Рішення

від 15.08.2024 по справі 180/1759/23

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1759/23

2/180/69/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Хомченко С.І.

за участю секретаря - Меньшикової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Мегапромекологія" про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Представникпозивача адвокатГончаренко О.О., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Мегапромекологія" про стягнення заборгованості по заробітній платі. Після витребування судом доказів по справі позивачем подано уточнюючу позовну заяву, яку обґрунтовує тим, що з 26 червня 2018 року, ОСОБА_1 , знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Мегапромекологія». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 , однак, з грудня 2021 року по теперішній час заробітна плата нараховувалась, але виплат не було.

Відповідачем було виплачено в лютому 2022 року 3420,00 грн., у квітні 2022 року -345,19 грн., у серпні 2023 року 12820,00 грн. та в жовтні 2023 року 7326 грн.. Всього за весь період було виплачено 23911,19 грн..

15 травня 2023 року, на адресу Відповідача ним було направлено лист з проханням виплатити всі належні суми та компенсації та надати довідку про заборгованість по заробітній платі.

Даний лист було повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти.

З вини відповідача він не отримав свою заробітну плату за період з 01.12.2021 року по теперішній час. Невиплачену заробітну плату необхідно стягнути з відповідача.

У даному випадку відповідач не припиняв з ним трудові відносини, що підтверджується записом в трудовій книжці.

07.12.2023 року представник позивача надав уточнену позовну заяву в якій просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 218077 гривень 54 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11004 гривень 00 копійок.

Представник позивача надав до суду уточнену позовну.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута справи що виникають з трудових відносин.

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

14.08.2024 року представник відповідача надав додаткові пояснення в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на рішення апеляційного суду та на ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ЗУ «Про оплату праці».

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенціїзправлюдини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 5ЦПКУкраїни передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 12, 81ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що з 26 червня 2018 року, ОСОБА_1 , знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Мегапромекологія». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 ( а.с.6).

24 березня 2022 року відповідачем виданий наказ №24/3 Про призупинення дії трудового договору, в якому підставою визначено військову агресію російської федерації проти України, з метою збереження безпеки життя та здоров`я працівників підприємства, у відповідності до ст. 13 ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Також зазначено, що призупиняється дія трудового договору з 24 березня 2022 року до закінчення воєнного стану з працівниками підприємства, де у списку працівників під порядковим №66 зазначений ОСОБА_1 . В цьому наказі зазначено відповідачем, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, на час призупинення дії трудового договору заробітна плата не нараховується. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України (а.с.31-32).

Згідно з наданим відповідачем Списком працівників, які ознайомлені з наказом Товариства №24/03 від 24 березня 2022 року про призупинення дії трудових договорів, що є Додатком №1 до наказу ТОВ Мегапромекологія №24/03 від 24 березня 2022 року, також під порядковим номером №66 зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача та у цій графі міститься підпис позивача про його обізнаність щодо такого наказу по підприємству (а.с.33-34).

Позивач не зазначає, за яких обставин у зазначеному Списку з`явився його особистий підпис, як і не стверджує, що підпис зробив не він і не ставить питання щодо оскарження наказу підприємства.

У відповідності до наданої відповідачем довідки від 05 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2021 року по 30 вересня 2023 року нарахована заробітна плата у грудні 2021 року 6840,00 грн, у січні 2022 року 9400,00 грн та у лютому 2022 року 7671,10 грн, а виплачено 23 лютого 2022 року 3420,00 грн., 27 квітня 2022 року 345,19 грн., 03 серпня 2023 року 12820,00 грн.. Залишок невиплаченої заробітної плати складав 7325,91 грн (а.с.29).

Згідно наданого видаткового касового ордеру позивач ОСОБА_1 отримав під особистий підпис 05 жовтня 2023 року 7326,00 грн. (а.с.27).

За таких обставин суд вважає, що позивач отримав свою заробітну плату з 01 грудня 2021 року по 01 грудня 2023 року, а також те, що позивач 05 жовтня 2023 року отримав останню нараховану суму заробітної плати, що підтверджується його особистим підписом та позивачем не спростовано.

Стаття 43Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст.64Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15.03.2022 прийнято Закон України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 1 та 2 ст.1Закону №2136-ІХ встановлено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст.1Закону №2136-ІХ у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", quot;Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст.13Закону №2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Згідно вимоги ст.13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»від 15березня 2022року відповідачем виданий наказ №24/03 від 24 березня 2022 року. Належить відзначити, що відповідач територіально знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що за Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року за №75, що діяв на той момент, з подальшими змінами, Марганецька міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), як і продовжує значитись у такому переліку у відповідності до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, що діє станом на день розгляду справи, що очевидно завдало впливу на безпечні й належні умови праці працівників підприємства.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач не мав виробничі, організаційні, технічні можливості, необхідні для виконання роботи позивачем, та перебував в таких обставинах, коли він може надати працівнику роботу, а працівник може виконати роботу, тому суд приходить до висновку, що видання відповідачем наказу №24/03 від 24 березня 2022 року, яким призупинено дію трудових договорів працівників підприємства з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я працівників є вимушеною мірою, що відповідаю вимогам ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», враховуючи, що позивач не оскаржував цей наказ та на момент пред`явлення цього позову він не втратив чинність.

Також судом встановлено, що позивачем не доведено того, що відповідач, маючи наказ по підприємству від 24 березня 2022 року, видавав його з підстав уникнення оплати праці, тоді як під час дії наказу заробітна плата не нараховується, а, відтак, і не виплачується.

Тому, враховуючи, що запроваджуючи спірним наказом призупинення дії трудових договорів з усіма працівниками підприємства, відповідачем не було порушено право, зокрема, ОСОБА_1 , на працю, а, відтак, відсутня і вина відповідача в неотриманні позивачем заробітної плати, яка, до того ж, не нараховувалась, що є підставою для відмови у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 ..

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 14 вересня 2023 року у справі №754/5488/22.

Щодо позовних вимог стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 11004 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

А якщо трудові відносини не припинені, працівник має право на відпустку у разі її невикористання на відповідну компенсацію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Мегапромекологія" про стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 11004 грн.

Відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 коп.

Керуючись ст. ст. 47,83,115 КЗпП України, ст. ст. 4,10, 12, 13 ,76, 81, 141,259, 263-265,268,273,274-277,279, 352,354,355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Мегапромекологія" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11004 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко