Ухвала

від 21.08.2024 по справі 440/16283/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа №440/16283/23

адміністративне провадження № К/990/30736/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі № 440/16283/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТОЙЛ» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІТОЙЛ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9153890/39950741 від 10.07.2023; №9158892/39950741 від 11.07.2023; №9158884/39950741 від 11.07.2023; №9185009/39950741 від 13.07.2023; №9185010/39950741 від 13.07.2023; №9368618/39950741 від 17.08.2023; №9368619/39950741 від 17.08.2023; №9387554/39950741 від 22.08.2023; №9411573/39950741 від 25.08.2023; №9411565/39950741 від 25.08.2023; №9411572/39950741 від 25.08.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №61094/39950741/2 від 01.08.2023; №61116/39950741/2 від 01.08.2023; №61191/39950741/2 від 01.08.2023; №61541/39950741/2 від 02.08.2023;

- зобов`язати Відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №1 від 12 червня 2023 датою її фактичного подання на реєстрацію 29 червня 2023 року; №2 від 12 червня 2023року датою її фактичного подання 29 червня 2023 року; №1 від 14 червня 2023 року датою її фактичного подання 29 червня 2023 року; №2 від 14 червня 2023 року датою її фактичного подання 29 червня 2023 року; №3 від 14 червня 2023року датою її фактичного подання 29 червня 2023 року; №1 від 15 червня 2023 року датою її фактичного подання 29 червня 2023 року; №1 від 19 червня 2023 року датою її фактичного подання 14 липня 2023 року; №2 від 19 червня 2023 року датою її фактичного подання 14 липня 2023 року; №1 від 30 червня 2023 року датою її фактичного подання 14 липня 2023 року; №2 від 30 червня 2023 року датою її фактичного подання 14 липня 2023року; №1 від 06 липня 2023 року датою її фактичного подання 1 серпня 2023року, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітойл».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТОЙЛ" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9153890/39950741 від 10.07.2023; №9158892/39950741 від 11.07.2023; №9158884/39950741 від 11.07.2023; №9185009/39950741 від 13.07.2023; №9185010/39950741 від 13.07.2023; №9368618/39950741 від 17.08.2023; №9368619/39950741 від 17.08.2023; №9387554/39950741 від 22.08.2023; №9411573/39950741 від 25.08.2023; №9411565/39950741 від 25.08.2023; №9411572/39950741 від 25.08.2023. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 12.06.2023 №1, 2, від 14.06.2023 №1, №2, №3, від 15.06.2023 №1, від 19.06.2023 №1, №2, від 30.06.2023 №1, №2 та від 06.07.2023 №1, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "БІТОЙЛ", в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТОЙЛ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 29524,00 грн .

Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не вбачається.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 КАС України, відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі № 440/16283/23.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов