Рішення

від 13.08.2024 по справі 458/466/24

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретарі судового засідання Матківська Р.Р., Баранишин Д.В.,

Справа № 458/466/24

Провадження №2/458/197/2024

за участі сторін цивільного провадження:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Буняк Д.М.,

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» повноважний представник не прибув,

розглянувши в м.Турка Самбірського району Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.05.2024року через свого представника адвоката БунякаД.М. позивач ОСОБА_1 подав в Турківський районний суд Львівської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» про розірвання трудового договору, розірвати трудовий договір укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» (ЄДРПОУ 01236555) з 05.04.2022року на підставі ст.38 КЗпП в зв`язку з неможливістю продовження роботи, а саме через те, що м.Сєверодонецьк, де розташоване підприємство, перебуває під окупацією.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, оформленого відповідним протоколом від 09.05.2024року для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районногосуду Львівськоїобласті Ференц Р.І.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд встановив наступне.

Предметом заяви є розірвання трудового договору.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК Україниналежить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідност.23 ЦПК Україниусі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022року №2102-IX, який був продовжений і діє на цей час.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Вимогами ст.28ЦПК Українипередбаченоправо виборупозивача впозовах,що виникаютьз трудовихправовідносин,пред`являти зазареєстрованим місцемпроживання чиперебування позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.

Суд враховує позицію позивача, який в своїй заяві посилається на ч.1 ст.28 ЦПК Україниі вважає, що його справа повинна розглядатися за правилами альтернативної підсудності і за його вибором.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.23 ЦПК Українипередбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції

Ч. 16 ст.28 ЦПК Українипередбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з ст.28 ЦПК Українипідсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що позов поданий і відповідає порядку, встановленому ст.ст.175-177 ЦПК України, підстав для відмови у відкритті провадження, повернення позовної заяви, залишення позовної заяви без руху на момент відкриття провадження у справі не встановлено, а тому необхідно відкрити провадження у справі.

Позовна заява подана особою, яка згідно вимог ст.47 ЦПК України наділена цивільною процесуальною дієздатністю.

У зв`язку з вищевказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23, 27, 28 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування відповідача, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером за вислугою років з 06.10.2009 року. Після виходу на пенсію, з 06,10.2009 року продовжував працювати в ТОВ«Об`єднане господарство залізничного транспорту», яке розташоване в м.Сєверодонецьк, вул.Механізаторів, 2, Луганської області. З 2022 року м.Сєверодонецьк, опинилося під окупацією військ російської федерації. Він вимушений був разом з сім`єю 05 квітня 2022 року покинути своє місце проживання, та як внутрішньо переміщена особа скерований на проживання в м.Турка Самбірського району Львівської області та з 27 травня 2022 року зареєстрований на проживання в АДРЕСА_1 . Через те, що підприємство в якому позивач працював знаходиться на непідконтрольній уряду України території продовжити свою трудову діяльність на підприємстві він не може. Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Мiнicтepcтвa з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022року №297, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022р. за №453/37789 є Сєвєродонецька міська територіальна громада. У зв`язку з тим, що згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Мiнicтepcтвa з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022 року №297, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022р. за №453/37789 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення Сєвєродонецька міська територіальна громада Луганської області знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють на даний час свої повноваження, я не маю можливості офіційно підтвердити факт звільнення з попереднього місця роботи та внести запис до трудової книжки про припинення трудових відносин із ТОВ ОГЗТ «Об`єднане господарство залізничного транспорту». ТОВ«Об`єднане господарство залізничного транспорту», яке знаходиться в Сєвєродонецьку є під окупацією. Повернутися туди щоб подати заяву про припинення трудових відносин позивач не може. Також не може надіслати заяву про звільнення, оскільки листування з окупованими територіями не здійснюється. Він є пенсіонером за вислугою років, а при досягненні 60 річного віку - пенсіонер і за віком. Незважаючи на те, що він не працює, він не звільнений з роботи, а тому не отримує пенсію в повному розмірі. З метою звільнення з роботи з підприємства, яке перебуває в зоні окупації, він як внутрішньо переміщена особа звернувся із заявою в Львівський обласний центр зайнятості про припинення трудового договору з ТОВ «Об`єднане господарство залізничного транспорту». Листом від 01.06.2023року йому в цьому було відмовлено, та роз`яснено, що він як пенсіонер не може скористатися процедурою припинення трудового договору через центр зайнятості. Після цього він двічі звертався із заявою в ГУ ПФУ У Львівській області про припинення трудового договору та виплати пенсії в повному розмірі, однак йому теж в цьому дали відмову. ГУ ПФУ у Львівській області йому роз`яснено, що за захистом свої прав він може звернутися до суду. Не отримавши позитивної відповіді від Центру зайнятості та Пенсійного фонду, позивач звернувся на гарячу лінію Державної служби з питань праці. На його звернення Центральним міжрегіональним управління державної служби з питань праці надавалися відповіді від 27.11.2023 №СХ/3/1056-ЦА-23, від 09.12.2023 №Ц/1/3904-ЗВ-23, від 08.04.2024 №Ц/1/947-ЗВ-24, в яких вказано, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ«Об`єднане господарство залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236555) зареєстровано за адресою: вул. Довженка Олександра, буд.18, м.Київ, 03057 і що для припинення трудових відносин необхідно звернутися із заявою про звільнення до адміністрації ТОВ «Об`єднане господарство залізничного транспорту». Також йому роз`яснено, що згідно вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отримавши інформацію про те, що «Об`єднане господарство залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236555) зареєстровано за адресою; вул. Довженка Олександра, буд.18, м.Київ. 03057 позивач тричі направляв на вказану адресу заяву з проханням про припинення «трудового договору, але відповіді не отримав. На заяву від 09.02.2024 року йому надійшло повідомлення про отримання 26.02.2024 року «Об`єднаним господарством залізничного транспорту» його заяви, але відповіді на заяву він не отримав. В той же час, відсутність вказаного запису позбавляє його отримувати, пенсійні виплати в повному розмірі, тобто порушує гарантоване ст.46 Конституції України право. Таким чином, він не маю іншої можливості розірвати трудовий договір інакше ніж за рішенням суду. Просить розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» (ЄДРПОУ: 01236555) з 05.04.2022 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив самопредставництво чи за допомогою участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями.

Заяви (клопотання) учасників справи.

09.05.2024року через свого представника адвоката БунякаД.М. позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав в Турківський районний суд Львівської області позовну заяву.

20.06.2024року через свого представника адвоката БунякаД.М. позивач через канцелярію суду подав заяву про приєднання доказів.

13.08.2024року позивач та його представник адвокат БунякД.М. через канцелярію суду подали спільну заяву про розгляд справи без їх участі та надали відповідь ДеснянськогоУПГУНП у м.Києві від 29.07.2024року №123469-2024.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Турківського районного суду Львівської областіФеренцР.І. від 10.05.2024року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачці визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу і суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачці - заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Судові засідання по справі були призначені на 11.06.2024року, 18.06.2024року, 25.06.2024року, 10.07.2024року, 13.08.2024року, 15.08.2024року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я, а також оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №10986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за вислугою років з 06.10.2009 року. Після виходу на пенсію, з 06,10.2009 року продовжував працювати в |ТОВ«Об`єднане господарство залізничного транспорту», яке розташоване в м.Сєверодонецьк, вул.Механізаторів, 2, Луганської області.

З 2022 року м.Сєверодонецьк, опинилося під окупацією військ російської федерації. Він вимушений був разом з сім`єю 05 квітня 2022 року покинути своє місце проживання, та як внутрішньо переміщена особа скерований на проживання в м.Турка Самбірського району Львівської області та з 27 травня 2022 року зареєстрований на проживання в АДРЕСА_1 .

Через те, що підприємство, в якому позивач працював знаходиться на непідконтрольній уряду України території, продовжити свою трудову діяльність на підприємстві він не може.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Мiнicтepcтвa з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022року №297, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022р. за №453/37789 є Сєвєродонецька міська територіальна громада.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Сєвєродонецька міська територіальна громада визнана тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.06.2022року.

З метою звільнення з роботи з підприємства, яке перебуває в зоні окупації, позивач як внутрішньо переміщена особа, звернувся із заявою в Львівський обласний центр зайнятості про припинення трудового договору з ТОВ «Об`єднане господарство залізничного транспорту». Листом від 01.06.2023року йому в цьому було відмовлено, та роз`яснено, що він як пенсіонер не може скористатися процедурою припинення трудового договору через центр зайнятості.

Після цього він двічі звертався із заявою в ГУ ПФУ У Львівській області про припинення трудового договору та виплати пенсії в повному розмірі, однак йому теж в цьому дали відмову. ГУ ПФУ у Львівській області йому роз`яснено, що за захистом свої прав він може звернутися до суду.

Також позивач звернувся на гарячу лінію Державної служби з питань праці. На його звернення Центральним міжрегіональним управління державної служби з питань праці надавалися відповіді від 27.11.2023 №СХ/3/1056-ЦА-23, від 09.12.2023 №Ц/1/3904-ЗВ-23, від 08.04.2024 №Ц/1/947-ЗВ-24, в яких вказано, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ«Об`єднане господарство залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236555) зареєстровано за адресою: вул. Довженка Олександра, буд.18, м.Київ, 03057 і що для припинення трудових відносин необхідно звернутися із заявою про звільнення до адміністрації ТОВ «Об`єднане господарство залізничного транспорту». Також йому роз`яснено, що згідно вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отримавши інформацію про те, що «Об`єднане господарство залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236555) зареєстровано за адресою; вул. Довженка Олександра, буд.18, м.Київ. 03057 позивач тричі направляв на вказану адресу заяву з проханням про припинення «трудового договору, але відповіді не отримав.

На заяву від 09.02.2024 року йому надійшло повідомлення про отримання 26.02.2024 року «Об`єднаним господарством залізничного транспорту» його заяви, але відповіді на заяву він не отримав.

В той же час, відсутність вказаного запису позбавляє його отримувати, пенсійні виплати в повному розмірі, тобто порушує гарантоване ст.46 Конституції України право. Таким чином, він не маю іншої можливості розірвати трудовий договір інакше ніж за рішенням суду.

У матеріалах справи наявні докази про направлення відповідачу позовної заяви, повістки про виклик до суду, у зв`язку з чим суд прийшов до переконання про розгляд справи у відсутність відповідача по наявних матеріалах справи.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є розірвання трудового договору.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в закладах освіти або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

У законодавстві України про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Статтею 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Так, у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Законом України від 21.04.2022 року №2220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану», що набрав чинності 07.05.2022 року, передбачено спрощену процедуру набуття статусу безробітного, зокрема для осіб які перебувають на тимчасово окупованій території, які перебувають на території, на якій ведуться бойові дії, для внутрішньо переміщених осіб. На виконання вказаного Закону розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення» доповнено п.5.2. Відповідно вказаного пункту для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України.

Частину 4 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" доповнено абзацом 2 згідно якого «Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору". Після абзацу другого доповнено п`ятьма новими абзацами такого змісту: "Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це: роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними); територіальний орган Пенсійного фонду України; територіальний орган Державної податкової служби".

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд розірвати трудовий договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту», задля індексації розміру пенсії. Оскільки з 05.04.2024року не виконує покладених на нього трудових обов`язків на підприємстві, через тимчасову окупацію Сєверодонецького району Луганської області. Позивачем на юридичну адресу відповідача були направлені заяви про звільнення, однак до цього часу відповіді останній не отримав, заява про звільнення не розглянута і рішення по ній не прийняте, а за юридичною адресою місця знаходження відповідача знаходиться приватний будинок.

Враховуючи, що підприємство на якому працював позивач, знаходиться на тимчасово окупованій території ОСОБА_1 є пенсіонером і не може припинити трудові відносини, звернувшись до центру зайнятості в односторонньому порядку, крім того, можливість подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин за юридичною адресою підприємства відсутня, за таких обставин суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Судом враховано те, що спір вирішено в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, з врахуванням повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученої до заяви квитанції №67 від 22.04.2024року вбачається, що позивачем у ТВБВ№10013/21 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» було оплачено судовий збір у сумі 1211,20грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивачки про стягнення з відповідача оплаченого нею судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивачки оплаченого нею судового збору.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,209,258,259,263-265,268,272,273,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Об`єднанегосподарство залізничноготранспорту» пророзірвання трудовогодоговору - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту» (ЄДРПОУ: 01236555) з 05.04.2022 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.268 ЦПК України,датою ухвалення рішення є дата його проголошення(незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ;

місце тимчасового перебування згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 14.05.1998 року Сєвєродонецьким МВ УМВСУ в Луганській області; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднане господарство залізничного транспорту»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03057 м.Київ, вул.Довженка Олександра, буд.18.

Повний текст судового рішення складено 19.08.2024 року.

Суддя Р.І. Ференц