Постанова

від 16.08.2024 по справі 465/6685/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/6685/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М

Провадження № 22-ц/811/1046/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Реліквія» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Реліквія» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з приватного підприємства (далі ПП) «Реліквія» майнову шкоду в розмірі 25772 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., завдану їй ушкодженням здоров`я, а також понесені судові витрати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25.05.2023 року у приміщенні магазину «Продукти Реліквія», в якому здійснює господарську діяльність ПП «Реліквія», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2, з нею трапився нещасний випадок невиробничого характеру, внаслідок якого вона зазнала ушкодження здоров`я. За таким фактом постійно діючою комісією з розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру у м. Львові було складено акт від 04.08.2023 року №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, згідно з пунктом 10 якого, причинами нещасного випадку зазначено: «Порушення або недотримання норм і правил безпеки, у тому числі: вимог безпеки під час експлуатації будівель (приміщень)». Крім того, спеціалістами Залізничної районної адміністрації, за результатами виїзду на місце події, було складено акт від 01.08.2023 року проведення огляду місця травмування ОСОБА_1 у приміщенні магазину ПП «Реліквія» на вул. Патона, 2, з фотододатками, якими зафіксовано неналежний стан утримання приміщення, в якому відповідачем здійснюється підприємницька діяльність.

Крім того, відділом поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області було проведено перевірку за зверненням сина позивача ОСОБА_2 , щодо факту її травмування, за результатами якого надано письмову відповідь від 03.08.2023 року №К-182/38/01-23, якою також встановлено, що працівники та керівництво магазину «Продукти Реліквія» відмовились надати будь-яке пояснення згідно ст.63 Конституції України. Також у цій відповіді поліцією вказано на цивільно-правовий характер відносин, що склались, які сторони можуть вирішити виключно в судовому порядку.

Вказувала, що на наступний день після падіння, 26.05.2023 року, зважаючи на ознаки перелому кістки, погане самопочуття та температуру, вона звернулася за медичною допомогою до міського травматологічного пункту №1, де її було оглянуто, проведено рентген обстеження та скеровано на подальше лікування до міської лікарні швидкої медичної допомоги. Цього ж дня її було госпіталізовано з діагнозом: закритий вколочений багатоуламковий перелом проксимального метаепіфіза правої плечової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів, а 31.05.2023 року зроблено операцію, після чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології та ортопедії Центру травми ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова».

Для проведення операції необхідним було придбання набору для остеосинтезу плеча, вартістю 25000 грн., та медичних препаратів на суму 772 грн. 28 коп., а відтак, загальна сума завданої майнової шкоди становить 25772 грн. 28 коп.

Вказувала, що через травмування та пережиту внаслідок цього операцію зазнала фізичного болю та душевних страждань, адже впродовж декількох місяців вона була позбавлена можливості повноцінно та без допомоги сторонніх осіб пересуватися, потребувала постійного догляду, в тому числі, й після операції. Також лікарі повідомили про можливі ускладнення, зважаючи на її похилий вік. Такі страждання проявляються й по сьогодні, адже, пошкоджена ділянка тіла та місце операції продовжують боліти, вона відчуває дискомфорт, не може повноцінно виконувати навіть побутові завдання із власного обслуговування, виходу в магазин за продуктами, нести в травмованій руці навіть легкої ваги кульок.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 100000 грн., враховуючи ступінь душевних страждань, фізичного болю, їх значної тривалості. Просила позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Реліквія» на користь ОСОБА_1 25772 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ПП «Реліквія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Стягнуто з ПП «Реліквія» в дохід держави судовий збір у розмірі 646 грн. 80 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ПП «Реліквія». Покликаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в задоволеній його частині, просив таке скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач покликається на те, що позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би наведені нею обставини, син позивачки не був присутній під час описаний нею подій, а лише прийшов згодом на вигадане стороною позивача місце події, свідків, які б могли підтвердити відсутність самої події, суд першої інстанції не вважав за доцільне заслуховувати, оскільки вони є зацікавленими особами, позаяк, твердження позивачки про те, що її син може підтвердити обставини справи, суд прийняв на віру.

Зауважує, що саме на позивачу, як потерпілій особі, лежить обов`язок довести факт заподіяння шкоди, її розмір й те, що відповідач є заподіювачем шкоди, позаяк, відповідач, заперечуючи проти позову, має спростувати презумпцію вини у заподіянні шкоди позивачу своєю бездіяльністю.

Наголошує, що в даному випадку, відсутність вини відповідача підтверджується відсутністю самої події за участю позивачки в конкретний момент часу та в конкретному місці.

Наданий стороною позивача акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру від 04.08.2023 року відповідач вважає протиправним, а проведене розслідування формальним та однобічним.

На переконання відповідача, вказаний акт та долучений протокол №1 від 24.07.2023 року й акт огляду свідчать не про здійснення розслідування комісією, а лише колективну формалізацію та узаконення на паперових носіях об`єктивних тверджень сина та адвоката позивачки, без надання жодної можливості іншій стороні бути заслуханою.

Зазначає, що відсутність оскарження даного акту відповідачем пояснюється тією обставиною, що сам акт безпосередньо не створює для відповідача прав та обов`язків, а відтак, не підлягає оскарженню.

Додає, що долучена довідка-дублікат від 26.05.2023 року МТП №1 може свідчити виключно про звернення позивачки в травмпункт 26.05.2023 року, а не про факт, місце і дату стверджуваного позивачкою падіння. Працівниками магазину повідомлялось не про факт їх необізнаності, а тверду переконаність про відсутність будь-яких фактів інцидентів в магазині.

Відзначає, що відповідача не було жодним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а періодичний моніторинг сайту Судова влада України свідчить про відсутність такої інформації на даному сайті.

Додає, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Відповідач вважає необґрунтованою ухвалу від 06.03.2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик і допит свідків.

19.04.2024 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.08.2024 року, є дата складення повного судового рішення 16.08.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки-дублікат від 26.05.2023 року, ОСОБА_1 звернулась до міського травматологічного пункту №1 з приводу: «З/перелом хірургічної шийки правої плечової кістки зі змішенням к-ф.». На довідці вказано, що вона впала 25.05.2023 року о 17.00 год. в магазині «Реліквія», вул. Патона, 2.

Згідно медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №43274 від 14.06.2023 року, ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» з 27.05.2023 року до 14.06.2023 року з діагнозом: «перелом верхнього кінця плечової кістки, ділянка не уточнена, закритий вколочений багатоуламковий перелом проксимального метаепіфіза правої плечової кістки».

Зазначено, що пацієнтка ОСОБА_1 поступила в ургентному порядку до ВНМД 1 ТМО ВП «Лікарня Св. Пантелеймона» зі скаргами на біль в ділянці правого плечового суглоба, порушення правої верхньої кінцівки. Зі слів пацієнтки, травму отримала 25.05.2023 року, близько 17:00, внаслідок падіння в магазині «Реліквія» АДРЕСА_1 .

01.06.2023 року ОСОБА_1 видано підтвердження в тому, що вона перебуває на стаціональному лікуванні у відділені травматології та ортопедії Центру травми ВП «Лікарня святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» з 26.05.2023 року по теперішній час з діагнозом: «закритий вколочений багатоуламковий перелом проксимального метаепіфізу правої плечової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів».

Відповідно до протоколу №1 засідання постійно діючої комісії з розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру у м. Львові від 24.07.2023 року, було розглянуто адвокатський запит ОСОБА_3 , щодо травмування 25.05.2023 року ОСОБА_1 у приміщені магазину «Реліквія», АДРЕСА_1 .

01.08.2023 року головним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Н. Хомицькою та головним спеціалістом юридичного відділу Залізничної районної адміністрації О. Іваненко, на виконання вимог п.4.2 протоколу №1 від 24.07.2023 року засідання постійно діючої комісії з розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру у м. Львові, здійснено огляд місця травмування ОСОБА_1 в приміщенні магазину ПП «Реліквія» на вул. Патона, 2, про що складено акт проведення огляду місця травмування ОСОБА_1 у приміщенні магазину ПП «Реліквія» на вул. Патона, 2.

Також у даному акті вказано, що на час проведення огляду, зі слів продавчинь, директор ПП «Реліквія» був відсутній. Присутнім продавчиням було запропоновано надати пояснення з приводу травмування 25.05.2023 року ОСОБА_1 , на що вони відповіли, що вони працюють щодня і їм нічого не відомо про згаданий нещасний випадок 25.05.2023 року, до них ніхто не звертався в цей день з проханням надати крісло. Повідомити свої персональні дані продавчині магазину відмовились.

Постійно діючою комісією з розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру у м. Львові було складено акт №1 від 04.08.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.05.2023 року о 17 год. 00 хв. отримала травмування в приміщенні суб`єкта господарської діяльності (магазин) «Реліквія», АДРЕСА_1 . Зайшовши до магазину «Реліквія», спіткнувшись за виступаючий металевий дверний поріг, ОСОБА_1 впала та в результаті падіння травмувалась. Причини нещасного випадку: порушення або недотримання норм і правил безпеки, у тому числі: вимог безпеки під час експлуатації будівель (приміщень).

03.08.2023 року ЛРУП №2 ВП №1 надано відповідь, з якої зокрема вбачається, що працівники та керівництво магазину «Продукти-Реліквія» відмовились надати будь-яке пояснення, згідно ст.63 Конституції України. Тому враховуючи наведене, у ситуації, яка склалась наявні лише цивільно-правові відносини, сторони можуть вирішити виключно в судовому порядку.

Представником позивача на адресу відповідача було направлено претензію про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку, як вказано представником відповідача у відзиві на позовну заяву, вони не отримали, а ознайомились з даною претензією наприкінці червня 2023 року, коли вона надійшла на електрону пошту відповідача.

Згідно з квитанціями з аптечних закладів, у зв`язку з лікуванням від отриманої внаслідок падіння травми, ОСОБА_1 були понесені витратити на придбання ліків і медичних засобів на загальну суму 25772 грн. 28 коп.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Заперечуючи проти позову, відповідачі мають спростувати презумпцію вини у завданні шкоди позивачу своєю бездіяльністю.

Статтею 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначені права та обов`язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів.

Норма п.7 ч.1 ст.17 цього Закону є спеціальною і кореспондує, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров`ю або майну громадян; звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону, підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ПП «Реліквія» здійснює свою господарську діяльність в приміщенні магазину «Продукти Реліквія», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2.

З фотосвітлин, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що у приміщення магазину «Реліквія» знаходиться деформований з виступаючим штирем металевий дверний поріг.

В акті №1 від 04.08.2023 року, зокрема у п.10, вказано, що причиною нещасного випадку є порушення (недотримання) норм і правил безпеки, у тому числі: вимог безпеки під час експлуатації будівель (приміщень).

Доказів на спростування наведеного стороною відповідача не надано.

Таким чином, саме на відповідача ПП «Реліквія» покладено обов`язок забезпечити безпечну експлуатацію приміщення магазину, зокрема дверей, через які забезпечено вхід до магазину.

Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що 25.05.2023 року, близько 17:00, позивачка ОСОБА_1 , заходячи до магазину, спіткнулась об пошкоджений (деформований) металевий дверний поріг, внаслідок чого впала та отримала травму: перелом верхнього кінця плечової кістки, ділянка не уточнена, закритий вколочений багатоуламковий перелом проксимального метаепіфіза правої плечової кістки, та в подальшому (26.06.2023 року), звернулась до медичного закладу, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділені травматології та ортопедії Центру травми ВП «Лікарня святого Пантелемона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», що підтверджено письмовими доказами.

За наведених обставин, судом першої інстанції правильно встановлено про наявність порушення зі сторони відповідача щодо належного утримання приміщення магазину: дверний поріг деформований з виступаючим гострим штирем.

Указане відповідачемПП «Реліквія»не спростовано,зокрема,не доведено,що двернийпоріг немістить пошкоджень.

Доказів на підтвердження того, що шкода здоров`ю позивача завдана не з вини відповідача, що могло б бути підставою для звільнення останнього від її відшкодування, ПП «Реліквія» не надано.

Незгода з актом №1 про нещасний випадок невиробничого характеру від 04.08.2023 року, оскільки, на думку відповідача, такий складений формально, не виключає вини самого відповідача, а навпаки, підтверджує факт порушень, які призвели до нещасного випадку.

Таким чином, судом встановлено причинний зв`язок між бездіяльністю ПП «Реліквія» та наслідками такої бездіяльності у вигляді деформації дверного порогу дверей, що призвело до падіння позивачки та отримання нею ушкодження здоров`я у вигляді перелому верхнього кінця плечової кістки, що свідчить про заподіяння позивачу відповідачем майнової шкоди.

Внаслідок отриманої травми, ОСОБА_1 понесла витрати на лікування, що підтверджується наданими нею копіями платіжних документів (квитанцій, платіжних доручень, чеків), загальний розмір яких становить 25772 грн. 28 коп., що також не спростовано відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди у вказаному вище розмірі понесених матеріальних витрат.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої п`ятої цієї статті, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок фізичного болю від отриманого ушкодження здоров`я та душевних страждань від вимушених у її житті змін, зокрема, пов`язаних із перебуванням на лікуванні, тривалості таких негативних наслідків, а також довела наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю заподіювача, яким в даному випадку є відповідач.

Визначаючи розподіл тягаря доказування, судом ураховано, що в такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №554/1583/16-ц (провадження №61-25018св18).

З огляду на тяжкість отриманого ушкодження здоров`я, тривалості перебування позивачки на лікуванні, суд, ураховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, дійшов законного та обгрунтованого висновку про присудження позивачці морального відшкодування в розмірі 50000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив відповідача про розгляд справи та не задовольнив його клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки приймаючи позовну заяву та відкриваючи провадження у справі, суд в ухвалі від 11.10.2023 року чітко зазначив, що справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Такий висновок суду відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

За даними матеріалів справи, судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про обізнаність відповідача про розгляд справи свідчать: клопотання про відкладення розгляду справи, подання відзиву на позов, подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про виклик і допит свідків.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу приватного підприємства «Реліквія» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич