Постанова

від 21.08.2024 по справі 693/975/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1419/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/975/22 Категорія: 311010200 Коцюбинська Ю.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 (повний текст складено 10.07.2024, суддя в суді першої інстанції Коцюбинська Ю.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ освіти Жашківської міської ради Черкаської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з роботодавця Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області за час вимушеного прогулу,мотивуючи про те, що згідно наказу Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області від 25.10.2022 № 34-к її звільнено з роботи згідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Позивач стверджує, що з огляду на відсутність в наказі посилання на конкретні факти та докази невиконання нею без поважних причин трудових обов`язків, зазначені в наказі підстави звільнення є необґрунтованими та неправомірними.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 позовні вимоги у справі задоволено та ухвалено скасувати наказ № 34-к від 25.10.2022 «Про звільнення з роботи прибиральниці ОСОБА_1 » Жашківського ліцею № 2 Черкаської області та поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральниці Жашківського ліцею № 2 Черкаської області.

Стягнуто з Відділу освіти Жашківської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 25.10.2022 по 01.07.2024, виходячи з розрахунку 6 700 грн. за один місяць.

Суд указав, що роботодавцем не доведено наявності підстав для висновків про порушення працівником трудової дисципліни, як підстави для її звільнення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку, позивач подала 25.07.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати у вказаній частині та новим рішенням стягнути з відповідача Жашківського ліцею № 2 на користь позивача 139100 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2022 по 01.07.2024.

Указує, що суд мав врахувати розмір мінімальної заробітної плати в Україні, встановлений під час вимушеного прогулу, визначаючи середній заробіток, який має сплатити роботодавець. Судом чітко не визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, хоча вирішення такого питання віднесено до його компетенції. Кошти суд стягнув з третьої особи у справі (відділ освіти Жашківської міської ради Черкаської області), а мав стягнути з відповідача - Жашківського ліцею № 2.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою позивача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації у виді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно запису у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 призначена на посаду прибиральника шкільних приміщень Жашківської ЗОШ № 2 з 25.09.2012 (а. с. 7).

ОСОБА_1 ознайомлена із посадовою інструкцією прибиральниці шкільних приміщень, зокрема, 31.08.2021 (а. с. 8).

Наказом № 15-ОД від 01.03.2022 директором школи оголошено простій не з вини працівників. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена (а. с. 21).

29.04.2022 наказом № 30-ОД внесені зміни до наказу № 15, який доповнено пунктами 1.1 та 1.2 такого змісту:

1.1. У разі виникнення виробничої необхідності працівникам перебувати на робочому місці та здійснювати свої функціональні обов`язки.

1.2. З метою чергування та здійснення прибирання у приміщенні закладу, спортивного залу та прилеглої території прибиральницям та працівникам кухні знаходитись на робочому місці з 8.00 до 15.00 та здійснювати свої функціональні обов`язки згідно графіку.

Згідно графіку ОСОБА_1 мала знаходитись на робочому місці у понеділок та середу. Із наказом ОСОБА_1 ознайомлена (а. с. 22).

Наказом № 50-ОД від 18.08.2022 внесені зміни до посадової інструкції прибиральниць службових приміщень, які доповнені підпунктами 3.11, 3.12, 3.13.

ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення відмовилась (а. с. 27).

Наказом № 61-ОД від 31.08.2022 скасовано дію наказу № 30 від 29.04.2022. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовилась (а. с. 23).

31.08.2022 наказом № 62-ОД внесені зміни до наказу № 15 від 01.03.2022, пункт 1 наказу доповнено підпунктом 1.1 такого змісту:

1.1 Під час простою працівники зобов`язані бути присутніми на робочих місцях відповідно до встановленого графіку роботи.

ОСОБА_1 відмовилась від підпису (а. с. 24).

12.09.2022 наказом № 84-ОД ОСОБА_1 виведена з простою. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена (а. с. 30).

Наказом № 30-К від 03.10.2022 оголошено догану ОСОБА_1 , за невиконання посадових обов`язків (відмову від прибирання у шкільному туалеті з 15.09.2022 по 22.09.2022). ОСОБА_1 від підпису відмовилась (а. с. 31).

06.10.2022 наказом № 31-К оголошено догану ОСОБА_1 , за відсутність на робочому місці щодня з 23.09.2022 по 29.09.2022 з 16.00 до 17.00 та невиконання посадових обов`язків згідно висновку акту «Про перевірку санітарного стану приміщення Жашківського ліцею № 2» № 29 від 27.09.2022 та акту «Про повторну перевірку санітарного стану приміщення Жашківського ліцею № 2» № 32 від 28.09.2022.

ОСОБА_1 від підпису відмовилась (а. с. 34).

12.10.2022 наказом № 32-К оголошено догану ОСОБА_1 , прибиральниці, за невиконання посадових обов`язків, а саме за відмову від прибирання у внутрішньому туалеті закладу з 29.09.2022 по 11.10.2022.

