Постанова

від 20.08.2024 по справі 707/1894/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/1371/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 707/1894/24 Категорія: на ухвалу Тептюк Є.П. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

секретар: Новицька Н.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Олег Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту утримання та прийняття участі у вихованні двох дітей його дружини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У заяві ОСОБА_2 вказував, що 26.01.2021 між ним та ОСОБА_6 укладено шлюб. Прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_7 . У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, з подружжям, окрім спільної дитини, проживають та фактично перебувають на утриманні заявника діти дружини ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У заявника виникає необхідність щодо вирішення питання юридичної фіксації факту прийняття участі у вихованні та утриманні дітей, оскільки в подальшому наявні обставини для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено заявнику, що дана заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції вказав, що зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту участі у виховання та утриманні неповнолітніх дітей дружини необхідне заявникові для реалізації ним права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим, вбачається спір між ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення даного факту не пов`язано з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків позивача, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір стосується лише сфери публічно-правових відносин.

Не погоджуючись з ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко О.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що метою звернення до суду з вказаною заявою є отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, іншого способу, аніж судовий, щодо встановлення факту утримання дітей до 18 років - немає.

Скаржник вказує, що в порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду спори в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту , що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку цивільного судочинства.

За викладених обставин, скаржник вважає, що ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, представника заявника, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з заявою про встановлення факту утримання та прийняття участі у вихованні двох дітей його дружини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаний факт необхідний заявнику для подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , зазначив, що встановлення даного факту не пов`язане з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, за предметом та можливими наслідками цей спір стосується лише сфери публічно-правових відносин.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з тих підстав, що справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України та дійшов помилкового висновку про наявність публічно-правового спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відтак безпідставно відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеними судом першої інстанції порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до Черкаського районного суду Черкаської області.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, скасувати.

Цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2024 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова