Постанова

від 19.04.2007 по справі 46/98-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста 

КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б     тел. 230 31 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

19.04.2007 р.

Справа № 46/98-А  

За позовом

Відкритого акціонерного

товариства “Деревообробний завод “Явір”

До

Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

Про

визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення 

Суддя Шабунін С.В.

Секретар

судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

від позивача

Мартинюк М.В. -представник за

довіреністю  від 30.03.2007 р. № 90,

Вертеленко  Т.В. -представник за

довіреністю від 30.03.2007 р. № 91

від відповідача

Коваленко М.В. -представник за

довіреністю від 07.02.2007 р. № 353/9/10-214

19.04.2007 р. у судовому засіданні

відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України

оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство

“Деревообробний завод “Явір” (далі - позивач) звернулось до господарського

суду  м. Києва  з адміністративним позовом до  Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення  №

0000006551/15-03 від 11.07.2006 р.

Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 29.01.2007 р.  відкрито

провадження у адміністративній справі № 46/98-А відповідно до правил Кодексу

адміністративного судочинства України.

Під час проведення судового

розгляду справи представник позивача позов підтримав,  в обґрунтування позову посилається на  відсутність його вини  в простроченні зарахування коштів, сплачених  на погашення податкового зобов'язання,

на  належний казначейський рахунок.

Вважає  застосування  відповідальності спірним податковим

повідомленням-рішенням необґрунтованим та протиправним.

Відповідач заперечує проти позовних

вимог, в обґрунтування заперечень зазначив, що 

позивач в порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3 стаття 5 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами»узгоджену суму податкового зобов'язання з податку

на додану вартість, визначену в декларації з податку на додану вартість від

19.11.2003 року № 343004 - по строку сплати 01.12.2002 року, сплатило

03.12.2003 року, затримавши сплату на 2 календарних дні, тобто з затримкою до

30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати

узгодженої суми податкового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи,

оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що

знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення відповідача та

представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення

для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у

Шевченківському районі м. Києва 11.07.2006 р. було проведено перевірку

дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати

податків по ПДВ Відкритим акціонерним товариством «Деревообробний завод «Явір»в

період з 30.11.03 р. по 30.06.06 р. За результатами перевірки було складено Акт

за № 400/15-03, в якому вказується на порушення строків сплати податкових

зобов'язань по ПДВ.

На підставі Акту перевірки було

виписане податкове повідомлення-рішення від 11.07.2006 р.

№0000006551/15-03,  за яким  позивачу 

нараховано штраф за затримку на 2 календарні дні граничного строку

сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з Акту перевірки,

відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»останнім днем

сплати податкового зобов'язання у сумі 75 879,00 грн. є 01.12.2003 р.,

фактичною  датою сплати згідно Акту

перевірки вказано 03.12.2003 р.

Спірним податковим

повідомленням-рішенням №0000006551/15-03 від 11.07.2006 року нараховано 7

587,90 грн. штрафних санкцій, що складає 10% погашеної суми податкового боргу з

податку на додану вартість, застосованих відповідно до підпункту 17.1.7 пункту

17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ВАТ «Деревообробний завод

«Явір»зверталось зі скаргами про визнання недійсним вказаного податкового

повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової

адміністрації України, але повідомлення-рішення було залишено без змін, а

скарги - без задоволення. Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 стаття 5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний

самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним

податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім

днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1

статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Позивач не погоджуючись  з таким нарахуванням, звернувся до суду за

захистом своїх порушених прав  з вимогою

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове

зобов'язання  фактично було сплачене  ним 

вчасно 01.12.2003 р. в сумі 75 980,00 грн. на рахунок ДШ у

Шевченківському районі м. Києва (отримувач ВДК Шевченківського р-ну м. Києва,

р/р  по погашенню кредиту по ПДВ),

тому  прострочення сплати відсутнє і   відповідальність застосована  необґрунтовано.

Судом була досліджена відповідна

обставина та встановлено, що позивачем 

податкове зобов'язання  в сумі 75

980,00 грн. було сплачене на  рахунок,

вказаний  ДПІ у Шевченківському районі м.

Києва (отримувач ВДК Шевченківського р-ну м.Києва, р/р  по погашенню кредиту по ПДВ) 01.12.2003 р.,

що підтверджується платіжним дорученням 

від 01.12.2003 р. №  608.  

Таким чином, надходження коштів на

належний рахунок  в органах  державного казначейства  лише 03.12.2003 р.  сталось з незалежних від платника податків

причин.

Платник податків зобов'язання перед

бюджетом виконав  вчасно і  в повному обсязі, що підтверджується  також листом заст. нач. ДПІ у Шевченківському

районі м. Києва Щави Р.П. від 13.03.2004 року за №1528/10/24-407 в якому

вказується, що станом на 01.12.2003 р. ВАТ «Деревообробний завод «Явір»податкової

заборгованості не мало.

Відповідач  стверджує, що позивачем невірно були

заповнені реквізити платіжних документів або кошти спрямовані на неправильний

код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені

податкові зобов'язання), що стало причиною ненадходження  до відповідного рахунку відповідного району

та непогашення суми податкового зобов'язання платника податків, що

передбачає  застосування відповідальності

за  несвоєчасне виконання податкових

зобов'язань. Оскільки, в податковому роз'ясненні щодо відповідальності платника

податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов'язань при

перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його

реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації тощо (затверджено наказом

Державної податкової адміністрації України від 15.01.2002 року №25), зазначено,

що відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Порядку виконання державного бюджету за

доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000

року за №131 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 року

за №67/5258 на балансі обласних управлінь державного казначейства України для

зарахування платежів відкриваються рахунки в розрізі районів та кодів бюджетної

класифікації. Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи

банків, у яких вони обслуговуються, на зазначені вище рахунки, відкриті в

органах Державного казначейства.

При цьому відповідач не наводить

жодних даних чи обставин, що свідчать про неправильне заповнення реквізитів

платіжного документа, крім того, 

кошти  на рахунок позивача не

повертались, а були  зараховані за

призначенням з затримкою в 2 календарні дні.

Відповідач не зазначає  які реквізити та на підставі яких документів

мав зазначати позивач, в чому полягає помилка чи його вина в простроченні

надходження коштів на вірний казначейський рахунок.  

Закон України «Про систему

оподаткування»встановлює обов'язок платника сплачувати належні суми податків і

зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни. Під податком слід

розуміти обов'язковий внесок до бюджету, здійснюваний платниками у порядку і на

умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Закони України про

оподаткування не встановлюють обов'язку платника сплачувати податок на якийсь

конкретний рахунок бюджету.

Відповідно до підпункту 17.1.7

пункту 17.1 статті 17 та підпункту 6.1.7 підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про

порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної

податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України

від 17.03.2001 року № 110 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України

23.03.2001 року за №268/5459, із змінами і доповненнями) у разі коли платник

податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних

строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити

штраф у такий розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за

останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового

зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Необхідно враховувати, що

відповідно до ст. 61 Конституції України 

юридична відповідальність  особи,

в т.ч. юридичної, має індивідуальний характер, 

тобто притягнення до відповідальності 

відбувається за наявності законодавчо передбачених підстав з

врахуванням  обставин правопорушення.

Відповідно до ст.  217 Господарського кодексу  України (далі -ГК України)  адміністративно-господарські санкції є видом  господарсько-правової відповідальності,

зокрема,  за порушення суб'єктами  господарювання  правил здійснення господарської діяльності,

застосовуються  за ініціативою  уповноважених органів  державної влади чи місцевого самоврядування.

Стаття 218 ГК України

передбачає  підставою

господарсько-правової відповідальності 

вчинення правопорушення у сфері господарювання, зокрема, порушення  правил здійснення господарської діяльності,

за яке учасник господарських відносин 

відповідає, якщо не доведе, що ним 

вжито  всіх, залежних від нього

заходів, для недопущення господарського правопорушення.

       Судом встановлено, що

спірна сума податкового зобов'язання була сплачена позивачем  протягом 

граничного строку, про що свідчить платіжне доручення від 01.12.2003

року №  608,  зарахування 

спірних сум на належний  рахунок  в державному казначействі України 03.12.2003

року сталось з незалежних від позивача обставин, які, однак, відповідачем  також 

не досліджені.   

Таким чином, відповідачем було  необґрунтовано  визначено 

про порушення позивачем  абз. 2

п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз.

«а»п.п.4.1.4 п.4.1 ст..4 , п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»та  застосовано відповідальність  в порядку 

п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами».

Відповідно до ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються

її вимоги та заперечення. 

З огляду на встановлені обставини,

суд дійшов висновку, що позовні 

вимоги  позивачем обґрунтовані та

доведені, відповідачем не спростовані, тому 

підлягають задоволенню  в повному

обсязі.

Що стосується обраного позивачем

способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то

суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства

України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта

владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4

ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України

встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї

статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері

публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала

дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту

прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю

або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20

Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до

уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного

судочинства України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, суд

вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю

відповідає нормам чинного законодавства.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, Прикінцевих та перехідних положеннями

Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 3,40 грн.

підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача. Щодо повернення

надмірно сплаченого судового збору, позивач не позбавлений права на звернення

до суду з відповідною заявою у встановленому законодавством порядку. 

Керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163

Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними

положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.

Києва  № 0000006551/15-03 від 11.07.2006

року.

3.          Стягнути з державного бюджету на

користь Відкритого акціонерного товариства “Деревообробний завод “Явір” (04050,

м. Київ, вул. Мельникова,  2/10, код  ЄДРПОУ 19026166, п/р 26004100421 в ТОВ

”Артем-Банк”, МФО 300885 ) 3,40  грн.

витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання

апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного

судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в

строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           

С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі:

15.05.2007 р.

19.04.07                                                     

м. Київ                                    

46/98-А                   

За позовом

До

Третя особа

Предмет адміністративного позову

Суддя Шабунін

С.В.

Секретар судового засідання