Вирок

від 22.08.2024 по справі 562/1889/21

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/1889/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2024 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

представника потерпілих адвоката ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника-адвоката ОСОБА_8

представника цивільного відповідача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів кримінальне провадження № 12020180130000124 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м.Белз, Сокальського району Львівської області, з вищою освітою, не одруженої, працюючої в КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.140 КК України -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 , наказом головного лікаря Здолбунівської центральної районної лікарні № 151 від 01 серпня 1992 року призначена на посаду лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Здолбунівської ЦРЛ, що розташована за адресою: м.Здолбунів, вул.Степана Бандери, 1, Рівненської області. ОСОБА_7 є лікарем акушер-гінекологом вищої кваліфікаційної категорії, а отже медичним працівником, професійними обов`язками якого, відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» є своєчасне кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта (ст.34), невідкладне надання необхідної медичної допомоги у разі виникнення невідкладного стану людини (ст.37) та забезпечення кваліфікованого медичного нагляду за перебігом вагітності та стаціонарна медична допомога при пологах (ст. 58).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.5 та 2.6 Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_7 , затвердженої директором КНП Здолбунівська ЦРЛ від 02 січня 2000 року, лікар акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати раннє виявлення ускладнень пологів, застосовувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації в межах своєї спеціальності, володіти всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань та надавати швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю.

Згідно з пунктами 5.1, 5.11 та 5.13 вказаної Посадової інструкції лікар акушер-гінеколог повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я, сучасні методи проведення пологів та методики виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімацій.

Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді лікаря акушер-гінеколога КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області, всупереч встановлених правил лікувального процесу та надання невідкладної медичної допомоги, 11 лютого 2020 року, в період часу з 03 год. 25 хв. по 07 год. 15 хв., під час прийняття пологів в потерпілої ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, допустила порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011, що в подальшому призвело до тяжких наслідків для хворої потерпілої у вигляді загибелі дитини.

Так, 11 лютого 2020 року приблизно о 03:25 год., до пологового відділення Здолбунівської ЦРЛ поступила ОСОБА_4 зі скаргами: «переймоподібний біль внизу живота з 02 год. 00 хв. того ж дня. 11 лютого 2020 року о 03 год. 30 хв., в ході огляду вагітної ОСОБА_4 , який здійснено черговим лікарем ОСОБА_7 , встановлено діагноз - пологи ІІІ, своєчасні, строк вагітності 40 тижнів, з передчасним розривом плідних оболонок, перший період активна фаза, відкриття матки приблизно 5 см, плідний міхур відсутній, спостерігається коливання серцебиття плода від 90 до 130 ударів у хвилину, яке в подальшому вирівнялось та коливалось від 130 до 150 ударів за хвилину.

В подальшому, 11 лютого 2020 року о 06 год. 00 хв., під час моніторингу серцебиття плода ОСОБА_4 , який здійснено черговим лікарем ОСОБА_7 , спостерігалося сповільнене серцебиття до 80-90 ударів за хвилину, скарги на переймоподібні болі внизу живота, відкриття матки на 9 см. Так, 11 лютого 2020 року о 06 год. 08 хв., черговим лікарем ОСОБА_7 , встановлено діагноз: роди 3, своєчасні, перший період, активна фаза, дистрес плода в пологах.

Враховуючи вказаний діагноз, вагітна ОСОБА_4 підлягала невідкладному розродженню шляхом кесаревого розтину, який у відповідності до вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., необхідно було провести не пізніше 15 хвилин після виявлення вище вказаних симптомів.

Однак, лікар акушер-гінеколог пологового відділення Здолбунівської ЦРЛ ОСОБА_7 , маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології вищої категорії, яка раніше неодноразово проводила кесарів розтин, знаючи чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я, сучасні методи проведення пологів та методики виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімацій, перебуваючи на чергуванні у пологовому відділенні Здолбунівської ЦРЛ, будучи зобов`язаною надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, своєчасно не надала кваліфіковану невідкладну медичну допомогу ОСОБА_4 відповідно до встановленого діагнозу, а саме своєчасно не провела кесаревого розтину, що призвело до тяжких наслідків для хворої потерпілої у вигляді смерті дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу патологоанатомічного дослідження № 12 від 11 лютого 2020 року смерть дитини ОСОБА_4 настала внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності.

Враховуючи вищевикладене при своєчасному та належному прийнятті пологів можливо було запобігти смерті дитини. Між діями лікаря та смертю дитини існує прямий причинний зв`язок, так як своїми неправильними діями (не проведення оперативного втручання) лікар не перешкодила наступленню смерті дитини. Відповідно до медичної документації захворювань у потерпілої ОСОБА_4 не було. Опосередкованою причиною внутрішньоутробного інфікування могла бути загроза передчасних пологів, обвиття пуповини по УЗД. Носійство в-гемолітичного стрептококу не могло привести до смерті плода.

Так, між неналежним наданням медичної допомоги ОСОБА_7 обумовленим недотриманням вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого аказаом Міністерства охорони здоров`я України №977 від 27.12.2011р. та настанням смерті дитини вбачається причинно-наслідковий зв`язок.

Обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала у повному обсязі та дала суду показання, що з 10.02.2020р. по 11.02.2020р. вона знаходилася на чергуванні в акушерсько-гінекологічному відділенні КНП «Здолбунівська ЦМЛ. 11 лютого 2020 року о 03:25 год. в пологове відділення поступила жінка, ОСОБА_4 , зі скаргами на переймоподібні болі внизу живота. Після поступлення її розмістили в індивідуальний пологовий зал, де її було оглянуто та проведено КТГ (кардіотокографію) плода. Під час огляду було виявлено відкриття шийки матки 4-5 см, відсутність навколоплідного міхура, підтікання навколоплідних вод не було, великий плід. Серцебиття було 90 ударів у хвилину, а при поверненні жінки на бік, серцебиття плода вирівнялося і становило 130 ударів. Після огляду породіллі був виставлений діагноз: пологи 3, термінові, перший період пологів, активна фаза, передчасний розрив плідних оболонок. На час поступлення показів до кесарового розтину не було. Породілля постійно була під наглядом, проводилась токограма, акушерка вимірювала серцебиття. Біля жінки вона не повинна була сидіти постійно, заходила час від часу і дивилась серцебиття, воно було в нормі, родова діяльність наростала, пологи велись консервативно. Близько 06:00 год. при проведенні КТГ було виявлено брадикардію (дистрес плода), до 80 ударів, а при огляді ОСОБА_4 було виявлено відсутність умов для негайного родорозрішення через природні родові шляхи. Було вирішено завершити пологи шляхом кесарського розтину. ОСОБА_4 надала згоду на кесарський розтин. Для проведення кесарського розтину вона почала викликати ургентну операційну бригаду. Особисто сама провести розтин вона не могла, хоча не один раз проводила такі операції. Операція проводиться у складі анестезіолога, операційної медсестри, акушер гінеколога, неонатолога. Це було вночі, бригада перебувала вдома, в першу чергу вона повідомила акушер гінеколога ОСОБА_10 про дистрес плоду. Після цього підключено потерпілій фізрозчин у вену, серцебиття вирівнялось. Почала писати документацію та чекати бригаду. Операційна бригада прибула у пологове відділення через 30 хв. Коли приїхала акушер гінеколог ОСОБА_10 і вони разом оглянули ОСОБА_4 серцебиття плода вже було відсутнє. Так як серцебиття плода було відсутнє було вирішено пологи завершити через природні родові шляхи. О 07:12 год. народилась мертва дитина, пуповина була бурого кольору, плацента розлазилась. Жінка не була повністю обслідувана на всі інфекції, вроджена пневмонія не виникає за кілька годин. Вона діяла згідно протоколів МОЗ, зробила все можливе. При чергуванні з нею була акушерка ОСОБА_11 , дитяча медсестра ОСОБА_12 . Після вчасного кесаревого розтину дитина не вижила б все одно. Фізрозчин підключили, він не зашкодив би для потерпілої. Загибель плоду виникла через інфікування, що є природним процесом, на який вона як лікар, яка приймала пологи, ніяким чином вплинути не могла. В матеріалах справи повністю відсутні докази того, що загибель плоду відбулася з інших причин, ніж інфікування.

Хоча обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала повністю, її вина доводиться зібраними по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4 , дала показання, що в неї це була третя вагітність, вона чекала на народження дитини. На облік стала до лікаря ОСОБА_13 . Всі аналізи, бак посів, усі УЗД, які лікар призначила, вона все проходила. За двома попередніми вагітностями TORCH інфекції не виявлялись, інфекцій не було. Зауважень до того, що вона стала на облік на 20 тижні вагітності не було. Попередні вагітності проходили природнім шляхом. Води не відходили при поступлені в лікарню. За тиждень до пологів вона була на прийомі в ОСОБА_13 , води були присутні, все було нормально. Будь-яких протипоказів, крім передчасних пологів у неї не було. У грудні 2019 поставлено акушерський песарій і знято 03 лютого 2020.

11.02.2020 близько 03 год. 00 хв. вона прибула в пологове відділення Здолбунівської ЦРЛ. Лікар ОСОБА_7 оглянула її та сказала, що матка відкрита на 4-5 см. О 03 год. 15 хв. до її живота лікар ОСОБА_7 приложила апарат, який показував кардіограму дитини. Подивившись на результати кардіограми лікар ОСОБА_7 сказала: «А що це за серце? Я такого ще не бачила». Коли вона запитала у лікаря ОСОБА_7 , що трапилось, то вона їй відповіла «Погано прослуховується серцебиття». Серцебиття було 80-90 ударів у хвилину. Апарат сильно шумів. Після цього, акушер, принесла крапельницю та поставила їй «фізрозчин» і в неї почали брати кров з вени, аналізи. Вона ще запитала, чи може будуть кесарів розтин проводити, на що акушер повідомила, що якщо потрібно буде, то будемо, поки такої необхідності немає. Приблизно 03 год. 35 хв. після крапельниці, лікар ОСОБА_7 знову приложила вищевказаний апарат, і серцебиття вирівнялось, приблизно 130-150 ударів. Після цього, лікар ОСОБА_7 та акушер покинули родильний зал. Десь в 04 год. 30 хв. акушер зробила кардіограму та прослуховувала серце дитини, серцебиття було в нормі.

Близько 05 год. 35 хв., прийшла ОСОБА_7 та запитала, через скільки хвилин перейми, ОСОБА_4 сказала, що приблизно через 4 хв. Тоді, її чоловік ОСОБА_5 , який перебував з нею в родзалі почав слідкувати за переймами, вони були кожні 4 хв., ні лікаря, ні акушера не було. В період часу з 05 год. 40 хв. по 05 год. 45 хв. перейми були кожні 1-2хв. Потім, о 05 год. 55 хв., прийшла акушер та почала слухати серцебиття дитини. Апарат почав дуже шуміти, серцебиття погано прослуховувалося. Прийшла ОСОБА_7 , побачила результати, та запитала, чи є інший апарат, на що акушер відповіла, що є, але десь в коморі. Потім, ОСОБА_7 підійшла до неї та сказала, що викликала іншого лікаря і що буде робити кесарів розтин, та запитала чи згідна вона, на що ОСОБА_4 звісно погодилася.

Близько 06 год. 30 хв., прийшла лікар ОСОБА_10 , подивилася на кардіограму та почала кричати «Як з таким серцем самій родити, потрібно робити кесарів розтин, викликайте бригаду, готуйте операційну» та почала викликали дитячого педіатра ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , точних даних не пам`ятає та інших медсестер та лікарів. Після цього, ОСОБА_10 почала оглядати її та сказала «матка відкрита на 100%, вже кров йде, що ви чекаєте?», а потім сказала, щоб вона встала, для того щоб вона знайшла серце. Потім посадила на стільчик, а після цього знову положила на кушетку, та сказала, що серце трішки прослуховується. Після цього, ОСОБА_10 , знову почала її оглядати, та сказала, що видніється головка. Після цього, через два потуги ОСОБА_4 народила дівчинку, яку відразу забрали, та лікар ОСОБА_16 проводив реанімацію для дитини. А через деякий час, один з лікарів сказав, що дитина померла. Після пологів усі лікарі співчували їй. Лікар ОСОБА_7 приїжджала до неї додому та просила пробачення за те, що не кесерила та забрати заяву з поліції. На похорон дитини вони сплатили 25403,85 грн. та просить стягнути моральну шкоду в розмірі по 200 000 грн. на неї та чоловіка ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_5 повністю підтвердив покази дружини ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_10 дала судупоказання,що вонапрацює вКНП «ЗдолбунівськаЦМЛ» напосаді лікаря акушер-гінеколога. 11.02.2020р., після 06:00 год. їй зателефонувала ОСОБА_7 та викликала її в пологове відділення в складі операційної бригади. В пологове відділення вона прибула приблизно о 06:38 год. Разом з нею прибули неонатолог ОСОБА_17 , реаніматолог ОСОБА_16 . Оглянувши, разом з ОСОБА_7 . ОСОБА_4 було констатовано відсутність серцебиття плода. Було прийнято рішення про завершення пологів природнім шляхом, так як дитина померла. О 07:12 год. народилася мертва дівчинка. Задні води були густі, зелені, оболонки зелені, пуповина тонка. ОСОБА_7 володіє технікою кесарів розтину, але сама проводити не може, тільки з операційною бригадою. В той час з нею були медсестра та анестезіолог. Враховуючи, ті зміни, які були виявлені в дитини після розтину, дитина не вижила б.

Свідок ОСОБА_11 , яка працює акушеркою пологового відділення КНП «Здолбунівська ЦМЛ» дала суду показання, що 11.02.2020 чергувала разом з ОСОБА_7 на робочому місці, коли до пологового прибула породілля ОСОБА_4 , приблизно о 03:25 год. Вона оформила породіллю по прибуттю, заповнила медичну документацію та прослуховувала серцебиття плоду породіллі за допомогою апарата КТГ. Серцебиття коливалося від 90 до 150 ударів в хвилину. Після цього ОСОБА_7 сказала їй поставити для ОСОБА_4 катетера та підключити фізрозчин. Приблизно через 15-20 хв. вона знову послухала серцебиття плоду, серцебиття вирівнялося та коливалося від 140 до 150 ударів в хвилину. В подальшому серцебиття було в нормі. Приблизно о 06:00 год. серцебиття плоду погіршилось, про що вона повідомила лікаря ОСОБА_7 , яка почала збирати операційну бригаду на кесарський розтин. Перед цим, до приїзду операційної бригади, ОСОБА_7 призначила ОСОБА_4 фізрозчин, який призначається перед кесерським розтином всім. В той день чергувала вона з ОСОБА_7 та дитяча медсестра. ОСОБА_7 постійно не була біля породіллі. По приїзді операційної бригади було констатовано відсутність серцебиття дитини і вона народжувалась природнім шляхом. О 07:12 год. народилася мертва дівчинка.

Свідок ОСОБА_13 дала суду показання, що вона працює лікарем ординатором КНП «Здолбунівська ЦМЛ». Так, 11 жовтня 2019 року на 20 тижні вагітності на облік по вагітності встала ОСОБА_18 і вона вела її протягом усієї вагітності. Відвідувала вчасно все. Проти показів по стану здоров`я у породіллі не було, будь яких захворювань не виявлено. Тільки на 30 тижні поставлено акушерський розвантажувальний песарій, так як була загроза передчасних пологів. На TORCH інфекції породілля аналізи не здавала, відмовилась. Однак такі аналізи не обов`язкові були для здачі, але вони могли вплинути або не могли на дитину. Якщо дитина родилась з пневмонією то значить інфекція була. Лейкоцити не були високі. На УЗД з дитиною все було добре. Води не підтікали.

Свідок ОСОБА_16 , який працює лікарем реаніматологом та свідок ОСОБА_17 , яка працює лікарем педіатром - неонатологом КП «Здолбунівської ЦМЛ» дали суду показання, що 11.02.2020 року їм зателефонувала ОСОБА_7 та викликала в пологове відділення в складі операційної бригади, так як виникла потреба в проведенні кесаревого розтину. Коли вони прибули в родзал, то було констатовано відсутність серцебиття плоду та прийнято рішення, щоб ОСОБА_4 народжувала природнім шляхом. О 07 год. 12 хв. народилася мертва дівчинка. Відразу піля народження, дитину було відділено від матері та поміщено на реанімаційний столик, були розпочаті реанімаційні заходи, проте результату вони не дали.

Вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доводиться також висновком експерта №147 від 28.12.2020, в якому зазначено, що пологи ОСОБА_4 не повинні були вестися обраною тактикою, відповідно до Наказу МОЗ України № 676 від 31.12.2004 року. При поступленні, враховуючи серцебиття плода 90-120-150 ударів за хвилину, обвиття пуповиною навколо шиї плода по УЗД, необхідно було прийняти рішення про вибір родорозрішення шляхом кесарського розтину. Наявна розбіжність у записах відповідно до історії пологів № 36, зокрема, води не підтікали, не вказано чи цілий міхур чи відсутній міхур, серцебиття одночасно 90-120 і 150 ударів за хвилину, не вказано розміри тазу, вказано передбачувану вагу плода 4500 г, але в діагнозах великий плід під знаком питання, не вказано забарвлення навколоплідних вод. Не вказано з якою метою призначено фізіологічний розчин 400 мл.

Черговий лікар, який вів пологи, повинен був провести родорозрішення шляхом кесарського розтину негайно після встановлення діагнозу: дисстрес плоду о 06:08 год. З моменту встановлення діагнозу дисстрес плоду в пологах, з 06:00 до встановлення інтранатальної загибелі плоду 06:35, пройшло 30 хв., часу для проведення операції кесарський розтин було достатньо. Протипоказань для проведення кесарського розтину з боку матері та плоду не було. Якщо лікарня має пологове відділення то операція кесарів розтин має виконуватись цілодобово. Між діями лікарів та смертю дитини є прямий причинний зв`язок, так як своїми неправильними діями (не проведення оперативного втручання) лікарі не перешкодили наступленню смерті дитини. При своєчасному та належному прийнятті пологів можливо було запобігти смерті дитини. Причиною смерті дитини ОСОБА_4 є гіпоксія плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності. Опосередкованою причиною внутрішньоутробного інфікування могла бути загроза передчасних пологів, обвиття пуповини по УЗД. Носійство в-гемолітичного стрептококу не могло привести до смерті плода (а.п.100-108);

Вказаний висновок підтримали допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Зокрема, допитана експерт управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації за напрямом «Акушерство і гінекологія» ОСОБА_21 пояснила, що була залучена до проведення експертизи, висновок підписувала, про кримінальну відповідальність попереджена, з висновком усі погодились. При проведенні експертизи виявлено неоднозначні записи в історії хвороби, записи велись не належним чином, немає конкретики. Досвіду у лікаря ОСОБА_7 було достатньо, це не надскладна операція, якщо вона чергує у відділенні, то має володіти тактикою проведення кесаревого розтину. Смерті дитини можна було запобігти, принаймні вона народилася б жива. Протипоказань у матері не було. Прямий причинновий зв`язок між діями лікаря та смертю дитини існує. Будь які інші хронічні хвороби у матері були відсутні, носійство в-гемолітичного стрептококу не могло привести до смерті плода. Не встановлено чому призначено фізіологічний розчин для породіллі, показів не було для нього. Лікар, який чергує у відділенні має право проводити кесарів розтин разом із бригадою, 30 хв. було втрачено. Хоріоамніонит може розвиватись внаслідок перенесеної інфекційної хвороби, але він встановлений постфактум після смерті дитини. Від вродженої пневмонії діти народжуються живими, а не душаться всередині утробі матері.

Також вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доводиться наступними доказами:

- довідкою про причину смерті від 11.02.2020, в якій зазначено причину смерті внутрішньоутробна гіпоксія плоду виявлена вперше під час пологів (а.п.22);

- протоколом патологоанатомічного дослідження № 12 від 11 лютого 2020 року згідно якого смерть дитини ОСОБА_4 настала внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії плода, вперше виявлена під час пологів. Внутрішньоутробне інфікування вроджена пневмонія. фетоплацентарна недостатність форіонамніоніт, геаліноз та фібриноїдний некроз ворсин та оболонок, дрібні інфаркти, кальциноз, етицитіальна реакція ворсин;

- оригіналом історії вагітності та пологів №751/8251 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ;

- оригіналом індивідуальної карти вагітної та породіллі № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ;

- оригіналом історії вагітності та пологів №96/1078 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 та долученою кардіограмою при огляді якої встановлено: 20-02-11 з 03:32 по 03:34 серцебиття плода коливається 120-70-140-90-120, в подальшому з 03:34 по 04:02 коливається 120-150 ударів, в подальшому о 04:02 серцебиття сягає більше 170 ударів та спадає до 150 ударів, з 04:09 по 04:15 коливається 150-160-170 (04:15) ударів, в подальшому з 04:38 по 05:15 серцебиття коливається 160-150-130-120-110-140 ударів, в подальшому 20-02-11 з 05:59 по 06:01 серцебиття плода 120-90-70-90-100-110-120-130-140, з 06:01 по 06:03 серцебиття плода коливається 100-90-85-90-100-90-100-110-100-90-100-90-100, з 06:03 по 06:05 серцебиття плода піднімається 90-120-130 та різко 70-90-100, з 06:05 по 06:07, різко коливається від 100-120 до 70-90 ударів, з 06:07 по 06:22 коливається 90-140 ударів, з 06:35 серцебиття плода не відображається;

- оригіналом медичної карти на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ;

- оригіналом обмінної карти вагітної жінки на ім`я ОСОБА_22 ;

- протоколом засідання комісії управління охорони здоров`я Рівненської ОДА з розгляду якості надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_4 в умовах Здолбунівської ЦРЛ від 18.05.2020р.(а.п.89).

Що стосується кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 , то суд вважає, що орган досудового розслідування необґрунтовано кваліфікував їх за ч.2 ст.140 КК України, тобто неналежне виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, оскільки у породіллі ОСОБА_4 було вилучено мертвонароджений плід, а не живу дитину.

Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 КК України, є здоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, в якої наявне певне захворювання, травма чи інший хворобливий стан. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч.2 ст.140) є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.

Згідно із сформульованим обвинуваченням, ОСОБА_7 як медичний працівник не виконала своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, а саме в порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27 грудня 2011 року, своєчасно не надала кваліфікованої медичної допомоги вагітній ОСОБА_4 згідно із встановленим діагнозом у вигляді проведення кесаревого розтину, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у вигляді внутрішньоутробної смерті плода, яка настала внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності.

Тобто з фактичних обставин, установлених судом, слідує, що ОСОБА_7 була зобов`язана надати медичну допомогу саме ОСОБА_4 , яку визнано потерпілою. Однак вона порушила вимоги клінічного протоколу з акушерської допомоги вагітній. Внаслідок невиконання ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків спричинено тяжкі наслідки для хворої потерпілої у вигляді внутрішньоутробної смерті плода, причиною якої стала внутрішньоутробна гіпоксія плода, яка розвинулась внаслідок фетаплацентарної недостатності. Надалі у породіллі було вилучено мертвонароджений плід жіночої статі, тобто новонароджена народилася мертвою. Виходячи із сформульованого у цьому кримінальному провадженні обвинувачення у контексті застосування ст.140 КК України, тяжкі наслідки спричинено саме потерпілій, оскільки плід в утробі матері у цьому випадку вважається частиною організму вагітної жінки, якій не надано медичної допомоги.

Отже, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 як медичному працівнику не інкримінувалося невиконання або неналежне виконання професійних обов`язків щодо надання медичної допомоги новонародженій дитині (наприклад, не вжито потрібних реанімаційних заходів щодо врятування дитини).

За наведених обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої - народження мертвої дитини.

Обвинувачена просила суд ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Вважає, що висновок комісійної судово-медичної експертизи як визначальний доказ її винуватості є недопустимим доказом, оскільки її не було повідомлено про призначення судово-медичної експертизи, не було надано можливість поставити питання експертам, в висновку експерта її покази зазначені ті, які вона давала як свідок, хоча на час призначення експертизи в органу досудового розслідування було достатньо даних вважати, що вона може стати підозрюваною, а отже було порушено її право на захист, вказаний висновок є необґрунтований, таким, що суперечить іншим матеріалам кримінального провадження. Смерть дитини настала через інфікування, що є природним процесом, на якій вона, як лікар, яка приймала пологи, ніяким чином вплинути не могла. Також зазначала, що вона не могла і не мала права розпочати кесарів розтин одноособово, а тому вона вжила всі можливі невідкладні заходи для проведення операції за участю обов`язкових спеціалістів операційної бригади, але через недоліки в організації роботи пологового відділення та відсутності у нічний час всіх спеціалістів, кесарів розтин вагітної розпочався пізніше, ніж у передбачений протоколом час. Тому несвоєчасне проведення операції сталося по причинам, які не залежали від неї, що, свідчить про відсутність у її діянні об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінального правопорушення.

Суд вважає, що наведені аргументи щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, є необґрунтованими.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає , що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він у силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки неуповному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ч.1 ст.140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок) порушено винним. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , працюючи на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 11 лютого 2020 року перебувала на чергуванні на час поступлення ОСОБА_4 до пологового відділення у зв`язку з «переймоподібним болем внизу живота».

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНП «Здолбунівська ЦРЛ» ОСОБА_7 , затвердженої головним лікарем КНП «Здолбунівська ЦРЛ» 02 січня 2020 р., володіє всіма методами амбулаторного та стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань, надає швидку та невідкладну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю.

ОСОБА_7 є лікарем акушер-гінекологом вищої категорії.

Згідно з пунктами 5.1, 5.11 та 5.13 вказаної Посадової інструкції ОСОБА_7 як лікар акушер-гінеколог повинна знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, основи права в медицині, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги; сучасні методи проведення пологів; сучасні методики виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімації.

Листом від 14.06.2024р. №2317/05-14/24 Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА було надано відповідь захиснику ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_8 щодо складу медичних працівників при проведенні операції ургентного кесарського розтину.

