Постанова

від 21.08.2024 по справі 380/19799/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19799/23 пров. № А/857/25007/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСудової Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, прийняте суддею Братичак У.В. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Українська компанія кави» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,-

встановив:

ТОВ «Виробниче підприємство «Українська компанія кави» (надалі ТОВ, «Українська компанія кави», позивач) звернулося з позовом до Львівської митниці (надалі митниця, відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100427/2 від 18.07.2023 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2023 №UA209230/2023/001919.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100427/2 від 18.07.2023; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2023 №UA209230/2023/001919; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь ТОВ 8647 (вісім тисяч шістсот сорок сім) грн. 55 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Суд виходив з того, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

З метою перевезення імпортованого товару на територію України між позивачем як замовником та компанією Union Trade Service Ltd (Велика Британія) як експедитором був укладений контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 про надання комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів.

Суд звернув увагу на те, що законодавством не визначено вичерпного переліку документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати. Тому рахунок з актом та довідка про транспортування, що видані Union Trade Service Ltd (Велика Британія), є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на транспортування.

Щодо зауважень відповідача до інвойсу та не зазначення у ньому вартості упаковки та маркування товару, то згідно пункту 3 зовнішньоекономічного Контракту від 03.03.2023 №030323 упаковка та маркування входить у вартість товару.

До вартості поставленого товару за інвойсом включається вартість страхування у розмірі 20,40 доларів США, а також вартість доставки - 1470 доларів США. Таким чином, загальна вартість товару склала 66322,80 доларів США, що у перерахунку за один кілограм становить 4,45 доларів США. Зазначена інформація міститься в інвойсі №90000541.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а-2г, а застосування резервного методу, та визначення митної вартості імпортованого товару, обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що означене судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно комерційних документів (зокрема рахунку про транспортні витрати від 06.07.2023 № UKK03/0623) вартість перевезення товару, визначено від м. Гданськ до митного кордону України. Базис ціни товару у відповідності до інвойсу від 12.05.2023 №90000541 визначено на умовах CIF Гдиня. Згідно інформації яка наведена у коносаменті від 23.05.2023 № HLCUMA3230511317 - порт призначення - Гдиня. Отже декларантом не враховано частину транспортних витрат від порту Гдиня до м. Гданськ при здійсненні розрахунку митної вартості товару; відповідно до положень п. 3.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.06.2023 № UKK2906/23 експедитор має організувати транспортування вантажу, перевалку, розвантажувальні роботи зберігання товару, транспортно - експедиційне обслуговування, веде митний облік. Відповідно до умов поставки CIF Гдиня усі вище перелічені витрати до моменту перетину митного кордону України оплачує покупець. Разом з тим відповідно до комерційних документів наданих декларантом (рахунок фактура на перевезення від 06.07.2023 № UKK03/0623) до розрахунку митної вартості товару який оцінюється включено лише суму фрахту від м. Гданськ до кордону України. Решта витрат декларантом не враховано.

Щодо пояснення з приводу коригувань, Правилами чітко визначено, що такі робляться лише «щодо зроблених коригувань». Тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Також слід зважити на ту обставину, що перелік коригувань завершується словом «тощо», тобто не є вичерпним. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування. Абсолютно нелогічною є вимога щодо внесення до рішення про коригування митної вартості пояснень щодо незроблених коригувань, оскільки навіть не визначено їх вичерпний перелік.

Основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

На вимогу декларантом надано: висновок експертної організації, у якому йде посилання на рахунок фактуру, яка не подавалась до митного оформлення, отже даний висновок не може бути врахований при митній оцінці товару. Також декларантом надано копію митної декларації країни експорту. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Звертає увагу на те, що оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, то у разі ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом. Вказані обставини позбавляють можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. (Постанова КГС ВС від 02.03.2023 №5019/1274/11).

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

ТОВ у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Виробниче підприємство «Українська компанія кави» та компанією INDUS COFFEE PRIVATE LIMITER (Індія) був укладений зовнішньоекономічний Контракт № 030323 від 03.03.2023 про поставку товарів в кількості, асортименті, валюті, ціні та якості, які визначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту, у строки та на умовах Інкотермс у редакції 2010.

На виконання зазначеного Контракту компанією INDUS COFFEE PRIVATE LIMITER на користь позивача було поставлено товар - каву натуральну розчинну агломеровану, Agglomerated Instant Coffee BLEND: ICPL-9B (GA) на умовах поставки CIF Gdynia, Польща: країна виробник Індія; торгівельна марка - INDUS; виробник INDUS COFFEE PRIVATE LIMITER, упаковка картонні коробки по 23 кг (648 одиниць); загальна маса товару 14 904 кг; ціна 4,35 дол.США/кг.

З метою митного оформлення товарів позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці митну декларацію №23UA209230076300U9 від 17.07.2023разом з копіями документів на товар, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: зовнішньоекономічний Контракт № 030323 від 03.03.2023; інвойс № 90000541 від 12.05.2023; прайс-лист № ICPL/P1/395/2022-23 від 03.03.2023; пакувальний лист № 80000437 від 12.05.2023; сертифікат походження товару № ТСС/8901; сертифікат якості (здоров`я) №VDP/CTS/008/2023-24; сертифікат аналізу № PCL/2023-24/C0112 від 22.05.2023; сертифікат відсутності ГМО від 12.05.2023; звіт по тестуванню № PCL/2023-24/C0112 від 22.05.2023; коносамент № HLCUMA3230511317 від 23.05.2023; експортну декларацію № 9973673 від 12.05.2023; страховий поліс № 0865094390; контракт про перевезення № UKK 2906/23 від 29.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 11.07.2023; акт та рахунок по транспортних послугах; довідку про вартість перевезення від 10.07.2023; платіжні документами про оплату від 14.03.2023 та від 28.06.2023.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001919 від 18.07.2023 з підстави прийняття 18.07.2023 митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100427/2.

Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100427/2 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Згідно наданої до митного контролю CMR від 11.07.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є LLC BIO LOGISTIK CROU, однак документів про перевезення товару за зазначеним маршрутом декларантом не надано (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін.), що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини.

Згідно комерційних документів (зокрема рахунку про транспортні витрати від 06.07.2023 № UKK03/0623) вартість перевезення товару, визначено від м. Гданськ до митного кордону України. Базис ціни товару у відповідності до інвойсу від 12.05.2023 №90000541 визначено на умовах CIF Гдиня. Згідно інформації яка наведена у коносаменті від 23.05.2023 № HLCUMA3230511317 - порт призначення - Гдиня. Отже декларантом не враховано частину транспортних витрат від порту Гдиня до м. Гданськ при здійсненні розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до положень п. 3.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.06.2023 № UKK2906/23 експедитор має організувати транспортування вантажу, перевалку, розвантажувальні роботи зберігання товару, транспортно-експедиційне обслуговування, веде митний облік. Відповідно до умов поставки CIF Гдиня усі вище перелічені витрати до моменту перетину митного кордону України оплачує покупець. Разом з тим відповідно до комерційних документів наданих декларантом (рахунок фактура на перевезення від 06.07.2023 № UKK03/0623) до розрахунку митної вартості товару який оцінюється включено лише суму фрахту від м. Гданськ до кордону України. Решта витрат декларантом не враховано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно достатті 53 Митного кодексу Українимитним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом надано: висновок експертної організації, у якому йде посилання на рахунок фактуру, яка не подавалась до митного оформлення, отже даний висновок не може бути врахований при митній оцінці товару. Також декларантом надано копію митної декларації країни експорту. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно зст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VIрозділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA100330/2023/143866 від 26.06.2023, де вартість такого товару становить 7,35 дол. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випущення товару у вільний обіг, 19.07.2023 позивач подав митну декларацію №23UA209230076792U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до статей49,50 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першоюстатті51, частиною першою статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Як встановлено частиною другоюстатті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборівдокументи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положеннястатті 53 Митного кодексу Українимістять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннямистатті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборіввизнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятоюстатті 54 Митного кодексу Українипередбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостоїстатті 54 Митного Кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першоюстатті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органомдоходів і зборіву випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другоїстатті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу Українивстановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьоюстатті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 58 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів звертає увагу , що з метою перевезення імпортованого товару на територію України між позивачем як замовником та компанією Union Trade Service Ltd (Велика Британія) як експедитором був укладений контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 про надання комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів.

Відповідно до положеньст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Однак, затверджена форма CMR (міжнародна автомобільна накладна) не передбачає наявності у ній імені та адреси експедитора, який організовує вантажне перевезення, але не є при цьому фактичним перевізником.

У свою чергу всі розрахунки, які мають значення для встановлення митної вартості товару, були проведені з Union Trade Service Ltd (Велика Британія). Митному органу поряд з контрактом були подані рахунок на оплату послуг та акт приймання-передання за фактом здійснення доставки товарів. При цьому, як вбачається з таких документів, перевезення товарів Union Trade Service Ltd (Велика Британія) здійснювалось з м. Гдиня (Польща) до м. Дніпро (Україна).

Згідно п. п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що законодавством передбачено не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати. Тому рахунок з актом та довідка про транспортування, що видані Union Trade Service Ltd (Велика Британія), є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на транспортування.

Колегія суддів також звертає увагу на таке.

Згідно пункту 3 зовнішньоекономічного Контракту від 03.03.2023 №030323 зазначено, що упаковка та маркування входить у вартість товару.

Згідно інвойсу № 90000541, вартість товару складає 64832,40 доларів США, що вираховується від обсягу поставки у кілограмах (14904 кг) та ціни товару за один кілограм (4,35 доларів США).

При цьому, у стовпці «номер і вид упаковки» зазначається, що товар розміщується у картонних коробках у кількості 648 одиниць по 23 кг кожна. Розміщення товару у таких фасованих картонних коробках, які містять спеціальне маркування, і є упаковкою та маркуванням у розумінні контракту № 030323.

Пункт 3 Контракту в даному випадку означає, що у ціну товару за один кілограм уже включена вартість упаковки, в якій такий товар поставляється, а тому додатково у первинних документах ціна упаковки та маркування на ньому не виноситься як окрема складова вартості.

Частина десятастатті 58 МК Українивизначає умови, за яких до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є не включення таких витрат до ціни товару.

Таким чином, інвойсом правильно закріплена ціна товару та загальна вартість поставки.

Поряд з вказаним, до вартості поставленого товару за інвойсом включається вартість страхування у розмірі 20,40 доларів США, а також вартість доставки - 1470 доларів США. Таким чином, загальна вартість товару склала 66322,80 доларів США, що у перерахунку за один кілограм становить 4,45 доларів США. Зазначена інформація міститься в інвойсі №90000541.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані зауваження митного органу є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Окрім того, на підтвердження митної вартості імпортованих товарів позивач долучив висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 111/199 від 18.07.2023, яким підтверджується, що вартість поставленого товару складає 4,45 дол. США/кг. Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що у ньому йде посилання на рахунок фактуру, яка не подавалась до митного оформлення, отже, даний висновок не може бути врахований при митній оцінці товару.

При цьому згідно з листом ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» № 111/199-1 від 11.08.2023 у номері інвойсу була допущена технічна помилка. Наявність такої описки не є підставою вважати, що експертний висновок був винесений на підставі документів, які не подавались до митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Вірно зазначив суд першої інстанції про те, що відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195) у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2019 у справі №825/648/17.

Натомість в оскаржуваному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №1 від 01.08.2023, додаткову угоду №1 від 01.08.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.08.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.09.2023 на загальну суму 15000,00 грн., рахунок №1 до договру про надання правової допомоги №1 від 01.08.2023 та додаткової угоди №1 від 01.08.2023 на суму 15000,00 грн.

Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що справедливим є відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо покликання апелянта на те, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу йому не надсилалося, то зазначене спростовується матеріалами справи (а.с.149), зокрема, квитанцією про надіслання такого документу на поштову адресу Львівської митниці.

Крім того, до суду надійшло клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7500 грн. та додано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 1 від 01.08.2023, додаткову угоду № 7 від 29.02.2024, рахунок № 7 від 29.02.2024, акт приймання-передачі № 7 від 29.02.2024.

Додатковою угодою № 7 від 29.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 1 від 01.08.2023, укладеного між позивачем та АО «ПРАКТИКА» в п. 3, 4 погоджено, що до юридичних послуг, які надаються Адвокатським об`єднанням, включаються: попереднє консультування; вивчення документів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи; підготовка процесуальних документів (позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечення, заяви, клопотання, заперечення на клопотання, додаткових пояснень, апеляційної та касаційної скарги); підготовка та участь у судових засіданнях. При цьому вартість надання юридичних послуг встановлюється у фіксованому розмірі, незалежно від витраченого часу адвокатів об`єднання.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що обчислення гонорару адвоката може здійснюватися у фіксованому розмірі.

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі.

При цьому, представлені суду апеляційної інстанції матеріали мають довести не лише факт понесення витрат на правову допомогу під час апеляційного розгляду адміністративної справи в сумі 7500,00 грн, а і обґрунтованість та розумність таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 у справі «Меріт проти України», зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

20 березня 2024 апеляційним судом зареєстровано заперечення, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7500,00 грн у повному обсязі.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не може бути визнаний співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивача, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ті обставини, що в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, надані адвокатом позивачу послуги в апеляційній інстанції базуються на попередніх послугах, зокрема, підготовленому позові та відповіді на відзив на позовну заяву, на базі рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем, не є співмірним зі складністю справи та суперечить принципу розумності, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, апеляційний суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000,00 грн.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати перерозподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі №380/19799/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Українська компанія кави» (ЄДРПОУ:32299065) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) 00 гривень

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар