Рішення

від 07.08.2024 по справі 620/17684/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/17684/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю представника позивача Карпенко С.С., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо проведення перевірки, за результатами якої був складений акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства від 29.09.2023 за № 9252/Ж5/25-01-07-06-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2023 за № 11301/ж10/25-01-07-00 Головного управління ДПС у Чернігівській області.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що усі отримані позивачем запити не містять посилань на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації, підстави для надіслання запиту, опис інформації, що запитується. Відтак позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запити, що у свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача визначених підпунктом 78.1.1 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної позапланової перевірки. Зазначає, що невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, відтак є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками проведення такої перевірки. Також вказує, що при розрахунках за операціями з експорту товарів не було порушення граничних строків розрахунків, оскільки вказані строки розрахунків подовжені відповідно до частини четвертої статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції», що підтверджується висновком Мінекономіки України (наказ від 08.06.2023 за № 5119), який має зворотну силу у часі та звільняє позивача від сплати пені.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» не усунуто сумніви Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо наявності порушень з приводу дотримання валютного законодавства, що надало право на призначення документальної позапланової виїзної перевірки з підстави, визначеної пунктом 69.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або надходження валютної виручки за експортними операція). Вказує, що Мінекономіки надано ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» Висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (вих. № 4432-09/2549 від 12.06.2023) по розрахункам з нерезидентом Finow Rohrsysteme GmbH згідно контракту № Р26.01/08-22 від 26.08.2022 на суму специфікацій, операції за якими відносяться до договорів тендерної поставки, згідно наказу від 08.06.2023 № 5119. Проте зазначає, що позивач звернувся з заявою до Мінекономіки для одержання висновку поза межами граничних строків розрахунків (після їх сплину). Висновок Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту має зворотну дію в часі, адже дата його видачі (12.06.2023) є пізнішою аніж період з якого він почав діяти (03.04.2023), що враховано при нарахуванні пені та розраховано пеню за кожний день прострочення починаючи з першого дня перевищення граничних строків розрахунків за операціями (з 28.02.2023, 06.03.2023, 07.03.2023, 22.03.2023, 27.03.2023, 29.03.2023 по строк до 03.04.2023), з якого продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Також відповідач звертає увагу, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не містить положень, які звільняють осіб від відповідальності за порушення вимог цього закону у період дії карантину, воєнного стану, а також встановлення обставин, які пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності. Вказує, що Законом України «Про валюту і валютні операції» не передбачено встановлення вини резидента як необхідної умови притягнення особи до відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України, за зовнішньоекономічною операцією з імпорту/експорту товарів, а тому достатньо наявності факту порушення відповідних строків.

В наданій до суду відповіді на відзив позивач вказав на необґрунтованість висновків відповідача та протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення від 13.11.2023 за № 11301/ж10/25-01-07-00.

Відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав викладені у відзиві обставини та додатково зазначив, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/10906/23 за позовом ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» до Головного управління ДПС у Чернігівській області суд дійшов висновку про проведення перевірки на законодавчо визначених підставах.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» з письмовим запитом «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 13.04.2023 за № 864/Ж12/25-01-07-06-05 та, посилаючись на приписи підпункту 19-1.1.4., пункту 19-1 статті 19, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та на отримання витягу податкової інформації від Національного банку України просило надати пояснення щодо виконання умов контрактів № Р01.01/02-22 від 01.02.2022, № Р26.01/08-22 від 26.08.2022, № С12.01/11-21 від 12.11.2021, а також завірені копії документів відповідно до переліку (т. 1, а.с. 20).

Листом від 27.04.2023 № 01-06/663 ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» надало відповідачу витребувані копії документів на 208 аркушах: контракти, специфікації до контрактів, додаткові угоди, ГТД, пакувальні листи, товарні накладні, інвойси, аналізи рахунків, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахункам, платіжні доручення (т.1, а.с. 22-зворот).

Письмовим запитом «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 01.05.2023 за № 1009/Ж12/25-01-07-06-05 відповідач, посилаючись на приписи підпункту 19-1.1.4., пункту 19-1 статті 19, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, та на отримання витягу податкової інформації від Національного банку України, просив позивача надати пояснення щодо виконання умов контракту № Р26.01/08-22 від 26.08.2022, а також завірені копії документів відповідно до переліку (т.1, а.с. 23).

Листом від 22.05.2023 № 01-06/701 ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» надало відповідачу витребувані копії документів на 130 аркушах: контракти, специфікації до контрактів, додаткові угоди, ГТД, пакувальні листи, товарні накладні, інвойси, аналізи рахунків, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахункам, платіжні доручення (т.1, а.с. 24-зворот).

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» з письмовим запитом «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 31.05.2023 за № 1292/Ж12/25-01-07-06-05 та, посилаючись на приписи підпункту 19-1.1.4., пункту 19-1 статті 19, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, та на отримання витягу податкової інформації від Національного банку України просив позивача надати пояснення щодо виконання умов контрактів № Р05.01/07-21 від 05.07.2021та № Р26.01/08-22 від 26.08.2022, а також завірені копії документів відповідно до переліку (т.1, а.с. 25).

У зв`язку з цим позивач, разом з відповіддю від 20.06.2023 № 01-06/753 надав відповідачеві витребувані копії документів на 282 аркушах: контракти, специфікації до контрактів, додаткові угоди, ГТД, пакувальні листи, товарні накладні, інвойси, аналізи рахунків, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахункам, платіжні доручення (т.1, а.с. 26-зворот).

Письмовим запитом «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 06.07.2023 за № 1572/ж12/25-01-07-06-05 відповідач, посилаючись на приписи підпункту 19-1.1.4., пункту 19-1 статті 19, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, та на отримання витягу податкової інформації від Національного банку України просив позивача надати пояснення щодо виконання умов контрактів № Р26.01/08-22 від 26.08.2022 та № Р19.01/10-22 від 19.10.2022, а також завірені копії документів відповідно до переліку (т.1, а.с. 27).

Листом від 19.07.2023 № 01-06/712 ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» надало відповідачу витребувані копії документів на 157 аркушах: контракти, специфікації до контрактів, додаткові угоди, акти прийому передачі, платіжні доручення, ГТД, пакувальні листи, товарну накладну, аналіз рахунків, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості (т.1, а.с. 29).

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» з письмовим запитом «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 10.08.2023 № 1739/Ж12/25-01-07-06-05 в якому, посилаючись на приписи підпункту 19-1.1.4., пункту 19-1 статті 19, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та на отримання витягу податкової інформації від Національного банку України, просило позивача надати пояснення щодо виконання умов контракту № Р26.01/08-22 від 26.08.2022, а також завірені копії документів відповідно до переліку (т.1, а.с. 29 зворот-30).

Листом від 15.08.2023 № 01-06/738 ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» надано відповідь в якій зазначило, що копії документів по вказаному контракту вже надавалися відповідачу згідно запиту від 06.07.2023 за № 1572/Ж12/25-01-07-06-05 (т.1, а.с. 31).

На підставі наказу від 19.09.2023 № 2085-п, виданого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» з питань дотримання вимог валютного законодавства (т.1, а.с. 118).

За результатами перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТіПіБіеС Продакшн» від 29.09.2023 № 9252/Ж5/25-01-07-06-01 (далі - акт перевірки), в якому міститься висновок про порушення позивачем, зокрема, частин першої, другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання законодавчо встановлених граничних строків розрахунків:

- по експортним операціям згідно контракту № Р19.01/10-22 від 19.10.2022, укладеного з нерезидентом ENERGY LINE AG (Швейцарія), у сумі: 92273,97 євро на 2 к.д. (з 21.05.2023 по 22.05.2023); 84228,71 євро на 2 к.д. (з 21.05.2023 по 22.05.2023); 154893,68 євро на 2 к.д. (з 21.05.2023 по 22.05.2023);

- по експортним операціям згідно контракту № Р26.01/08-22 від 26.08.2022, укладеного з нерезидентом Finow Rohrsysteme GmbH (Німеччина), у сумі: 304930,84 євро на 34 к.д. (з 28.02.2023 по 02.04.2023); 9475,51 євро на 34 к.д. (з 28.02.2023 по 02.04.2023); 261257,12 євро на 28 к.д. (з 06.03.2023 по 02.04.2023); 199401,41 євро на 28 к.д. (з 06.03.2023 по 02.04.2023); 217597,53 євро на 28 к.д. (з 06.03.2023 по 02.04.2023); 296375,08 євро на 27 к.д. (з 07.03.2023 по 02.04.2023); 255651,6 євро на 27 к.д. (з 07.03.2023 по 02.04.2023); 239 997,42 євро на 12 к.д. (з 22.03.2023 по 02.04.2023); 143328,17 євро на 7 к.д. (з 27.03.2023 по 02.04.2023); 172648,65 євро на 5 к.д. (з 29.03.2023 по 02.04.2023) (т. 1, а.с. 118 (зворот) - 133).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Головне управління ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2023 за №11301/ж10/25-01-07-00, яким на ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 6167856,60 грн. (т.1, а.с. 116).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначено в Законі України «Про валюту і валютні операції».

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такий захід захисту як встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У відповідності до абзацу першого частини першої Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За приписами частини четвертої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

За правилами частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із зазначеною статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою зазначеної статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (абзац перший частина шоста статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції»).

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

За приписами пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

З аналізу викладених норм слідує, що законодавством встановлена можливість в індивідуальному порядку продовжити загальновстановлений строк з проведення розрахунків у іноземній валюті за окремими операціями з експорту чи імпорту товарів (послуг), що здійснюються резидентами під час виконання зовнішньоекономічних договорів. Таке продовження надається на підставі відповідного висновку Мінекономрозвитку.

Даний висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, визначеного Законом України «Про валюту і валютні операції», так і після його закінчення.

Суд звертає увагу, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» санкції підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

За встановленими обставинами, 26.08.2022 позивач та підприємство Finow Rohrsysteme GmbH уклали контракт № Р26.01/08-22 та додаткову угоду № 2 від 22.05.2023. На виконання вказаного контракту та додаткової угоди позивачем відвантажено товар, а підприємством Finow Rohrsysteme GmbH перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 2543624,12 євро.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки позивачем на підтвердження наявності підстав застосування абзацу першого частини четвертої та абзацу першого частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» надано контролюючому органу висновок Мінекономіки від 12.06.2023 № 5119 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком по розрахункам з нерезидентом «Finow Rohrsysteme GmbH» за контрактом № Р26.01/08-22 від 26.08.2022 на суму: 304930,84 євро, з 03.04.2023 до 26.08.2023; 95475,51 євро, з 03.04.2023 до 26.08.2023 261257,12 євро, з 03.04.2023 до 01.09.2023; 199401,41 євро, з 03.04.2023 до 01.09.2023; 217597,53 євро, з 03.04.2023 до 01.09.2023; 255651,60 євро, з 03.04.2023 до 02.09.2023; 296375,08 євро, з 03.04.2023 до 02.09.2023; 239997,42 євро, з 03.04.2023 до 17.09.2023; 143328,17 євро, з 03.04.2023 до 22.09.2023; 172648,65 євро, з 03.04.2023 до 24.09.2023; 75036,87 євро, з 15.04.2023 до 11.10.2023; 58575,02 євро, з 29.04.2023 до 25.10.2023; 98203,71 євро, з 29.04.2023 до 25.10.2023; 42776,55 євро, з 15.05.2023 до 10.11.2023; 44865,68 євро, з 15.05.2023 до 10.11.2023; 56600,27 євро, з 16.05.2023 до 11.11.2023; 59984,98 євро, з 21.05.2023 до 16.11.2023; 52269,02 євро, з 24.05.2023 до 19.11.2023; 12230,30 євро, з 31.05.2023 до 26.11.2023; 26852,82 євро, з 21.06.2023 до 17.12.2023; 928,12 євро, з 16.07.2023 до 11.01.2024.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14 вказав, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені. Відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності настає лише за встановлене порушення строку після закінчення дії рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про продовження строків розрахунків.

Таким чином, висновок Мінекономіки від 12.06.2023 № 5119 щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, як індивідуальний правовий акт, виданий для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу в часі та звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені, а тому суд приходить до висновку, що доводи відповідача стосовно правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через відсутність такого висновку за спірний період є не обґрунтованими.

За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.11.2023 № 11301/ж10/25-01-07-00 є протиправним та підлягає скасуванню.

Схожі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 380/17885/22.

Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, за результатами якої був складений акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства від 29.09.2023 за № 9252/Ж5/25-01-07-06-01 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як убачається зі змісту наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.09.2023 № 2085-п, підставою для його прийняття зазначено, зокрема, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Верховний Суд в постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 сформулював правовий висновок, де у випадку, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 08.10.2021 у справі №320/1684/19, від 17.06.2022 у справі №826/9184/18, від 10.03.2023 у справі № 140/2022/18, від 31.10.2023 у справі № 380/1802/20, від 10.11.2023 у справі № 815/2627/18.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, а тому оскарження вказаних дій контролюючого органу, за наслідками яких складено акт, не є належним та ефективним способом захисту прав платника податків, оскільки не може призвести до відновлення порушеного права.

Посилання позивача на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 813/1041/18, суд вважає помилковими з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи.

Крім того, у даній справі відповідач надсилаючи позивачу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, чітко вказав його підставу, зокрема: «у зв`язку з отриманням витягу податкової інформації від Національного банку України про порушення ТОВ«ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині порушення граничних строків розрахунків при здійсненні експортних операцій по зовнішньоекономічним контрактам», яка відповідає підставі, вказаній у наказі про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Доводи позивача про те, що у наказі про проведення документальної позапланової виїзної перевірки не зазначено конкретних недоліків щодо наданих ним у відповідь на запит пояснень, обґрунтованих причин чому поданих ним документів недостатньо, суд вважає безпідставними, оскільки норми Податкового кодексу України не передбачають обов`язку контролюючого органу зазначати такі відомості.

Також суд не приймає до уваги позицію позивача про те, що у нього відсутня вина, як необхідна складова податкового правопорушення, оскільки Законом України «Про валюту і валютні операції» не передбачено встановлення вини резидента як необхідної умови притягнення особи до відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України за зовнішньоекономічною операцією з імпорту/експорту товарів, а тому достатньо лише наявності факту порушення відповідних строків.

Стосовно інших посилань учасників справи, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 250870,00 грн. позивачем надані суду копії доказів, а саме: договір про надання правничої допомоги від 31.01.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ від 12.02.2024, рахунки-фактури на оплату правничої допомоги від 17.11.2023, від 15.02.2024, від 18.03.2024, від 29.04.2024, від 03.06.2024, від 23.07.2024; платіжні інструкції щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу № 467 від 23.11.2023, № 225 від 15.02.2024, № 391 від 18.03.2024, № 586 від 29.04.2024, № 707 від 04.06.2024, № 856 від 24.07.2024 (т. 2, а.с. 45-зворот -52).

Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 250870,00 грн.

Відповідач заявляє про не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу з реальною складністю справи з урахуванням фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Так, дослідивши документи та враховуючи предмет спору, кількість судових засідань, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 250870,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідачів, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 19000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 26840,00 грн. за вимогу майнового характеру та 2684,00 грн. за вимогу немайнового характеру.

Тому, враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 26840,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» (вул. Василя Тарновського, 34А, офіс 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40848765) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Чернігівській області від 13.11.2023 № 11301/ж10/25-01-07-00.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» судовий збір у розмірі 26840,00 грн. та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.08.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