвілля, навчання, відпочинок та інше.

Натомість до матеріалів справи лише долучено довідку з якої прослідковується інформація про те, що дитина ОСОБА_3 навчається в Удрицькому ліцеї Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Також, до матеріалів заяви не долучено достатніх доказів матеріального утримання дитини, зокрема квитанцій чи чеків на оплату продуктів харчування, одягу, ліків, речей індивідуального вжитку, речей для навчання, розвитку, відпочинку, дозвілля та іншого...

Натомість до матеріалів справи долучено довідку та акт обстеження житлово-побутових умов проживання, з яких лише вбачається, що дитина ОСОБА_3 знаходиться на утриманні батька ОСОБА_1 ."

В уточненій заяві про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, представник заявника зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справита доказів.

Варто зазначити, що суд не проводив оцінку долучених до матеріалів заяви документів, а лише вказав заявнику на відсутність достатніх доказів на підтвердження викладених ним у заяві обставин щодо самостійного виховання та утримання сина, як це передбачено пунктом 5 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того,не булоусунуто недоліки,що булизазначені вухвалі судувід 12серпня 2024року тау заявіне булозазначено відомості щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, як це передбачено пунктом 8 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Також до заяви не був долучений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, як це передбачено пунктом 9 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, у заяві відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено пунктом 10 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України.

Про всі вищевказані недоліки судом було зазначено в ухвалі суду від 12 серпня 2024 року, однак представником заявника вони були проігноровані.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також згідно з частини 4 статті 10 Цивільного процесуальногокодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків, проте право на суд не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У той же час у рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частин 3, 5 статті 185 Цивільного процесуальногокодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2019 року (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

За таких обставин, оскільки заявник у встановлений судом строк не усунув виявлені недоліки заяви, суд приходить висновку про повернення заяви на підставі частини 3 статті 185 Цивільного процесуальногокодексу України, про що постановляється ця ухвала.

Керуючись статтями 185, 352, 354 Цивільного процесуальногокодексу України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Миляцької сільської ради Сарненського Рівненської області, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних ПоложеньЦивільного процесуальногокодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор