Ухвала

від 19.08.2024 по справі 760/4274/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/4274/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Петер А.А.,

перевіривши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБТ ЕНЕРГО», ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 14 лютого 2024 року, постановлену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою було звернуто стягнення на доходи фізичної особи ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО».

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що в листопаді - грудні 2023 року дізнався від державного виконавця про відкрите стосовно себе виконавче провадження щодо стягнення у примусовому порядку на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Після сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_3 скаржникові стало відомо про видачу нового виконавчого листа про стягнення процентів та інфляційних втрат. В телефонному режимі скаржник повідомив державного виконавця про намір сплатити суму боргу, визначену у виконавчому документі, але повідомив, що на це потрібен час. 06 березня 2024 року скаржник дізнався від ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» щодо ухвалення державним виконавцем постанови від 14 лютого 2024 року у виконавчому провадження № НОМЕР_1 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У вказаній постанові вказано, що скаржник отримує дохід (заробітну плату) у ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО». Однак скаржник вважає вказану інформацію такою, що не відповідає дійсності, оскільки як фізична особа не перебуває у трудових відносинах із вказаним Товариством. Вказує, що договірні відносини є тільки між ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» та ФОП ОСОБА_1 , оскільки Товариство орендує нежитлові приміщення у ФОП ОСОБА_1 та сплачує орендну плату на рахунок ФОП. А тому, скаржник вважає, що державний виконавець при ухваленні оскаржуваної постанови у ВП № НОМЕР_1 від 14 лютого 2024 року помилково ототожнив фізичну особу ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 , однак їх правові статуси різні. Таким чином, скаржник вважає, що борги, які виникли на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва у справі № 760/4274/20, де відповідачем є ОСОБА_1 як фізична особа слід стягувати за рахунок майна фізичної особи ОСОБА_1 , а не фізичної особи - підприємця. Тому, спірну постанову, в якій боржником зазначено ОСОБА_1 як фізичну особу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на те, що вказане Товариство не перераховує на рахунки боржника грошові кошти та не має договірних відносин із боржником -фізичною особою ОСОБА_1 .

Скаржник у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляд скарги повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши доводи скаржника, дослідивши письмові матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, з дослідженої в судовому засіданні копії оскаржуваної постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вбачається, що виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого листа, виданого Подільським районним судом міста Києва у справі № 760/4274/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 582780 грн. 79 коп. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16.11.2023 у справі змінено стягувача - ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_2 у виконавчих листах, виданих на примусове виконання рішення суду від 10.09.2021 по справі № 760/4273/20. Боржником вказано фізичну особу ОСОБА_1 .

В оскаржуваній постанові державним виконавцем з даних Державної податкової служби України встановлено, що ОСОБА_1 отримує дохід (заробітну плату) від ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО», а тому постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО».

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова відкрита відносно фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Кодексу законів про працю законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Скаржник наводить аргументи про те, що не перебуває у трудових відносинах із ТОВ «ТЮТ ЕНЕРГО», а тому норми ст. ст. 68-70 Закону не регулюють правовідносини, які склались між боржником та товариством.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Отже, зазначені норми права, якими керувався державний виконавець, регулюють порядок звернення стягнення на доходи, зокрема заробітну плату, боржника, який перебуває у трудових відносинах із підприємством, установою, організацією, фізичні особи, фізичні особи - підприємці із заробітної плати боржника. Саме про це вказано у оспорюваній постанові.

Разом із тим суд не встановив, що боржник перебуває у трудових відносинах із ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» та отримує заробітну плату як винагороду за виконану роботу за трудовим договором, про що державний виконавцем зазначив у спірній постанові.

Натомість суд установив, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБТ ЕНЕРГО» укладено договір оренди нежилого приміщення від 31.05.2019 № 08/19.

Отже правовідносини, які склались між сторонами договорів оренди нежитлового приміщення регулюються нормами Господарського кодексу України та жодним чином не врегульовані нормами Кодексу законів про працю України.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника фізичної особи - підприємця врегульовані ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею, а саме:

1) виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача;

2) виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи;

3) у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлене вище, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування його до фактичних обставин справи, суд прийшов до переконання про те, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 14.02.2024 є неправомірними, адже державним виконавцем при прийнятті оспорюваної постанови від 14.02.2024 не в повній мірі установлено характером правовідносини між боржником та ТОВ «»ТБТ ЕНЕРГО», оскільки такі не є трудовими про що вказано у постанові від 14.02.2024 та жодних доказів цього суду не надано, а відтак відсутні підстави для застосування ст. ст. 56-59 Закону при прийнятті постанови від 14.02.2024, а тому така ухвалена державним виконавцем з порушенням норм закону про виконавче провадження, а відтак підлягає скасуванню.

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до переконання про те, що скаргу необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, заінтересовані особи - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБТ ЕНЕРГО», ОСОБА_2 , задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавиця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук О.В від 14.02.2024 у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №760/4274/20, виданого 04.07.2023 Подільським районним судом м. Києва, про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи божника, якою звернуто стягнення на доходи фізичної особи ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО».

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Леся БУДЗАН