Рішення

від 21.08.2024 по справі 420/17891/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17891/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2024 №№ № 15187/15-32-07-01-19, 15190/15-32-07-01-19, 15195/15-32-07-01-19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Виноробний завод КВЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2023, в ході якої виявлено низку порушень податкового законодавства. Так, у зв`язку з відсутністю первинної документації перевіркою встановлена неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ларс Компані" взуття. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток (11021000) в розмірі 2170708 грн; збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 878098 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 219525 грн; зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 р. в розмірі 522152 грн. Однак позивач не погоджується із висновками перевірки та прийнятими за її результатами податковими повідомленнями-рішенням, оскільки відповідачем не враховано повідомлення Товариства про втрату документів, про що було повідомлено ГУ ДПС в Одеській області відповідним листом. Надалі позивачем прийнято наказ від 05.12.2023 № 12-к «Про встановлення переліку втрачених документів», яким затверджено комісію для встановлення документів та яку зобов`язано встановити перелік документів, які втрачено. 12.12.2023 комісією ТОВ «Виноробний завод КВЗ» було встановлено перелік втрачених документів, про що було проінформовано ГУ ДПС в Одеській області. В подальшому позивачем було відновлено втрачені документи, у зв`язку із чим їх копії надані до суду. Поряд із тим, податкові зобов`язання сформовані на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН накладних ТОВ «Ларс Компані». Так, за приписами ПКУ, податкові накладні з ЄРПН є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ларс Компані» та законність віднесення відповідних сум до податкового кредиту свідчать належним чином зареєстровані податкові накладні, видаткові накладні та відповідний договір поставки від 25.02.2022, які було відновлено Товариством.

Ухвалою судді від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; прийнято до провадження уточнений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

10.07.2024 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час перевірки встановлено, що фактична собівартість реалізованої готової продукції та послуг (балансова вартість реалізованої готової продукції та послуг з урахуванням транспортно-заготівельних витрат та загальновиробничих витрат) за 2021 рік склала 47553661 грн., в той час як підприємством зазначено у фінансовій звітності 52611900 грн., що на 5058239 грн. більше ніж фактична. Крім того, згідно бухгалтерського обліку до складу витрат по рядку 2050 Звіту «Собівартість реалізованої продукції» ТОВ «Виноробний завод КВЗ» були включені витрати за перевіряємий період по придбанню взуття від ТОВ "Ларс Компані", код за ЄДРПОУ 43097606, придбання яких не підтверджено оформленими документами, що вказують на рух активів та/або на зміну зобов`язань на загальну суму 7001250 грн. без ПДВ. У зв`язку з відсутністю первинної документації неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ларс Компані" взуття. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2019 по 30.09.2023 встановлено його завищення на суму 1400250 грн. в тому числі за лютий 2022 року на суму 1400250 грн. Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Виноробний завод КВЗ» здійснило придбання взуття у ТОВ "Ларс Компані придбання яких не підтверджено належним чином оформленими документами, що розкривають зміст господарської операції та що вказують на рух активів та/або на зміну зобов`язань. ТОВ «Виноробний завод КВЗ» в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість всього в розмірі 1400250 грн. Оскільки перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту по операціям поставки товарів від ТОВ « Ларс Компані» у лютому 2022 без надання підтверджуючих документів, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» визначено грошове зобов`язання за податком на додану вартість у розмірі 878 098 грн. та штрафні санкції у розмірі 219 525 грн.

23.07.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою ГУ ДПС в Одеській області було складено протокол від 27.03.2024 № 47/15-32-07-01-10 щодо притягнення директора ТОВ «Виноробний завод КВЗ» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі частини 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 № 522/5233/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення. Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що ТОВ «Виноробний завод КВЗ» не надано первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Ларс Компані», у зв`язку із чим, підтвердити реальність операції з придбання взуття у ТОВ «Ларс Компані» не виявилось можливим. Так, як зазначено у заяві про збільшення позовних вимог, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» було втрачено документи про що було повідомлено ГУ ДПС в Одеській області відповідним листом. У відповідності до вимог п. 6.10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» прийнято наказ від 05.12.2023 № 12-к «Про встановлення переліку втрачених документів», яким затверджено комісію для встановлення документів та яку зобов`язано встановити перелік документів, які втрачено. 12.12.2023 комісією ТОВ «Виноробний завод КВЗ» було встановлено перелік втрачених документів, про що було проінформовано ГУ ДПС в Одеській області. Так, у відповідності до вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України, платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Однак, по незалежним від ТОВ «Виноробний завод КВЗ», відновити втрачені документ, зокрема, щодо господарських відносин з ТОВ «Ларс Компані» у передбачений 90-денний законодавством строк не вийшло, а тому до перевірки їх надано не було.

Ухвалою суду 05.08.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 05.03.2024 № 4003/15-32-07-01, від 05.03.2024 № 4004/15-32-07-01, від 08.12.2023 № 20353/15-32-07-01, від 08.12.2023 № 20351/15-32- 07-01, від 08.12.2023 № 20360/15-32-07-01, від 08.12.2023 № 20357/15-32-07-01-12, від 08.12.2023 № 20365/15-32-07-01-12, від 08.12.2023 № 20363/15-32-07-01-12, виданих ГУ ДПС в Одеській області, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПКУ, відповідно до плану графіку проведення перевірок, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 29.11.2023 №9964-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2023, за результатами якої складено акт від 26.03.2024 №11133/15-32- 07-01.

Перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п. 44.2, ст. 44, п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 2170708 грн., у тому числі за 1 квартал 2021 року на суму 183681 грн., за півріччя 2021 року на суму 415424 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 690273 грн., за рік 2021 на суму 910483 грн., 1 квартал 2022 року на суму 1260225 грн., за півріччя 2022 року на суму 1260225 грн., за 9 місяців 2022 року на суму 1260225 грн., за рік 2021 на суму 1260225 грн;

- п. 44.1 ст. 44, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 878098 грн. в тому числі за лютий 2022 року у сумі 821931 грн., за червень 2022 року 35848 грн., за червень 2023 року 20319 грн. та встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 522152 грн;

- пп.14.1.13, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44 пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 розділу IV ПКУ, внаслідок чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14596,81 грн, а саме за грудень 2020 року на 4150,44 грн, грудень 2021 року на 4497,41 грн, грудень 2022 року на 5948,96 гривень;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп.14.1.13, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44 пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового Кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 997,05 грн, а саме за грудень 2020 року на 283,50 грн, грудень 2021 року на 307,20 грн, грудень 2022 року на 406,35 гривень;

- ст.51, п.176.2 ст.176 з урахуванням ст.521 та п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями, внаслідок несвоєчасного надання податкового розрахунку за 1 кв. 2021 року та 1 кв. 2022 року; відображення з помилками у відомостях за 1 та 4 кв. 2021 року; не вірного відображення перерахованого податку на доходи фізичних осіб у 4 кв. 2019 року та 2 кв. 2020 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 15.04.2024:

№ 15187/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток (11021000) в розмірі 2170708 грн;

№ 15190/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 878098 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 219525 грн;

№ 15195/15-32-07-01-19, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 р. в розмірі 522152 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту акту перевірки від 26.03.2024 №11133/15-32-07-01 вбачається, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за рахунок завищення значення 2050 «Собівартість реалізованої продукції» на загальну суму 12 059 490 грн.

В періоді, що перевірявся основним видом діяльності ТОВ «Виноробний завод КВЗ» здійснювало виробництво вин та вермутів у пляшках та тетрапаках з метою їх подальшої реалізації.

Так, згідно наданих до перевірки первинних документів та оборотних відомостей по бухгалтерських рахунках під час перевірки було встановлено, що вартість реалізованої продукції та послуг підприємством акумулювалась на бухгалтерських рахунках 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації послуг» та відносилась до рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати. Собівартість реалізованої продукції (балансова вартість реалізованої продукції з урахуванням транспортно-заготівельних витрат та загальновиробничих витрат) акумулювалась на рахунках 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 902 «Собівартість реалізованих товарів» та відносилась до складу рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати.

За результатами вищевказаних операцій складались наступні бухгалтерські проводки: Реалізація товарів Дт 701, 702, 703 Кт 361; Формування собівартості Дт 901, 902, Кт 26.