ОСОБА_1 від підпису відмовилась (а. с. 45).

25.10.2022 винесено наказ № 34-К про звільнення з роботи прибиральниці ОСОБА_1 Наказ винесено у зв`язку з систематичним невиконанням та порушенням прибиральницею ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням трудової дисципліни, які виявились в такому:

1. З 13.10.2022 до 24.10.2022 не здійснювала прибирання у внутрішньому туалеті закладу, чим порушила п. 3.1-3.4 Посадової інструкції. Дати письмові пояснення відмовилась.

2. З 13.10.2022 до 21.10.2022 щоденно самовільно залишала робоче місце, чим порушила п. 6.1 Посадової інструкції. Письмових пояснень не було надано.

Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом відсутній (а. с. 49).

З пояснень учасників судового розгляду вбачається, що за позивачем не закріплено офіційно ділянку, санітарний стан якої вона повинна забезпечувати. Територію, яку необхідно прибирати, прибиральниці у навчальному закладі між собою розподіляли самостійно, при цьому позивач прибирала другий поверх будівлі. Будь-які прогули, залишення робочого місця у табелі обліку використання робочого часу не зафіксовані.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулася з цим позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до суду.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Судом у даній справі встановлено, що наказ № 34-к від 25.10.2022 «Про звільнення з роботи прибиральниці ОСОБА_1 » є незаконним, як такий, що прийнято з порушенням приписів трудового законодавства, у зв`язку з чим позивача поновлено на роботі, що в апеляційному порядку не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до положень ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України 08.02.1995 в постанові № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Тобто вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

У даній справі встановлено, що вимушений прогул у позивача внаслідок її незаконного звільнення мав місце з 25.10.2022 по 01.07.2024, що також при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставиться.

Середньомісячний заробіток позивача визначено в розмірі передбаченої законодавством мінімальної заробітної плати, яка на час звільнення працівника становила 6700,00 грн. за місяць.

Відтак в якості компенсації за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 128 173,91 грн., ураховуючи розмір середньоденного заробітку працівника перед звільненням та кількість робочих днів у період вимушеного прогулу.

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, не визначив точну суму, що підлягає до стягнення з роботодавця, чим не забезпечив ефективний захист прав працівника та допустив порушення приписів ч.2 ст. 235 КЗпП України щодо визначення суми відшкодування при поновленні незаконно звільненого працівника на роботі.

У даній частині аргументи скаржника у справі є слушними.

Однак апеляційний суд не може погодитися з доводами скаржника про те, що при визначенні середньоденного заробітку судом має враховуватися зміна розміру мінімальної заробітної плати за час вимушеного прогулу, адже за приписами ч.2 ст. 235 КЗпП України компенсація стягується з урахуванням заробітку працівника, який мав місце на час незаконного звільнення, а не міг бути, якби працівник продовжив працювати на займаній посаді.

Також суд першої інстанції помилково вказав про стягнення на користь позивача компенсації за час вимушеного прогулу з Відділу освіти Жашківської міської ради, який є третьою особою у справі, адже позовні вимоги в цій частині були заявлені до Жашківського ліцею № 2, тим самим допустивши порушення норм процесуального права (ч.1 ст. 13 ЦПК України) про те, що справи розглядаються судом в межах заявлених вимог, та виніс рішення про стягнення коштів з третьої особи , а не з відповідача .

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про те, що виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути стягнуто більш як за один рік, оскільки доказів вини працівника у затягуванні розгляду даної справи понад один рік матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 у даній справі слід змінити у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 235 КЗпП України) та порушенням норм процесуального права (ст. 13 ЦПК України) в частині визначення суми компенсації за час вимушеного прогулу та особи, з якої така компенсація стягується, вказавши, що до стягнення на користь позивача з відповідача - Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області підлягає 128 173,91 грн. компенсації, частково задовольнивши подану апеляційну скаргу, а також в частині вирішення питання про компенсацію судового збору.

На підставі положень ст.141 ЦПК України, ураховуючи, що у даній категорії справ позивача звільнено від сплати судового збору за приписами п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції слід стягнути 992,40 грн. судового збору та за апеляційний перегляд справи - 1488,60 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення суми компенсації за час вимушеного прогулу та особи, з якої така компенсація стягується, вказавши, що до стягнення на користь позивача з Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області підлягає 128 173,91 грн. компенсації з покладенням обов`язку на роботодавця щодо відрахування із вказаної суми передбачених законодавством податків та зборів, та змінити в частині вирішення питання про компенсацію судового збору.

Стягнути з Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області на користь державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції 992,40 грн. судового збору.

У решті рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 - залишити без змін.

Стягнути з Жашківського ліцею № 2 Жашківської міської ради Черкаської області на користь державного бюджету 1488,60 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21.08.2024.

Суддя-доповідач

Судді