Рішення

від 21.08.2024 по справі 161/21775/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21775/23

Провадження № 2/161/815/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Гаражного кооперативу «Турист», про визнання незаконною та скасування довідки, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої увійшов гараж в кооперативі «Турист». Згідно будівельного паспорту на забудову земельної ділянки під будівництво індивідуального гаража № НОМЕР_1 в кооперативі «Турист» голова правління гаражного кооперативу вніс запис та переписав право власності на гараж № НОМЕР_1 на дочку спадкодавця ОСОБА_1 , тобто на неї. На вказаний гараж також наявний технічний паспорт від 24.06.1997 та довідка від 24.06.1997, яка засвідчує право власності ОСОБА_5 на індивідуальний гараж з оглядовою ямою № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист». Право власності ОСОБА_5 на гараж підтверджується рішенням Луцької міської ради від 04.01.1973 № 2.

У 2020 році позивач вирішила зареєструвати за собою право власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист», проте керівником гаражного кооперативу їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що вказаний гараж їй не належить.

Після звернення до поліції із заявою про самовільне привласнення майна, відповідач ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист».

Такі дії позивач вважає протиправними та такими, що позбавляють її права власності на спадкове майно.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати незаконною та скасувати довідку № 37 від 04.09.2020, яка видана гаражним кооперативом «Турист», визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 площею 16.3 кв.м. в гаражному кооперативі «Турист», стягнути з відповідача понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді від 15.12.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив у якому він позовних вимог не визнав. Зазначив, що він вступив у члени кооперативу та сплатив членський внесок у сумі 150,00 грн., що підтверджується квитанцією від 22.07.2005, після чого сплачував їх щорічно. 04.09.2020 йому було видано довідку про те, що він є членом кооперативу «Турист» та має у користуванні/власності гараж № НОМЕР_1 , будівництво якого закінчено у 1973 році, правлінням кооперативу надано згоду на оформлення за ним права власності на спірний гараж. 10.09.2020 він зареєстрував право власності на гараж № НОМЕР_1 . Таким чином, він є належним добросовісним набувачем нерухомого майна. Зазначає, що вимога про визнання незаконною та скасування довідки № 37 від 04.09.2020, а також визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 є неналежним способом захисту. Крім цього, позивачем порушено строк на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, а саме про порушення свого права позивач дізналася у вересні 2020 року, а в суд звернулася в грудні 2023, тобто по закінченню визначено законом трьохрічного строку. Посилаючись на викладене, позивач просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на його користь понесені у справі витрати за надання правової допомоги.

29.01.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати незаконною і скасувати довідку № 31 видану 04.09.2020 гаражним кооперативом «Турист» та припинити речове право власності ОСОБА_4 на гараж № НОМЕР_1 площею 16.3. кв.м. в гаражному кооперативі «Турист». Визнати за нею право власності на вказаний гараж.

Позивач скористалася правом на подання відповіді на відзив, де підтримала раніше висловлену у позовній заяві позицію.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали та просили задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача позовних вимог не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Відповідно до ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначеноЗаконом України«Про кооперацію» (далі Закон).

Статтею 2Закону встановлено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Вказана норма також дає визначення обслуговуючого кооперативу як кооперативу, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Стаття 10 Закону визначає, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

За приписами статті 11Закону вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Стаття 12 Закону визначає перелік основних прав та обов`язків члена кооперативу, серед яких, зокрема, право на участь у господарській діяльності кооперативу та управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління, та обов`язки додержуватися статуту кооперативу, виконувати рішення органів управління та органів контролю кооперативу, виконання своїх зобов`язань перед кооперативом, сплата визначених статутом внесків.

Відповідно достатті 19-1 Закону член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут (стаття 8 Закону).

Судом встановлено, що гаражний кооператив «Турист», що хнаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є юридичною особою, з копії статуту кооперативу (в редакції чинній у період з 2016 року по 01.12.2023), який затверджено рішенням загальних зборів членів гаражного кооперативу «Турист» 12.12.2016 вбачається, що основною метою та завданням кооперативу є створення необхідних умов для збереження особистих транспортних засобів та власного майна членів кооперативу (Розділ 2).

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 (в редакції чинній у період з 2016 року по 01.12.2023) Гаражний кооператив «Турист» створений на добровільних засадах згідно рішення загальних зборів членів гаражного кооперативу шляхом перетворення кооперативу колективу гаражного «Турист» і є його правонаступником.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви особи та копії технічного паспорта належного цій особі на правах приватної власності транспортний засіб, за умови сплати відповідних внесків, визначених загальними зборами членів кооперативу. Член кооперативу може вибути з нього згідно поданої заяви. Члени кооперативу можуть бути виключені з нього у випадку несплати членських внесків та інших внесків більше шести місяців; порушення вимог Статуту; невиконання рішень загальних зборів; дії, які спричинили матеріальні збитки кооперативу або його членам; невиконання рішень правленні кооперативу; систематичного невиконання доручень загальних зборів; пропуску загальних зборів без поважних причин (двох і більше разів); у випадку вибуття з кооперативу до закінчення календарного року зайва оплачена частина внесків не повертається (Розділ 3).

Найвищим органом управління кооперативу є загальні збори, до виключної компетенції яких, серед іншого належить прийом у члени кооперативу та виключення з нього. До компетенції правління кооперативу відноситься серед іншого прийом в члени кооперативу з наступним затвердженням на загальних зборах (п. 5.1, п.5.9 Розділу 5 Статуту).

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1ст. 321 ЦК України).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225659130 від 25.09.2020, права власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист», що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, 6 зареєстровано 10.09.2020 за відповідачем ОСОБА_4 .

Реєстрація права власності здійснена на підставі довідки № 37 від 04.09.2020, виданої головою ГК «Турист» ОСОБА_6 та технічного паспорта від 18.08.2020.

Як вбачається з копії довідки № 37 від 04.09.2020, виданої головою ГК «Турист» ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_4 є членом гаражного кооперативу «Турист» та має у користуванні/власності гараж № НОМЕР_1 , будівництво якого закінчено у 1973 році. Сума внесків за гараж № НОМЕР_1 погашена повністю, заборгованість перед ГК «Турист» відсутня. Гаражу № НОМЕР_1 в ГК «Турист», який належить ОСОБА_4 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , гаражний кооператив «Турист», гараж № НОМЕР_1 . Правління кооперативу дає згоду на оформлення права власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист», що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, 6.

Із квитанції про оплату членських внесків, які містяться на а.с. 44-48, випливає, що ОСОБА_4 як член гаражного кооперативу «Турист» сплачував членські внески з 2005 року.

Крім цього, згідно з відповіддю гаражного кооперативу «Турист» № 36 від 21.08.2020, збори членів гаражного кооперативу «Турист» постановили вважати власником гаража № НОМЕР_1 ОСОБА_4 , переоформлення проведено без порушень, вступні внески сплачені ОСОБА_4 у 2005 році, членські внески вносились ним з 2005 року по 2020 рік. Претензій щодо переоформлення гаража з 2005 року по 2020 рік не надходили.

Таким чином, право власності ОСОБА_4 на спірний гараж набуте у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, застосовуючи положення статті 387ЦК України слід виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом індикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення індикаційного позову є встановлення під час розгляду справи, зокрема, тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

На підтвердження належності ОСОБА_5 , який є батьком позивача ОСОБА_1 гаража № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Турист», останньою надано копію будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, індивідуальний гараж в кооперативі «Турист» по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку.

Із вказаного паспорта вбачається, що гараж був переписаний на ОСОБА_5 , а після його смерті на дочку ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 сплачувала членські внески, тим самим виконувала взятий на себе обов`язок як член кооперативу, суду не надано. Крім цього, з відповіді гаражного кооперативу «Турист» № 3 від 30.04.2024 (а.с. 124) вбачається, що за 2001-2004 роки в бухгалтерській документації по гаражу № НОМЕР_1 був вказаний ОСОБА_7 , а з 2005 року та по даний час відповідач ОСОБА_4 .

Таким чином, позивачем не доведене порушення відповідачем її права власності, оскільки нею не доведено набуття такого права за нею на спірний гараж. Також, позичем не надано суду доказів того, що гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист» входив до складу спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_5 , та те, що вона зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, в тому числі вказаного гаража та надала відповідні підтверджуючі право власності ОСОБА_5 документи на спірний об`єкт нерухомості.

Наведене ставить під сумнів те, чи входив гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист» до складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 та відповідно право позивача в порядку спадкування на такий гараж.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Ст.78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Оскільки позивачем не доведено під час розгляду справи своє право власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист», право власності на який у встановленому законом порядку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 та не спростовано стороною позивача, вимога позивача про визнання незаконною і скасування довідки № 31 виданої 04.09.2020 гаражним кооперативом «Турист» та припинення речового права власності ОСОБА_4 на гараж № НОМЕР_1 площею 16.3. кв.м. в гаражному кооперативі «Турист» є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Крім цього, довідка № 31 від 04.09.2020, яка видана гаражним кооперативом «Турист», на підставі якої у відповідача ОСОБА_4 виникло право власності є законною та породжує для нього настання правових наслідків, а саме реєстрацію права власності.

Суд звертає увагу на те, що видачі такої довідки та подальшій реєстрації права власності, передує дотримання певних правил, які були дотримані ОСОБА_4 , в тому числі сплата вступного та членських внесків.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні наведених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про визнання за нею права власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турист», то оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання незаконною і скасувати довідку № 31 видану 04.09.2020 гаражним кооперативом «Турист» та припинення речового права власності ОСОБА_4 на гараж № НОМЕР_1 площею 16.3. кв.м. в гаражному кооперативі «Турист», у задоволенні яких судом відмовлено, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої вимоги.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та гаражного кооперативу «Турист», про визнання незаконною та скасування довідки, визнання права власності, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_4 подано до суду наступні документи:

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволені позову, вимога відповідача про стягнення витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність даної справи з позивача на користь відповідача, слід стягнути 4000,00 грн. судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.

Керуючись ст.ст.2-4, ч.3 ст.12, ст.ст. 13, 76-78, 80-81, 133, 137, 141, 259, 263, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 321, 387, 392 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Гаражного кооперативу «Турист», про визнання незаконною та скасування довідки, визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Відповідач: Гаражний кооператив «Турист», (адреса: вул. Лідавська, 6, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 21735266).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта