Рішення

від 21.08.2024 по справі 520/10003/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 серпня 2024 року № 520/10003/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61058, код ЄДРПОУ44959490) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000226/2 від 14.03.2024 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000261 від 14.03.2024 р.;

- стягнути з відповідача Харківської митниці (61003, м. Харків, вуя. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ: 44017626) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ВІМО-ПЛЮС (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. б, Код ЄДРПОУ: 44959490) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11900,33 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот грн. 33 коп.), та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Суддя Кухар М.Д. з 19.06.2024 по 21.06.2024 та з 04.07.2024 по 05.07.2024 перебувала у відрядженні, з 08.07.2024 по 09.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

Уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 14,03.2024р. було подано митну декларацію № 24UА807200004308U6 від 14.03.2024 р. та додані до неї товаросупровідні документи, а саме: пакувальний лист від 01.03.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), декларація-інвойс, складена уповноваженим(схваленим) експортером від 01.03.2024року; автотранспортна накладна від 01.03.2024 року; зовнішньоекономічний договор(контракт) купівлі-продажу товарів від 23.08.2023 року; декларація про надання послуг митного брокера від 30.10.2023 року та копія митної декларації країни відправлення від 01.03.2024 року.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу митним органом було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000226/2 від 14.03.2024 р., в якому зазначено, зокрема:

У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.

Обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 58 Митного кодексу України: 1) невідгювідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товаруумовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив направильність визначення митної вартостіта не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; декларантом не надано експортну декларацію країни видправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньо-економічного договроу від 23.08.2023 №1, надано експортно-супровідний документ №24РЬ301010Е0278878 від 01.03.2024; відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір); відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, а також в зв`язку з неподанням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.З cm. 5 З МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 8,2 $/кг; товар 2) 2,56 $/кг; товар 3) 8,76 $/кг; товар 4) 15,28 $/кг; товар 5) 3,89 $/кг; товар3,327$/кг; товар 7)7,64 $/кг; товар 8) 3,327 $/кг; товар 9) 7,68 $/кг; товар 10) 7,25 $/кг, 11) 3,67 $/кг, 12) 6,587 $/кг.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цого рівня.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, оформлений у максимально наближений час, що наявні: товар №1,3,7,10 -МД №UA209190/2024/770 від 15.01.2024; товар 2, 9 МД №UA209190/2024/4371 від 19.02.2024; товар 4, 5, 6, 8) №UА209190/2024/1235 від 19.01.2024; товар 11- №UA110140/2024/318 від 15.01.2024; товар 12 №UAl10140/2024/1706 від 29.02.2024 (Виробник Trixie Heimtierbedarf GmbH Co. KG., торговельна марка Trixie, умовки поставки FCA).

При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінкиризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Дероюмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядними методом, увідповідності до статті 59 МКУ(за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Розрахунок митної вартості складає: товар 1)8,2 $/кг; товар 2)2,56 $/кг; товар 3) 8,76 $/кг; товар 4) 15,28 $/кг; товар 5) 3,89 $/кг; товар 6) 3,327 $/кг; товар 7) 7,64 $/кг; товар 8) 3,327 $/кг; товар 9) 7,68 $/кг; товар 10) 7,25 $/кг, 11) 3,67 $/кг, 12) 6,587 $/кг.

Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту. Також повідомляємо, що 1. Згідно п.6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленоюдекларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ. 2. Декларант маєправа, викладені у п. З статті 52 МКУ - щодо випуску у вільний обіг товарів, гцо декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митнихплатежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митноївартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 статті 55 МКУ. 3. Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Також повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000261 від 14.03.2024 р., в якій зазначено, зокрема:«Повідомляємо про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UІА 807000/2024/000226/2 від 14.03.2024 (вимоги частини 3 та 6 статті 54МКУ).

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД з урахуванням відомостей наведених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000226/2 від 14.03.2024. Товари відносно яких винесено рішення про коригування митної вартості можуть бути випугцені у вільний обіг на умовах визначених пункту 4 частини 4 статті 54 МКУ. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 52 МКУ декларант має право оскаржувати впорядку визначеному главою 4 МКУ, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів».

У зв`язку з чим, Уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 було подано нову митну декларацію №24UА807200043321І5 від 14.03.2024 р. та подані до неї супровідні документи.

Позивач не згоден зі вказаними рішеннями митного органу, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:декларація митної вартості - надано разом з митною декларацією;зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 23.08.2023 - надано разом з митною декларацією;рахунок-фактура (інвойс) № VIMD/ООООО1/03/2024 від 01.03.2024- надано разом з митною декларацією;якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - не потребує надання (відповідно до пункту 5.1 розділу 5 зовнішньоекономічного контракту № 1 від 23.08.2023 передбачене відстрочення платежу на 90 календарних днів після приймання товару);за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - не потребує надання (відповідно до пункту 3.1 розділу 3 зовнішньоекономічного контракту №1 від 23.08.2023 передбачено, що продавець поставляє товар на комерційних умовах СРТ-Харків (Україна) в редакції Інкотермс-2020);ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню - не потребує надання (не підлягає ліцензуванню);якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - не потребує надання (страхування не здійснювалось покупцем).

Таким чином, на думку суду, разом з митною декларацією декларантом були подані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості, які передбачені Митним кодексом України.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачені виключні підстави, які дають можливість митному органу для витребування у декларанта додаткових документів.

Частина третя статті 53 Митного кодексу України - у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:... .-згідно с переліком, зазначеним у даній частині.

Відомості, що були зазначені у поданих документах були достатні для з`ясування та підтвердження митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що митним органом не наведено будь-яких недоліків або невідповідностей в поданих до митного оформлення позивачем документах. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів та для коригування митної вартості, оскільки за відсутності розбіжностей у числових значеннях відомості зазначені в декларації не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

На думку суду, з огляду на відомості відображені в товаросупровідних документах, декларації зазначених вище, має бути застосований саме основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 сформовано правову позицію відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Постановою Верховного суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019,001625 сформовано правову позицію відповідно до якої наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 сформовано правову позицію відповідно до якої частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку, відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості та є порушенням його права на справедливий суд.

Таким чином, обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МК України не відповідає відомостям, що підтверджено документально скаржником.

Заявлена митна вартість декларантом та скаржником в повному обсязі відповідала ринковій вартості товару на умовах та в порядку встановленим документами, поданими до митного оформлення товарів.

Митним органом в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем та не доведено аргументовано недостовірність заявленої митної вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до поданих позивачем інформації та документів, а тому суб`єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Щодо доводів відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, що на вимогу митниці декларантом не надано зазначених у рішеннях про коригування та електронних повідомленнях документів .

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання Повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Так, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що декларантом для митного оформлення товару, надані всі наявні документи, які не містять розбіжностей, та є достатніми для визначення митної вартості товару.

Суд також вказує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів у ньому зазначені лише дії, що має зробити співробітник митного органу. Жодної конкретної інформації або джерел з якої митним органом отримано інформацію не зазначено, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, умови поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Стосовно можливих доводів митного органу про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками зазначимо наступне.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

В свою чергу, декларант надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Суд вказує, що згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для: нарахування митних платежів; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

-заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

-подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

-нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. З ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

-надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

-на випуск у вільний`обіг товарів, що декларуються:

-у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

-у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

-проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

-оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ч. З ст. 53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації:ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;копію митної декларації країни відправлення:висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, відповідно ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Стаття 54 МК України вказує, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;випускати у вільний обіг товари, що декларуються:- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право:упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості:у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та Фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 4 ст. 55 МК України під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу [не пізніше 10 робочих днів з дати відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів].

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (ч. 5 ст. 55 МК).

Частина 7 статті 55 МК передбачає, що випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 55 МК).

Щодо забезпечення обов`язку сплати митних платежів у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, Митним кодексом України передбачено наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 305 розділу X МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання обов`язку із сплати митних платежів забезпечується шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, встановлені статтею 308 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.308 МК України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є грошова застава. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів (ч. 2 ст. 308 МК).

Згідно ст. 309 МК України грошовою заставою є кошти, внесені/переказані на рахунки, відкриті в установленому порядку на ім`я митних органів, для забезпечення сплати митних платежів. У разі невиконання обов`язку, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів, внесених/переказаних як грошова застава, перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів відповідно до частини третьої статті 317-1 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною одинадцятою статті 55 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 55 Митного кодексу України, у разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додатковідокументи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.

Ч. 1 ст. 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);другорядні:а)за ціною договору щодо ідентичних товарів;б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в)на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. З ст. 57 МК).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62цього Кодексу [на основі віднімання вартості], або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу [на основі додавання вартості (обчислена вартість)]. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК).

Стаття 58 МК України передбачає порядок застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так. згідно ч. 1 ст. 58 МК України основний метод визначення митної вартості застосовується щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;б)обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою ПРИ її обчисленні.

Згідно ч. З ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України вілповідно до митного режиму імпорту, є ціна, шо була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК).

Згідно ч. 5 ст. 58 МК України ціна шо була фактично сплачена або підлягає сплаті. - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК).

Пунктами 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на страхування цих товарів.

Згідно п. 2, п. З ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення; податки, які справляються в Україні.

Порядок застосування резервного методу визначення митної вартості товарів встановлено статтею 64 МК України.

Так, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, тобто із застосуванням резервного методу, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо стаття 64 МК застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Враховуючи вищевказані положення Митного кодексу України, Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товару, прийняті Відповідачем, неправомірним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки Позивачем у відповідності до вимог ст. 52 та ст. 53 МК України подано Відповідачу всі обов`язкові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, визначену Позивачем за основним методом згідно п. 1 ч. 1 ст. 57, ст. 58 МК України. Розбіжностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, які б впливали на числові значення складових митної вартості товару, немає.

Тому висновок Відповідача про те, що декларантом - Позивачем до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, - є необгрунтованим.

Права митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів передбачені ст. 54 МК України, проте при цьому митний орган має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за пі товари.

При цьому Відповідачем обґрунтованість сумнівів у заявленій Позивачем митній вартості, з урахуванням документів, доданих до митного оформлення, в рішеннях про коригування митної вартості наведена не була. Сумніви Відповідача щодо складових митної вартості товару грунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Відповідач не обгрунтував, чому він вважає надані Позивачем додаткові пояснення та документи неприйнятними для підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021р. у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов 'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, шо у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої ішЬормаиії.

Верховний Суд у постанові від 14,04.2021р. у справі №820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021р. у справі № 809/1838/15 вказав, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі №804/7757/16 причиною для коригування митної вартості стало саме відмова платника податків надати додаткові документи на запит митного органу внаслідок його необгрунтованості. При цьому, суди всіх інстанцій, у тому числі Верховний Суду в постанові від 15.04.2021р. у справі №804/7757/16, підтримали платника податків та звернули увагу, що він надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

У постанові від 21.05.2021р. у справі №820/307/17 Верховний Суд, у якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення митного органу, зазначив, що митним органом не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим.

Також, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначає, що «в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Підприємством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення, а повинні оцінюватись митним органом в сукупності з іншими документами, наданими до митного оформлення.».

Верховний Суд у постанові від 04.11.2021р. у справі №120/2634/19-а звернув увагу на те, що визначеними статтями 51-58 МК України правилами визначення митної вартості товарів та її коригування встановлено необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб 'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості,вказаний сумнів повинен бути обгрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59,60 МК України через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Докази в підтвердження проведення посадовою особою Відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів у спірних рішеннях не наводяться.

Так, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару, у спірних рішеннях про коригування митної вартості Відповідач посилається на джерело інформації, яким користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - раніше визначена митна вартість схожого товару.

Отже, підстав вважати, що спірні рішення Відповідача про коригування митної вартості товару є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України немає.

Згідно існуючої судової практики Верховного Суду, хоча показники вартості попередньо імпортованих товарів беруться митним органом до уваги, рішення про коригування митної вартості не може бути визнане законним у разі, якщо відмінність у вартості попередньо імпортованих товарів є єдиною причиною для такого коригування.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.10.2021р. у справі №420/4820/19 звернув увагу на те, що «за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформаиії про те. иіо митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на пуиниипах автономії волі та свободи договору, при иьому безліч обставин можуть впливати на їх иіну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.».

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №59

Отже, з системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оиінюваного товару та характеристик товару, иіна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформаиію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оиінюваних товарів із застосуванням резервного методу.».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Доводи Відповідача про те, що подані Позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо його ціни, не відповідають обставинам справи.

Відповідач не врахував та проігнорував надані Позивачем письмові пояснення, що в свою чергу вказує на формальний підхід та упереджене ставлення під час контролю правильності визначення митної вартості товарів. Вимоги Відповідача щодо надання додаткових документів суперечать ч. З ст. 53 Митного кодексу України.

Рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товару прийнятті Відповідачем з порушенням ст. ст. 53, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України та вищевказаних принципів, порушують права Позивача як платника податків, є незаконними і необгрунтованими, а тому мають бути скасовані.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" (вул. Данилевського, буд. 6, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61058, код ЄДРПОУ 44959490) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2024/000226/2 від 14.03.2024 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000261 від 14.03.2024 р.

Стягнути з відповідача Харківської митниці (61003, м. Харків, вуя. Короленка, буд. 16Б, код ЄДРПОУ: 44017626) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ВІМО-ПЛЮС (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. б, Код ЄДРПОУ: 44959490) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11900,33 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот грн. 33 коп.) та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятьсот) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.