Ухвала

від 13.08.2024 по справі 757/31387/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31387/24-к

пр. 1-кс-27696/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

власника майна - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 6202100000000862 від 07.10.2021,

В С Т А Н О В И В:

11.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 6202100000000862 від 07.10.2021.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді від 07.06.2024 у справі №757/25112/24-к накладено арешт на належний їй на праві власності автомобіль MERCEDES-BENZ EQS 580, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . При цьому, вона є власником зазначеного автомобіля з 16.05.2024 на законних підставах, а саме на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, яке не має жодного відношення до кримінального провадження № № 6202100000000862 від 07.10.2021. Вважає, що арешт на майно є необґрунтованим та таким, що порушує її права як власниці.

Власник майна - ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

У судове засідання слідчий/прокурор не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, прокурор групи прокурорів надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання та розгляд клопотання проводити за його відсутності.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію власника майна, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07.10.2021, у тому числі за підозрами:

1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;

2) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;

3) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;

4) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України, за відповідними видами співучасті, передбаченими ст. 27 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 у справі №757/25112/24-к, серед іншого, накладено арешт на рухоме майно, власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що до 16.05.2024 належало ТОВ «Укрдонінвест» (код ЄДРПОУ 30775586): MERCEDES-BENZ EQS 580, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024,при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував наявність даних про належність майна, на яке прокурор просив накласти арешт, а саме нерухоме та рухоме майно близьких родичів підозрюваного ОСОБА_4 підконтрольних йому підприємств, та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які посилається заявника, які свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 6202100000000862 від 07.10.2021.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

При цьому, слідчий суддя враховує, що договір купівлі-продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ EQS 580, 2021 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , був укладений після повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 6202100000000862 від 07.10.2021- залишити без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1