В ході перевірки встановлено, що в рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції» (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» зазначено за 1 квартал 2021 року на суму 11140900 грн., за півріччя 2021 року на суму 25724400 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 38753800 грн., за рік 2021 на суму 52611900 грн., в той час, як згідно наданих до перевірки первинних документів (договорів, додаткових угод, видаткових накладних, актів прийняття-передачі, актів виконаних робіт, інвойсів, специфікацій, звітів виробництва, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) та бухгалтерських документів (оборотних відомостей по бухгалтерських рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації послуг», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 903 «Собівартість реалізованих послуг», 91 «Загальновиробничі витрати») «Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний період складало за 1 квартал 2021 року на суму 10120450 грн., за півріччя 2021 року на суму 23416490 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 34918950 грн., за рік 2021 на суму 47553661 грн.

За висновком перевіряючих, вищевказане свідчить, що фактична собівартість реалізованої готової продукції та послуг (балансова вартість реалізованої готової продукції та послуг з урахуванням транспортно-заготівельних витрат та загальновиробничих витрат) за 2021 рік склала 47553661 грн., в той час як підприємством зазначено у фінансовій звітності 52611900 грн., що на 5058239 грн. більше ніж фактична.

Крім того, згідно бухгалтерського обліку до складу витрат по рядку 2050 Звіту «Собівартість реалізованої продукції» ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» були включені витрати за перевіряємий період по придбанню взуття від ТОВ "Ларс Компані", код за ЄДРПОУ 43097606, придбання яких не підтверджено оформленими документами, що вказують на рух активів та/або на зміну зобов`язань на загальну суму 7001250 грн. без ПДВ.

Відповідно ЄРПН у лютому 2022 року ТОВ «ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД КВЗ» придбано у ТОВ "Ларс Компані» взуття за ПН № 6 від 28.02.2022 на суму 1257317 грн (ПДВ 209552,80 грн), № 7 від 28.02.2022 на суму 666846,70 грн (ПДВ 111141,10 грн), ПН № 8 від 28.02.2022 на суму 4191667 грн (ПДВ 698611,20 грн), № 9 від 28.02.2022 на суму 2285670 грн (ПДВ 380945 грн).

На підставі пп. 20.1.2, п. 20.1, ст. 20, п. 85.4, п. 85.8, ст. 85 Податкового кодексу України позивачу було надано запити від 07.03.2024 та від 14.03.2024 з метою отримання оригіналів та/або належним чином завірених копій первинних документів фінансово-господарської діяльності, а саме: - первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (договори, угоди, контракти, додатки до них, накладні, акти виконаних робіт, специфікації, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, виписки банків, касові ордери, рахунки, чеки, квитанції, інше), щодо взаємовідносин з контрагентом постачальником ТОВ "Ларс Компані", код за ЄДРПОУ 43097606.

Однак, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» станом на 19.03.2024 року документи щодо взаємовідносин з контрагентом постачальником ТОВ "Ларс Компані" надані не були, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 19.03.2024.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю первинної документації перевіряючі виснували про неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ларс Компані" взуття.

На підставі зазначеного в акті перевірки викладено висновок щодо порушення Товариством п.44.2, ст. 44, п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України ТОВ «Виноробний завод КВЗ» завищено значення 2050 «Собівартість реалізованої продукції» на суму 12 059 490 грн., у тому числі за 1 квартал 2021 року на суму 1020450 грн., за півріччя 2021 року на суму 2307910 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 3834850 грн., за рік 2021 на суму 5058239 грн., 1 квартал 2022 року на суму 7001251 грн., за півріччя 2022 року на суму 7001251 грн., за 9 місяців 2022 року на суму 7001251 грн., за рік 2021 на суму 7001251 грн., що призвело до заниження значення 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" на загальну суму 12 059 490 грн., у тому числі за 1 квартал 2021 року на суму 1020450 грн., за півріччя 2021 року на суму 2307910 грн., за 9 місяців 2021 року на суму 3834850 грн., за рік на суму 5058239 гри., 1 квартал 2022 року на суму 7001251 гри., за півріччя 2022 року на суму 7001251 гри., за 9 місяців 2022 року на суму 7001251 грн, за рік 2021 на суму 7001251 грн.

Також перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2019 по 30.09.2023 встановлено його завищення на суму 1400250 грн. в тому числі за лютий 2022 року на суму 1400250 грн.

Оскільки перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Виноробний завод КВЗ» здійснило придбання взуття у ТОВ «Ларс Компані», придбання яких не підтверджено належним чином оформленими документами, що розкривають зміст господарської операції та що вказують на рух активів та/або на зміну зобов`язань, то перевіряючими зроблено висновок про порушення ТОВ «Виноробний завод КВЗ» п. 44.1 ст. 44, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість всього в розмірі 1400250 грн.

Отже висновки податкового органу засновані на відсутності первинних документів, які б підтверджували господарські відносини позивача із ТОВ «Ларс Компані», а саме ненадання на запити від 07.03.2024 та від 14.03.2024 податкового органу документів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючою органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення зі результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв`язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.

Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа № 826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа № 160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа № 826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа № 420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).

Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Узагальнюючи наведені вище підходи, суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Водночас, суд враховує, що листом від 07.12.2023 Товариство повідомило ГУ ДПС в Одеській області, що 04.12.2023 з автотранспортному засобу директора ТОВ «Виноробний завод КВЗ» було вкрадено матеріальні цінності та документи бухгалтерського обліку і фінансової звітності ТОВ «Виноробний завод КВЗ», про що до правоохоронного органу було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ознаками передбаченими ч. 5 ст. 214 КПК України (кримінальне провадження № 12023163520000648 від 04.12.2023).

У відповідності до вимог п. 6.10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» прийнято наказ від 05.12.2023 № 12-к «Про встановлення переліку втрачених документів», яким затверджено комісію для встановлення документів та яку зобов`язано встановити перелік документів, які втрачено.

12.12.2023 комісією ТОВ «Виноробний завод КВЗ» було встановлено перелік втрачених документів, про що було проінформовано ГУ ДПС в Одеській області.

Крім того, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 № 522/5233/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 (директора ТОВ «Виноробний завод КВЗ»), закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення.

Слід зазначити, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 ПК України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

За приписами пункту 6.10 глави 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що платник податків зобов`язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

У разі втрати первинних документів платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Крім того, у разі пропажі або знищення первинних документів керівник господарюючого суб`єкта письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів, а також розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, а його копія в 10-денний строк надсилається, зокрема, і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

До того ж платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Вирішуючи спір суд на підставі вказаних вище обставин дійшов висновку, що відповідачем було вжито заходів, спрямованих на виконання положень Податкового кодексу України, щодо перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів в межах визначених законом строків, а позивач фактично не відмовлявся надати контролюючому органу запитувані документи, оскільки, враховуючи факт втрати документів, можливість їх надання у підприємства була відсутня.

Однак, по незалежним від ТОВ «Виноробний завод КВЗ» обставинам, відновити втрачені документи, зокрема, щодо господарських відносин з ТОВ «Ларс Компані» у передбачений 90-денний законодавством строк не вийшло, а тому до перевірки їх надано не було.

Поряд із тим, ПН № 6 від 28.02.2022 на суму 1257317 грн (ПДВ 209552,80 грн), № 7 від 28.02.2022 на суму 666846,70 грн (ПДВ 111141,10 грн), ПН № 8 від 28.02.2022 на суму 4191667 грн (ПДВ 698611,20 грн), № 9 від 28.02.2022 на суму 2285670 грн (ПДВ 380945 грн) були зареєстровані в ЄРПН без зауважень, що свідчить про визнання податковим органом відсутності ризиковості операцій.

При цьому зазначені дані були відомі податковому органу, рівно як і інші первинні документи по господарським відносинам із ТОВ "Ларс Компані" (копія договору поставки, копії видаткових накладних), які позивач надав податковому органу 20.12.2022 на запит останнього від 15.11.2022 № 9513/КПР/15-32-07-02-06.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Терміни реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування встановлено пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної / розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну / розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна / розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРПН та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже Товариством було нараховано суми податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі податкових накладних, що були зареєстровані в ЄРПН.

У свою чергу, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. А тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, наприклад у постанові від 04 жовтня 2023 року по справі № 822/1616/17.

При цьому, 22.07.2024 Товариством надано до суду відновлені документи щодо господарських операцій із ТОВ «Ларс Компані».

У відповідності до сталої практики Верховного суду, cуд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 826/7704/16.

Отже, з огляду на матеріали справи, 25.02.2022 між ТОВ «Ларс Компані» та ТОВ «Виноробний завод КВЗ» укладено Договір поставки № ЛК-25/02, за умовами якого ТОВ «Ларс Компані» (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити товар (взуття), згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у специфікації.

За договором поставки № ЛК-25/02 від 25.02.2022 товар поставляється у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні (п.3.1). Обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому п.3.2 (п. 3.3). Поставка товару до місяця передачі здійснюється за домовленістю сторін (п. 3.4).

Додатковою угодою № 1 від 28.02.2022 сторони внесли зміни до договору поставки № ЛК-25/02 від 25.02.2022, додавши п. 3.9, відповідно до якого покупець має право зберігати на складі постачальника придбаний у останнього товар упродовж додатково обумовленого між сторонами терміну. Приймання-передача товару на зберігання чи повернення зі зберігання товару.

28.02.2022 ТОВ «Ларс Компані» було поставлено ТОВ «Виноробний завод КВЗ» відповідне взуття на суму 8 401 500,96 грн, з яких ПДВ склало 1 400 250,16 грн, про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні та зареєстровані податкові накладні.

Таким чином, у ТОВ «Виноробний завод КВЗ» з 28.02.2024 у відповідності до положень ПК України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Про вказану операцію, з наданням копій підтверджуючих документів було повідомлено ГУ ДПС в Одеській області листом від 20.12.2022 №20/12-1.

Таким чином, ТОВ «Виноробний завод КВЗ» належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом.

Собівартість реалізованої продукції - це сума постійних і змінних витрат на виробництво, а також реалізацію одиниці продукції. Вони включають в себе заробітну плату співробітника, вартість матеріалів, з яких виготовляється продукція, витрати на транспортування, оренда приміщення і т.д.

Так, 28.02.2022 ТОВ «Виноробний завод КВЗ» оприбутковано отриманий від ТОВ «Ларс Компані» Товар на рахунку 201 «Сировина й матеріали». Сума поставки не була включена до витрат періоду, так як подальшої реалізації цього Товару не відбулось, а тому ТОВ «Виноробний завод КВЗ» не було завищено значення 2050 «Собівартість реалізованої продукції» за 2022 рік на суму 7001251 грн, та не було занижено рядок 02 Декларації „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за даний період на суму 7001251 грн.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186), рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

При цьому слід наголосити на праві платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, яке не є обмеженим поданням виключно тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, наприклад у постанові від 17.10.2023 № 320/17531/21.

Отже, з урахуванням того, що позивачем надано до суду відновлені документи, а податкові зобов`язання були сформовані Товариством на підставі зареєстрованих контрагентом в ЄРПН податкових накладних, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 15190/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 878098 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 219525 грн, а також про часткову неправомірність від 15.04.2024 № 15187/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток (11021000) в розмірі 2170708 грн, а саме в частині 1260225 грн.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 15187/15-32-07-01-19 містить збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток (11021000) в розмірі 2170708 грн, з яких 1260225 грн за 9 місяців 2022 р., що як встановлено судом вище охоплює лютий 2022 р. по операціях із ТОВ «Ларс Компані» і в цій частині суд зазначене податкове повідомлення-рішення вважає неправомірним та скасовує. І іншій частині щодо визначення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 910 437 грн, що охоплює 2021 р. позивач в судовому засіданні вказав, що фактично це рішення не оскаржує, а тому суд в цій частині залишає його без змін.

Крім того, скасуванню підлягає також і податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 15195/15-32-07-01-19, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 р. в розмірі 522152 грн, оскільки зазначене порушення є похідним від попереднього порушення в лютому 2022 р. по операціям з ТОВ «Ларс Компані».

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ» (65007, м. Одеса, пров. Вознесенський, 2А; ЄДРПОУ 30827073) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.04.2024 №№ 15190/15-32-07-01-19, 15195/15-32-07-01-19, № 15187/15-32-07-01-19 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1260225 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод КВЗ» судовий збір в розмірі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.08.2024.

Суддя І.В. Завальнюк