Відповідно до вказаного листа операційна акушерська бригада включає в себе лікаря-акушер гінеколога, лікаря-анестезіолога, операційну медсестру, анестезиста, лікаря асистента (необов`язково). Пакет медичних гарантій НСЗУ «Медична допомога при пологах» передбачає дотримання вимог до організації надання медичної допомоги при пологах. Зокрема забезпечується цілодобовий пост лікаря акушера-гінеколоа, лікаря-анестезіолога, анестезиста, акушерки, медичної сестри. Таким чином в пологопомічному закладі цілодобово наявна операційна бригада для проведення термінових та планових операцій. Згідно ст.37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» при невідкладних та екстремальних ситуаціях черговий лікар акушер-гінеколог зобов`язаний невідкладно надавати необхідну медичну допомогу, в тому числі зобов`язаний провести термінову (невідкладну) операцію.

Згідно листа КНП «Здолбунівська ЦМЛ» від 01.03.2023р. №619/01-20/23, наданого на адвокатський запит захисника ОСОБА_8 , в КНП «Здолбунівська ЦРЛ» станом на 06 год 08 хв. 11 лютого 2020 року безпосередньо в лікарні були присутні лікар-акушер-гінеколог, акушерка, медичні сестри, лікар-анестезіолог, лаборант. У вказаний період в лікарні були відсутні операційна медична сестра та лікар - неонатолог. Разом з тим, як зазначено у вказаному листі, з персоналу, який був присутній у лікарні, пройшли навчання і володіють техніками виконання та анастезіологічного забезпечення КР, ведення післяопераційного періоду, надання екстреної акушерської і неонатальної допомоги весь персонал, крім лаборанта, оскільки це не входить в його обов`язки.

Крім того, згідно з пунктами 8, 10, 16 підсумків висновку експерта №147 комісійної судово-медичної експертизи встановлено, що якщо лікарня має пологове відділення то операція кесарів розтин має виконуватися цілодобово, черговий лікар, який вів пологи, повинен був провести родорозрішення шляхом кесарського розтину негайно після встановлення діагнозу дистрес плоду о 06 год. 08 хв., часу для проведення операції кесарський розтин було достатньо.

Що стосується визнання недопустимим доказом висновку експерта №147 від 28.12.2020р., складеного Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, то судом не встановлено порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для визнання вказаного доказу недопустимим. Суд вважає, що зазначена експертиза була проведена за встановленою КПК України процедурою.

Враховуючи наведене суд вважає, що обставини, які би свідчили про об`єктивну неможливість виконання обвинуваченою своїх обов`язків щодо надання потерпілій невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину відсутні, натомість приходить до висновку, що тяжкий наслідок для потерпілої у вигляді внутрішньоутробної смерті плоду був породжений невиконанням обвинуваченою свого обов`язку щодо надання невідкладної медичної допомоги у вигляді своєчасного проведення кесаревого розтину згідно з клінічним протоколом з акушерської допомоги, а не поведінкою самої потерпілої, третіх осіб чи будь-яких інших зовнішніх сил.

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 вини у вчиненні кримінального правопорушення суд розцінює як обраний нею спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України, відповідно до ст.12КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачена ОСОБА_7 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , згідно ст.66КК України не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 згідно ст.67КК України не встановлено.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, позицію потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , щодо призначення покарання, позицію прокурора, які вважають, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства суд приходить до висновку про призначення обвинуваченій покарання в межах санкції ч.1 статті 140 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, який буде для неї оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення в подальшому інших злочинів з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових злочинів.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого судом встановлена винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 , відповідно до положень ст.12 КК України належить до категорії нетяжкого злочину, за вчинення якого санкцією ч.1 ст.140 КК України передбачено максимальний вид покарання позбавлення волі на строк до двох років, та на момент ухвалення даного вироку, а отже до дня набрання ним законної сили, минуло більше трьох років з дня вчинення кримінального правопорушення, та перебіг давності не зупинявся і не переривався.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 положень п.2 ч.1 ст.49 КК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинувачену ОСОБА_7 слід звільнити від відбування покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 органом досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовною заявою до КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області та до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказують, що внаслідок кримінального правопорушення їм була заподіяна матеріальна шкода, яка полягає в затратах пов`язаних з перебуванням в пологовому медичному закладі та похованням дитини. Під час перебування в пологовому будинку ними за власні кошти були придбані ліки на суму 1000 грн. На поховання дитини ними було придбано костюм дитячий вартістю 250 грн., крижма вартістю 280 грн., скатерть вартістю 100 грн., носки вартістю 25 грн., дві шапочки вартістю 100 грн., колготки вартістю 80 грн., носові хустинки вартістю 200 грн, дві хустки вартістю 100 грн., полотенце 200 грн., домовина вартістю 1000 грн., ритуальний набір вартістю 1300 грн., вінки вартістю 900 грн., катафалк 750 грн., пам`ятник дитячий вартістю 18000 грн., продукти харчування на поминальний обід вартістю 1118,85 грн, а всього на загальну суму 25403,85 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви документами.

Крім матеріальної шкоди їм також завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок смерті дитини, вони як батьки перенесли сильні душевні страждання. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, їх постійно переслідує відчуття тривоги, що спричиняє душевний неспокій, стрес, відразу та боязнь. У них порушено нормальний спосіб життя.

За таких підстав позивачі просять стягнути солідарно з КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області на їх користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням шкоду у розмірі 25403,85 грн. та моральну шкоду завдану злочином в сумі 400 000 грн, по 200 000 грн. кожному.

Представник КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області скерував до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просить відмовити повністю. Так, до позовної заяви не додано жодного доказу, який би доводив завдання позивачам матеріальної та моральної шкоди. Розмір шкоди, яку просять стягнути позивачі необгрунтований і нічим не підтверджений. Крім того, будь-яких неправомірних дій обвинувачена ОСОБА_7 не вчиняла. Жодний із наявних в матеріалах справи доказів, наданих стороною обвинувачення, прямо не вказують на те, що саме ОСОБА_7 є особою, яка винна в смерті мертвонародженої дитини, і що є прямий зв`язок між смертю дитини та діями/бездіяльністю ОСОБА_7 . Будь-яких прямих доказів стороною обвинувачення не наведено.

Обвинуваченою ОСОБА_7 подано відзив на позов в якому вона просить в позові відмовити, оскільки в позовній заяві не зазначається жодного доказу, що стверджував би протиправність її дій, вину в загибелі дитини при народженні. Матеріали кримінального провадження містять докази, що спростовують пред`явлене обвинувачення, свідчать про належне виконання нею своїх лікарських обов`язків, відсутність вини. Крім того, позивачами необгрунтовано розмір моральної шкоди, який є явно завищеним. Також відсутні підстави для солідарної відповідальності.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи зазначені позовні вимоги цивільних позивачів, суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З квитанцій долучених до позовної заяви вбачається, що позивачами понесені матеріальні витрати в розмірі 24403,85 грн., які підлягають стягненню на їх користь.

Що стосується витрат на придбання ліків в сумі 1000 грн., то жодних доказів на їх підтвердження суду не надано, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_7 та КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням суд зазначає про таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 внаслідок злочину зазнали моральної шкоди, яка полягає у втраті дитини, що призвело до переживань та душевних страждань з цього приводу, потерпілі і на даний час продовжують терпіти нервові страждання, позбавлені звичного для них укладу життя З огляду на це позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

При визначенні розміру моральної шкоди суд керується ст.23 ЦК України і вважає за необхідне стягнути на користь позивачів моральну шкоду в розмірі по 50 000 грн. кожному.

Обвинувачена ОСОБА_7 , на час вчинення кримінального правопорушення (час завдання шкоди) перебувала у трудових відносинах з КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.1172 ЦК України завдана матеріальна шкода підлягає відшкодуванню саме КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області, як юридичною особою, працівником якої під час виконання трудових (службових) обов`язків було спричинену таку шкоду.

Таким чином у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 слід відмовити.

Витрати на залучення експерта та проведення експертиз у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.140 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути із КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду в сумі 24403 (двадцять чотири тисячі чотириста три) грн. 85 коп.

Стягнути із КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень кожному.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази та документи у кримінальному провадженні: - оригінал історії вагітності та пологів №751/8251 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ; оригінал індивідуальної карти вагітної та породіллі № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ; оригінал історії вагітності та пологів №96/1078 на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 на 12 арк. та долучену кардіограму; оригінал медичної карти на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 ; оригінал обмінної карти вагітної жінки на ім`я ОСОБА_22 зберігати при матеріалах кримінального провадження

- скельця у кількості 5 штук та парафінові блоки у кількості 14 штук. знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція в Рівненський апеляційний суд протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Здобунівський районний суд Рівненської області, а засудженим, який перебуває під вартою з дня вручення копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя